Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.02.2025 року у справі №756/1801/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 756/1801/23

провадження № 61-9084св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року, ухвалене у складі судді Шролик І. С., та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Немировської О. В., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») про відшкодування іпотекодавцю перевищення вартості предмета іпотеки розміру забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що між ним та Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» (далі - ПАТ «Банк Кіпру», банк) 15 жовтня 2012 року укладений кредитний договір № 16/19-1699/2012. Указував, що у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, сторони 15 жовтня 2012 року уклали іпотечний договір (з фізичною особою), згідно з яким він передав в іпотеку банку об`єкти нерухомого майна: магазин роздрібної і гуртової торгівлі зі складським приміщенням, загальною площею 366,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0324 га, кадастровий номер 4620310100:14:001:0002, за адресою: АДРЕСА_3 .

21 липня 2014 року правонаступник банку - Публічне акціонерне товариство «Неонс банк» (далі - ПАТ «Неонс Банк») та ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали договір факторингу, за яким відповідач набув право вимоги заборгованості за кредитним та іпотечним договорами, зокрема і за договорами, укладеними з ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2018 року виконавчий напис нотаріуса від 04 липня 2016 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки визнано таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, у провадженні Бродівського районного суду Львівської області перебували справи за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки за спірними договірними зобов`язаннями (№ 439/1341/16) та за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 16/19-1699/2012 (№ 439/393/16).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у справі № 439/1341/16 за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито провадження, а постановою Львівського апеляційного суду від 02 березня 2021 року відмовлено ТОВ «Кредитні ініціативи» у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Пославшись на зміну кредитором умов кредитування після надіслання 10 грудня 2013 року вимоги, позивач вважав, що обґрунтована сума заборгованості перед ТОВ «Кредитні ініціативи» за кредитним договором складає 841 298,14 грн.

Вартість іпотечного майна становила 2 662 169,00 грн, отже, різниця між його вартістю та заборгованістю склала 1 820 870,86 грн, а 90 % - 1 638 783,77 грн, і є перевищенням вартості предмета іпотеки, що підлягає відшкодуванню на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» у розмірі 90 % перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача 1 638 783,77 грн, як відшкодування іпотекодавцю перевищення вартості предмета іпотеки розміру забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя за іпотечним договором (з фізичною особою) від 12 грудня 2012 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про відшкодування іпотекодавцю перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 468 381,65 грн, як відшкодування іпотекодавцю перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, згідно з іпотечним договором № 16/19-1699/2016-П1.

Стягнуто з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 836,00 грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з тим, що розмір заборгованості був визначений постановою Львівського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, однак вважав, що з 11 грудня 2013 року до 31 липня 2019 року заборгованість збільшилася на розмір 3 % річних та інфляційних втрат і становить 1 927 570,45 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про відшкодування іпотекодавцю перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 554 653,96 грн.

Стягнуто з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 33 550,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції припустився помилки при визначенні розміру заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитні ініціативи» станом на 28 березня 2019 року. Суд першої інстанції вважав, що відповідач не має права нараховувати проценти за період після 10 грудня 2013 року (зміна строку виконання зобов`язання), однак має право на отримання інфляційних втрат та 3 % річних. У зв`язку з цим обчислив розмір заборгованості із залишку тіла кредиту та процентів у розмірі 841 298,14 грн з урахуванням 3 % річних - 142 306,00 грн та інфляційних втрат - 1 344 284,00 грн, що склало 468 381,65 грн. Суд апеляційної інстанції вважав помилковим висновок суду першої інстанції, що зверненню стягнення на предмет іпотеки передувало звернення ТОВ «Кредитні ініціативи» до позивача з вимогою про зафіксований розмір заборгованості у сумі 1 927 570,45 грн, який було покладено в основу розрахунку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2024 року ТОВ «Кредитні ініціативи» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26 червня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

17 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Оболонського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У серпні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15г/16 (провадження № 12-117гс18) та у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 759/4036/18 (провадження № 61-5601св19), від 19 січня 2020 року у справі № 707/552/17 (провадження № 61-44335св18), від 28 жовтня 2021 року у справі № 756/11048/15-ц (провадження № 61-8729св20).

Заявник стверджує, що відповідач не виконував належним чином зобов`язання, отже, кредитор має право на отримання 3 % річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України за рахунок іпотечного майна.

Загальний розмір боргу станом на 30 липня 2019 року (дата і час державної реєстрації права власності на предмети іпотеки) становив 2 375 087,31 грн, про що іпотекодавця повідомлено у вимозі від 28 березня 2019 року, направленій йому на виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку». При цьому заборгованість за кредитом становила 738 718,59 грн, за процентами - 1 188 851,86 грн, а вимоги щодо неустойки, 3 % річних, інфляційних втрат не заявлялися, хоча були нараховані.

Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування частини першої статті 7, частини п`ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Заявник уважає, що у разі набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. У правовідносинах щодо компенсації (повернення різниці) між сумою заборгованості за кредитом і оціночною вартістю предмета іпотеки, на який звернули стягнення, слід встановити, яка заборгованість і в яких складових (тіло, проценти, інфляційні збитки, три проценти річних) може бути задоволена за рахунок предмета іпотеки при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом набуття права власності за зобов`язаннями за гривневими кредитами та який розмір заборгованості і в яких складових брати за основу для обрахування 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 жовтня 2012 року між ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 16/19-1699/2012, згідно з яким позичальник отримав кредит у розмірі 750 000,00 грн зі сплатою процентів строком до 14 жовтня 2022 року.

Згідно з пунктом 2.6 кредитного договору нарахування процентів за кредитом здійснюється у валюті кредиту упродовж всього строку користування кредитом до повного повернення заборгованості за кредитом, щомісячно 21 числа кожного місяця, за період з 21 числа минулого місяця до 20 число поточного місяця на фактичні залишки заборгованості за кредитом за фактичний час користування кредитом.

Пунктом 2.7 кредитного договору встановлено, що у разі прострочення повернення заборгованості за кредитом, проценти нараховуються також на суму простроченої заборгованості за кредитом за весь період прострочення до моменту повного погашення.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_1 15 жовтня 2012 року уклали іпотечний договір (з фізичною особою), згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку об`єкти нерухомості: магазин роздрібної і гуртової торгівлі зі складським приміщенням, загальною площею 366,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0324 га, кадастровий номер 4620310100:14:001:0002, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

Пунктом 5.7.5 іпотечного договору передбачено, що у разі набуття права власності на предмет іпотеки, іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

21 липня 2014 року між ПАТ «Неонс Банк», яке є правонаступником ПАТ «Банк Кіпру», та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладений договір факторингу, за яким відповідач набув право вимоги заборгованості за кредитними договорами укладеними з боржниками, зокрема з ОСОБА_1 .

Із листа Бродівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 довідався, що 04 липня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. вчинив виконавчий напис щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2016 року у справі № 439/1197/16-ц, яке набрало законної сили, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 27 червня 2016 року (видано виконавчий напис 04 липня 2016 року), виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» та зареєстрований у реєстрі за № 13779, щодо звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна: магазин роздрібної і гуртової торгівлі зі складськими приміщеннями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку 0,0324 га, кадастровий номер 4620310100:14:01:0002, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_1 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у справі № 439/393/16 за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15 жовтня 2012 року № 16/19-1699/2016-П1 рішення Бродівського районного суду Львівської області від 11 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено.

Апеляційний суд установив: вимога є одночасно вимогою про дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитними договором у сумі 841 298,14 грн; позивач на погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 841 298,14 грн звернув стягнення на майно загальною вартістю 2 662 169,00 грн; після надіслання вимоги від 10 грудня 2013 року про дострокове погашення кредиту, банк втратив можливість нараховувати проценти за користування коштами та фактично зафіксував борг у сумі 841 298,14 грн.

Позивач уважав, що обґрунтована сума заборгованості перед ТОВ «Кредитні ініціативи» за кредитним договором становить 841 298,14 грн. Оскільки вартість іпотечного майна становить 2 662 169,00 грн, різниця між його вартістю та заборгованістю складає 1 820 870,86 грн, а 90 % - 1 638 783,77 грн, є перевищенням вартості предмета іпотеки, що підлягає відшкодуванню на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» у розмірі 90 % перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на підставі рішення від 02 серпня 2019 року № 48063446 та від 06 серпня 2019 року № 48118905 державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Ревакович І. І. проведено державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки: магазин роздрібної і гуртової торгівлі зі складськими приміщеннями, розташований: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0324 га, кадастровий номер 4620310100:14:001:0002, за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Кредитні ініціативи», в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з висновками про вартість майна, складеними Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС АССІСТ», станом на 29 липня 2019 року ринкова вартість магазину роздрібної торгівлі зі складськими приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 складає 2 554 543,00 грн. Станом на 29 липня 2019 року ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0324 га, кадастровий номер 4620310100:14:001:0002, яка розташована: АДРЕСА_3 , - 107 626,00 грн.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 20 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 14 липня 2023 року, у справі № 439/1347/19 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні вимог до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання незаконними, скасування рішень реєстратора та записів про право власності.

Суд першої інстанції надав оцінку деталізованому розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 31 липня 2019 року та розрахунку вимог, у зв`язку з неповерненням кредиту станом на 31 липня 2019 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ТОВ «Кредитні ініціативи» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 575 ЦК України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, яке залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку», тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин статтю 37 Закону України «Про іпотеку», яка визначає право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та визначив у цій справі розмір перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, врахував вартість предмета іпотеки на час реєстрації права власності за відповідачем на іпотечне майно, та визначив сам розмір відшкодування, з чим суд касаційної інстанції погоджується, однак уважає за потрібне вказати на таке.

У цій справі між сторонами виник спір щодо повернення перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя у зв`язку з набуттям кредитором у власність предмета іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на іпотечне майно.

Спір щодо розміру вартості іпотеки між сторонами відсутній. Натомість відповідач не погоджується із розміром заборгованості за кредитним договором, яка виникла на момент набуття ним предмета іпотеки у власність (31 липня 2019 року - дата державної реєстрації права власності).

У постанові Львівського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у справі № 439/393/16 за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15 жовтня 2012 року встановлено, що 10 грудня 2013 року банк звернувся з вимогою до ОСОБА_1 про усунення порушень та просив протягом тридцятиденного строку сплатити суму простроченої заборгованості за кредитним договором у розмірі 841 298,14 грн, із яких: 728 937,33 грн - залишок за кредитом, 9 781,36 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 10 763,22 грн - проценти, 91 816,33 грн - прострочені проценти.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, як правильно вважав суд апеляційної інстанції, преюдиційним рішенням суду у справі № 439/393/16 встановлено, що строк виконання зобов`язань за кредитним договором від 15 жовтня 2012 року банк змінив з 14 жовтня 2022 року на 10 грудня 2013 року, а розмір заборгованості позичальника ОСОБА_1 перед кредитором становив 841 298,14 грн.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що розмір заборгованості за кредитним договором від 15 жовтня 2012 року, визначений на час звернення стягнення на предмет іпотеки (31 липня 2019 року), становить 2 006 823,63 грн, на увагу не заслуговують, оскільки суперечать наведеній вище практиці Верховного Суду щодо застосування положень статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц (провадження № 14-208цс21) та Верховний Суд у постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 759/4036/18 (провадження № 61-5601св19), на які як на підставу касаційного оскарження посилався заявник, зазначили, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Умовами іпотечного договору (пункт 1.1), укладеного15 жовтня 2012 року між ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_1 , забезпечено виконання зобов`язань за кредитним договором від 15 жовтня 2012 року № 16/19-1699/2012 щодо:

- повернення іпотекодавцем кредиту, наданого іпотекодержателем за умовами кредитного договору в сумі (ліміт), встановленій та передбаченій у кредитному договорі, яка (сума) на дату укладення цього договору становить 750 000,00 грн, сплати іпотекодавцем процентів за користування кредитом, а також комісії, неустойки (пені штрафів), інших платежів/сум, які підлягають сплаті іпотекодавцем іпотекодержателю за умовами кредитного договору та/або цього договору, в розмірі, строки, у випадках та на умовах, передбачених кредитним договором та/або цим договором;

- відшкодування іпотекодержателю всіх можливих збитків та витрат, понесених іпотекодержателем внаслідок невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем умов кредитного договору та/або цього договору та/або пов`язаних з захистом іпотекодержателем своїх прав та/або пред`явленням вимог за кредитним договором та/або цим договором, у разі невиконання або неналежного виконання їх умов та;

- відшкодуванням витрат, пов`язаних із зверненням стягнення на предмет іпотеки [….],витрат іпотекодержателя на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат іпотекодержателя на страхування предмета іпотеки;

- виконання іпотекодержателем інших умов кредитного договору та/або цього договору та відшкодування інших витрат іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору та/або цього договору, та;

- будь-яких інших витрат, відшкодування яких забезпечується іпотекою відповідно до чинного законодавства України.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 626 ЦК України).

Враховуючи, що вимоги за статтею 625 ЦК України є заходами цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, визначеної законом, а не неустойкою (штрафні санкції), визначеними умовами кредитного та іпотечного договорів, іпотекою (як це визначили сторони в укладеному між ними договорі) не забезпечено виконання зобов`язання за вимогами, пред`явленими на підставі статті 625 ЦК України, а отже, у справі, яка переглядається, іпотекою не забезпечені вимоги кредитора, обраховані ТОВ «Кредитні ініціативи» за правилами статті 625 ЦК України.

Визначальним є зміст та умови іпотечного договору, в якому сторони дійшли домовленості про перелік вимог кредитора, виконання яких забезпечується встановленою іпотекою.

Такі висновки узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 186/1376/19 (провадження № 61-7428св20).

Отже, відповідальність іпотекодавця при задоволенні позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення 3 % річних у розмірі 142 306,00 грн та інфляційних втрат - 1 927 570,45 грн, нарахованих кредитором на підставі статті 625 ЦК України боржнику ОСОБА_1 , який прострочив виконання грошового зобов`язання, не передбачена умовами пункту 1.1 іпотечного договору від 15 жовтня 2012 року, що узгоджується з положенням статті 7 Закону України «Про іпотеку».

Встановивши, що станом на 29 липня 2019 року загальна вартість предмета іпотеки становить 2 662 169,00 грн (що сторонами не оспорюються), а 90 % від цієї суми -2 395 952,10 грн, а заборгованість за кредитним договором складає 841 298,14 грн. (що встановлено судовим рішенням), правильним є висновки суду апеляційної інстанції про те, що на користь позивача слід стягнути кошти у розмірі 1 554 653,96 грн, як перевищення 90 % вартості іпотечного майна (2 395 952,10 грн - 841 298,14 грн).

Таким чином, надаючи оцінку доводам касаційної скарги (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), колегія суддів констатує, що для застосування частини першої статті 7, частини п`ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час перегляду справи у суду касаційної інстанції) визначальним є зміст та умови іпотечного договору, в якому сторони дійшли домовленості про перелік вимог кредитора, виконання яких забезпечується встановленою іпотекою.

Посилання заявника як на підставу касаційного оскарження на застосування положень статті 37 Закону України «Про іпотеку» з урахуванням висновків у правовідносинах, які не є подібними, викладених у постановах Верховного Суду від 19 січня 2020 року у справі № 707/552/17 (провадження № 61-44335св18), від 28 жовтня 2021 року у справі № 756/11048/15-ц (провадження № 61-8729св20), колегія суддів до уваги не бере, оскільки висновки у вказаних справах не суперечать висновкам, викладеним у цій постанові щодо застосування частини першої статті 7, частин першої, третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час виникнення спору).

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 412 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, касаційний суд уважає за потрібне доповнити постанову суду апеляційної інстанції у його мотивувальній частині та зазначити, що за умовами іпотечного договору від 15 жовтня 2012 року (пункт 1.1.) іпотекою не забезпечено виконання зобов`язання за вимогами, пред`явленими на підставі статті 625 ЦК України, що узгоджується з положенням частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку».

Рішення суду першої інстанції в касаційному порядку не переглядалося, оскільки правомірно скасовано постановою суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно пункту «в» частини четвертої статті 416 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати, понесені у суді касаційної інстанції.

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи», змінивши мотиви постанови суду апеляційної інстанції, якою частково задоволено позов ОСОБА_1 про відшкодування іпотекодавцю перевищення вартості іпотечного майна.

Зміна мотивів оскаржуваного судового рішення не вплинула на обсяг прав заявника, отже, підстав для розподілу судових витрат, понесених ТОВ «Кредитні ініціативи» у суді касаційної інстанції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року змінити в частині мотивів, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а у решті - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець