Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.06.2018 року у справі №202/235/17

Постанова

Іменем України

11 липня 2018 року

м. Київ

справа № 202/235/17ц

провадження № 61-33183св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Комунальне підприємство «Коменергосервіс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду

м. Дніпропетровська від 13 березня 2017 року у складі судді Бєсєди Г. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2017 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства «Коменергосервіс» (далі - КП «Коменергосервіс») про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач є постачальником гарячої води до його квартири. З жовтня 2014 року КП «Коменергосервіс» протиправно надсилає йому квитанції про оплату гарячого водопостачання по нормативах за чотирьох зареєстрованих у квартирі осіб, у зв'язку з тим, що він відмовився зробити повірку лічильника гарячої води за свій кошт, незважаючи на те, що голова житлово-будівельного кооперативу № 290 кожного місяця надає постачальнику КП «Коменергосервіс» інформацію про те, що за його адресою фактично проживають дві особи.

Крім того, з квітня 2015 року він відмовився від споживання гарячої води, про що неодноразово повідомляв відповідача, який тривалий час на його звернення відповіді не надавав, і лише 10 грудня 2015 року

КП «Коменергосервіс» надало відповідь, яка зводиться до того, що він з ним договір не укладав, а тому не повинен здійснювати повірку лічильника.

Не дивлячись на те, що вентиль гарячої води був перекритий ще з 21 квітня 2015 року, про що 01 лютого 2016 року контролер водоканалу склав відповідний акт, який був переданий голові кооперативу, та направлений у абонентський відділ КП «Коменергосервіс», відповідач продовжує нараховувати заборгованість за неспожиту ним гарячу воду.

Посилаючись на наведене та з урахуванням уточнень позовних вимог, просив визнати нарахування за нормативами по гарячій воді з жовтня 2014 року по 13 березня 2017 року недійсними та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2017 року узадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позивача є необгрунтованими, оскільки ним не надано доказів на підтвердження звернення до відповідача із заявою про взяття на абонентський облік засобу обліку гарячої води, встановленого у його квартирі. Крім того, відсутні докази на підтвердження того, що позивач звертався до міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі центрального опалення та гарячого водопостачання з письмовою заявою, а також, що позивач та члени його родини надавали відповідачу документи, передбачені Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року (далі - Правила надання послуг), на підтвердження відсутності двох членів його родини за адресою їх місця реєстрації.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав доказів на підтвердження його звернення до відповідача із заявою про взяття на абонентський облік лічильника обліку гарячої води, а тому його твердження, що відповідач протиправно здійснює нарахування спожитої ним гарячої води відповідно до нормативів споживання, є безпідставними. Крім того, суд правильно виходив з того, що позивач не надав доказів подання заяви про відмову від споживання гарячої води, а також відомостей відповідачу про зміну кількості осіб, проживаючих у квартирі позивача.

У липні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник просив скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2017 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що нарахування заборгованості за гарячу воду з жовтня 2014 року здійснюється відповідачем за нормативами споживання через відсутність повірки лічильника гарячої води. При цьому обов'язок здійснити таку повірку покладено саме на відповідача, в структуру тарифу якого включено витрати на проведення повірки. Суди не урахували, що голова житлово-будівельного кооперативу надав відповідачу відомості щодо кількості проживаючих у його квартирі осіб. При цьому, встановлений у його квартирі лічильник обліку гарячої води був опломбований ще у квітні 2015 року, а у 2016 році контролер Дніпроводоканалу опломбувала вентиль гарячої води, про що складено відповідний акт та направлено його відповідачу.

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

05 червня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно довідки голови житлово-будівельного кооперативу № 290 ОСОБА_2 від 07 лютого 2017 року

№ 23 за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_4

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 15 липня 2009 року № 39/48 виконувачем послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води у Лівобережній частині м. Дніпропетровська з 01 листопада 2009 року, визначено КП «Коменергосервіс», тобто відповідач є виконавцем послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води до квартири, в якій мешкає позивач зі своєю родиною.

З акту № 970 про допуск в експлуатацію квартирного лічильника гарячої води убачається, що представником Придніпровської ТЕС був проведений технічний огляд вузлу врахування гарячої води у споживача ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 та перевірено, що вузол врахування гарячої води встановлено відповідно до технічних умов, опломбований та допущений до експлуатації з 31 серпня 2006 року по дату повірки - 01 червня 2009 року.

14 квітня 2016 року КП «Коменергосервіс» повідомило дружину позивача - ОСОБА_3, що до КП «Коменергосервіс» актів опломбування лічильника гарячого водопостачання не надходило та, що оскільки вона не реагувала на попередження про проходження повірки лічильника, нарахування оплати за гаряче водопостачання здійснюватиметься за нормативом відповідно до кількості зареєстрованих у квартирі осіб. Перерахунок розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача або членів його сім'ї проводиться на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує їх відсутність.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із того, що, встановлений у квартирі позивача лічильник гарячої води не перебуває на абонентському обліку КП «Коменергосервіс», а тому відповідач не зобов'язаний здійснювати його повірку та, що у зв'язку з відсутністю відомостей про такий лічильник він законно нараховує плату за гарячу воду згідно нормативів споживання відповідно до кількості зареєстрованих осіб.

Відповідно до підпункту 5 пункту 29 Правил надання послуг споживач має право на установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік.

Згідно з пунктом 9 Правил надання послуг у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Частиною четвертою статті 17 зазначеного Закону передбачено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

З метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01 червня 2011 року затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 79 Порядку витрати на періодичну повірку, опломбування, обслуговування та ремонт (включаючи демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) будинкових приладів обліку гарячої води, якщо такі прилади є власністю підприємства входять до складу тарифу на послуги з централізованого постачання гарячої води.

Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг.

Пунктами 9, 30, 32 Правил надання послуг передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов'язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов'язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.

Таким чином, підприємства, що надають послуги споживачам з централізованого постачання гарячої води (виконавці) повинні забезпечити виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку гарячої води за рахунок включення цих робіт до тарифу на послуги з централізованого постачання гарячої води.

Судами попередніх інстанцій установлено, що з 01 липня 2014 року до тарифів послуг з централізованого постачання гарячої води, які надаються КП «Коменергосервіс», включено витрати на періодичну повірку квартирних засобів обліку.

Ураховуючи зазначене, КП «Коменергосервіс» зобов'язано було здійснювати повірку квартирних засобів обліку гарячої води своїм споживачам з 01 липня 2014 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що лічильник обліку гарячої води, установлений у квартирі позивача, не був взятий на облік у КП «Коменергосервіс», акти опломбування лічильника відповідачу не надані, на попередження здійснити періодичну повірку споживач не реагував.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що КП «Коменергосервіс» є виконавцем послуг з гарячого водопостачання лише з

01 листопада 2009 року, тоді як лічильник гарячої води у квартирі позивача був встановлений та допущений до експлуатації ще у 2006 році, що підтверджується актом допуску до експлуатації квартирного лічильника гарячої води № 970, підписаного представником Придніпровської ТЕС, а також не з'ясували хто був виконавцем послуг з гарячого водопостачання на той час, чи був взятий лічильник гарячого водопостачання ним на облік, не надали правової оцінки тому, що при зміні виконавця послуг до нового виконавця повинні бути передані всі дані щодо обліку засобів обліку гарячої води. До того ж, як убачається з матеріалів справи, у період з листопада

2009 року по жовтень 2014 року КП «Коменергосервіс» нараховувало позивачеві плату за гарячу воду згідно показників лічильника гарячого водопостачання.

Відповідно до пункту 21 Правил надання послуг у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.

Визнаючи факт наявності у позивача установленого лічильника обліку гарячої води КП «Коменергосервіс» указувало, що такий лічильник не пройшов періодичної повірки, а тому нарахування плати за гаряче водопостачання повинно проводитись з урахуванням нормативів споживання.

Водночас, повірка квартирних засобів обліку гарячої води повинна була здійснюватися за рахунок тарифів на гаряче водопостачання, що є обов'язком виконавця послуг з водопостачання.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували те, що позивачу надсилалось повідомлення про необхідність проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки за місяць до настання строку такої повірки, а також докази відмови позивача у наданні допуску представникам виконавця послуг з гарячого водопостачання у здійсненні повірки лічильника.

Без встановлення зазначених обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, неможливо ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

Ураховуючи, що судами попередніх інстанцій не встановлено фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, оскаржувані судові рішення не можна вважати законними та обгрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, до повноважень суду касаційної інстанції не входить встановлення фактичних обставин у справі, надання оцінки чи переоцінки доказам, що позбавляє Верховний Суд можливості ухвалити нове рішення.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки, що відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від13 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від

29 червня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик