Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.08.2019 року у справі №521/16365/15

Постанова

Іменем України

12 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 521/16365/15

провадження № 61-28987св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно за законом,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року у складі судді Целуха А. П. та рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив встановити факт спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 з 02 квітня 2009 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати за ним у порядку спадкування за законом право власності на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 .

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка їй належала на підставі свідоцтва про право власності.

02 квітня 2009 року він переїхав зі своїми речами проживати до ОСОБА_3 і з цього часу надавав їй матеріальну і фізичну допомогу, фактично вони почали проживати однією сім`єю. У нього з ОСОБА_3 був загальний бюджет, вони вели спільне господарство, оплачував всі комунальні послуги, він забезпечував її продуктами, ліками, оскільки вона була людиною похилого віку, інвалідом І групи та потребувала сторонньої допомоги.

За час спільного проживання з ОСОБА_3 ними придбані холодильник та пральна машина, близьких родичів у неї не було, її поховання він здійснив за кошти, які були зібрані разом з нею за час спільного проживання.

27 липня 2015 року він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 19 червня 2017 року позов задовольнив. Встановив факт спільного проживання однією сім`єю - ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 з 02 квітня 2009 року по час відкриття спадщини на день смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнав за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Скасував арешт на вказану квартиру, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Одеської області рішенням від 18 жовтня 2017 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року в частині визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. В іншій частині рішення суду залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував рішення тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази та дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення в частині встановлення факту спільного проживання. Однак, висновок суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , права власності на спірну квартиру є передчасним, оскільки позивач не позбавлений права звернутися до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за четвертою чергою спадкоємців за законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 03 листопада 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2017 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, на основі одностороннього та неповного з`ясування всіх обставин справи.

Суди не звернули уваги на те, що у спадкоємця є рідний син - ОСОБА_4 , дані про якого внесені в ордер на отримання спірної квартири про що неодноразово стверджували як відповідачі так і свідки.

В усіх письмових документах наданих суду, місцем проживання та реєстрації померлої ОСОБА_3 зазначено квартиру АДРЕСА_1 , а місцем проживання та реєстрації ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_2 ., що спростовує його твердження про проживання у квартирі ОСОБА_3 Суду не надано доказів вселення та проживання у встановленому законом порядку ОСОБА_1 у квартирі ОСОБА_3 , так само як вселення та проживання ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 не працював, належних доказів його проживання в квартирі ОСОБА_3 як члена сім`ї не надав та не заперечував той факт, що вселився в квартиру як тимчасовий мешканець на підставі договору найму, який також носить сумнівне походження, оскільки не відповідає вимогам закону, в адміністрації ЖБК не зареєстрований.

ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами встановлення факту його спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю більше п`яті років до дня відкриття спадщини за для можливості в подальшому отримати спадщину як спадкоємець четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , при цьому з огляду на наявність спадкоємця першої черги за законом не зазначає доказів одержання свого права на спадкування і не ініціює питання зміни черговості одержання спадщини.

Задовольняючи позов в частині визнання факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, суд не врахував, що ОСОБА_3 , знаючи про важку хворобу і адекватно сприймаючи оточуюче середовище та розуміючи значення своїх дій не була позбавлена можливості висловити свою волю про спадщину щодо ОСОБА_1 .

Апеляційний суд зазначені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не перевірив, помилки, які були допущені судом першої інстанції не виправив, й також допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, безпідставно відхилив клопотання про допит свідка, який достовірно знав, що ОСОБА_1 не проживав з ОСОБА_3 однією сім`єю, не врахував колективне звернення сусідів по будинку.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін, посилаючись на те, що судові рішення є законними і обґрунтованими, оскільки в них повно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки судів про встановлені обставини та правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Касаційна скарга ОСОБА_2 нічим не обґрунтована, ніякими достовірними доказами не підтверджена.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Малиновського районного суду м. Одеси. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

09 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю .

Фактичні обставини справи встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 12 лютого 2015 року Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області.

За життя, ОСОБА_3 склала два заповіти, які потім скасувала. На день смерті ОСОБА_3 заповіту не було.

Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини на підставі статті 1264 ЦК України, як особа яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

02 квітня 2009 року ОСОБА_1 вселився до квартири ОСОБА_3 і став проживати з нею однією сім`єю, був пов`язаний з нею спільним побутом та мав спільний бюджет, що підтверджується договором 09 квітня 2009 року № 53617 про надання телекомунікаційних послуг, в якому вказані його прізвище та адреса проживання: АДРЕСА_1 ; розрахунковою книжкою послуг за квартиру за 2009-2015 роки та квитанціями про сплату ним комунальних платежів, а також квитанціями про придбання ним медичних ліків за 2012 рік, 2014-2015 роки для ОСОБА_3 , оскільки остання була інвалідом I групи та потребувала постійного стороннього догляду, який він і здійснював.

Факт проживання позивача в квартирі ОСОБА_3 підтвердили свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 у касаційному порядку не оскаржується, тому не є предметом касаційного перегляду.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Статтею 57 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи судами редакції) передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 58 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи судами редакції) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За правилами статей 10, 60 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи судами редакції) обов`язок доведення обставин, на які посилаються сторони, покладається на кожну із сторін.

Згідно зі статтею 179 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи судами редакції) предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Встановивши, що ОСОБА_1 прожив з ОСОБА_2 однією сім`єю, і на час відкриття спадщини, після смерті ОСОБА_2 сплинуло більше п`ять років протягом яких у них були взаємні права і обов`язки, що підтверджується належними та допустими доказами, які містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 в частині встановлення факту спільного проживання однією сім`єю позивача зі спадкодавцем.

Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку.

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій та не належить до компетенції касаційного суду.

Аргументи касаційної скарги про наявність спадкоємця першої черги, після смерті ОСОБА_3 належними та допустимими доказами не підтверджені та не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки такий не позбавлений можливості самостійно оскаржити ухвалені у цій справі судові рішення в установленому законом порядку. Крім того позивач не заявляє позовних вимог про зміну черговості у спадкуванні.

Доводи касаційної скарги про те, що спадкодавець та позивач ніколи не були зареєстровані за однією адресою, також не можуть бути підставою для підтвердження або спростування факту спільного проживання, оскільки норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини не вимагають наявності такого факту.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди відповідача з ухваленими у справі судовими рішеннями.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року, в частині, що залишено без змін рішенням апеляційного суду, та рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко