Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 274/7909/21

провадження № 61-13038св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 лютого 2022 року в складі судді Корбута В. В., постанову Житомирського апеляційного суду від 28 червня 2023 року в складі колегії суддів: Шевчук А. М., Коломієць О. С., Талько О. Б., додаткове рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 серпня 2023 року в складі судді Корбута В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Борисюка Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор ГТС України»), у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ від 08 грудня 2021 року № 104/к/тм про відсторонення від роботи та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за весь час незаконного відсторонення від роботи.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що працює на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 6 розряду служби енерговодопостачання Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор ГТС України».

Наказом відповідача від 08 грудня 2021 року його відсторонено від роботи з підстави відсутності щеплення проти COVID-19. Вважав відсторонення незаконним та таким, що порушує його права.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 лютого 2022 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор ГТС України» № 104/к/тм від 08 грудня 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

Стягнено з ТОВ «Оператор ГТС України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 грудня 2021 року по 11 лютого 2022 року в розмірі 49 773,24 грн (без врахування податків та інших передбачених законодавством України платежів).

Суд першої інстанції виходив з того, що відсторонення позивача від роботи є незаконним.Законодавство України не встановлює обов`язковості профілактичних щепленнь проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 28 червня 2023 року рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 лютого 2022 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови, а в іншій частині залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позов підлягає задоволенню з тієї підстави, що відсторонення позивача від роботи не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача. Суд першої інстанції не встановив фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Відповідач не довів, що позивач міг спричинити поширення коронавірусної інфекції серед його працівників.

Додатковим рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.

Стягнено з ТОВ «Оператор ГТС України» на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування судових витрат грошові кошти в розмірі 6 816,00 грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заява позивача про розподіл судових витрат обґрунтована, докази понесених ним витрат на правничу допомогу подані з дотриманням вимог частини четвертої статті 141 ЦПК України.

Разом з тим, враховуючи незначну складність справи, цих витрат має становити 5 000,00 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

У серпні 2023 року ТОВ «Оператор ГТС України» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 лютого 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 червня 2023 року й ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм прав без урахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для справи. Не врахували, що відсторонення позивача від роботи відбулось з дотриманням вимог закону. Відсутність вакцинації у позивача підвищувала ризик захворюваності серед інших працівників. При цьому позивачу був запропонований альтернативний варіант - надати довідку лікаря про протипоказання від щеплення проти COVID-19.

У листопаді 2023 року ТОВ «Оператор ГТС України» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 серпня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в стягненні судових витрат.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19, від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суди не врахували, що в справі відсутні належні докази надання позивачу правничої допомоги та понесення ним витрат на оплату такої допомоги.

Стягнений судами розмір витрат є необґрунтованим та не є співмірним зі складністю цієї справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 18 вересня 2023 року та від 28 листопада 2023 року відкриті касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

03 листопада 2023 року справа № 274/7909/21 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 працює на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 6 розряду служби енерговодопостачання в Бердичівському лінійному виробничому управлінні магістральних газопроводів ТОВ «Оператор ГТС України».

Повідомленням від 03 грудня 2021 року № 4ОСОБА_1 був ознайомлений з необхідністю обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19. Також був повідомлений про необхідність надати до 07 грудня 2021 року документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, а в разі наявності абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення - довідку встановленої форми.

Позивач відмовився від вакцинації з релігійних переконань, про що працівники відповідача склали відповідний акт від 08 грудня 2021 року.

Наказом Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор ГТС України» від 08 грудня 2021 року №104/к/тм ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Підстава: стаття 46 КЗпП, частина друга статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року, наказ Міністерства охорони здоров`я України від 01 листопада 2021 року № 2393 «Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пункт 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо касаційної скарги на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 лютого 2022 року постанову Житомирського апеляційного суду від 28 червня 2023 року

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

Термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин.

Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Про основи законодавства України про охорону праці» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

У статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153).

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 01 листопада 2021 року № 2393 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 09 грудня 2021 року, Перелік № 2153 доповнено пунктами 4-6, відповідно до яких у Перелік увійшли також працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку № 83 (зокрема, АТ «Укрзалізниця»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, пунктами 2, 3 якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21зазначено, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник.

Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: - кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); - форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; - умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; - контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Згідно зі статтею 12, частиною першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У цій справі встановлено, що позивач працює на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 6 розряду служби енерговодопостачання в Бердичівському лінійному виробничому управлінні магістральних газопроводів ТОВ «Оператор ГТС України».

Застосовуючи до ОСОБА_1 передбачені Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходи, відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивача тим, що він, виконуючи свої посадові обов`язки, створював загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивача заробітку.

Об`єктивної необхідності під час виконання позивачем його трудових обов`язків особисто контактувати з іншими людьми відповідач не довів.

Отже, фактично ОСОБА_1 відсторонений від роботи та позбавлений заробітку лише тому, що він працював ТОВ «Оператор ГТС України», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19, тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним.

Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок судів про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу відповідача про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

У разі незаконного відсторонення працівника від роботи він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки встановлено, що позивач був незаконно відсторонений від виконання посадових обов`язків без збереження заробітної плати, суди обґрунтовано стягнули з відповідача середній заробіток за час відсторонення, розмір якого відповідач не спростовує.

Висновки судів відповідають правовому висновку, викладеному Великою Палатою Верхового Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21.

Доводикасаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо касаційної скарги на додаткове рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 серпня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частинами першою та третьою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача судові витрати, орієнтовний розмір яких становить 15 000,00 грн.

До закінчення судових дебатів у справі, 28 січня 2022 року позивач подав до суду докази понесених ним витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач, зокрема, надав: договір про надання правничої допомоги від 12 грудня 2021 року та додаток № 1 до нього - протокол погодження гонорару, укладені з Адвокатським бюро Сергія Хоменка; розрахунок (обґрунтування) вартості послуг адвоката Хоменка С. О.; акт виконаних робіт від 26 січня 2022 року на суму 10 000,00 грн.

Відповідач подав до суду заперечення проти витрат на правову допомогу.

Установивши, що заява про розподіл судових витрат та докази їх понесення подані позивачем з дотриманням вимог статті 141 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат на правничу допомогу визначений судом з урахуванням складності цієї справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, заперечень відповідача, а також з дотриманням критерію розумності розміру понесених стороною витрат й доводи касаційної скарги цього не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційних скарг

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційні скарги залишені без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України залишити без задоволення.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 лютого 2022 року в незміненій при апеляційному перегляді частині, постанову Житомирського апеляційного суду від 28 червня 2023 року, додаткове рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 серпня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко