Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.10.2018 року у справі №315/615/15

Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 315/615/15

провадження № 61-44430св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Грушицького А. І., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2016 року у складі судді Романько О. О. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 21 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В червні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДП "Центр державного земельного кадастру" про розірвання договору та стягнення збитків.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що згідно з розпорядженнями Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області від 02 листопада 2011 року № 324, від 28 листопада 2011 року № 349, від 26 грудня 2011 року № 407, від 25 липня 2012 року № 282, від 08 серпня 2012 року № 298 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ріллі у власність тридцяти трьом громадянам для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки, що перебуває у запасі, на території Приютненської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області.

22 червня 2012 року між ОСОБА_1 та ДП "Центр державного земельного кадастру" був укладений договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з умовами даного договору, виконавець бере на себе виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Приютненської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити результати робіт; пункту 1.2 технічні, економічні та інші вимоги до проекту викладені у завданні на виконання робіт, що є невід'ємною частиною договору та визначені нормативними і законодавчими документами. Вартість робіт за договором складає 37 993,66 грн., строк виконання робіт по договору - 180 робочих днів з дня надходження всіх необхідних документів, погоджень відповідних служб та надходження коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Вартість робіт нею були сплачені.

Згідно висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 25 березня 2013 року № 52 проект не погоджено у зв'язку з тим, що документація із землеустрою не засвідчена підписом та печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою всупереч статті 25 Закону України "Про землеустрій", відсутній перелік обмежень у використанні земельних ділянок (стаття 50 Закону України "Про землеустрій"). У вихідній земельно-кадастровій інформації не вірно зазначено пункт 1.1.3, пояснювальна записка неповна, термін дії дозволу закінчився, обґрунтувати наявність обмежень 01 червня 2005 року, відсутнє завдання на розроблення проекту землеустрою, відсутні матеріали геодезичних вишукувань, відсутні матеріали перенесення земельної ділянки в натурі (стаття 50 Закону України "Про землеустрій"), відсутній акт приймання передачі межових знаків на зберігання.

Проект землеустрою, який розроблявся згідно умов вищевказаного договору не погоджений відповідно до чинного законодавства, а повернутий на доопрацювання представнику відповідача. Жодних повідомлень щодо зобов'язання її надати додаткову документацію не направлялось.

Вважає, що з урахуванням умов договору та Земельного кодексу України умови договору, щодо оформлення проекту землеустрою відповідно до норм та вимог чинного законодавства, в повній мірі не були виконані з вини відповідача.

На підставі зазначеного просила розірвати договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 23-07-16-0380 від 22 червня 2012 року, укладеного між нею та відповідачем, та стягнути з відповідача на її користь сплачені нею кошти у розмірі 37 993 грн., 3 % річних у розмірі 2 813,56
грн. за період з 20 грудня 2012 року по 09 червня 2015 року, індекс інфляції у розмірі 28 969,66 грн., стягнути з відповідача судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2016 року позов задоволено.

Розірвано договір на виконання робіт або надання послуг № 23-07-16-0308 від 22 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Гуляйпільського районного виробничого відділу Запорізької регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".

Стягнуто з ДП "Центр державного земельного кадастру" на користь ОСОБА_1 сплачені кошти на виконання умов договору в розмірі 37 993 грн. 00 коп., суму 3 % річних у розмірі 2 813 грн. 56 коп. та індекс інфляції в розмірі 28 969 грн. 66 коп., а всього - 69 776 грн. 22 коп.

Стягнуто з ДП "Центр державного земельного кадастру" на користь ОСОБА_1 суму судових витрат, яка складається з суми судового збору в розмірі 941 грн. 36 коп. та суми витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 3 072
грн. 00 коп., а всього - 4 013 грн. 36 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що проект землеустрою надавався його розробником до відділу Держземагентства у Гуляйпільському районі Запорізької області в електронному вигляді, а не безпосередньо позивачем.

Позивачу не було надано розробником будь-якого проекту землеустрою. Після негативного висновку щодо нього, виконавець до замовника з будь-якими додатковими вимогами не звертався, про необхідність усунення перешкод щодо подальшого виготовлення проекту, зокрема, надання дозвільної документації, позивачу не повідомлялось. Таким чином, з урахуванням самого договору та положень ЗК України, умови угоди щодо оформлення проекту землеустрою відповідно до норм та вимог, які діяли на час виникнення правовідносин, в повній мірі не були виконані з вини відповідача.

Крім того, правовідносини, які склались на підставі договору про надання послуг або підряду, є грошовим зобов'язанням та, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦПК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу ДП "Центр державного земельного кадастру" залишено без задоволення. Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2016 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції вірно встановлено та не спростовано сторонами, що проект землеустрою виконавцем замовнику не надавався, після негативного висновку щодо проекту виконавець до замовника з будь-якими додатковими вимогами не звертався, про необхідність усунення перешкод щодо подальшого виготовлення проекту, зокрема, надання дозвільної документації, замовнику не повідомлялося.

Крім того, суд першої інстанції правильно встановивши, що у зв'язку з істотними порушеннями договору виконавцем, позивач мав право на розірвання договору, та задовольнив вимоги про розірвання договору та стягнення суми збитків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2018 року ДП "Центр державного земельного кадастру" подало до суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ДП "Центр державного земельного кадастру" та витребувано справу з Гуляйпільського районного суду Запорізької області.

10 січня 2019 року на запит суду надійшла витребовувана справа.

21 січня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Сивоненко О. В. на касаційну скаргу ДП "Центр державного земельного кадастру".

Згідно розпорядження від 16 квітня 2020 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи на підставі подання судді Карпенко С. О. зобов'язано призначити повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є.

В., судді, які входять до складу колегії: Сімоненко В. М., Мартєв С. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що всупереч обставинам, встановленим апеляційним судом, про те, що саме позивач за договором є зобов'язаною особою оплатити послуги/виконані роботи за виготовлення ДП "Центр державного земельного кадастру" відповідного проекту землеустрою, судом покладено відповідальність за порушення грошового зобов'язання на ДП "Центр державного земельного кадастру" та незаконно стягнуто з державного підприємства 2 813,56 грн 3 % річних та 28
969,66 грн інфляційних нарахувань, хоча ДП "Центр державного земельного кадастру" не має за договором по відношенню до позивача жодного грошового зобов'язання. Це свідчить про те, що оскаржувану постанову прийнято апеляційним судом з грубим порушенням статті 625 ЦК України, а висновки суду в частині застосування зазначеної норми права не відповідають постанові Верховного Суду України від 14 листопада 2011 року у справі № 6-40цс11.

Також зазначав, що за відсутності завдання на розроблення проекту землеустрою сторони фактично не дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, а, відповідно, договір не було укладено, на що апеляційний суд уваги не звернув, статті 638 ЦК України не застосував, що вказує на її порушення.

Крім того, вказував, що суд апеляційної інстанції у своїй постанові зазначив, що сторони дійшли згоди щодо виконання завдання, за встановлених цим судом обставин відсутності завдання як такого. Втім, сам факт відсутності завдання робить неможливим встановлення, які саме документи є необхідними для розроблення проекту землеустрою в конкретній ситуації і, як наслідок, що саме ці документи були отримані ДП "Центр державного земельного кадастру" від позивача.

Ті обставини, що сторони дійшли згоди щодо виконання завдання в силу статей 29,50 Закону "Про землеустрій" та статей 76, 79 ЦПК України можуть бути підтверджені виключно самим завданням, якого у справі немає.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Сивоненко О. В., вказувала, що договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Саме до останнього виду грошових зобов'язань належить укладений сторонами договір про надання послуг, оскільки ним установлена ціна договору - абонентська плата.

Крім того, слід зазначити, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І книги 5 ЦК України "Загальні положення про зобов'язання", а відтак поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Таким чином, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Саме тому до спірних правовідносин слід застосовувати норму статті 625 ЦК України, тому у цій частині рішення законне та обгрунтоване, а позиція викладена у касаційній скарзі є лише приватним розумінням норм діючого законодавства.

В аналізованій судами першої та апеляційної інстанції постанові Верховного суду України по справі № 6-40цс-11 від 14 листопада 2011 року немає вказівки на те, що частина договору про надання послуг, то є грошове зобов'язання і, відповідно, має бути застосована стаття 625 ЦК України, а частина - не грошове зобов'язання.

Щодо відсутності завдання на розроблення проекту землеустрою зазначала, що згідно з умовами договору, виконавець бере на себе виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Приютненської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити результати робіт; пунктом 1.2 технічні, економічні та інші вимоги до проекту викладені у завданні на виконання робіт, що є невід'ємною частиною договору та визначені нормативними і законодавчими документами. Вартість робіт за договором складає 37 993,66 грн., строк виконання робіт по договору - 180 робочих днів з дня надходження всіх необхідних документів, погоджень відповідних служб та надходження коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Вартість позивачем сплачена у повному обсязі.

Заперечень щодо цих обставин договору відповідачем на адресу позивача направлено не було.

Проект землеустрою, який розроблявся згідно умов вищевказаного договору не погоджений відповідно до чинного законодавства, а повернутий на доопрацювання представнику відповідача. Жодних повідомлень позивачу про зобов'язання її надати додаткову документацію не направлялось.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розпорядженнями Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області від 02 листопада 2011 року № 324, від 28 листопада 2011 року № 349, від 26 грудня 2011 року № 407, від 25 липня 2012 року № 282, від 08 серпня 2012 року № 298 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ріллі у власність тридцяти трьом громадянам для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки, що перебуває у запасі, на території Приютненської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області (т. 1 а. с. 6-12).

22 червня 2012 року між ОСОБА_1, як довіреною особою від імені всіх громадян, та виробничим відділом Запорізької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі начальника Гуляйпільського РВВ ЗРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" Закарлюки І. В. було укладено договір № 23-07-16-0380 на виконання робіт або надання послуг (далі - Договір), предметом якого є виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а. с.13,106-108).

Загальна вартість робіт становить 37 993,66 грн (пункт 2.1 Договору).

Згідно з пункту 4.2 Договору замовник надає виконавцю всю необхідну документацію для виконання робіт. Виконавець починає роботу після надходження всіх необхідних документів, погоджень відповідних служб для виконання робіт та коштів на розрахунковий рахунок Виконавця; має право виконати роботи достроково, оплата у цьому разі проводиться у погоджений сторонами строк; несе відповідальність за відповідність поданої замовнику продукції вимогам п. 1.2 цього договору та за встановлений термін передачі продукції (пункт 4.4 договору).

Відповідно до пункту 7.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами передбачених зобов'язань.

ОСОБА_1 здійснила оплату за виконання робіт Виконавцем 04 липня 2012 року на суму 34 918,00 грн. та 18 липня 2012 року на суму 3 075,00 грн, загальна сума - 37 933,00 грн, що не заперечується сторонами (т. 1, а. с. 15).

Судом першої інстанції встановлено, що виконавець приступив до виконання роботи за договором від 22 червня 2012 року після того як був здійснений розрахунок вартості робіт та наданий замовнику відповідний рахунок.

Будь-яких зауважень щодо не надання замовником необхідної документації виконавцем не зазначалося і протоколи розбіжностей не складалися.

Згідно пункту 4.4 договору строк виконання вказаного завдання складає 180 робочих днів.

Висновком № 753-16 судової почеркознавчої експертизи від 07 червня 2016 року, яка була призначена ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 26 січня 2016 року, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в графах "Замовник" в акті здачі-прийому виконаних робіт від 10 липня 2012 року на суму 20 869,44 грн, в акті здачі-прийому виконаних робіт від 31 серпня 2012 року на суму 9 842,48 грн, в акті здачі-прийому виконаних робіт від 28 вересня 2012 року на суму 7 281,74 грн. виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису (т. 2, а. с.31-37в).

Зі змісту відповіді відділу Держгеокадастру у Гуляйпільському районі Запорізької області № 9-28-99.4-1485/2-16 від 29 вересня 2016 року вбачається, що електронний варіант проекту щодо відведення земельних ділянок громадянам жителям Приютненської сільської ради у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Приютненської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області надійшов до відділу 12 березня 2013 року від розробника землевпорядної документації Запорізької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру".

Згідно з висновком про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 25 березня 2013 року, проект не погоджено у зв'язку з тим, що документація із землеустрою не засвідчена підписом та печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою всупереч статті 25 Закону України "Про землеустрій"; відсутній перелік обмежень у використанні земельних ділянок (стаття 50 Закону України "Про землеустрій"); у вихідній земельно-кадастровій інформації не вірно зазначено пункт 1.1.3; пояснювальна записка неповна, термін дії дозволу закінчився, обґрунтувати наявність обмежень 01 червня 2005 року, відсутнє завдання на розроблення проекту землеустрою, відсутні матеріали геодезичних вишукувань, відсутні матеріали перенесення земельної ділянки в натуру (стаття 50 Закону України "Про землеустрій"), відсутній акт приймання передачі межових знаків на зберігання" (т. 1, а. с.17-18).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 612 ЦК України, зокрема, передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно статті 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

В силу статті 26 Закону України "Про землеустрій" відносини замовників і розробників документації з землеустрою регулюються законодавством України і договором. статті 26 Закону України "Про землеустрій" передбачає, що замовники документації із землеустрою визначають за погодженням із розробником документації із землеустрою вартість робіт, термін їх виконання і порядок їх оплати. Замовники документації із землеустрою за рахунок власних коштів мають право на вибір розробника і укладення з ним договору, якщо інше не передбачено законодавством.

У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації несуть відповідальність, передбачену договором і законом (стаття 28 Закону України "Про землеустрій").

Відповідно до пункту 4.5 Договору якщо в процесі роботи з'ясується недоцільність подальшого проведення роботи Виконавець зобов'язаний припинити її.

Виходячи з викладеного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про розірвання договору, оскільки проект землеустрою виконавцем замовнику не надавався, після негативного висновку щодо проекту виконавець до замовника з будь-якими додатковими вимогами не звертався, про необхідність усунення перешкод щодо подальшого виготовлення проекту, зокрема, надання дозвільної документації, замовнику не повідомлялося.

Щодо вимог касаційної скарги про помилковість застосування ст. 625 ЦК.

Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції у своїй постанові вказував про те, що доводи апеляційної скарги про неправомірне застосування до спірних правовідносин вимог статті 625 ЦК України є неприйнятними, з огляду на правову позицію, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 14 листопада 2011 у справі № 6-40цс11 (далі - Постанова ВСУ, додаток № 7), а саме: правовідносини, які склалися на підставі договору надання послуг або підряду, є грошовим зобов'язанням та, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Однак слід зазначити, що згідно вказаної постанови у правовідносинах надання послуг/підряду є як сторона, що зобов'язана надати послуги/виконати роботи, так і сторона, що зобов'язана сплатити грошову суму за надані послуги/виконані роботи. Саме невиконання свого зобов'язання стороною, що зобов'язана сплатити грошові кошти на користь іншої сторони за надані нею послуги/виконані роботи, і є підставою застосування статті 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Всупереч обставинам, встановленим апеляційним судом, що саме позивач за договором є зобов'язаною стороною по оплаті послуг/виконанню робіт за виготовлення відповідачемвідповідного проекту землеустрою, судом покладено відповідальність за порушення грошового зобов'язання на ДП "Центр державного земельного кадастру" та безпідставно стягнуто 3 % проценти річних у розмірі 2
813,56 грн та 28 969,66 грн інфляційних витрат. Суд не звернув увагу, що відповідач не має за договором по відношенню до позивача жодного грошового зобов'язання. До відповідача, в даних конкретних правовідносинах, можливо застосувати наслідки передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, якщо б у нього виник обов'язок повернути вже сплачені грошові кошти за умовами договору або на вимогу замовника. Договір не містить відповідних умов і позивачем не доведено з якого моменту до відповідача пред'явлено вимогу про повернення грошових коштів.

Висновки з результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з підпунктом "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині судового збору слід змінити зменшивши їх розмір з 941 грн. 36 коп. до 561 грн. 42 коп.

Також витрати, понесені відповідачем у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій (349 грн 61 коп. - за подання апеляційної скарги, 638 грн 66 коп. - за подання касаційної скарги), підлягають відшкодуванню позивачем на користь відповідача.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" задовольнити частково.

Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2016 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 21 серпня 2018 року в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції скасувати та ухвалити нове рішення у цій частині про відмову в позові.

Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2016 року в частині стягнення судових витрат з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на користь ОСОБА_1 змінити зменшивши їх розмір з 941 (дев'ятосот сорок однієї) гривні 36 копійок до 561 (п'ятсот шістдесят однієї) гривні 42 копійок.

Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2016 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 21 серпня 2018 року в іншій частині залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (місцезнаходження: вул. Народного Ополчення, 3, м. Київ, ЄДРПОУ 21616582) судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 349 (триста сорок дев'ять)
гривень 61 копійок та судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 638

(шістсот тридцять вісім) гривень 66 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. І. Грушицький

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик