Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №2-581/09

Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 2-581/09

провадження № 61-48492св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараш А. А., Лесько А. О., Петров Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - прокуратура м. Києва в інтересах Держави в особі Державного комітету України з земельних ресурсів

відповідачі Київська міська рада, ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Ліпатова Івана Андрійовича , на ухвалу Київського апеляційного суду в складі судді Шкоріної О. І. від 12 листопада 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2008 року заступник прокурора м. Києва звернувся до суду із позовом до Київської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення.

Свої вимоги обґрунтував тим, що рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 575/3403 ОСОБА_1 було передано в приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . В ході розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Київської міської державної адміністрації, позивачу стало відомо, що таке рішення суперечить вимогам закону й підлягає скасуванню, так як ОСОБА_1 за грошову винагороду, передав невстановленим особам копії своїх документів, на підставі яких було прийнято рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки. Проте, будь-яких заяв з приводу виділення йому земельної ділянки не подавав, наміру придбання земельної ділянки не мав.

Посилаючись на зазначене, позивач просив суд визнати незаконними та скасувати пункти 4, 6, 7 рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 575/3403 «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ».

Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2008 року задоволені позовні вимоги прокуратури міста Києва в інтересах Держави в особі Державного комітету України з земельних ресурсів до Київської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення.

Визнано незаконним та скасовано пункти 4, 6, 7 рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року 575/3403 «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ».

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2008 року задоволено заяву представника Київської міської ради про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2008 року. Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2008 року - скасовано, справу призначено до розгляду.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року задоволені позовні вимоги прокуратури міста Києва в інтересах Держави в особі Державного комітету України з земельних ресурсів до Київської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення.

Визнано незаконним та скасовано пункти 4, 6, 7 рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року 575/3403 «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ».

Вчинені учасниками справи дії щодо оскарження рішення суду першої інстанції та ухвалені у зв`язку із цим судові рішення

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 02 грудня 2009 року апеляційну скаргу представника Київської міської ради відхилено, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2012 року відхилено касаційну скаргу Київської міської ради, рішення Святошинського районного суду від 12 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02 грудня 2009 року залишено без змін.

26 жовтня 2018 року, не погоджуючись з рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року, ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Ліпатова І. А., подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Одночасно в апеляційній скарзі просив поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що такий пропущений з поважних причин.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ліпатова І. А. на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року у справі за позовом прокуратури міста Києва в інтересах Держави в особі Державного комітету України з земельних ресурсів до Київської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся після сплину дев`ятирічного строку з моменту його ухвалення. Згідно матеріалів справи районний суд надсилав судові повідомлення адресовані ОСОБА_1 на адресу гуртожитку, а за отримання поштової кореспонденції розписувалась уповноважена на це особа, у зв`язку із чим відсутні підстави вважати, що невручення повідомлення особисто ОСОБА_1 є неналежним повідомленням про дату судового засідання. За таких обставин, сплив річного строку з дня складання повного тексту ухвали є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження згідно вимог пунктів 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України. Отже, причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення суду не мають правового значення при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги поданої після спливу одного року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - Ліпатов І. А. , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження, не повно дослідив зібрані у справі докази та дійшов помилкових висновків про відмову у відкритті провадження згідно положень пунктів 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України. Проте, на думку скаржника, рішення суду ухвалене згідно положень попередньої редакції ЦПК України має бути оскаржено за указаною попередньою редакцією. Крім того, ОСОБА_1 протягом розгляду справи судом першої інстанції жодного разу не був належним чином повідомлений про розгляд його справи судом. Про існування рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 стало відомо тільки у жовтні 2018 року, після чого була подана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу із посиланням на те, що обставини справи щодо відкриття апеляційного провадження судом апеляційної інстанції встановлені повно та відповідають фактичними обставинам та вимогам закону. У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо відкриття апеляційного провадження

Апеляційним судом встановлено, що 12 жовтня 2009 року Святошинським районним судом м. Києва ухвалено рішення, залишене без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 02 грудня 2009 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2012 року, яким позовні вимоги прокуратури міста Києва в інтересах Держави в особі Державного комітету України з земельних ресурсів до Київської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення задоволені.

26 жовтня 2018 року, не погоджуючись з рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року, ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Ліпатова І. А., подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Одночасно в апеляційній скарзі просив поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що такий пропущений з поважних причин.

Апеляційний суд указав, що ОСОБА_1 був у встановленому законом порядку повідомлений про розгляд справи, призначений на 08 квітня 2009 року, на 30 квітня 2009 року та на 12 жовтня 2009 року, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення, направленими на адресу гуртожитку, де проживав ОСОБА_1 і вручені уповноваженій особі гуртожитку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 була подана 26 жовтня 2018 року, то апеляційний суд вірно керувався нормами ЦПК України у новій редакції, що діяла з 15 грудня 2017 року.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя стаття 3 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 рокуу справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Разом з тим, застосування при вирішенні питання щодо відкриття апеляційного провадження положень частини другої статті 358 ЦПК України можливо у всіх випадках, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи.

Апеляційний суд вважав, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції.

Верховний Суд із таким висновком апеляційного суду не погоджується.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України 2004 року встановлено, що розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Частиною третьою статті 74 ЦПК України 2004 року передбачено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Згідно із частиною четвертою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.

Відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України 2004 року судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

У позовній заяві зазначена адреса ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .

Судові повідомлення, надіслані за указаною адресою останнім не отримувалися та поверталися до районного суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

При цьому, у протоколі допиту ОСОБА_1 як свідка у кримінальній справі, чим, зокрема, обґрунтовано позов у даній справі, адресою проживання останнього з його слів указано - АДРЕСА_3 .

Районним судом надсилались ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи на указану адресу.

Такі повідомлення повертались до районного суду із відміткою про ії отримання не ОСОБА_1 , а іншими особами, які не були учасниками даної справи та/або їх представниками.

Таким чином, матеріали справи, на які послався суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо відкриття апеляційного провадження, не містять доказів того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, у зв`язку із чим апеляційний суд передчасно вважав за можливе вирішити питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 із застосуванням положень частини другої статті 358 ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У зв`язку із зазначеним, ухвала Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 409, 410, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Ліпатова Івана Андрійовича , задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

А. О. Лесько

Є. В. Петров

С. П. Штелик