Історія справи
Ухвала КЦС ВП від 07.02.2019 року у справі №405/6942/17
Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 405/6942/17
провадження № 61-2808св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ВТ-Сервіс»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда в складі судді Іванової Л. А. від 03 жовтня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду в складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Авраменко Т. М., Черненка В. В. від 10 січня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ-Сервіс» (далі - ТОВ «ВТ-Сервіс» про скасування наказу про звільнення з роботи за скороченням штатів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 23 вересня 2007 року він постійно працював в ТОВ «ВТ-Сервіс» на посаді заступника директора, свої трудові обов`язки виконував сумлінно, відповідає займаній посаді, є учасником і співвласником ТОВ «ВТ-Сервіс» із долею у статутному фонді 36%. Указує, що наказом № 35-к від 07 листопада 2017 року відповідач звільнив його з посади заступника директора «За скороченням штату працівників». Вважає своє звільнення незаконним, його було звільнено з грубим порушенням трудового законодавства, та причиною його звільнення стали конфліктні відносини з керівництвом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення відбулося у відповідності до чинного трудового законодавства, оскільки позивача за два місяці було попереджено про наступне вивільнення та запропоновано іншу роботу, але позивач не виявив бажання працювати на запропонованій йому посаді.
Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 жовтня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції зазначив про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 жовтня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 січня 2019 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що його звільнено незаконно без проведення рішення Загальних зборів учасників ТОВ «ВТ-Сервіс».
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
ТОВ «ВТ-Сервіс» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Указує, що статутом ТОВ «ВТ-Сервіс» не передбачено виключної або будь-якої іншої компетенції Зборів учасників щодо внесення змін в штатний розклад, тому за загальним правилом, штатний розклад формує, затверджує та вносить до нього зміни директор.
Узагальнені доводи заперечення на відзив
ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заперечення на відзив відповідача на касаційну скаргу, в якому міститься обґрунтування аналогічне викладеному в його касаційній скарзі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 405/6942/17 з Ленінського районного суду м. Кіровограда.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2019 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ВТ-Сервіс» з 23 вересня 2007 року та на підставі наказу № 35-к від 07 листопада 2017 року «Про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників» був звільнений з посади заступника директора ТОВ «ВТ-Сервіс» за скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Підставою для звільнення позивача був наказ ТОВ «ВТ-Сервіс» № 8 від 25 травня 2017 року «Про скорочення штату працівників». Згідно вказаного наказу керівництвом ТОВ «ВТ-Сервіс» було внесено зміни до штатного розпису, скорочені дві штатні одиниці заступника директора та одну штатну одиницю прибиральника службових приміщень, одну штатну одиницю слюсаря - електрика з ремонту електроустаткування автомобілів.
Статутом ТОВ «ВТ-Сервіс» передбачено, що виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є директор. До компетенції директора віднесено повноваження щодо затвердження штатного розкладу товариства (пункт 7.6., 7.6.2 статуту).
З персонального попередження від 26 травня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено про скорочення штату працівників і саме посада, яку займав позивач підлягає скороченню, разом з тим позивачу було запропоновано зайняти вакантну посаду на підприємстві - «завідувавч складом запасних частин», з окладом 2 550 грн та премією 1,5% від торгівельної націнки на реалізовані товари на місяць, на яку позивач не погодився.
Згідно наказу № 33-в від 09 червня 2017 року ОСОБА_1 була надана основна щорічна відпустка за період роботи з 01 січня 2014 року по 01 червня 2017 року терміном на 82 календарних дня, а саме з 15 червня по 01 червня 2017 року терміном на 82 календарних дня, а саме з 15 червня 2017 року.
Наказом «Про продовження відпустки у зв`язку з хворобою» № 56-в від 31 серпня 2017 року позивачу було продовжено щорічну основну відпустку за період роботи 2014-2017 роки на 28 календарних днів, не використаних у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю з 19 червня 2017 року по 17 липня 2017 року. До роботи стати 5 травня 2017 року.
Згідно пункту 3 наказу № 29-к від 07 серпня 2017 року перенесено дату звільнення ОСОБА_1 , заступника директора ТОВ «ВТ-Сервіс», після закінчення основної щорічної відпустки, 07 вересня 2017 року згідно наказу № 33-в від 09 червня 2017 року «Про надання ОСОБА_1 основної щорічної відпустки».
07 листопада 2017 року наказом № 35-к від 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника директора ТОВ «ВТ-Сервіс» за скороченням штату працівників, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ленінсього районного суду м. Кіровограда від 03 жовтня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 січня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт перший частини першої статті 40 КЗпП України).
Відповідно до вимог частини четвертої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору, серед інших підстав, визначених зазначеною статтею, є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).
Звільнення з підстав, зазначених у пункті першому статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до частини першої та третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що відповідачем виконано обо`вязок, як роботодавця, щодо попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше чим за два місяці до звільнення на підставі частини першої сатті 49-2 КЗпП України.
Також на підставі частини третьої статті 49-2 КЗпП України запропоновано ОСОБА_1 зайняти вакантну посаду на підприємстві.
Таким чином, відповідач у строки передбачені законодавством надіслав попередження про звільнення позивача у звязку із скороченням штатного розпису, а також було запропоновано ОСОБА_1 іншу вільну посаду від якої він відмовився, а тому висновки судів про те, що звільнення відбулося у відповідності до чинного трудового законодавства є правильним.
Також є правильними висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування йому моральної шкоди, оскільки ці вимоги є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, які є необгрунтованими.
Доводи касаційної скарги, що даний спір необхідно розглядати на підставі норм корпоративного законодавства, є необгрунтованими, з огляду на таке.
Так, рішення загальних зборів про припинення повноважень позивача як учасника товариства не приймалося, корпоративні права останнього не порушені, оскільки частка у статуті підприємства ОСОБА_1 залишилася незмінною. Звільнення позивача відбулося за пунктом першим статті 40 КЗпП України, виникли між сторонами правовідносини є трудовими, регулюються нормами КЗпП України, тому суди правильно розглянули спір у порядку цивільного судочинства .
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України.
До такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові № 667/1/16 (провадження № 14-562цс19) від 08 листопада 2019 року.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, які були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанції, тому судом касаційної інстанції вони відхиляються.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 жовтня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун