Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.07.2018 року у справі №408/3365/17ц

Постанова

Іменем України

30 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 408/3365/17-ц

провадження № 61-36740св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р.

А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року у складі судді Карягіної В. А. та постанову Апеляційного суду Луганської області від 20 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Авалян Н. М., Карташова О. Ю., Орлова І. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" (далі - ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит") про стягнення заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 30 грудня 2011 року до 20 березня 2017 року працював у ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит", при звільненні з роботи на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням з ним не було здійснено повного розрахунку в день звільнення.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" на його користь заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року у розмірі 6 742 грн 46 коп., компенсацію за 45 днів невикористаної відпустки у розмірі 15 170 грн 54 коп., вихідну допомогу у зв'язку із порушенням законодавства про працю у розмірі 30 341 грн 08 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а матеріали цієї цивільної справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" перед ОСОБА_1 із заробітної плати за березень 2017 року та не доводять вини ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у передбачені трудовим законодавством України строки, тому підстави вважати, що трудові права ОСОБА_1 порушені, відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 20 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Біловодського районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції постановив, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає встановленим обставинам справи та ґрунтується на нормах матеріального права, які правильно застосовані до правовідносин сторін. Під час розгляду справи суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Однак суд першої інстанції під час розгляду цієї справи припустився помилки у юридичному визначенні предмета спору, помилково вважаючи всі заявлені позовні вимоги заборгованістю із заробітної плати. До структури заробітної плати, крім самої заробітної плати, входить компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога. Що стосується середнього заробітку за час затримки розрахунку, то він не відноситься до структури заробітної плати, оскільки за своєю правовою природою є юридичною санкцією за порушення трудового законодавства України.

Допущена судом першої інстанції помилка в юридичній оцінці предмета спору є формальною і не призвела до неправильного вирішення спору по суті всіх заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Біловодського районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 20 квітня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Суди попередніх інстанцій необґрунтовано посилалися на звільнення від відповідальності за статтею 617 ЦК України внаслідок непереборної сили. У порушення вимог частини 5 статті 12 ЦПК України при розгляді цієї справи судами попередніх інстанцій прийнята до уваги протиправна позиція ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" про відсутність обов'язку здійснити розрахунок із ОСОБА_1 лише з тих підстав, що він не надав докази виконання трудових функцій.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" зазначило, що унеможливлення виконання ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" зобов'язань перед ОСОБА_1, передбачених статтями 47 83 115 116 КЗпП України, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, актами тероризму на території Луганської області, що є обставинами, які не залежать від волі сторін трудового договору, а також мають надзвичайний і невідворотній характер та є підставою для звільнення ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" від відповідальності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 20 квітня 2018 року і витребувано із Біловодського районного суду Луганської області цивільну справу № 408/3365/17-ц.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до положень частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

Фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит", працював у відокремленому підрозділі "Шахтоуправління Червонопартизанське".

ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" має статус юридичної особи, до якої входять відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи, які є відокремленими виробничими підприємствами. Одним з таких відокремлених підрозділів є "Шахтоуправління Червонопартизанське", яке розташоване за адресою: Луганська область, місто Довжанськ, місто Вознесенівка, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" та № 252-VIII "Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування" місто Довжанськ (до перейменування - місто Свердловськ) Луганської області визнано тимчасово окупованою територією України.

Таким чином, відокремлений підрозділ ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" "Шахтоуправління Червонопартизанське", в якому працював ОСОБА_1, розташований на тимчасово окупованій території Луганської області.

З 13 березня 2017 року невстановлені особи здійснюють протидію законній господарській діяльності ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит", захопивши майновий комплекс відокремленого підрозділу "Шахтоуправління Червонопартизанське". За фактом протидії законній господарській діяльності за заявою ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" 18 березня 2017 року було порушено кримінальне провадження №
12017100000000155.

Наказом ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" від 20 березня 2017 року № 04-к ОСОБА_1 звільнено на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням. Наказ про звільнення видавався ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" дистанційно, на підставі інформації про звільнених працівників, переданої з відокремлених підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території Луганської області.

За березень 2017 року ОСОБА_1 не було нараховано та виплачено заробітну плату, при його звільненні не було проведено розрахунок, що визнається ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" та підтверджується довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в Частиною 1 статті 117 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 4 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частина 1 статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Ураховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягає положення трудового і цивільного законодавства.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачала але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Згідно із статтею 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вини власника.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Сертифікат (висновок) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року (провадження № 6-2159цс15), від 23 березня 2016 року (провадження № 6-364цс16), від 11 травня 2016 року (провадження № 6-383цс15), від 25 травня 2016 року (провадження № 6-948цс16), в яких було встановлено подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Втрата контролю і доступу ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особистих справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з-під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, унеможливлює виконання ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" зобов'язання перед працівниками відповідно до статей 47 83 115 116 КЗпП України.

Таким чином, сам по собі факт звільнення ОСОБА_1 з ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" не може бути підставою для задоволення позову, оскільки відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції,

обґрунтовано зазначив, що висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року № 2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з 13 березня 2017 року ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) фактично втратило доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та інше, що підлягають до виплати на користь робітників як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та позбавлено можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати. Також ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" втратило доступ до трудових книжок своїх працівників, з огляду на що уповноважена особа ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" з 13 березня 2017 року не має можливості здійснити записи щодо прийому чи звільнення таких працівників, а також будь-які інші юридично значимі правові дії, на підставі яких могли б виникати чи припиняти свою дію певні правовідносини.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у трудових правовідносинах між ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" та ОСОБА_1 з 13 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" не могло передбачити чи відвернути, які завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" об'єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди) щодо своїх працівників, у тому числі щодо ОСОБА_1, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не підлягають задоволенню.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, на виконання вимог статей 367 374 ЦПК України, дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 20 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець