Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.02.2019 року у справі №191/1133/17

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 191/1133/17

провадження № 61-28629св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача-Пророка В. В.,суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_6,відповідач-Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас»,

розглянув у порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом ОСОБА_6 до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за касаційною скаргою Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року, ухвалене суддею Гречком Ю. В., та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2017 року ОСОБА_6 звернулась до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» (далі - ДМПВКГ «Дніпро-Західний Донбас») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

2. Позовна заява мотивована тим, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2015 року у справі № 191/1747/15-ц (далі - судове рішення від 05 серпня 2015 року) були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_6 до ДМПВКГ «Дніпро-Західний Донбас» та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 4 412,86 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13 червня 2014 року по 25 травня 2015 року в сумі 81 680,40 грн та моральну шкоду в сумі 1 000,00 грн.

3. Судове рішення від 05 серпня 2015 року було оскаржене відповідачем до Апеляційного суду Дніпропетровської області та змінене останнім в частині стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Однак на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 19 жовтня 2016 року відповідне рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року було скасоване, а судове рішення від 05 серпня 2015 року було залишене без змін.

4. Судове рішення від 05 серпня 2015 року було виконане 30 січня 2017 року. Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача складає відповідно до обставин, встановлених та закріплених у судовому рішенні від 05 серпня 2015 року: з 10 червня 2015 року до 30 червня 2015 року: 4 235,28 грн, з 01 липня 2015 року до 31 грудня 2015 року: 39 630,12 грн, з 01 січня 2016 року до 30 січня 2017 року: 81 982,92 грн. Загальний розмір відповідної заборгованості відповідача становить 125 848,32 грн. Уточнивши свої позовні вимоги, позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у зазначеному розмірі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року позовна заява ОСОБА_6 задоволена, вирішено:

- стягнути з ДМПВКГ «Дніпро-Західний Донбас» на користь ОСОБА_6 суму середнього заробітку за весь час затримки з виплати заробітної плати за період з 10 червня 2015 року до 29 січня 2017 року в розмірі 125 848,32 грн;

- стягнути з ДМПВКГ «Дніпро-Західний Донбас» на користь держави судовий збір в сумі 1 258,48 грн.

6. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судом встановлено та підтверджено судовим рішенням від 05 серпня 2015 року той факт, що позивач працювала на посаді начальника виробничо-технологічного відділу ДМПВКГ «Дніпро-Західний Донбас» з 08 лютого 2006 року. 13 червня 2014 року позивач була звільнена з роботи. Цим судовим рішенням з відповідача було стягнуто на користь позивача суму заробітної плати - 4 412,86 грн, суму середнього заробітку за весь час затримки з виплати заробітної плати - 81 680,40 грн, моральну шкоду в сумі 1 000,00 грн.

7. Судове рішення від 05 серпня 2015 року було виконано 30 січня 2017 року, що підтверджується копією рахунку Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та копією постанови про закінчення виконавчого провадження від 21 лютого 2017 року.

8. Як було встановлено судом 05 серпня 2015 року, розмір середньоденного заробітку позивача для розрахунку затримки виплати заробітної плати становить 302,52 грн. Періоди, за які просить стягнути середній заробіток позивач: з 10 червня 2015 року до 30 червня 2015 року, з 01 липня 2015 року до 31 грудня 2015 року, з 01 січня 2016 року до 30 січня 2017 року. З 10 червня 2015 року до 30 червня 2015 року: 14 робочих днів, з 01 липня 2015 року до 31 грудня 2015 року: 131 робочий день, з 01 січня 2016 року до 30 січня 2017 року: 271 день. Отже, загальна сума середнього заробітку позивача за період з 10 червня 2015 року до 30 червня 2015 року складає 4 235,28 грн, загальна сума середнього заробітку за період з 01 липня 2015 до 31 грудня 2015 року складає 39 630,12 грн, загальна сума середнього заробітку за період з 01 січня 2016 року до 30 січня 2017 року складає 81 982,92 грн.

9. З урахуванням статей 116 117 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - КЗпП України) суд дійшов висновку, що нездійснення з вини відповідача всіх належних позивачу виплат, надає останньому право вимагати стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

10. Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (далі позначення цього документа у редакції, чинній на момент здійснення процесуальних дій судом першої інстанції та апеляційним судом, за умови однаковості положень такої редакції, - ЦПК України 2004), з урахуванням результатів судового розгляду справи та звільнення позивача від сплати судового збору, суд вирішив стягнути з відповідача судовий збір на користь держави.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

11. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2017 року апеляційна скарга ДМПВКГ «Дніпро-Західний Донбас» відхилена, рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року залишене без змін.

12. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, перевірив доводи сторін та, давши їм належну правову оцінку, обґрунтовано та законно постановив рішення, яким стягнув з ДМПВКГ «Дніпро-Західний Донбас» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку при її звільненні.

13. Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у зв'язку з положеннями статті 117, 237-1 КЗпП України роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від роботодавця у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час відповідної затримки по день фактичного розрахунку.

14. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначати остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

15. Крім того, оскільки моментом припинення правопорушення є день фактичного розрахунку, не може бути підставою для скасування рішення суду і посилання ДМПВКГ «Дніпро-Західний Донбас» на те, що 01 квітня 2016 року відповідачем позивачу була здійснена виплата 4 412,86 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. 13 вересня 2017 року ДМПВКГ «Дніпро-Західний Донбас» подало касаційну скаргу до ВССУ, вважаючи, що суди попередніх інстанцій прийняли судові рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права.

17. У касаційній скарзі ДМПВКГ «Дніпро-Західний Донбас» просить скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2017 року, ухвалити нове рішення, відмовивши в задоволенні позовних вимог.

Рух справи в суді касаційної інстанції

18. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України.

19. Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

20. 22 травня 2018 року справа передана на розгляд Верховного Суду.

21. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

22. Відповідно до частини тринадцятоїстатті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

23. Ухвалою судді ВССУ від 22 вересня 2017 року, крім іншого, відкрите касаційне провадження у справі, витребувані матеріали справи з суду першої інстанції, зупинене виконання рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

24. Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року справа призначена до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25. Суди вірно посилаються на те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум є триваючим правопорушенням. Однак обчислення середнього заробітку не входить до належних при звільненні сум. Ця відповідальність настає за затримку недоплаченої заробітної плати і саме день фактичної виплати належних при звільненні сум є моментом припинення такого правопорушення. Факт виплати належних при звільненні сум припиняє нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку з працівником. Отже моментом припинення відповідного правопорушення вважається день фактичної оплати недоплаченої заробітної плати.

26. Відсутні норми матеріального права, які б передбачали обчислення та оплату середнього заробітку з причин затримки оплати середнього заробітку.

27. Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 (далі - Постанова ПВСУ № 13) установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення.

28. Інші доводи відповідача, в тому числі ті, що вимагають переоцінки доказів та встановлення обставин справи, суд касаційної інстанції не бере до уваги відповідно до статей 76, 77, 80 та 400 ЦПК України.

(2) Позиція інших учасників справи

29. 22 травня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_6 на касаційну скаргу ДМПВКГ «Дніпро-Західний Донбас», в якій позивач вказує на необхідність відхилити цю касаційну скаргу та залишити судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

30. Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», яка міститься в матеріалах справи, позивач отримав 01 квітня 2016 року від відповідача 4 390,80 грн, щодо яких в призначенні платежу було вказано, що вони сплачуються згідно рішення суду по справі № 191/1747/15-ц від 26 січня 2016 року. Враховуючи, що відповідне рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області передбачало стягнення трьох різних платежів (заборгованість по заробітній платі 4 412,85 грн, середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати 16 336,08 грн та моральна шкода в сумі 1 000,00 грн), цей платіж має розглядатись як пропорційна неповна сплата визначених Апеляційним судом Дніпропетровської області у своєму рішенні від 26 січня 2016 року трьох відповідних платежів. Крім того, виплата невиплаченої заробітної плати не передбачає, що її сума буде зменшуватись на відсоток вартості послуг банку з перерахування грошових коштів на картку позивача. Тому цей платіж не може розглядатись як виконання обов'язку відповідача по сплаті затриманої частини заробітної плати.

31. Фактично виплати, передбачені судовим рішенням від 05 серпня 2015 року, яке набуло законної сили, були здійснені відповідачем лише 30 січня 2017 року. Тому у позивача були всі законні підстави для звернення до суду в цій справі, а суди попередніх інстанцій прийняли законні судові рішення на підставі статей 116 та 117 КЗпП України.

32. Інші доводи позивача, в тому числі ті, що вимагають переоцінки доказів та встановлення обставин справи, суд касаційної інстанції не бере до уваги відповідно до статей 76, 77, 80 та 400 ЦПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

33. Згідно з частиною першою статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

34. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

35. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті передбачає, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

36. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

37. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

38. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п'ята статті 82 ЦПК України).

39. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

(1.1) Щодо належного встановлення фактичних обставин справи судами попередніх інстанцій

40. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частини четверта та сьома статті 43 Конституції України).

41. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (частина друга статті 10 ЦПК України 2004).

42. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України 2004 (частина третя статті 10 ЦПК України 2004).

43. Статті 57, 58, 60 ЦПК України 2004 визначають що є доказами в рамках судового розгляду справи, які вимоги до них висуваються. Предмет доказування під час судового розгляду визначений статтею 179 ЦПК України 2004.

44. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (частина третя статті 61 ЦПК України 2004).

45. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004).

46. Стаття 213 ЦПК України 2004 визначає суть законності та обґрунтованості судового рішення, а стаття 214 ЦПК України 2004 -питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення.

47. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частини перша та друга статті 303 ЦПК України 2004).

48. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу (частина перша статті 47 КЗпП України).

49. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (частини перша та друга статті 116 КЗпП України).

50. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (частини перша та друга статті 117 КЗпП України).

51. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

52. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності (абзац перший пункту 20 постанови ПВСУ № 13).

53. Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права враховується Верховним Судом відповідно до вимог частини шостої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови Верховним Судом та частини другої статті 416 ЦПК України.

54. Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

55. Судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не підтверджується, що ці суди дійшли висновку про необхідність стягнення оплати середнього заробітку з причин затримки оплати середнього заробітку. Враховуючи зазначене, для вирішення питання про припинення відповідного триваючого правопорушення необхідно було встановити момент фактичного здійснення розрахунку відповідачем з позивачем в межах грошових сум, на які позивач мав законне право у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України. Але здійснення такого розрахунку не означає скасування зазначеного спеціального виду відповідальності роботодавця за час здійсненої затримки відповідного розрахунку згідно із статтею 117 КЗпП України.

56. Вказівка у пункті 20 Постанови ПВСУ № 13 на те, що строк часу затримки розрахунку при звільненні для визначення відповідного середнього заробітку як виду відповідальності роботодавця може встановлюватись по день постановлення судового рішення щодо такої відповідальності, не означає зміну дії статті 117 КЗпП України. Верховний Суд України не був наділений повноваженнями змінювати норми КЗпП України. Це положення лише уточнює, що коли роботодавець до здійснення судового розгляду не виконав законних вимог щодо розрахунку зі звільненим працівником, то строк затримки розрахунку може визначатись не на момент звернення звільненого працівника до суду, а на момент постановлення відповідного рішення. Якщо ж після постановлення такого рішення роботодавець не здійснює зазначеного фактичного розрахунку з працівником, то свою дію продовжує стаття 117 КЗпП України.

57. 4 412,86 грн є сумою, яку відповідач мав сплатити позивачу відповідно до законодавства на момент звільнення у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України. Ця обставина встановлена у справі № 191/1747/15-ц згідно із судовим рішенням від 05 серпня 2015 року, яке має преюдиційне значення відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 та частини п'ятої статті 82 ЦПК України.

58. Відповідно до матеріалів справи, докази щодо перерахування відповідачем 01 квітня 2016 року на користь позивача грошових коштів в сумі 4 412,86 грн, так само як докази отримання позивачем цього дня меншої суми грошових коштів, надавались суду першої інстанції. Суд першої інстанції не надав належної оцінки цим доказам, та встановив моментом фактичного виконання відповідачем належного розрахунку дату виконання судового рішення від 05 серпня 2015 року, а саме 30 січня 2017 року.

59. Апеляційний суд звернув у своєму судовому рішенні увагу на платіж відповідача від 01 квітня 2016 року в сумі 4 412,86 грн, але не пояснив належним чином, чому не розглядає його як фактичний розрахунок відповідача з позивачем по боргах відповідача, які згідно законодавства існували на момент звільнення позивача. Також апеляційний суд не надав своєї оцінки заявленим позивачем обставинам отримання меншої ніж 4 412,86 грн фактичної суми грошових коштів.

60. Враховуючи, що судове рішення від 05 серпня 2015 року у справі № 191/1747/15-ц передбачало стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні строком до 25 травня 2015 року, а зазначений платіж відбувся 01 квітня 2016 року, цей платіж є обставиною, яку мали встановлювати та досліджувати суди попередніх інстанцій у цій справі задля визначення строку, за який згідно закону може бути стягнутий середній заробіток відповідно до статті 117 КЗпП України, розрахований за період після 25 травня 2015 року.

61. Отже, суд першої інстанції порушив вимоги статей 212-213 ЦПК України 2004, а суд апеляційної інстанції ще й статті 303 ЦПК України 2004. Верховний Суд згідно із статтею 400 ЦПК України не має процесуальних прав здійснити оцінку матеріалів справи як доказів у справі та встановити належні обставини на їх підставі. Отже, Верховний Суд не може встановити дату здійснення відповідного фактичного розрахунку відповідачем з позивачем, а відтак, визначити чи є судові рішення судів попередніх інстанцій правильними по суті, в зв'язку з чим формально допущені порушення могли б мати характер формальних міркувань. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі та направити її на новий розгляд до суду першої інстанції.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

62. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази та/або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (підпункти 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

63. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

64. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити касаційну скаргу ДМПВКГ «Дніпро-Західний Донбас»: скасувати Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2017 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

(2.2) Щодо дій, які повинен виконати суд першої інстанції

65. Належним чином дослідивши та оцінивши всі докази у справі, об'єктивно встановити обставини справи, перевірити дату фактичного здійснення відповідачем відповідного розрахунку з позивачем по боргах відповідача, які згідно законодавства існували на момент звільнення позивача.

66. Відповідно до встановлених обставин справи встановити законний період стягнення з відповідача середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні позивача. Здійснити розподіл судових витрат.

(2.3) Щодо судових витрат

67. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

68. Враховуючи, що Верховний Суд не ухвалює нового рішення, а передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Частково задовольнити касаційну скаргу Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас».

2. Скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2017 року.

3. Направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. О.Лесько

В. В.Пророк

В. М. Сімоненко

І.М. Фаловська