Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.10.2019 року у справі №127/10826/18

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 127/10826/18

провадження № 61-17806св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - кредитна спілка "Альянс Україна",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,

особа, яка подає касаційну скаргу, - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Ковальчука О. В., Сала Т. Б,

від 13 грудня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до кредитної спілки "Альянс України" про припинення договору поруки.

Позовна заява мотивована тим, що 30 січня 2008 року між КС "Альянс Україна" та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 027-08кЛт, за умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 10 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та кінцевим терміном повернення до 30 січня 2011 року.

Також 30 січня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань

ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором між сторонами укладено договір поруки № 027-08кзпЛт, за яким ОСОБА_1 взяв на себе обов'язок солідарно нести відповідальність за зобов'язаннями ОСОБА_2.

Кредитна спілка свої зобов'язання з надання кредиту виконала.

Однак у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором КС "Альянс Україна" відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) використала право дострокового стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, надіславши 26 листопада

2008 року відповідну вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту і пов'язаних з ним платежів.

За таких обставин позивач вважав, що кредитор мав право звернутися до нього з позовом або заявою про видачу судового наказу про виконання зобов'язань за договором поруки протягом шести місяців починаючи

із 26 листопада 2008 року, але в порушення частини 4 статті 559 ЦК України звернувся до суду лише 28 квітня 2010 року, чим пропустив строк на таке звернення.

У зв'язку із зазначеними обставинами, ОСОБА_1 просив суд припинити поруку відповідно до договору поруки № 027-08кзпЛт, укладеного 30 січня 2008 року між ним та КС "Альянс Україна".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області, у складі судді

Сичука М. М., від 10 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимога КС "Альянс Україна" від 26 листопада 2008 року, надіслана на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є вимогою про дострокове повернення всього кредиту, а лише містить інформацію щодо розміру заборгованості станом на 24 листопада 2008 року. Оскільки в укладеному між сторонами договорі поруки встановлено термін її дії до повного виконання сторонами умов договору кредиту, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що порука припинилась.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки № 027-08кзпЛт, укладеним 30 січня 2008 року між кредитною спілкою "Альянс Україна" та ОСОБА_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Приймаючи постанову від 13 грудня 2018 року, колегія суддів виходила з того, що у зв'язку з пред'явленням КС "Альянс Україна" 26 листопада

2008 року до позичальника та поручителя вимоги про дострокове погашення заборгованості на підставі частини 2 статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання було змінено на 12 грудня 2008 року. Перебіг шестимісячного строку для пред'явлення кредитором вимог до поручителя розпочався 13 грудня 2008 року та закінчився 13 червня 2009 року. У вказаний проміжок часу кредитна спілка у будь-якій формі вимог до поручителя не пред'являла, а тому на підставі частини 4 статті 559 ЦПК України порука ОСОБА_1 є припиненою.

Відмовляючи у задоволенні заяви КС "Альянс Україна" про застосування позовної давності, суд виходив з того, що копію наказу Літинського районного суду Вінницької області від 06 травня 2010 року по справі № 2-н-54 ОСОБА_1 отримав 03 травня 2018 року, а, отже саме з цього моменту дізнався про своє порушене право і 08 травня 2018 року звернувся з цим позовом до суду в межах строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29 вересня 2019 року ОСОБА_3, посилаючись на те, що на підставі договору про відступлення права вимоги від 08 липня 2011 року, ухвали Літинського районного суду Вінницької області від 17 липня 2012 року та постанови державного виконавця відділу ДВС Літинського районного управління юстиції від 20 листопада 2012 року, єправонаступником

КС "Альянс Україна" у правовідносинах про стягнення боргу із

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитними договорами, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у цивільній справі № 127/10826/18, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2018 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 127/10826/18 та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У листопаді 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції.

Апеляційний суд не провівши аналізу положень договорів кредиту та поруки щодо права кредитора вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі і сплати усіх належних платежів та умов його реалізації, а також змісту листа-вимоги, помилково відніс до обставин, що не оспорюються направлення позичальнику вимоги про нібито дострокове погашення заборгованості. Наголошує на тому, що направлення зазначеного листа не є вимогою про дострокове повернення кредиту та не змінює строк виконання зобов'язань за кредитним договором.

Стверджує, що ОСОБА_1 було пропущено трирічний строк позовної давності для звернення з цими вимогами до суду, з огляду на те, що з січня 2012 року здійснюються відрахування із заробітної плати позивача в рахунок погашення боргу.

ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце розгляду заяви КС "Альянс Україна" про заміну сторони виконавчого провадження з виконання наказу № 2-н-54, виданого 06 травня 2010 року Літинським районним судом Вінницької області та під час розгляду цивільної справи № 2-459/11 за позовом дружини позивача про виключення майна з акту опису та арешту, а тому знав або міг дізнатися про наявність боргових зобов'язань перед

КС "Альянс Україна".

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив

ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2018 року - без змін.

Вважає, що оскільки ОСОБА_3 не є стороною договору поруки № 027-08кзпЛт від 30 січня 2008 року, припинення зобов'язань ОСОБА_1 за цим договором не порушує прав ОСОБА_3.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 січня 2008 року між

КС "Альянс Україна" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 027-08кЛт, за умовами якого ОСОБА_2 надано кредит у розмірі

10 000 грн, зі сплатою 0,1918 % за день плюс один відсоток від суми кредиту, який сплачується позичальником в день отримання кредиту. Позичальник зобов'язався повернути кредит та проценти за його користування до 30 січня 2011 року.

З метою забезпечення виконання за цим договором 30 січня 2008 року між ОСОБА_1 та КС "Альянс Україна" укладено договір поруки № 027-08кзпЛт, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати за зобов'язаннями позичальника, що випливають з кредитного договору № 027-08кЛт від 30 січня 2011 року.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 взятих за кредитними договорами зобов'язань 26 листопада 2008 року за вихідними номерами 5440/Ю та 5442/Ю на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, КС "Альянс Україна" направила вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 74 025,55 грн до 12 грудня 2008 року.

Вказана вимоги була отримана ОСОБА_1 28 листопада 2008 року.

28 квітня 2010 року КС "Альянс Україна" звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 027-08кЛт від 30 січня

2008 року.

06 травня 2010 року Літинським районним судом Вінницької області по справі № 2-н-54 видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КС "Альянс Україна" 74 025,55 грн та вирішено питання розподілу судових витрат.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України (тут і надалі за текстом в редакції Кодексу чинній на час подання касаційної скарги) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення відповідає не в повній мірі.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини 3 статті 175 ЦПК України).

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб'єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частин 1 , 3 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частин 1 , 3 статті 13 ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Згідно частини 1 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Згідно з частини 1 , 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судами встановлено, що 30 січня 2008 року між ОСОБА_1 та

КС "Альянс Україна" було укладено договір поруки № 027-08кзпЛт, за умовами якого поручитель взяв на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями позичальника ОСОБА_2, що випливають з кредитного договору № 027-08кЛт від 30 січня 2011 року.

Подаючи касаційну скаргу на постанову апеляційного суду у цій справі, ОСОБА_3 посилався на те, що на підставі договору про відступлення права вимоги від 08 липня 2011 року, ухвали Літинського районного суду Вінницької області від 17 липня 2012 року по справі № 214/2168/12 та постанови державного виконавця відділу ДВС Літинського районного управління юстиції від 20 листопада 2012 року, він є правонаступником

КС "Альянс Україна" у правовідносинах про стягнення боргу із

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).

Аналіз ЄДРСР свідчить, що ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 17 липня 2012 року було здійснено заміну стягувача КС "Альянс-Україна" на ОСОБА_3 у виконавчих провадженнях з виконання судових наказів цього ж суду від 06 травня 2010 року № 2-н-53/10 та № 2-н-54/10.

Отже, як на момент пред'явлення ОСОБА_1 позову до суду у травні 2018 року, так і на момент вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій ОСОБА_3 мав статус сторони у виконавчому провадженні (стягувача) із виконання судового наказу від 06 травня 2010 року в справі № 2-н-54/10 про стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 027-08кЛт від 30 січня 2008 року.

Очевидно, що вимоги ОСОБА_1 про припинення поруки спрямовані на перегляд в подальшому судового наказу від 06 травня 2010 року в справі № 2-н-54/10, а отже такий позов безпосередньо стосується прав та інтересів ОСОБА_3, який мав статус стягувача у виконавчому провадженні із виконання вказаного наказу.

Однак питання про залучення ОСОБА_3 до участі у справі в якості співвідповідача не обговорювалось. ОСОБА_3 до участі у справі судом першої інстанції залучений не був.

Таким чином суд прийняв рішення про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі, що відповідно до пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України і мало бути підставою для скасування апеляційним судом рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня

2018 року.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2020 року ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 17 липня 2012 року було скасовано, а заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 07 лютого

2020 року, яка набрала законної сили, заяву КС "Альянс-Україна" про заміну сторони виконавчого провадження задоволено та замінено КС "Альянс-Україна", як стягувача за наказами Літинського районного суду Вінницької області від 06 травня 2010 року № 2-н-53/10, № 2-н-54/10 на ОСОБА_3.

Зазначеним судовим рішення встановлено, що відповідно до договору відступлення права вимоги від 08 липня 2011 року КС "Альянс-Україна" здійснила відступлення права вимоги боргу, у тому числі до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в зобов'язаннях, що виникли згідно договорів кредиту № 73-07кЛт від 29 березня 2007 року та № 027-08кЛт від 30 січня 2008 року ОСОБА_3. Також ОСОБА_3 набуто право вимагати від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належного виконання зобов'язань згідно вищевказаних судових наказів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Верховний Суд звертає увагу, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про припинення поруки вирішив питання щодо прав та обов'язків ОСОБА_3, який не був залучений до участі у справі.

Доводи ОСОБА_1 про те, що судові рішення у розглядуваній справи не стосуються прав та обов'язків ОСОБА_3, оскільки фактично порука припинена до укладення відповідного договору про відступлення прав вимоги, колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_3 на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій мав статус стягувача у виконавчому провадженні, а отже повинен був брати участь у справі.

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У зв'язку з наведеним, оскільки оскарженою постановою суду апеляційної інстанції вирішено питання про права та обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2018 року в частині вирішення позовних вимог

ОСОБА_1 та розподілу судових витрат - скасувати.

При цьому, мотиви скасування апеляційним судом рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2018 року необхідно викласти в редакції цієї постанови Верховного Суду.

В межах цієї справи судом не надається оцінка обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1, оскільки висновки судів по суті вирішення спору мають бути зроблені за належного суб'єктного складу учасників справи.

Відмова в задоволенні позову у зв'язку із неналежним суб'єктним складом, не позбавляє ОСОБА_1 права на повторне пред'явлення позову про припинення поруки до належних відповідачів (відповідача). Причини з яких КС "Альянс Україна" знаючи про наявність договору про відступлення права вимоги від 08 липня 2011 року, ухвали Літинського районного суду Вінницької області від 17 липня 2012 року щодо задоволення її заяви про заміну сторони виконавчого провадження, не повідомила ці обставини судам першої та апеляційної інстанції, наразі не встановлені, однак така поведінка кредитної спілки може бути врахована при наданні оцінки поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності.

Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень касаційного суду, підстави для витребування нових доказів на стадії перегляду справи у суді касаційної інстанції, як про це просив заявник у поданих ним клопотаннях, відсутні.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

ОСОБА_3 було сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 409,60 грн, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до кредитної спілки "Альянс Україна" про припинення поруки та вирішення питання розподілу судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_1 до кредитної спілки "Альянс Україна" про припинення поруки відмовити.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2018 року в частині підстав скасування рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2018 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подачу касаційної скарги у розмірі

1 409,60 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В.

В. Шипович