Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.03.2019 року у справі №408/5352/12

Постанова

Іменем України

11 березня 2019 року

м. Київ

справа № 408/5352/12

провадження № 61-28741св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_5,

відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

треті особи: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області КульбідаНаталія Михайлівна, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Стюрко Оксана Олександрівна, ОСОБА_11, орган опіки та піклування виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради в особі служби у справах дітей та управління праці та соціального захисту населення, орган опіки та піклування в особі Шестірнянської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області,

позивачі за зустрічним позовом: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_4,

третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2017 року у складі колегії суддів:

Барильської А. П., Зубакової В. П., Митрофанової Л. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У липні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду в інтересах недієздатної ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу.

Під час розгляду справи ОСОБА_4 неодноразово уточнював позовні вимоги.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2015 року позовні вимоги

ОСОБА_4, які викладені в редакціях позову від 26 липня 2012 року та від 26 грудня 2012 року - залишено без розгляду та зазначено, що в даному провадження розглядаються позовні вимоги ОСОБА_4, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_5 до ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання довіреності недійсною, витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності на квартиру.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2012 року встановлено недієздатність інваліда 2-ої групи по психічному захворюванню

ОСОБА_5, та призначено її опікуном ОСОБА_4

25 березня 2011 року, перебуваючи в стані психічного захворювання, ОСОБА_5 видала довіреність на право відчуження майна на ім'я ОСОБА_8, посвідчену приватним нотаріусом Кульбідою Н. М.

16 червня 2011 року, діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_5, ОСОБА_8 продала зазначену квартиру ОСОБА_6 і ОСОБА_7, (від імені якої діяла ОСОБА_11, на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Умріхіною К. А.

від 11 червня 2011 року). Договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Стюрко О. О. за реєстровим № 1077.

При надані зазначеної довіреності ОСОБА_8, ОСОБА_5 внаслідок свого психічного захворювання не усвідомлювала характеру своїх дій і не могла керувати ними.

ОСОБА_4, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_5, просив визнати недійсною довіреність, посвідчену 25 березня 2011 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбідою Н. М. від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_8 за реєстровим № 1277; витребувати квартиру АДРЕСА_1 з приватної власності у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5; визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 44,4 кв.м за ОСОБА_5

У квітні 2015 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_4, який уточнили 30 липня 2015 року, зазначивши ОСОБА_8 третьою особою, та просили стягнути з

ОСОБА_4, як опікуна недієздатної особи, на користь ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 278 967,24 грн, що становить 11 900,00 доларів США, а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначили, що 25 березня 2011 року ОСОБА_5 видала довіреність ОСОБА_8 на продаж належної їй квартири АДРЕСА_1.

10 червня 2011 року, діючи в межах наданої довіреності, ОСОБА_8 уклала з ОСОБА_6 договір про завдаток, відповідно до якого ОСОБА_8 продала ОСОБА_6 спірну квартиру за 11 900,00 доларів США та з метою забезпечення договору купівлі-продажу, ОСОБА_6 передав ОСОБА_8 грошові кошти в розмірі 500,00 доларів США.

Після отримання всіх необхідних для укладення договору купівлі-продажу документів, 16 червня 2011 року ОСОБА_8, діючи в інтересах

ОСОБА_16 продала ОСОБА_6 та його дружині ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 за 11 900,00 доларів США, однак, з метою зменшення витрат на нотаріуса в договорі купівлі-продажу була вказана ціна не 11 900,00 доларів США, а 25 651,00 грн, яка була вказана в документах БТІ - балансова вартість квартири.

У зв'язку з тим , що представник ОСОБА_17 - ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом про визнання довіреності недійсною, витребування майна із чужого володіння та визнання права власності на квартиру за ОСОБА_17, позивачі за зустрічним позовом зазначають, що опікун ОСОБА_4 в позові не ставить питання про визнання самого договору купівлі-продажу квартири недійсним та про повернення ОСОБА_6 грошових коштів, які отримані ОСОБА_18, тому просили суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 278 967,24 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року позовні вимоги

ОСОБА_4, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_5 до

ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області КульбідаН. М., приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Стюрко О. О., ОСОБА_11, орган опіки та піклування виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради в особі: служби у справах дітей та управління праці та соціального захисту населення про визнання довіреності недійсною, витребування майна від добросовісного набувача та визнання права власності на квартиру задоволено в повному обсязі.

Визнано довіреність, посвідчену 25 березня 2011 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбідою Н. М. за реєстром № 1277 від імені ОСОБА_5 на ім'я

ОСОБА_8 недійсною.

Витребувано квартиру АДРЕСА_2 з приватної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5

Визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 27,8 кв.м, загальною площею 44,4 кв.м за ОСОБА_5

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_8 про стягнення грошових коштів задоволено частково.

Стягнуто з опікуна недієздатної особи ОСОБА_5 - ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 грошові кошти, сплачені згідно договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16 червня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Стюрко О. О. за реєстром № 1077, укладеного між ОСОБА_8, яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7, від імені яких за довіреністю діяла ОСОБА_11 в сумі 25 651,00 грн.

У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у рівних частках з кожного на корить держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог ОСОБА_4 в сумі 363,81 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь держави недоплачений судовий збір пропорційно частині задоволених на їх користь позовних вимог за зустрічним позовом та з урахуванням недоплаченого судового збору в сумі 2 317,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що укладена від імені ОСОБА_5 на ім'я

ОСОБА_8 довіреність, яка посвідчена 25 березня 2011 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбідою Н. М. за реєстром № 1277, є недійсною, оскільки на час укладання вказаної довіреності, ОСОБА_5 за своїм психічним станом не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 в частині витребування квартири АДРЕСА_3 з приватної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_19 на користь ОСОБА_5 та визнання права власності на вказану квартиру за ОСОБА_16, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки, правочин - довіреність, якою надано право ОСОБА_8 розпоряджатись її власністю, було вчинено ОСОБА_5 в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати нами, волевиявлення ОСОБА_5 за межами її дієздатності не може вважатись належним, у зв'язку з чим вибуття майна із володіння власника ОСОБА_5 мало місце не з її волі, а тому договір купівлі-продажу квартири є укладеним з порушенням законодавства.

Частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 та

ОСОБА_7, місцевий суд виходив із того, що оскільки спірна квартира підлягає поверненню попередньому власнику, а тому кошти в сумі

25 651,00 грн, за які була придбана вказана квартира, необхідно стягнути з опікуна недієздатної ОСОБА_5 - ОСОБА_4 на користь

ОСОБА_6

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково.

Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року в частині задоволення позову про витребування квартири АДРЕСА_1 з приватної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5, визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 27,8 кв.м, загальною площею 44,4 кв.м за ОСОБА_5, а також в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення з опікуна недієздатної особи ОСОБА_5 - ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 грошових коштів, сплачених згідно договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16 червня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Стюрко О. О. за реєстром

№ 1077, укладеного між ОСОБА_8, яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7, від імені яких за довіреністю діяла ОСОБА_11 в сумі 25 651,00 грн - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінено рішення суду в частині розподілу судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на корить держави судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог на користь позивача ОСОБА_4 в розмірі 107,30 грн, по 35,77 грн, з кожного.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_5, про витребування майна від добросовісного набувача та визнання права власності на квартиру, та в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів, та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що довіреність є одностороннім правочином, і відповідно, не може бути підставою для витребування майна з чужого незаконного володіння. Питання щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 червня 2011 року не ставиться. Тому правила статті 388 ЦК України в даному випадку не можуть бути застосовані. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є передчасними.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

22 березня 2017 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2017 року та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що договір купівлі-продажу спірної квартири укладений з порушенням норм законодавства, оскільки відчуження майна було проведено особо, що не мала права його відчужувати, а тому висновок суду першої інстанції є правильним.

Доводи інших учасників справи:

27 листопада 2017 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 через засоби поштового зв'язку подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просять касаційну скаргу

ОСОБА_4, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_5 відхилити, а рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2017 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Аргументи касаційної скарги зводяться до не згоди з висновком суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_4, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_5, про витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності на квартиру.

В іншій частині рішення апеляційного суду Дніпропетровської області

від 30 жовтня 2017 року не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції відповідно до правил статті 400 ЦПК України не перевіряється.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції:

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статями 237, 244, 245 ЦК України, довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, ґрунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Вольова спрямованість правочину характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи, що реалізується через відповідну об'єктивно виражену форму виявлення (складання заповіту, прийняття спадщини, складання довіреності, підписання договору тощо). У правочині зовнішнє волевиявлення має бути адекватним внутрішній волі особи. Воля особи має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку. Тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії (вчинки) особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Довіреністю від 25 березня 2011 року, посвідченою приватним нотаріусом Криворізького міського округу Кульбідою Н. М. ОСОБА_5 уповноважувала ОСОБА_8 представляти її інтереси з питання розпорядження (продати, обміняти) на умовах та на свій розсуд належну їй квартиру.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.

Частиною першою статі 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема частиною другою статті 203 ЦК України, за якою особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності, зокрема, статтею 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до статті 330 ЦК Україниякщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексумайно не може бути витребуване у нього.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

При цьому за змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:

Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_4, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_5, про витребування майна від добросовісного набувача та визнання права власності на квартиру, оскільки довіреність є одностороннім правочином, і відповідно, не може бути підставою для витребування майна з чужого володіння. Питання щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 червня 2011 року, що дало би право ставити питання про витребування майна на підставі статті 388 ЦК України, ОСОБА_4 не ставить.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду Дніпропетровської області

від 20 лютого 2017 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська