Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.07.2020 року у справі №750/540/20

Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 750/540/20

провадження № 61-9750св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Чернігівська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Чернігівської міської ради на постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., від 04 червня 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Чернігівської міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати підпункт 1.1 пункту 1 рішення Чернігівської міської ради № 49/VІІ-18 від 24 грудня 2019 року щодо визначення орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 0,1200 га, кадастровий номер 7410100000:01:011:0358, яка знаходиться по АДРЕСА_1, на рівні 12 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона як власник на праві спільної часткової власності об'єкту нерухомості, розміщеного по АДРЕСА_1, отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га відповідно до рішення Чернігівської міської ради від 30 травня 2019 року № 42/VІІ-18. Такий проект було розроблено та зареєстровано в Державному земельному кадастрі 05 листопада 2019 року за номером НВ-7415293452010. Підпунктом 1.1 пункту 1 рішення Чернігівської міської ради від 24 грудня 2019 року № 49/VІІ-18 встановлено орендну плату за користування вищезазначеною земельною ділянкою, яка відноситься до категорії земель промисловості, на рівні 12 відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Не погодившись із зазначеним рішенням ради про встановлення річного розміру орендної плати за земельну ділянку у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, ОСОБА_1 звернулась із цим позовом до суду, який просила задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова, у складі судді Логвіної Т.

В., від 06 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлені позовні до задоволення не підлягають, оскільки підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі. Враховуючи Положення про плату за землю, затверджене рішенням Чернігівської міської ради від 30 січня 2015 року, зі змінами та доповненнями, з урахуванням Регламенту Чернігівської міської ради VII скликання, матеріалів комісій ради, у тому числі профільної із земельних відносин, а також вимог податкового законодавства, у відповідності до підпункту 1.1 пункту 1 рішення Чернігівської міської ради від 24 грудня 2019 року № 49/VІІ-18 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам", ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою та передано в оренду до 24 грудня 2024 року земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:011:0358), площею 0,1200 га, по АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, встановлено розмір орендної плати на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки. З урахуванням вимог пункту 13 Типової форми договору оренди землі, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220, розмір орендної плати переглядається з періодичністю за погодженням сторін договірних відносин. Сторони договірних відносин не обмежені у внесенні змін та доповнень до договору оренди землі при його укладенні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 04 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 березня

2020 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано підпункт 1.1 пункту 1 рішення Чернігівської міської ради № 49/VII-18 від 24 грудня 2019 року щодо визначення орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 0,1200 га, кадастровий номер 7410100000:01:011:0358, яка знаходиться по АДРЕСА_1, на рівні 12 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що всупереч статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує рівність у здійсненні основних свобод, позивачу було встановлено розмір орендної плати 12 відсотків нормативної грошової оцінки, в той час як іншим землекористувачам за аналогічну категорію земель, в тому числі суміжним землекористувачам та попередньому землекористувачу (землі промисловості), встановлено орендну плату на рівні 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі Чернігівська міська рада просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 червня 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої

статті 389 Цивільного процесуального кодексу України) та порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог, безпідставно та без належної правої оцінки застосовав порівняльний аналіз розміру орендної плати зі збитками, що були завдані попереднім власником об'єкта нерухомості, якому земельна ділянка міською радою у користування не передавалася, а розмір збитків визначався за мінімальними ставками. Набуваючи у власність об'єкт нерухомості, позивач була обізнана про віднесення земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт нерухомості, до земель запасу міста. Основне цільове призначення земель промисловості полягає у їх використанні для забезпечення промислової діяльності.

Позивачем не було надано доказів використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Чернігівська міська рада вважає, що матеріали справи не містять жодного документу, яким би за тотожних обставин справи іншому громадянину в районі розміщення спірної земельної ділянки визначалися інші істотні умови при передачі такої земельної ділянки у користування. Отже спірне рішення прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не є дискримінаційним до відношенню до позивача. При цьому апеляційним судом не враховано, що сторони договірних відносин є вільними в укладенні договору й визначенні його умов, а також не обмежені у праві внести зміни та доповнення до договору оренди землі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу, із урахуванням його уточнень, ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильного по суті судового рішення апеляційного суду, який вірно встановив обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Суть касаційної скарги зводиться лише до переоцінки доказів у справі, яким апеляційний суд надав належну оцінку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2018 року ОСОБА_1 придбала у ДП "ЧПК-Трейд-01" ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат" 2/15 частини у праві спільної часткової власності на об'єкти нерухомості, загальною площею 981,9 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Підпунктом 1.7 пункту 1 рішення Чернігівської міської ради від 30 травня 2019 року № 42/VІІ-18 ОСОБА_1 на підставі її заяви надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1200 га, по АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з подальшою передачею земельної ділянки в оренду.

Виготовлений на замовлення позивача проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було передано на розгляд Чернігівської міської ради.

Фактично ОСОБА_1 земельна ділянка промислового призначення за період з часу набуття права власності на об'єкт нерухомості по АДРЕСА_1 і до моменту розгляду справи судом використовувалася на бездоговірній основі.

Питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:011:0358), площею 0,1200 га, по АДРЕСА_1 було включено до проекту рішення грудневої сесії ради 2019 року. При цьому у проекті рішення запропоновано встановити розмір орендної плати на рівні 3 % нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з витягами з протоколів № 48 від 17 грудня 2019 року, № 50 від 18 грудня 2019 року, № 65 від 18 грудня 2019 року, № 45 від 17 грудня 2019 року, № 48 від 19 грудня 2019 року засідань постійних комісій Чернігівської міської ради вирішено по пункту 1.1 (щодо затвердження проектів землеустрою, надання земельних ділянок) - встановити розмір орендної плати на рівні 12 % нормативної грошової оцінки.

24 грудня 2019 року Чернігівською міською радою було прийнято рішення № 49/VII-18, пунктом 1.1 якого ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передання в оренду строком до 24 грудня 2024 року земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:011:0358), площею 0,1200 га, по АДРЕСА_1, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; встановлено розмір орендної плати на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

У проекті договору оренди земельної ділянки № 4586, направленому для укладення ОСОБА_1, у пункті 9 встановлено розмір орендної плати - 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що становить 75 029,76 грн на рік.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що обґрунтування розміру орендної плати на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі в матеріалах справи відсутні.

У позовній заяві ОСОБА_1 просила районний суд витребувати у Чернігівської міської ради докази того, за якою методикою проводився розрахунок вартості орендної плати за землі промисловості. Проте, судом першої інстанції зазначене клопотання не було вирішено, докази витребувано не було.

Для попереднього власника (дочірнього підприємства "ЧПК-Трейд-01" ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат") об'єкту нерухомості, розміщеного на спірній земельній ділянці, було визначено розмір збитків з урахуванням розміру орендної плати за земельну ділянку на 2015-2018 роки - 3 % нормативної грошової оцінки, який було встановлено на підставі, зокрема у пункті 13.5.4 Положення "Про плату за землю", затвердженого рішенням міської ради від 30 січня 2015 року "Про місцеві податки" зі змінами і доповненнями. Такий же розмір орендної плати встановлено за землі промисловості для інших землекористувачів, зокрема у проекті рішення Чернігівської міської ради №49/VII.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача надав суду рішення міської ради, яким суміжному користувачу було встановлено розмір орендної плати в значно меншому розмірі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Чернігівська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законодавством України.

Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди), шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина 1 статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 1 статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 3 статті 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просила скасувати підпункт 1.1 пункту 1 рішення Чернігівської міської ради № 49/VІІ-18 від 24 грудня 2019 року щодо визначення орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 0,1200 га, кадастровий номер undefined, яка знаходиться по АДРЕСА_1, на рівні 12 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, стверджуючи, що орган місцевого самоврядування безпідставно встановив у спірному рішенні найвищу ставку орендної плати, фактично створивши для позивача дискримінаційні умови порівняно з іншими суб'єктами, встановлюючи для них орендну плату у меншому розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктами 288.2, 288.4, 288.5 ПК України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Положенням про плату за землю, яке затверджене Чернігівською міською радою 30 січня 2015 року (із змінами і доповненнями), встановлено розмір орендної плати за землі промисловості на рівні 3 відсотків нормативної грошової оцінки (пункти
11.01-11.04) або 12 відсотків (пункт 11.05) (а. с. 60-65).

Відповідно до пункту 14 вказаного Положення в окремих випадках розмір орендної плати та ставки податку можуть бути збільшені на пленарному засіданні сесії міської ради за пропозиціями постійних комісій Чернігівської міської ради.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26, статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що визначення розміру орендної плати є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, який (розмір) має затверджуватися рішенням уповноваженої ради у встановленому законом порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в України" непряма дискримінація (яка, є однією з форм дискримінації) - це ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Прямою дискримінацією визнається ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Статтею 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Антиконкурентні дії органів влади є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 3 частини 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

При визначенні відповідних обставин (наявності чи відсутності антиконкурентних дії органу місцевого самоврядування) слід також ураховувати інші суб'єктивні чинники, якими рада керувалася під час прийняття таких рішень.

Встановлено, що згідно з витягами з протоколів № 48 від 17 грудня 2019 року, № 50 від 18 грудня 2019 року, № 65 від 18 грудня 2019 року, № 45 від 17 грудня 2019 року, № 48 від 19 грудня 2019 року засідань постійних комісій Чернігівської міської ради вирішено встановити розмір орендної плати на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Конституцією України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив із того, що визначаючи розмір орендної плати для позивача на рівні 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за користування земельною ділянкою розміром 0,1200 га, розпорядником земельної ділянки необґрунтовано завищено розмір орендної плати з 3 % (мінімального) до 12 % (максимального).

Суд апеляційної інстанції вказав, що для попереднього власника нерухомого майна (дочірнього підприємства "ЧПК-Трейд-01" ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат") розмір збитків за використання земельної ділянки було визначено, виходячи із розміру орендної плати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Однак вказані обставини свідчать лише про розрахунок завданих власнику земельної ділянки збитків при користуванні ДП "ЧПК-Трейд-01" ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат" земельною ділянкою, площею 0,23 га, за відсутності відповідного договору у період 2015-2018 років.

Апеляційний суд також виходив із того, що розмір орендної плати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки землі встановлено за землі промисловості для інших землекористувачів, при цьому судове рішення не містить найменування таких землекористувачів, відомостей про їхні земельні ділянки та розмір ставки орендної плати.

Встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником 2/15 частин об'єкта нерухомості, загальною площею 981,9 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, однак судом апеляційної інстанції не надано оцінки розміру орендної плати за користування земельними ділянками іншими співвласниками нерухомого майна (приміщення), яке знаходиться у спільній частковій власності.

Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою зазначені вище витяги з протоколів засідань постійних комісій Чернігівської міської ради відносно затвердження проектів землеустрою, надання земельних ділянок, якими визначено розмір орендної плати на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не надано належної оцінки цим доказам у сукупності з іншими доказами.

Матеріали справи містять рішення Чернігівської міської ради від 30 січня 2020 року № 50/VII-11, яким відповідно до заяви ТОВ "М-Лайт" внесено зміни до пункту 29 рішення Чернігівської міської ради від 28 листопада 2019 року та змінено розмір орендної плати для ТОВ "М-Лайт" з 12 % до 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вирішуючи спір, апеляційним судом достовірно не встановлено наявності чи відсутності дискримінаційних та/або антиконкурентних дії органу місцевого самоврядування під час визначення позивачу ставки орендної плати за землю, на якій розміщені виробничі будівлі, суб'єктивні чинники, а також критерії, якими рада керувалася під час прийняття оскарженого рішення щодо встановлення позивачу розміру орендної плати за землю. Отже висновки апеляційного суду не можуть вважатись мотивованими.

Із урахуванням зазначеного, висновок апеляційного суду про наявність підстав для визнання протиправним рішення міської ради є передчасним.

Також слід зазначити, що судом апеляційної інстанції не досліджено питання ведення позивачем господарської діяльності на земельній ділянці, з приводу розміру орендної плати за яку виник спір між сторонами, що є необхідним для вирішення питання про юрисдикцію суду з розгляду спору, що виник між сторонами.

із урахуванням заявлених позовних вимог, що може вплинути на правильність вирішення цього спору в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до частини 3 та 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції в силу своїх процесуальних повноважень позбавлений можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані у цій постанові докази в сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернігівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 червня 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В.

Шипович