Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.12.2024 року у справі №619/5039/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 619/5039/23

провадження № 61-4172св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 листопада

2023 року у складі судді Нечипоренко І. М. та постанову Харківського апеляційного суду 22 лютого 2024 року у складі колегії суддів:

Мальованого Ю. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну прізвища дитини.

Позов мотивований тим, що 02 липня 2005 року між сторонами укладено шлюб, який розірвано рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 15 січня 2015 року. У шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Відповідач після розлучення жодним чином не цікавився добробутом, життям та здоров`ям дитини, а займався налагодженням власного приватного життя.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 09 лютого 2015 року у справі № 619/5920/14-ц стягнено з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 400,00 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27 листопада 2014 року.

Зазначала, що з моменту народження дитина постійно проживає

з позивачкою та забезпечена піклуванням, турботою, любов`ю, при необхідності лікуванням, наданням умов для належного рівня розвитку її здібностей, що підтверджується участю дитини у різних гуртках та спортивних секціях. Відповідач ігнорує дитину та своїми діями намагається не брати участі у житті дитини, вже декілька років не телефонує сину, не вітає його

з днем народження. Відповідач не виконує належним чином своїх батьківських обов`язків щодо своєї дитини, нехтує ними, не бере участі

у вихованні та утриманні дитини, жодним чином не піклується про стан здоров`я дитини (фізичний, духовний та розумовий розвиток), не намагається забезпечити належного медичного обслуговування. Відповідач уникає будь-яких зустрічей і телефонних розмов з позивачкою, тому вона позбавлена можливості вирішити цей спір в позасудовому порядку шляхом подання відповідних заяв про зміну прізвища дитини в орган РАЦС. Після переїзду до м. Полтави як внутрішньо переміщена особа дитина опинилася у зовсім іншому оточенні, знайшла нових друзів та знайомих, однак у зв`язку з тим, що син і матір мають різні прізвища, дитина відчуває себе серед однолітків некомфортно.

Посилаючись на вказане, ОСОБА_1 просила змінити прізвище малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 ».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від

21 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довела належними

і допустимими доказами факт свідомого та умисного невиконання відповідачем батьківських обов`язків, а також те, що зміна прізвища дитини на прізвище матері буде відповідати найкращим інтересам дитини, які

є пріоритетним і визначальним для вирішення спору щодо зміни прізвища дітей.

Крім того, суд також врахував думку малолітнього ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , який пояснив, що з батьком не спілкується, але хотів би, щоб батько був хорошим і вони разом проводили час. Зазначив, що він проживає з матір`ю, батько йому не дарує ніяких подарунків.

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 листопада 2023 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд, урахувавши думку малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який

в суді першої інстанції пояснив, що з батьком не спілкується, але хотів би, щоб батько був хорошим і вони разом проводили час, погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки зміна прізвища дитини не відповідатиме її найкращим інтересам, психологічному та гармонійному розвитку.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

20 березня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 листопада 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду 22 лютого 2024 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що необхідність у зміні прізвища дитини виникла з тієї причини, що відповідач не цікавиться сином. З моменту народження дитина постійно проживає з позивачкою та забезпечена її піклуванням, турботою, любов`ю. Відповідач ігнорує та своїми діями намагається не брати участі у житті дитини, не виконує належним чином своїх батьківських обов`язків щодо своєї дитини, нехтує ними, не бере участі

у вихованні та утриманні дитини, жодним чином не піклується про стан здоров`я дитини (фізичний, духовний та розумовий розвиток), не намагається забезпечити належного медичного обслуговування. Вказує, що син ОСОБА_3 у судовому засіданні бажання змінити прізвище підтримав.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 759/3363/16, від 30 березня 2020 року у справі № 759/5739/18,

від 20 листопада 2019 року у справі № 599/596/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дергачівського районного суду Харківської області.

03 травня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенняз таких підстав.

Фактичні обставини справи

02 липня 2005 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено шлюб, який розірвано рішенням Дергачівського районного суду Харківської області 15 січня 2015 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , прізвище записано відповідно до статті 145 СК України.

Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати разом з матір?ю.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 09 лютого 2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 400,00 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

З Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 25 лютого 2019 року

у справі № 619/4233/17 в задоволенні позову ОСОБА_2 до

ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, служба у справах дітей Сєвєроденецької міської ради Луганської області, управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини та відбирання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - управління служб у справах дітей Харківської обласної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини задоволено, визначено місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 , за адресою:

АДРЕСА_1 .

Згідно з довідками від 29 квітня 2022 року № 1603-5001475184 та від 30 квітня 2022 року № 1603-5001475175 ОСОБА_3 і ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеними особами, проживають за адресою:

АДРЕСА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

У статтею 51 Конституції України, частині другій, третій статті 5

СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада

1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Кожна дитина відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини

від 20 листопада 1989 року має право на збереження індивідуальності.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН та ратифікованою Україною 27 січня 1991 року, що є основним документом, який визначає правові стандарти у сфері захисту прав дітей, зазначено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку у атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Одним з основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Відповідно до статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Частинами третьою, п`ятою статті 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Тлумачення частини п`ятої статті 148 СК України, здійснене у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 759/3363/16 (провадження № 61-18385св18), на яку заявниця посилається у касаційній скарзі, дозволяє зробити висновок, що при вирішенні спору між батьками щодо зміни прізвища дитини беруться до уваги різні обставини, які мають свідчити про те, що зміна прізвища дитини відповідає її інтересам. До них належить: виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини; інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища дитини її інтересам. Тобто інтереси дитини є пріоритетними і визначальними для вирішення спору щодо зміни прізвища дитини.

При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі

й з тим із батьків, хто проживає окремо.

Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь у її вихованні, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною, зокрема, шляхом зміни прізвища.

У постановах Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 496/904/18 (провадження № 61-13038св19) та від 01 квітня 2020 року у справі № 234/19213/17 (провадження № 61-16113св19) зазначено, що при вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також врахувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо. Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище

і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь у її виховані, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною шляхом зміни прізвища.

Постанова Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 759/5739/18 (провадження № 759/5739/18) та постанова Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 599/596/17 (провадження № 61-26873св18), на які заявниця посилається у касаційній скарзі, містять висновки про те, що позивач має довести належними і допустимими доказами факт свідомого та умисного непіклування відповідача про фізичний, духовний розвиток їх дитини, а також те, що зміна прізвища дитини на прізвище матері буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Врахувавши, думку дитини, якій виповнилось 10 років, а також те, що

у справах, які стосуються прав дітей судам першочергову увагу слід приділяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, суд першої інстанції,

з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довела необхідності зміни прізвища дитини з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 », а також того, що зміна прізвища буде відповідати інтересам дитини, сприятиме її психологічному та гармонійному розвитку.

Аргументи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 усунувся від виконання батьківських обов?язків, не спростовують висновок судів, оскільки суди врахували, що між сторонами існував спір щодо визначення місця проживання дитини, дитина залишилась проживати з матір?ю, батько сплачує аліменти на утримання дитини, у сукупності з іншими обставинами справи зазначене не є підставою для зміни прізвища дитини у розумінні частини п?ятої статті 148 СК України.

Верховний Суд зазначає, що відповідне сприйняття дитиною свого прізвища

значною мірою залежатиме саме від добросовісного виконання її матір`ю свого обов`язку, відсутності з її сторони негативних суджень щодо нього. На теперішній час немає підстав уважати, що батькове прізвище якимось чином суперечить інтересам дитини. У цьому конкретному випадку йдеться про реалізоване законне право батька зареєструвати сина за своїм прізвищем, узгоджене з його матір`ю у добровільному порядку, що свідчить про піклування з боку відповідача та його відповідальність перед своєю дитиною.

Під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанції взяли до уваги рівність прав обох батьків щодо прав та інтересів дитини, яка

з досягненням більш зрілого віку зможе висловити свою думку стосовно вибору прізвища, тоді як на теперішній час, з огляду на юний вік сина сторін, це є неможливим, тож суди дійшли правильного висновку про відмову

в задоволенні позову.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами

у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, наведених заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

У статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 листопада 2023 року та постанови Харківського апеляційного суду 22 лютого 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 листопада

2023 року та постанову Харківського апеляційного суду 22 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов