Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.01.2019 року у справі №233/2174/17

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 233/2174/17

провадження № 61-48481св18

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2018 року у складі судді Мартиненка В. С. та постанову Донецького апеляційного суду від 08 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Будулуци М.

С., Санікової О. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно.

Уточнена позовна заява мотивована тим, що 13 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 5507226, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 102 094,00 доларів США та зобов'язався повернути кредит у строк не пізніше 13 липня 2014 року.

13 липня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 13 липня 2007 року № 5507226 між сторонами укладений договір застави транспортного засобу № 5535844, відповідно до якого предметом застави є транспортний засіб "Mercedes-Benz R320 CDI", 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, двигун V=2987 CUB.CM, реєстраційний номер НОМЕР_2.

22 грудня 2009 року між ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 8462723 до кредитного договору від 13 липня 2007 року № 5507226, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо додаткового надання траншу кредиту в розмірі 643 509 грн 78 коп., що еквівалентно частині заборгованості за кредитом в іноземній валюті (першим траншем кредиту) в розмірі 80 388,48 доларів США. Виключне цільове призначення другого траншу кредиту - погашення частини заборгованості позичальника за раніше наданим першим траншем кредиту. За користування другим траншем кредиту процентна ставка встановлена в розмірі 19,00 % річних, строк кредиту - до 22 червня 2014 року.

ОСОБА_1 свої зобов'язання з поетапного повернення заборгованості за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим 15 лютого 2013 року ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" направив на його адресу вимогу про дострокове повернення всієї суми заборгованості, яку ОСОБА_1 отримав 12 березня 2013 року.

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 07 лютого 2014 року на користь ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 13 липня 2007 року, 05 травня 2014 року виданий виконавчий лист на виконання цього рішення. Проте у ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" відсутня інформація щодо відкриття виконавчого провадження за зазначеним виконавчим листом.

ОСОБА_1 рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 07 лютого 2014 року не виконав, заборгованість перед ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" не погашена.

Станом на 29 березня 2017 року в ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 1 148
332 грн 17 коп., яка складається із: заборгованості за сумою кредиту - 550 988
грн 98 коп., заборгованості за непогашеними відсотками за користування кредитом - 597 343 грн 19 коп.

Власником заставного майна - транспортного засобу "Mercedes-Benz R320 CDI", 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, двигун V=2987 CUB.CM, реєстраційний номер НОМЕР_2, став ОСОБА_2 та змінено реєстраційний номер цього транспортного засобу на НОМЕР_3.

Ураховуючи викладене, ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 липня 2007 року № 5507226 у розмірі 1 148 332 грн 17 коп. звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб "Mercedes-Benz R320 CDI", 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, двигун V=2987 CUB.CM, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_2; встановити спосіб звернення стягнення на предмет застави - продаж ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" предмету застави за договором застави транспортного засобу від 13 липня 2007 року № 5535844, а саме: транспортний засіб "Mercedes-Benz R320 CDI", 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, двигун V=2987 CUB.CM, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом укладення договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем; встановити початкову ціну предмета застави за договором застави транспортного засобу від 13 липня 2007 року № 5535844, що підлягає визначенню незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент такого продажу, обраним ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк"; передати в управління ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" предмет застави - транспортний засіб "Mercedes-Benz R320 CDI", 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, двигун V=2987 CUB.CM, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_2, на період його реалізації; надати повноваження ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" в тому числі, але не виключно, на отримання дубліката свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу "Mercedes-Benz R320 CDI", 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, двигун V=2987 CUB.CM, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_2, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах Державної автомобільної інспекції України за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу або його дублікатом для подальшої реалізації, а також надати ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" всі повноваження, необхідні для продажу цього майна.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 08 листопада 2018 року, у задоволенні позову ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" відмовлено.

Суди виходили з того, що сплив строк позовної давності, про застосування якого заявлено ОСОБА_1. Позасудова вимога про дострокове повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом заявлена позивачем 11 лютого 2013 року, рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 07 лютого 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 842 455 грн 02 коп. З позовом про звернення стягнення на заставне майно позивач звернувся в квітні 2017 року, тобто поза межами строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просило скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 08 листопада 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки банку стало відомо про порушення свого права лише 20 вересня 2016 року.

Також судами попередніх інстанцій не взято до уваги висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 25 травня 2016 року (провадження № 6-157цс16), згідно з яким проценти та штрафні санкції на заборгованість по кредиту нараховуються боржнику або поручителю і після ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора до його повного фактичного виконання.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначили, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального і процесуального права.

У відповіді на відзив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на касаційну скаргу ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" вказав на необґрунтованість доводів, викладених відповідачами у відзивах на касаційну скаргу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 08 листопада 2018 року і витребувано із Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу № 233/2174/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи

13 липня 2007 року між ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 5507226, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 102 094,00 доларів США та зобов'язався повернути кредит у строк не пізніше 13 липня 2014 року.

13 липня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 13 липня 2007 року № 5507226 між сторонами укладений договір застави транспортного засобу № 5535844, відповідно до якого предметом застави є транспортний засіб "Mercedes-BenzR320 CDI", 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, двигун V=2987 CUB.CM, реєстраційний номер НОМЕР_2.

22 грудня 2009 року між ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 8462723 до кредитного договору від 13 липня 2007 року № 5507226, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо додаткового надання траншу кредиту в розмірі 643 509 грн 78 коп., що еквівалентно частині заборгованості за кредитом в іноземній валюті (першим траншем кредиту) в розмірі 80 388,48 доларів США. Виключене цільове призначення другого траншу кредиту - погашення частини заборгованості позичальника за раніше наданим першим траншем кредиту. За користування другим траншем кредиту процентна ставка встановлена в розмірі 19,00 % річних, строк кредиту - до 22 червня 2014 року.

З вимоги про дострокове повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом від 11 лютого 2013 року вбачається, що ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" вимагав від ОСОБА_1 дострокового повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом в загальному розмірі 711 157 грн 85 коп., з яких 287 252 грн 08 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 152 960 грн 84 коп. - прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом. Також ОСОБА_1 запропоновано протягом 30 календарних днів усунути порушення кредитного договору, погасивши прострочену заборгованість з повернення кредиту та сплати процентів та уникнути дострокового повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримав вимогу про дострокове повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом від 11 лютого 2013 року 12 березня 2013 року.

У квітні 2013 року ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до Пролетарського районного суду м. Донецька з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 07 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20 березня 2014 року, у справі № 262/3106/13-ц позов ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість за кредитним договором від 13 липня 2007 року № 5507226 (зі змінами та доповненнями) в загальній сумі 842 455 грн 02 коп., з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 550 988 грн 98 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 177 699 грн 08 коп., пеня в розмірі 51 331 грн 86 коп., штраф в розмірі 6 435 грн 10 коп. та штраф в розмірі 56 000,00 грн.

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування строку позовної давності у цій справі (2 том, а. с. 171-173).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам закону.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" про звернення стягнення на заставне майно, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з обґрунтованості його позовних вимог, однак зазначили, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу строку позовної давності, про необхідність застосування якого вказував відповідач.

Такий висновок судів є передчасним, зроблений без повного та всебічного дослідження усіх обставин справи.

За змістом статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1 Закону України "Про заставу", статтею 572 ЦК України установлено, що застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 20 Закону України "Про заставу" та статті 589 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом або договором.

Застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи (частина перша статті 27 Закону України "Про заставу").

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 590 ЦК України).

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Реалізація заставного майна, на яке звернуто стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріуса у встановленому порядку, якщо інше не передбачено Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" чи договором (частина перша та сьома статті 20 Закону України "Про заставу").

Відповідно до статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Підпунктом 6.1 статті 6 договору застави транспортного засобу передбачено, що "заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави та одержави задоволення своїх вимог з вартості предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця в таких випадках: у разі невиконання чи неналежного виконання основного зобов'язання (як в цілому, так і в тій чи іншій його частині); у разі невиконання вимог заставодержателя про дострокове виконання основного зобов'язання, зробленої на підставі закону, кредитного договору чи цього договору; незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у випадку будь-якого порушення умов договору, на підставі якого виникло основне зобов'язання; незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у випадку будь-якого порушення заставодавцем умов цього договору застави; незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у випадку, коли предмет застави використовується заставодавцем не за призначенням або з порушенням умов цього договору щодо його використання; незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання коши іншою особою розпочато процедуру звернення стягнення на предмет застави; незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом заставодавця (якщо заставодавець зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності); в інших випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством України".

У підпункті 6.2 статті 6 договору застави транспортного засобу сторони погодили, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір заставодержателя: на підставі виконавчого напису нотаріуса; за рішенням суду або шляхом позасудового врегулювання відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до підпункту 6.3 статті 6 договору застави транспортного засобу визначені цим договором способи звернення стягнення на предмет застави не перешкоджають заставодержателю застосувати інші способи звернення стягнення на предмет застави, встановлені чинним законодавством України та/або письмовою домовленістю сторін. У разі якщо визначені цим договором та/або чинним законодавством заходи позасудового врегулювання з будь-яких причин не привели до задоволення вимог заставодержателя в повному обсязі, заставодержатель вправі в будь-який час припинити процедуру позасудового врегулювання та звернути стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса чи за рішенням суду (за вибором заставодержателя).

У разі виникнення у заставодержателя права звернути стягнення на предмет застави, заставодержатель може задовольнити забезпечену заставою вимогу шляхом набуття права власності на предмет застави в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Заставодавець бере на себе обов'язок вчиняти всі залежні від нього дії, які можуть стати необхідними для переходу права власності на предмет застави до заставодержателя, а також дії, які не є необхідними, але можуть зробити процес переходу права власності належним, простим та максимально швидким (підпункт 6.4 статті 6 договору застави транспортного засобу).

У разі виникнення у заставодержателя права звернути стягнення на предмет застави, заставодержатель має право від свого імені продати предмет застави у будь-якій спосіб шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу. Продаж предмету застави здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Якщо під час реалізації предмета застави отримана грошова сума перевищує розмір зобов'язання та інших вимог заставодержателя, отримані від реалізації предмета застави суми розподіляються відповідно до чинного законодавства (підпункт 6.5 статті 6 договору застави транспортного засобу).

Отже, договір застави транспортного засобу від 13 липня 2007 року, укладений між ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_1, передбачає, що заставодержатель може звернути стягнення на предмет застави у позасудовий спосіб - шляхом визнання права власності на предмет застави та/або шляхом його продажу.

Виходячи з аналізу умов договору застави, укладеного між ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_1, та змісту статті 20 Закону України "Про заставу" і статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", продаж заставодержателем від свого імені предмета застави шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Отже, суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет застави у той спосіб, який визначений ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" у позові у цій справі, а саме шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета застави (транспортного засобу) з іншою особою-покупцем.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" з метою захисту своїх прав має право на звернення стягнення на предмет застави - транспортний засіб "Mercedes-Benz R320 CDI", 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, двигун V=2987 CUB.CM, реєстраційний номер НОМЕР_2, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі, яка була стягнута рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 07 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20 березня 2014 року, однак позивач звернувся з позовом у цій справі поза межами строку позовної давності, про застосування якої відповідач подав письмову заяву.

Проте Верховний Суд вважає, що оскільки позивач звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави (транспортний засіб) шляхом укладення договору його купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, який відповідно до укладеного сторонами договору застави та вказаних норм права є позасудовим способом звернення стягнення на предмет застави, то такий позов є необґрунтованим і правові підстави для застосування позовної давності у цій справі відсутні.

Такий правовий висновок узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц (провадження № 14 38цс18).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18)).

Таким чином, у задоволенні позову у цій справі слід відмовити саме з підстави необґрунтованості позовних вимог, а не з підстав застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 статті 412 ЦПК України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 412 ЦПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідив усі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, однак неправильно застосували норми права до спірних правовідносин.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 08 листопада 2018 року змінити, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, а в іншій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк