Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.12.2018 року у справі №743/1113/17

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 743/1113/17-ц

провадження № 61-43488св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Чернігівської області від 10 липня 2018 року у складі суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Шарапової О. Л.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи: Ріпкинська районна державна адміністрація Чернігівської області, Ріпкинська селищна рада Ріпкинського району Чернігівської області, Суворівська міська у м. Херсоні рада,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, в якому просив визначити місце проживання їхніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з ним.

В обґрунтування позову зазначив, що після розірвання шлюбу у 2013 році з відповідачем вони не дійшли згоди щодо місця проживання дітей. Зазначав, що ОСОБА_1 належним чином не виконує материнських обов'язків щодо виховання дітей, проявляє грубість, неврівноваженість, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвитку дітей. Відповідач не має самостійного доходу, існує за рахунок аліментів, які з нього стягуються, та за рахунок соціальної допомоги на дітей; зловживає спиртними напоями; залишає дітей наодинці, відпочиваючи в розважальних закладах, влаштовує своє особисте життя. Вказував, що якнайкращим інтересам дітей відповідає визначення їх місця проживання разом з ним, оскільки він має повноцінну сім'ю, з якою проживає в найманій квартирі, проходить службу в органах ДПС, має можливість відводити та забирати дітей з садочка та школи, займатися їхнім розвитком, навчанням, піклуватись про них, а в разі його відсутності цим може займатися його дружина ОСОБА_5

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 березня 2018 року (у складі судді Сташків В. Б.) позов задоволено частково. Ухвалено визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_2 У задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання ОСОБА_4 разом з батьком відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що за висновками органів опіки й піклування місце проживання ОСОБА_3 слід визначити з батьком, останній бажає проживати з батьком, який турботливо ставиться до сина, і він з 18 серпня 2017 року проживає з батьком, маючи стабільне повсякденне життя. Якнайкращим інтересам ОСОБА_4 відповідатиме визначення місця її проживання разом з матір'ю; враховуючи вік ОСОБА_4, за висновком Ріпкинської райдержадміністрації місце її проживання доцільно визначити з матір'ю; у ході розгляду справи не доведено, що остання зловживає спиртними напоями та що вона проявляє аморальність у поведінці; ОСОБА_1 турботливо ставиться до доньки; докази більшої прихильності ОСОБА_4 до батька, з яким вона не проживає з 2013 року, у справі відсутні, а, отже, остання прихильна до матері, з якою вона постійно проживає; ОСОБА_1 не притягалася до адміністративної відповідальності за невиконання своїх батьківських обов'язків; у Ріпкинської селищної ради і Ріпкинської райдержадміністрації відсутні претензії до виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків; ОСОБА_4, проживаючи разом з матір'ю, розвивається у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, яке не є неблагонадійним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 10 липня 2018 року рішення суду першої інстанції скасованов частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визначення місця проживання доньки ОСОБА_4, позов у цій частині задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з батьком - ОСОБА_2 В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про судові витрати.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що належними, допустимими доказами доведено непоодинокі випадки неналежного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків щодо дітей, які не можна розцінити як малозначні. Такими випадками або фактами, що їх підтверджують, є: перебування родини ОСОБА_1 на обліку як такої, що опинилася у складних життєвих обставинах, попередження відповідача про адміністративну відповідальність за невиконання нею батьківських обов'язків відносно малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4; залишення дітей без нагляду, у тому числі і в нічний час; застосування до ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_4 фізичної сили, яка спричинила у нього зовнішній крововилив, а у ОСОБА_4 - вкрай негативні емоції від побаченого; невжиття заходів для своєчасного надання ОСОБА_3 медичної допомоги за наявності нагальної потреби у такій; періодичне тривале перебування квартири та одягу дітей сторін у неналежному санітарно-гігієнічному стані. Жодну з наведених обставин сторона відповідача не спростувала, у зв?язку з чим якнайкращому забезпеченню інтересів дітей сторін відповідає визначення місця їх проживання з батьком. Апеляційний суд підкреслює, що задоволення позову не свідчить про розлучення дітей з матір'ю (відповідачем), так як остання не позбавляється права спілкування з дітьми, обов'язку турбуватися про них і забезпечувати їхні права та інтереси.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки апеляційного суду про те, що її родина не являє собою безпечне, спокійне та стійке середовище, не підтверджуються доказами. ЇЇ не було притягнуто до будь-якої відповідальності за неналежне виконання батьківських обов?язків. Крім того, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність проживання доньки з нею, що апеляційний суд не врахував. Також суд не дослідив умови проживання дітей у батька, враховуючи те, що квартира, в якій позивач проживає, винаймається ним.

(2) Позиція позивача

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що обставини неналежного виконання відповідачем батьківських обов?язків встановлено судом із доказів у справі. Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. У житлі забезпечено усі умови для проживання та розвитку дітей. Крім того, відповідач має численні боргові зобов?язання за житлово-комунальними послугами та позикою.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суди установили, що сторони перебували у шлюбі з 12 березня 2010 року, який розірвано рішенням Ріпкинського районного суду від 01 серпня 2013 року. Сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач заміжня вдруге та змінила прізвище на «ОСОБА_1».

Після розірвання шлюбу між сторонами їхні діти залишилися проживати разом з матір'ю, а з 28 серпня 2017 року ОСОБА_3 проживає разом з батьком.

Із21 жовтня 2014 року позивач перебуває у шлюбі із ОСОБА_5 Довідкою ОСББ «Козацький-21» м. Херсона від 25 травня 2018 року підтверджено, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2, разом з дружиною ОСОБА_5, сином ОСОБА_3 і донькою дружини ОСОБА_7. Позивач - підполковник ОСОБА_2 проходив службу на посаді старшого офіцера відділу прикордонної служби, а з листопада 2017 року проходить службу на посаді заступника начальника відділу управління службою - начальника 3 сектору оперативних чергових штабу Азово-Чорноморського регіонального управління. За місцем служби позитивно характеризується; за медичною допомогою у 2017 році останній не звертався, у позивача відсутні наркологічні протипоказання до провадження роботи військовослужбовцем Державної прикордонної служби України.

Довідками Азово-Чорноморського регіонального управління ДПС України від 03 липня 2017 № 51 і від 24 травня 2018 № 31 підтверджено, що середньомісячний дохід ОСОБА_2 (з урахуванням виплачених йому допомог): за січень-червень 2017 року становив 14 715 грн 78 коп., з якого він сплачував аліменти у середньомісячному розмірі 3963 грн 59 коп.; за грудень 2017 року - травень 2018 року становив 19280 грн 47 коп.

Копіями договору оренди житлового приміщення від 01 березня 2017 року № 21-17 між ОСОБА_8 і Азово-Чорноморським регіональним управлінням ДПС України та між цим управлінням і ОСОБА_2, підтверджено, що позивач користується квартирою АДРЕСА_2 на правах оренди; у довідці Азово-Чорноморського регіонального управління ДПС України від 24 травня 2018 року № 31 зазначено, що ОСОБА_2 виплачується грошова компенсація за піднайом житла.

Посадовими особами служби у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради обстежено умови проживання сім'ї позивача, про що ними 26 червня 2017 року складено відповідний акт. У результаті цього обстеження встановлено, що:сім'я мешкає у 5-поверховому будинку на 2-му поверсі у 2-кімнатній квартирі, до складу якої входять також і коридор, кухня-студія, й суміщений санвузол; квартира капітально відремонтована з встановленням металопластикових вікон, дверей, на підлозі - лінолеум; у квартирі маються побутова та організаційна техніка й сучасні меблі, газове опалення, цілодобове централізоване водо- та електропостачання, тобто квартира відповідає санітарно-гігієнічним вимогам; для виховання та розвитку дітей створено всі необхідні умови; стосунки у сім'ї є доброзичливими. Аналогічні відомості містяться і у акті посадових осіб цієї ж служби від 28 лютого 2018 року.

Довідкою КП «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця» від 10 жовтня 2017 року № 2905 підтверджено, що сім'я відповідача ОСОБА_1 мешкає у квартирі АДРЕСА_1, яка належить до державного жилого фонду. Згідно з цією ж довідкою, крім наймача ОСОБА_1 у вказаній квартирі зареєстровані також і син, і донька сторін, а також донька відповідача від другого шлюбу ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, і син відповідача ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Копією довідки військової частини 2253 від 23 грудня 2014 року № 245 підтверджено, що квартиру АДРЕСА_1 було виділено позивачу у порядку забезпечення його та членів його сім'ї жилою площею в період служби у Чернігівському прикордонному загоні, і що цю квартиру ним залишено колишній дружині.

Комісією у складі головного спеціаліста служби у справах дітей Ріпкинської райдержадміністрації, діловода Ріпкинської селищної ради і депутата цієї ради 01 серпня 2017 року проведено обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї ОСОБА_1, про що складено відповідний акт. У цьому акті зазначено, що: у квартирі АДРЕСА_1, крім відповідача, на момент його складання проживали: діти сторін, співмешканець ОСОБА_1 - ОСОБА_7, який працює у приватного підприємця, який займається виготовленням меблів, та донька ОСОБА_1 - ОСОБА_9; квартира має площу 64 кв. м, є трикімнатною; у дітей є окремі кімнати. Санітарно-гігієнічний стан квартири потребує значного покращення, а кімнати - прибирання: в усіх кімнатах безлад (речі розкидано, ліжка не заслано, у кімнаті сина ОСОБА_3 на підлозі сміття); продуктами харчування й одягом сім'я забезпечена достатньо; у висновку комісії зазначено, що ОСОБА_1 рекомендовано підтримувати належний санітарний стан кімнат, дитячого одягу, належним чином здійснювати виховання дітей, догляд за ними, не зловживати спиртними напоями і не залишати дітей без нагляду.

14 березня 2018 року комісією у складі провідного спеціаліста служби у справах дітей Ріпкинської райдержадміністрації, секретаря Ріпкинської селищної ради і депутата цієї ради 14 березня 2017 року повторно проведено обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї ОСОБА_1, про що складено відповідний акт. У цьому акті зазначено, що умови проживання сім'ї задовільні, у квартирі чисто, прибрано та зроблено сучасний ремонт; у квартирі маються необхідні меблі й побутова техніка; діти мають окрему кімнату, яка обладнана необхідними меблями (ліжка, шафа, столи); дітей належним чином забезпечено продуктами харчування, одягом, взуттям та іграшками;дітей належним чином доглянуто; в сім'ї теплі доброзичливі стосунки.

У характеристиці ОСОБА_1 з місця служби від 27 жовтня 2017 року зазначено, що відповідач проходить службу на посаді інспектора прикордонної служби 2-ї категорії - дозиметриста відділення інспекторів прикордонної служби (місце дислокації - населений пункт Чернігів) відділу прикордонної служби «Добрянка» І категорії (тип Б) Чернігівського прикордонного загону; за період служби зарекомендувала себе позитивно: вона має достатній рівень знань, умінь та навичок, необхідних для виконання службових обов'язків, рівень працездатності - достатній, дисциплінована, до виконання службових обов'язків ставиться відповідально, з ініціативою виконує індивідуальні завдання, до професійної підготовки ставиться зацікавлено, вміє володіти собою, на зауваження реагує адекватно, у стройовому відношенні підтягнута, військову форму носить охайно і має задовільний зовнішній вигляд, спокійна, до конфліктів не схильна, рівень загальної культури - добрий, користується повагою у товаришів по службі, до керівного складу підрозділу ставиться з повагою, фізично розвинута добре. Цю характеристику підписав начальник відділу прикордонної служби майор ОСОБА_11

Будь-які відомості про співмешканця ОСОБА_1 - ОСОБА_7, та її дітей: ОСОБА_9 і ОСОБА_10, у справі відсутні.

Загальний дохід ОСОБА_1 щомісяця становить 5 410 грн, який складається з: аліментів на дітей сторін (що їх вона отримує від позивача) - 4 тис. грн., аліментів на доньку ОСОБА_9 - 550 грн і державної соціальної допомоги на останню - 860 грн.

За інформацією з Єдиного реєстру боржників станом на 28 лютого 2018 року у Ріпкинському районному ВДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області мається два виконавчих провадження про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів.

Рішенням виконкому Ріпкинської селищної ради від 26 червня 2014 року постановлено родину ОСОБА_1 на облік як таку, що опинилася у складних життєвих обставинах, і попереджено відповідача про адміністративну відповідальність за невиконання батьківських обов'язків відносно малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4

За висновком служби у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради, який затверджено рішенням виконкому цієї ради № 124 від 10 листопада 2017 року, місце проживання дітей сторін доцільно визначити з позивачем. Цей висновок мотивується тим, що: син сторін ОСОБА_3 за їхньою згодою проживає з батьком і він, маючи прихильність до батька та вороже ставлення до матері, бажає проживати з батьком. Роз'єднання брата (ОСОБА_3.) і сестри (ОСОБА_4.) в подальшому може мати для них негативні психологічні наслідки, так як для їх нормального розвитку необхідне відчуття єдиної сім'ї (спільне проживання та взаємодопомога); залишення ОСОБА_1 у нічний час доби малолітніх дітей без нагляду несе загрозу їхньому життю та здоров'ю; ОСОБА_1 не має самостійного доходу: загальний доход її сім'ї становить 5 410 грн, з яких 4 тис. грн. - аліменти на дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4; у помешканні сім'ї ОСОБА_1 умови проживання задовільні, але на момент перевірки квартира мала неналежний санітарний стан; ОСОБА_2 за місцем служби позитивно характеризується, у помешканні його сім'ї мається все необхідне для життя, навчання, відпочинку та розвитку дітей.

Орган опіки та піклування Ріпкинської райдержадміністрації визначив за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 з батьком, а ОСОБА_4 - з матір'ю. Вказаний висновок не затверджено рішенням райдержадміністрації у встановленому законом порядку.

Рішенням виконкому Ріпкинської селищної ради від 06 липня 2018 року вирішено за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 разом з матір'ю. У цьому рішенні зазначено, що його ухвалено, зокрема, на підставі наявних у судовій справі доказів та з урахуванням того, що сім'я ОСОБА_1 з травня 2018 року не проживає за місцем реєстрації.

За доводами касаційної скарги ОСОБА_1 оспорює визначення судом місця проживання дочки з батьком.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, статті 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При вирішенні справи апеляційний суд дав оцінку обставинам справи, які мають значення при забезпеченні якнайкращих інтересів дітей, дослідив поведінку батьків щодо дітей, та встановив, що родину ОСОБА_1 постановлено на облік як таку, що опинилася у складних життєвих обставинах, відповідача попереджено про адміністративну відповідальність за невиконання батьківських обов'язків відносно малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4

За змістом пункту 2 Порядку ведення службами у справах дітей обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 20 січня 2014 року № 27, однією з підстав для взяття дитини на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, є проживання в сім'ї, у якій батьки або особи, які їх замінюють, ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини, а саме: коли вони без поважних причин не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає або може вплинути на її фізичний розвиток, не створюють умов для отримання нею освіти.

Докази зняття малолітньої ОСОБА_4 з обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, наказом служби у справах дітей у справі відсутні.

Крім того, заслухавши думку сина сторін ОСОБА_3, який на момент розгляду справи досягнув 10-річного віку, суд з?ясував, що відповідач залишала дітей без нагляду, у тому числі і в нічний час, застосовувала до ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_4 фізичне насильство, не вжила заходів для своєчасного надання ОСОБА_3 медичної допомоги за обставин перелому ним руки.

Врахувавши вказані обставини, а також те, що позивач забезпечує повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток дітей, а також рівень життя, необхідний для такого розвитку, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що визначення місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком відповідатиме найкращим інтересам дітей.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував рішення органу опіки та піклування про доцільність проживання доньки з матір?ю, є безпідставними, оскільки відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Докази та обставини, на які скаржник посилався в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом дотримані норми матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами, оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права та залишається без змін на підставі статті 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Чернігівської області від 10 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В. В. Пророк

С. П. Штелик