Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.10.2023 року у справі №306/844/20
Постанова КЦС ВП від 11.10.2023 року у справі №306/844/20

Постанова

Іменем України

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 306/844/20

провадження № 61-7891 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Неліпинська сільська рада Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Неліпинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2022 року у складі судді Ганчак Л. Ф. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 березня 2023 рокуу складі колегії суддів: Джуги С. Д., Собослоя Г. Г., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Неліпинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником житлового будинку з належними до нього надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Суміжним землекористувачем по АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 .

Вона звернулася до Неліпинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської областііз заявою про затвердження проєкту технічної документації на земельну ділянку за вищевказаною адресою. До технічної документації вона надала відповідні документи. Розгляд цього

питання комісія Неліпинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської областівирішувала з виходом на місце за участі суміжного землекористувача - ОСОБА_2 , оформивши акт розгляду земельного спору від 04 квітня 2019 року, який погодив Неліпинський сільський голова, та дійшла висновку, що суміжним землекористувачам це питання необхідно вирішувати у судовому порядку, так як суміжний землекористувач бажає мати земельну ділянку більшою площею, ніж фактично використовує, про що вказано в акті від 04 квітня 2019 року та в акті 05 липня 2019 року.

11 липня 2019 року вона повторно звернулася із письмовою заявою до сільського голови з проханням вирішити питання щодо приватизації земельної ділянки, яка огороджена та перебуває у її користуванні, без погодження із суміжним землекористувачем. Проте Неліпинська сільська рада фактично самоусунулася від виконання своїх обов`язків як орган, що вирішує земельні спори, вказавши на необхідність вирішення питання приватизації земельної ділянки виключно за погодженням із суміжним землекористувачем ОСОБА_2 , чим допустила протиправну бездіяльність та порушення її прав.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати протиправною бездіяльність Неліпинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської областіщодо неоформлення їй безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,1573 га, що розташована по

АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що перебуває в її фактичному користуванні.

Позивач просила зобов`язати Неліпинську сільську раду Мукачівського району Закарпатської областівжити заходів по оформленню приватизації вищевказаної земельної ділянки, на якій знаходиться житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, належний їй, шляхом затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1573 га, без погодження із суміжним землекористувачем ОСОБА_2 , у тому числі реєстрації речового права на земельну ділянку, площею 0,1573 га.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 липня 2020 року прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Неліпинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області

від 26 листопада 2020 року у складі судді Ганчак Л. Ф. клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Неліпинської сільської ради Закарпатської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії закрито у зв`язку з тим, що позов не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2020 року про закриття провадження у справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Неліпинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області щодо неоформлення позивачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки, площею 0,1573 га, що розташована

по АДРЕСА_1 . У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до земельно-кадастрової книги Неліпинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської областіза дворогосподарством позивача зареєстровано земельну ділянку, площею 0,15 га. Разом з тим, у користуванні позивача фактично перебуває земельна ділянка, площею 0,1573 га, про що зазначено

у технічній документації.

Неліпинською сільською радою фактично усно відмовлено позивачу

у вчиненні відповідних дій, так як існує спір між ОСОБА_1 та суміжним землекористувачем ОСОБА_2 щодо розмірів земельної ділянки, проте Неліпинська сільська рада Мукачівського району Закарпатської областіпосилається лише на те, що спір між суміжними землекористувачами необхідно вирішувати у судовому порядку.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не надано доказів правомірного користування земельною ділянкою, площею 0,1573 га, а тому Неліпинською сільською радою Мукачівського району Закарпатської областіне вчинено дій щодо правомірної відмови у вирішенні питання про передачу саме земельної ділянки, площею 0,1573 га, ОСОБА_1 , що свідчить про допущену сільською радою бездіяльність, яка підлягає визнанню протиправною.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 02 березня 2023 року апеляційну скаргу Неліпинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області задоволено частково. Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2022 року у частині часткового задоволення позову ОСОБА_1 змінено. Абзац другий резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: «Визнати протиправною бездіяльність Неліпинської сільської ради Мукачівського району щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження технічної документації з землеустрою та передачу земельної ділянки у власність земельної ділянки, площею 0,1573 га, що розташована в АДРЕСА_1 . У решті рішення суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що Неліпинською сільською радою Мукачівського району допущено протиправну бездіяльність, оскільки не розглянуто заяву позивача про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність, не прийнято у встановлений законом строк відповідного рішення щодо розгляду вказаної заяви.

Акти розгляду земельного спору від 04 квітня 2019 року, 05 липня 2019 року та затвердження їх рішенням сесії Неліпинської сільської ради від 15 липня

2019 року № 390 не можуть підтверджувати розгляд поданої позивачем заяви про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.

Апеляційний дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання Неліпинської сільської ради вживати заходів по оформленню приватизації спірної земельної ділянки за позивачем, оскільки це є виключною компетенцією відповідного суб`єкта владних повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Неліпинська сільська рада Мукачівського району Закарпатської області просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 306/844/20 з Свалявського районного суду Закарпатської області. Підставою відкриття касаційного провадження були пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України.

У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2020 року у складі судді Ганчак Л. Ф. провадження у цій справі закрито. Постановою Закарпатського апеляційного суду від01 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2020 року про закриття провадження у справі скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Проте у порушення вимог частини першої статті 37 ЦПК України справу по суті спору повторно розглянуто судом першої інстанції у складі судді Ганчак Л. Ф., яке незаявила про самовідвід.

Ураховуючи викладене, розгляд справи здійснено неповажним складом суду, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Доводи особи, яка подала відзив

У липні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанова апеляційного суду є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Посилання касаційної скарги на неповноважний склад суду, є безпідставним, оскільки апеляційним судом

при скасуванні ухвали районного суду про закриття провадження справу

було направлено до суду першої інстанції саме для продовження

її розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником житлового будинку з належними до нього надвірними спорудами по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину

за заповітом від 14 грудні 2007 року.

Згідно з земельно-кадастровою книгою Неліпинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області за домогосподарством

АДРЕСА_1 рахується земельна ділянка, площею 0,15 га.

На замовлення ОСОБА_1 розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , згідно із якою площа земельної ділянки становить 0,1573 га.

ОСОБА_2 є суміжним землекористувачем, власником житлового будинку по АДРЕСА_2 .

Згідно з земельно-кадастровою книгою Неліпинської сільської ради за адресою АДРЕСА_2 , рахується земельна ділянка, площею 0,05 га.

Відповідно до акту розгляду земельного спору від 04 квітня 2019 року комісією встановлено, що згідно з обмірами земельної ділянки у АДРЕСА_2 , довжина ділянки до встановленої огорожі складає 40,74 м, площа ділянки становить 0,0442 га; земельної ділянки у

АДРЕСА_1 - довжина ділянки до встановленої огорожі складає 73,94 м, площа ділянки становить 0,1620 га. У зв`язку з тим, що згоди щодо місця розташування межі земельних ділянок сторонами не досягнуто, рекомендовано сторонам звернутися до суду для вирішення земельного спору у судовому порядку та звернутися до землевпорядної організацію на проведення топографо-геодезичних робіт для більш чіткого визначення параметрів земельних ділянок і дотримуватися глави 17 ЗК України добросусідство (а.с. 83- 84).

Згідно з актом розгляду земельного спору від 05 липня 2019 року щодо меж та площ земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 комісія рекомендує: так як земельний спір можна вирішити на користь однієї або іншої сторони, комісія вважає за доцільне сторонам земельного спору звернутися до суду для вирішення спірного питання в судовому порядку (а.с. 94-95).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга Неліпинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вищезазначеним вимогам закону не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі «Бускаріні проти Сан-Марино» (Buscarini v. San Marino) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 18 лютого 1999 року зазначив, що словосполучення «встановлений законом» відноситься не тільки до правової основи самого існування суду, але і до складу суду у кожній справі.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд (його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), «Веттштайн проти Швейцарії»

(Wettstein v. Switzerland)).

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення від 15 грудня 2005 року у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus)).

У окремих випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість, тобто «має не лише здійснюватися правосуддя, але й ще має бути видно, що воно здійснюється», адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти

у громадськість (рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium)).

Присутність у складі суду хоча б одного упередженого судді може призвести до порушення вимоги щодо неупередженості всього складу суду, навіть у разі безсторонності інших суддів чи їх більшості.

З метою дотримання принципу неупередженості суду існує інститут відводу, самовідводу, а також недопустимості повторної участі судді в розгляді справи. Зазначений інститут має важливе значення для реалізації основних засад (принципів) цивільного судочинства, сприяє ефективному розгляду справи. Гарантування та забезпечення в національному законодавстві принципу неупередженості суду є важливою умовою дотримання права на справедливий суд, закріпленого в статті 6 Конвенції.

Згідно з частиною другою статті 36 ЦПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

У статті 37 ЦПК України закріплено принцип недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.

Відповідно до частини першої названої статті суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Згідно з частиною першою статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Така підстава для відводу (самовідводу) судді як недопустимість повторної участі судді у розгляді справи спрямована на запобігання можливій необ`єктивності та упередженості судді та має процесуально-правовий характер.

Недопустимість повторної участі судді у відповідній справі відповідає принципам побудови системи судового контролю. Заборона повторної участі судді в розгляді тієї самої справи забезпечує неможливість розгляду справи між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав тим самим судом двічі.

Самовідвід - це обов`язок суду. Належне виконання цього обов`язку гарантує неупередженість та об`єктивність правосуддя, попереджає можливість скасування судового рішення з підстави його ухвалення незаконним складом суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Неповажним потрібно вважати склад суду у таких випадках: справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, строк повноважень якого закінчився; справу розглянуто і вирішено особою, яка не є суддею цього суду; справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду; справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, який брав участь у її вирішенні; справу, яку належить розглядати колегіально, розглянуто і вирішено суддею одноособово.

Склад суду, який розглядає справу, є повноважним лише в тому випадку, коли його створення відповідає вимогам закону, а також коли відсутні обставини, що унеможливлюють участь судді у справі.

У справі, що переглядається, ухвала Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2020 року про закриття провадження

у справі, постановлена судом у складі судді Ганчак Л. Ф.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2020 року про закриття провадження у справі, скасовано, та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

23 березня 2022 року рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області у складі судді Ганчак Л. Ф. вирішено справу по суті позовних вимого ОСОБА_1 .

Отже, суддя Ганчак Л. Ф. брала участь у вирішенні справи, в якій було постановлено ухвалу про закриття провадження у справі та після її скасування в апеляційному порядку повторно брала участь при ухваленні рішення суду по суті спору.

Суддя Ганчак Л. Ф. на виконання вимог частини першої статті 39 ЦПК України не заявила про власний самовідвід, хоча не могла брати повторної участі у справі згідно з приписами частини першої статті 37 ЦПК України.

За таких обставин склад районного суду не відповідав вимогам «незалежного та неупередженого суду, встановленого законом» й, відповідно, не може вирішувати жодне питання, зокрема щодо вирішення справи по суті спору, оскільки є неповноважним складом суду.

Посилання відзиву на безпідставність доводів касаційної скарги щодо неповноважного складу суду, оскільки апеляційним судом при скасуванні ухвали районного суду про закриття провадження у справі було направлено її до суду першої інстанції саме для продовження розгляду, є помилковими, оскільки, визначаючи зміст частини першої статті 37 ЦПК України, Верховний Суд наголошує на тому, що навіть сама участь судді під час розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема й розгляду будь-якого процесуального питання, у тому числі закриття провадження, що по своїй суті є судовим рішення, яким закінчено розгляд справи, унеможливлює при скасуванні вказаного судового рішення судом апеляційної інстанції у подальшому участь такого судді під час повторного розгляду справи районним судом. При цьому вказівка апеляційного суду про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції не свідчить, що справу має розглянути той самий суддя, так як на це існує імперативна заборона (частина перша статті 37 ЦПК України).

У такому випадку мається на увазі направлення до суду першої інстанції (як суддівська інституція).

Отже, Верховний Суд погоджується з доводами Неліпинської сільської ради про порушення принципу недопустимості повторної участі судді в розгляді справи та, як наслідок, ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції неповноважним складом суду, що є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Неліпинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області задовольнити.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 березня

2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець