Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.10.2019 року у справі №642/3114/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 642/3114/17

провадження № 61-123св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М.

Ю.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1,

боржник - ОСОБА_2,

суб'єкт оскарження - державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Карпушкіна Валентина Сергіївна,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Кругової С. С., Пилипчук Н. П., Швецової Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Карпушкіної В. С. щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 15 червня 2017 року.

В обґрунтування скарги зазначив, що на виконанні у Ленінському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції перебуває виконавчий лист № 2-1866/10 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 на доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів у розмірі 400 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості від 31 жовтня 2016 року заборгованість зі сплати аліментів склала 13 200 грн.

Зазначив, що 26 травня 2017 року він звернувся до Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції із заявою про складання нового розрахунку заборгованості, в якій просив урахувати сплачену ним за період з 1 липня 2012 року по 1 липня 2015 року на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 13 200 грн у якості сплати аліментів.

15 червня 2017 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Карпушкіною В. С.
складено новий розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість зі сплати аліментів склала 972 грн.

За таких обставин ОСОБА_2 просив визнати неправомірними дії державного виконавця Карпушкіної В. С. щодо невключення до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 15 червня 2017 року сплачену ним за період з 1 липня 2012 року по 1 липня 2015 року на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 13 200 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 28 липня 2017 року, постановленою у складі судді Вікторова В. В., скаргу задоволено.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Карпушкіної В. С.

щодо невключення до розрахунку заборгованості від 15 червня 2017 року сплати грошових коштів у загальній сумі 13 200 грн, здійснену ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 за період з 1 липня 2012 року по 1 липня 2015 року.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність ОСОБА_2 сплати грошових коштів у розмірі 13 200 грн у рахунок погашення аліментних зобов'язань перед ОСОБА_2 і неправомірність дій державного виконавця при складанні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів скаржником.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року апеляційні скарги Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області та ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 28 липня 2017 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги.

З висновками суду першої інстанції про неправомірність дій державного виконавця і наявність підстав для задоволення скарги суд апеляційної інстанції не погодився, оскільки вважав помилковими посилання суду на рішення апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року.

Відмовляючи у визнанні неправомірними дій державного виконавця, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність ОСОБА_2 сплати аліментів у розмірі 13 200 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справз касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року і залишити в силі ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 28 липня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням процесуального права.

На думку заявника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність заборгованості зі сплати аліментів, так як факт зарахування сум у загальному розмірі 13 200 грн у рахунок аліментних зобов'язань встановлений рішенням апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року, копія якого наявна у матеріалах справи.

Вказав, що представник стягувача - ОСОБА_4 не заперечувала щодо відсутності заборгованості зі сплати аліментів, що підтверджується розпискою від 1 березня 2012 року.

Заявник зазначає, що переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не досліджено докази, які мають значення для вирішення справи.

Позиція інших учасників справи

У лютому 2018 року ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_2, подала відзив на касаційну скаргу, у якому послалася на безпідставність її доводів. Вказала, що доказів сплати аліментів за період з 1 липня 2012 року по 1 липня 2015 року заявник не надав.

Провадження у суді касаційної інстанції

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у липні 2015 року головним державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Тимошенко А. С. відкрито виконавче провадження № 48077945 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 аліментів на дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за виконавчим листом № 2-1866/10, виданим 23 квітня 2010 року на виконання рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 6 квітня 2010 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості № 2765 від 19 лютого 2016 року, складеного старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Карпушкіною В. С., заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 1 лютого 2016 року складала 13 200 грн.

2 травня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до державного виконавця із заявою про складання нового розрахунку заборгованості та просив урахувати сплату ним аліментів за період з 1 липня 2012 року по 1 липня 2015 року на загальну суму 13
200 грн.

15 червня 2017 року старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Карпушкіною В. С.
складено новий розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів складала 972 грн.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Примусове виконання судових рішень та рішень інших органів здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) у редакції Закону, чинній на час складання розрахунку заборгованості від 15 червня 2017 року, передбачала, що виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є сукупність дій визначених у Стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до Стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених Стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 383 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час звернення до суду зі скаргою, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 383 ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Суд апеляційної інстанції у визначеному цивільним процесуальним законодавством порядку оцінив зміст рішення апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року і дійшов висновку, що останнє не містить відомостей про відсутність заборгованості у ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період з 1 липня 2012 року по 1 липня 2015 року, тобто не підтверджує факт сплати ОСОБА_2 аліментів у загальному розмірі 13 200 грн за вказаний період.

Встановивши, що у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 972 грн, суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, не порушив норми процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність ОСОБА_2 факту сплати аліментів у повному обсязі.

Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення скарги на дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Карпушкіної В. С.
щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 15 червня 2017 року є правильним.

Доводи заявника про те, що представник стягувача не заперечувала відсутність заборгованості зі сплати аліментів, касаційний суд відхиляє, оскільки суд апеляційної інстанції, дослідивши зміст розписки від 1 березня 2012 року, дійшов висновку, що вона не підтверджує сплату ОСОБА_2 аліментів саме за період з 1 липня 2012 року по 1 липня 2015 року.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що не відноситься до визначених статтею 400 ЦПК України повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи, згідно з якими касаційний суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України").

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини 1 статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов