Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.09.2018 року у справі №552/2233/18

Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 552/2233/18

провадження № 61-43995св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бірюзова-96»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави

від 18 червня 2018 року у складі судді Самсонової О. А. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 20 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бірюзова-96» (далі - ОСББ «Бірюзова-96») про зобов`язання видати наказ про звільнення та трудову книжку.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2014 року у справі №552/8972/13-ц встановлено, що рішенням правління ОСББ «Бірюзова-96» від 29 серпня

2013 року її було звільнено з посади керівника ОСББ «Бірюзова-96» та обрано ОСОБА_2 . Згідно з статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи, проте відповідач відповідного наказу про її звільнення та трудову книжку з відповідним записом не видав.

Посилаючись на те, що зазначена бездіяльність відповідача порушує її право на оскарження наказу про її звільнення у встановленому законом порядку, просила зобов`язати відповідача видати їй наказ про звільнення та трудову книжку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2014 року у цивільній справі

№ 552/8972/13-ц встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено з посади керівника ОСББ «Бірюзова-96» на підставі рішення правління ОСББ «Бірюзова-96»

від 29 серпня 2013 року. Урахувавши, що позивач просила зобов`язати відповідача видати (вручити) їй копію наказу про звільнення з метою подальшого звернення до суду для його оскарження та, що звільнення позивача відбулось не на підставі наказу, а на підставі рішення загальних зборів ОСББ «Бірюзова-96», суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначених позовних вимог. Встановивши, що трудова книжка ОСОБА_1 на час розгляду справи була відсутня в ОСББ «Бірюзова-96», яке неодноразово зверталося до ОСОБА_1 з пропозицією надати трудову книжку для внесення відповідних записів (повідомлення ОСББ «Бірюзова-96»

від 09 березня 2016 року № 117, від 18 грудня 2017 року № 202, від 29 березня 2018 року № 6 та № 7), суд першої інстанції дійшов висновку про наявність об`єктивних перешкод для виконання відповідачем обов`язку щодо видачі працівникові в день звільнення належно оформленої трудової книжки, передбаченого статтею 47 КЗпП України. Оскільки позивач не заявляла про втрату трудової книжки, або про те, що займана нею посада в ОСББ «Бірюзова-96» є її першим місцем роботи, суд не вбачав підстав і для видачі їй дубліката трудової книжки або нової трудової книжки. Суд першої інстанції також вказав на те, що обрання ОСОБА_1 на посаду управителя (керівника) ОСББ «Бірюзова-96» за рішенням позачергових зборів ОСББ від 22 лютого 2007 року, не відповідає порядку найму управителя, який згідно вимог статуту ОСББ та статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» міг бути лише юридичною особою, проте зазначене не є предметом розгляду в даній справі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 20 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 червня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини, що мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала посиланням на те, що відповідач в порушення норм трудового законодавства не видав їй наказу про звільнення та трудової книжки, проте оскільки припинення повноважень позивача відбулося на підставі рішення загальних зборів, наказ про звільнення не видавався, а тому суд першої інстанції правильно вказав, що відповідач не може бути зобов`язаний видати позивачеві копію документа, якого він не видавав. Крім того, ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку щодо надання відповідачеві трудової книжки для внесення відповідних записів про її роботу, належних та допустимих доказів того, що трудова книжка знаходиться у відповідача, позивач також не надала, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 трудову книжку.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просила скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 20 серпня 2018 року, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції на власний розсуд витлумачив її позовні вимоги, зокрема необґрунтовано вважав, що вона просила видати їй копію наказу про звільнення, а не зобов`язати відповідача видати (винести) відповідний наказ, оскільки позовна заява не містить словосполучень «вручити наказ», «видати копію наказу». Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки її доводам про те, що за відсутності наказу про її звільнення вона вважається працюючим пенсіонером, Пенсійний фонд України не здійснює їй перерахунок пенсії, а тому вона отримує мінімальну пенсію. Вона майже 5 років не може влаштуватися на іншу роботу, оскільки у неї відсутні докази звільнення з попереднього місця роботи. Крім того, суди не урахували, що оскільки між сторонами виникли та існували трудові відносини, то і звільнення її з займаної посади повинно було здійснено відповідачем у відповідності до вимог трудового законодавства, а тому необґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що її правомірно було звільнено на підставі рішення загальних зборів та про відсутність обов`язку відповідача видати наказ про її звільнення. Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що питання про її звільнення не було включено ні до порядку денного загальних зборів ОСББ «Бірюзова-96», що відбулися 28 серпня 2013 року та оформлених протоколом № 4, ні до порядку денного засідання правління ОСББ «Бірюзова-96», суди безпідставно ототожнили відсторонення її від виконання обов`язків керівника ОСББ «Бірюзова-96» зі звільненням із займаної посади, та необгрунтовано вказали на не виконання нею обов`язку щодо надання ОСББ «Бірюзова-96» трудової книжки. Направлення ОСББ «Бірюзова-96» вимог про надання нею трудової книжки не є допустимими доказами не виконання нею обов`язку надання трудової книжки при прийнятті на роботу, інших належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеної обставини, зокрема книги обліку трудових книжок, відповідач не надав.

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСББ «Бірюзова-96», у якому воно зазначало, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи, ухвалили законні і обгрунтовані рішення, а тому відсутні підстави для їх скасування.

У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якій вона зазначала, що між сторонами існували трудові відносини, а отже вона повинна була звільнена з роботи на підставі наказу, копію якого відповідач зобов`язаний був надати у день звільнення, проте цього не зробив. Вказувала на те, що вона передала відповідачеві трудову книжку під час прийняття на роботу, належних та допустимих доказів на спростування зазначеної обставини відповідач не надав.

У січні 2019 року до Верховного Суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від ОСББ «Бірюзова-96», у яких воно просило, залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, у редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, у редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, відзиву та відповіді на нього, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням позачергових зборів ОСББ «Бірюзова-96» від 22 лютого 2007 року ОСОБА_1 обрано управителем (керівником) ОСББ «Бірюзова-96», та доручено приступити до виконання своїх обов`язків з 01 березня 2007 року.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2014 року у справі № 552/8972/13-ц встановлено, що з 31 березня 2009 року по 31 березня 2013 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) працювала за контрактом в ОСББ «Бірюзова-96». Згідно з пунктом 1.1. укладеного з ФОП ОСОБА_1 контракту його предметом є умови цивільно-правового договору підряду між ОСББ «Бірюзова-96» (замовником) та ФОП

ОСОБА_1 (виконавцем) з питань управління, обслуговування і експлуатації житловим комплексом будинку по АДРЕСА_1 , з виконанням загальних функціональних обов`язків виконавчого директора.

На підставі наказу від 01 квітня 2013 року № 3, згідно з розпорядженням правління ОСББ «Бірюзова-96» від 01 квітня 2013 року № 1, договірні відносини з ФОП ОСОБА_1 припинено та переведено їх на трудові відносини. Призначено ОСОБА_1 керівником ОСББ «Бірюзова-96».

Рішенням позачергових зборів членів ОСББ «Бірюзова-96» від 28 серпня

2013 року визнано роботу керівника ОСОБА_1 та бухгалтера ОСОБА_3 незадовільною, обрано новий склад правління та ревізійної комісії.

Рішенням правління ОСББ «Бірюзова-96» від 29 серпня 2013 року, оформленого протоколом від 29 серпня 2013 року № 1, головою правління ОСББ «Бірюзова-96» обрано ОСОБА_2 . з правом підпису банківських та фінансових документів, ОСОБА_1 відсторонити від обов`язків керівника ОСББ «Бірюзова-96» згідно з рішенням позачергових зборів членів ОСББ від 28 серпня 2013 року.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2014 року у справі № 552/8972/13-ц встановлено, що вказаним рішенням правління ОСББ «Бірюзова 96» було звільнено керівника ОСББ «Бірюзова 96» ОСОБА_1 та обрано головою правління ОСББ «Бірюзова 96» ОСОБА_2.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Законність обрання позивача управителем (керівником) ОСББ «Бірюзова-96» не є предметом розгляду в даній справі, але для з`ясування характеру правовідносин, що виникли між сторонами, суд має встановити правову природу відносин, шо виникли між позивачем та відповідачем.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», у редакції чинній на момент обрання позивача управителем (керівником) ОСББ «Бірюзова, 96», управитель - це юридична особа, яка здійснює управління неподільним та загальним майном житлового комплексу за дорученням власника (власників) майна і забезпечує його належну експлуатацію.

За змістом статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», зараз і надалі в редакції, чинній на час прийняття рішення позачергових зборів членів ОСББ «Бірюзова-96» від 28 серпня 2018 року, вищим органом управління об`єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів членів об`єднання відноситься, зокрема, обрання членів правління об`єднання, обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.

Пунктом 5.3.5 статуту ОСББ «Бірюзова-96», зараз і надалі в редакції, чинній на час обрання позивача управителем (керівником) ОСББ «Бірюзова, 96», правління об`єднання зі свого складу обирає голову правління і його заступника. Голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів членів об`єднання та рішень правління, діє без доручення від імені об`єднання, укладає в межах своєї компетенції угоди, розпоряджається коштами об`єднання відповідно до затвердженого кошторису.

Правління об`єднання на договірній основі може найняти на роботу управителя - юридичну особу, яка частково здійснюватиме функції з управління неподільним та загальним майном житлового комплексу за дорученням власника (власників) майна і забезпечує його належну експлуатацію (пункт 5.3.8 статуту).

Згідно з пунктом 5.5 статуту ОСББ «Бірюзова-96» у разі створення об`єднанням органів управління (виконавчої дирекції) в складі виконавчого директора та головного бухгалтера, які здійснюватимуть свою діяльність за трудовими відносинами з ОСББ, умови їх діяльності та оплата визначаються загальними зборами.

Переведення ОСОБА_1 , як фізичної особи, на посаду управителя (керівника) ОСББ «Бірюзова-96», згідно з наказом від 01 квітня 2013 року № 3 виданого на підставі розпорядження правління ОСББ «Бірюзова-96» від 01 квітня 2013 року № 1 не відповідає зазначеному вище порядку найму управителя, який відповідно до статуту та статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» міг бути лише юридичною особою.

Разом з тим, хоча суди попередніх інстанцій вважали доведеним факт призначення позивача на посаду управителя (керівника), фактично ОСОБА_1 виконувала функції та на неї були покладені повноваження виконавчого директора, який здійснював свою діяльність за трудовими відносинами з ОСББ, що відповідає пункту 5.5 статуту ОСББ «Бірюзова-96».

Припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися в будь-який час та з будь-яких підстав. Припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобігання негативному впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2014 року у справі № 552/8972/13-ц встановлено, що рішенням правління ОСББ «Бірюзова-96» від 29 серпня 2013 року, оформленого протоколом від 29 серпня 2013 року № 1, фактично було звільнено керівника ОСББ «Бірюзова 96» ОСОБА_1 згідно з рішенням позачергових зборів членів ОСББ «Бірюзова 96» від 28 серпня

2013 року, та обрано головою правління ОСББ «Бірюзова 96» ОСОБА_2.

Ураховуючи, що підставою для розірвання трудового договору є рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями щодо прийому/звільнення працівників, а також те, що ОСОБА_1 виконувала свої повноваження на підставі статуту ОСББ «Бірюзова-96», а умови її діяльності визначалися загальними зборами, та на виконання рішення позачергових загальних зборів від 28 серпня 2013 року, рішенням правління ОСББ «Бірюзова-96» від 29 серпня 2013 року (протокол №1) позивач звільнена з роботи, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що наказ про звільнення ОСОБА_1 відповідачем не приймався. Зазначене не суперечить діючому законодавству, оскільки рішення колегіального органу (загальних зборів, правління) оформлюються протоколами, а не наказами. Відсутність наказу про звільнення позивача, не позбавляло її права у разі незаконності звільнення, оскаржити таке рішення колегіального органу в судовому порядку. З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність підстав для задоволення у цій частині позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, зараз і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 відповідачем не була видана з причин того, що позивач не надавала її ОСББ «Бірюзова-96»для внесення відповідних записів. Відсутність трудової книжки у відповідача підтверджується встановленими обставинами викладеними у постанові Київського районного суду м. Полтави від 22 листопада 2013 року у справі № 552/7904/13-п.

Згідно з частиною другою статті 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Обов`язку працівника надати при укладенні трудового договору трудову книжку в повній мірі відповідає обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Дослідивши надані докази у їх сукупності, суди встановили, що позивач

ОСОБА_1 не надавала ОСББ «Бірюзова-96» трудову книжку для внесення відповідних записів про її звільнення, а тому суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обгрунтовано відмовив у задоволенні її вимог про зобов`язання відповідача видати їй трудову книжку з відповідним записом про звільнення.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наслідками розгляду касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій повно дослідили матеріали справи, правильно визначили характер правовідносин, застосували норми матеріального права, надали належну правову оцінку доводам сторін та зібраним у справі доказам. Оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 20 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик В. В. Яремко