Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.03.2020 року у справі №212/4637/19

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 212/4637/19-ц

провадження № 61-4894св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя - доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,

відповідачі: акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

від 25 лютого 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 звернулись до суду із позовом до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (далі - АТ "Криворіжгаз") та товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут") про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу та визнання права на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників в порядку захисту прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2500 від 30 вересня 2015 року між позивачами, якімешкають в будинку АДРЕСА_1, та

АТ "Криворіжгаз" укладено публічний типовий договір постачання природного газу споживачам.

Доказом факту приєднання позивачів до типового договору розподілу природного газу вони вважали споживання природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий природний газ.

Права та обов'язки позивачів, як споживачів визначені типовим договором постачання природного газу споживачам, зокрема Розділом IV. "Ціна, порядок обліку та оплати природного газу", Розділом V. "Права та обов'язки споживача" та Розділом VІ. "Права і обов'язки постачальника".

Стверджували, що сумлінно виконуючи всі умови даного договору, регулярно сплачували рахунки ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за надані послуги. Всвою чергу АТ "Криворіжгаз" в односторонньому порядку перестало виконувати свої зобов'язання, визначені пунктом 6.2. договору в частині забезпечення споживачів безперервним постачанням природного газу в порядку та на умовах, передбачених договором та забезпечення належної якості надання послуг з постачання природного газу відповідно до вимог чинного законодавства та договору.

У травні 2017 року позивачам стало відомо, що АТ "Криворіжгаз" встановило за адресою: АДРЕСА_1 загальнобудинковий вузол обліку газу, та в односторонньому порядку почало нараховувати позивачам об'єми використаного природного газу згідно показань загальнобудинкового приладу обліку газу, що відображалось у розрахункових квитанціях споживачів.

Позивачі вважали дії АТ "Криворіжгаз" щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу в будинку

АДРЕСА_1 незаконними, оскільки акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності відносно вказаного будинку не складався, а тому точка обліку невизначена, працівники АТ "Криворіжгаз" не могли розробити проект та не мали права здійснювати монтаж загальнобудинкового приладу обліку. Крім того, вважали незаконними нарахування

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" об'ємів спожитого природного газу позивачам природного газу на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу.

Посилаючись на викладені обставини, позивачі просили суд:

- визнати незаконними дії АТ "Криворіжгаз" щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку

АДРЕСА_1;

- визнати незаконним встановлений ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" режим нарахування об'ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкових приладів обліку газу для побутових споживачів природного газу, які є позивачами по справі та мешкають в будинку АДРЕСА_1;

- зобов'язати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" з 01 квітня 2017 року поновити побутовим споживачам природного газу, які є позивачами по справі та мешкають в будинку АДРЕСА_1, режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності лічильників;

- визнати права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ "Криворіжгаз" за побутовими споживачами природного газу, які є позивачами по справі та мешкають в будинку АДРЕСА_1;

- визнати, що АТ "Криворіжгаз", відповідно до статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного облік природного газу", зобов'язаний за свій рахунок в термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам природного газу, які є позивачами по справі та мешкають в будинку АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконними дії АТ "Криворіжгаз" щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1.

Визнано незаконним встановлений ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" режим нарахування об'ємів спожитого природного газу згідно показань загально будинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу, які є позивачами по справі та мешкають в будинку АДРЕСА_1

Зобов'язано ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" з 01 квітня 2017 року поновити побутовим споживачам природного газу, які є позивачами по справі та мешкають в будинку АДРЕСА_1, режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників.

Визнано право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ "Криворіжгаз" за побутовими споживачами природного газу, які є позивачами по справі та мешкають в будинку

АДРЕСА_1.

Визнано, що АТ "Криворіжгаз" відповідно до статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного облік природного газу" зобов'язано за власний рахунок в термін до 01 січня 2021 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам природного газу, які є позивачами по справі та мешкають в будинку АДРЕСА_1.

Стягнуто з АТ "Криворіжгаз" на користь держави судовий збір в розмірі 32 272,80
грн. Стягнуто з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на користь держави судовий збір в розмірі 21 515,20 грн.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними дій АТ "Криворіжгаз" щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу для побутових споживачів природного газу на будинку АДРЕСА_1 та про визнання за кожним з позивачів, як за побутовими споживачами природного газу, права на забезпечення індивідуальними лічильниками газу за рахунок

АТ "Криворіжгаз", виходив із того, що позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі індивідуальних, та не відмовлялись від встановлення індивідуальних лічильників газу, а тому відповідач зобов'язаний в строк до 01 січня 2021 року надати ці послуги, які оплачені позивачами.

Суд встановив, що дії АТ "Криворіжгаз" щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу не погоджувались із позивачами, а відповідач не забезпечив встановлення індивідуальних лічильників газу.

Задовольняючи позовні вимоги щодо незаконного встановлення

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" режиму нарахування об'ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу, зобов'язання ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" з 01 квітня 2017 року поновити побутовим споживачам, які є позивачами по справі та мешкають в будинку

АДРЕСА_1, режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок встановлення АТ "Криворіжгаз" загальнобудинкового лічильнику обліку природного газу позивачі вимушені були сплачувати кошти за спожитий природний газ в завищеному розмірі, що стало наслідком зміни сум нарахування за послуги газопостачання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу АТ "Криворіжгаз" залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2019 року скасовано в частині визнання незаконним встановлення ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" режиму нарахування об'ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу, які є позивачами по справі та мешкають в будинку АДРЕСА_1, та в частині зобов'язання ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" з 01 квітня 2017 року поновити позивачам режим нарахування природного газу відповідно до чинних норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників.

Ухвалено в цих частинах нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.

Рішення суду в частині стягнутого з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на користь держави судового збору в сумі 21 515,20 грн скасовано. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Компенсовано судові витрати

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" в сумі 32 272,80 грн за подання апеляційної скарги, за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову в частині визнання незаконними дій

АТ "Криворіжгаз" по встановленню загальнобудинкового вузла обліку природного газу на будинок АДРЕСА_1 та визнання за кожним з позивачів, як за побутовими споживачами природного газу, права на забезпечення індивідуальними лічильниками газу за рахунок

АТ "Криворіжгаз".

Скасовуючи рішення суду в частині задоволення позовних вимог до

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", апеляційний суд виходив із того, що до зобов'язань ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" не входить нарахування об'ємів природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням, у разі відсутності газових лічильників, оскільки вказані дії є повноваженнями АТ "Криворіжгаз".

Короткий зміст вимог касаційних скарг

18 березня 2020 року АТ "Криворіжгаз" подало до Верховного Суду касаційну в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого

2020 року в частині задоволених позовних вимог до АТ "Криворіжгаз" та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

У березні 2020 року позивачі подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2019 року.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року касаційну скаргу

АТ "Криворіжгаз" визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивачів у вказаній справі та витребувано матеріали справи із Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 12 листопада 2020 року, у зв'язку з обранням судді Сімоненко В. М. до Великої Палати Верховного Суду, суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявники зазначають

пункт 1 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), вважаючи, що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 211/2131/18 та ухвалі Верховного Суду від 21 березня 2019 року в справі № 171/1183/17.

Вказують, що ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" є належним відповідачем за заявленими до нього вимогами, оскільки саме до його обов'язків входить обчислення і виставляння рахунків споживачам за природний газ.

Крім того зазначають, що судами порушено вимоги Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" та не враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена в постанові від 07 листопада 2018 року у справі №214/2435/17.

У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Подані у травні, червні та липні 2020 року ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" письмові пояснення та додаткові пояснення на касаційну скаргу, а також подані у травні 2020 року АТ "Криворіжгаз" письмові пояснення на касаційну скаргу не відповідають вимогам частині 4 статті 395 ЦПК України оскільки до них не додані докази надсилання копій цих пояснень іншим учасникам справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 є споживачами послуг з постачання та розподілу природного газу до квартир у будинку

АДРЕСА_1.

Відповідно до постанови НКРЕКП № 1274 від 16 квітня 2015 про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ АТ "Криворіжгаз" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривого Рогу (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в м. Кривому Розі) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні

АТ "Криворіжгаз".

Відповідно до постанови НКРЕКП № 653 від 16 квітня 2015 року про видачу ліцензії з постачання природного газу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території Дніпропетровської області.

АТ "Криворіжгаз" встановило на будинок

АДРЕСА_1 загальнобудинковий вузол обліку газу, у зв'язку з чим позивачам із 01 квітня 2017 року об'єми використаного природного газу нараховані згідно показань загальнобудинкового приладу обліку.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Щодо вимог про визнання незаконним встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу

Визначення фактичного об'єму споживання (розподілу/постачання) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника газу з урахуванням вимог Кодексу та договору (глава 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем).

Згідно із пунктом 1 Глави 4 Розділу Х Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС) первинне обстеження вузла обліку на можливість його використання як комерційного здійснюється представниками Оператора ГРМ перед пуском природного газу (що здійснюється в рамках заходів з приєднання до газорозподільної системи, або реконструкції комерційного вузла обліку, або переукладання договору) у точці вимірювання з новим споживачем в присутності безпосереднього споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу).

Відповідно до пункту 7 Глави 7 Розділу Х Кодексу ГРС одразу після встановлення повіреного засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) (або його повірки на місці встановлення) Оператор ГРМ забезпечує пломбування встановленого (повіреного на місці) ЗВТ та складає акт про пломбування, який має бути підписаний споживачем.

Перед пломбуванням ЗВТ Оператор ГРМ має право за власний рахунок та з використанням еталонних або зразкових (контрольних) ЗВТ перевірити похибку вимірювання встановленого ЗВТ та/або всього комерційного вузла обліку природного газу.

Згідно пункту 4 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС, комерційний вузол обліку встановлюється (організовується) в точці вимірювання, яка має збігатися з межею балансової належності (точкою комерційного обліку) між суміжними власниками газових мереж.

Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу ІІІ Кодексу ГРС, межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб'єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід'ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачами та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивачів, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачами, внаслідок чого, споживачі газу в одному будинку поставлені у нерівне становище.

Щодо вимог про визнання незаконним встановленого режиму нарахування об'ємів спожитого природного газу та зобов'язання поновити режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників

Пунктом 5 розділу І Правил постачання природнього газу, затверджених постановою від 30 вересня 2015 року № 2496 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - Правила) визначено, що постачальник природного газу - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Відповідно до визначень, наведених у пункті 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС, Оператор ГРМ - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Пунктом 7.1 типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498, визначено, що Оператор ГРМ зобов'язаний, зокрема, забезпечити належний рівень комерційного обліку природного газу по споживачу, у тому числі формування загального об'єму та обсягу розподілу (споживання) природного газу споживачу за відповідний період; здійснювати перерахунок об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу по об'єкту споживача відповідно до вимог Кодексу ГРС.

Відповідно до пункту 13 Правил розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об'єм (обсяг) газу, визначений споживачем та Оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Згідно з пунктом 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи передає інформацію про об'єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача.

Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні вимог про визнання незаконним встановленого ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" режиму нарахування об'ємів спожитого природного газу та зобов'язання вказане товариство поновити режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що такі зобов'язання входять до кола повноважень АТ "Криворіжгаз" як Оператора ГРМ та не належать до повноважень ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" як постачальника.

Такий висновок апеляційного суду є правильним, оскільки

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" як постачальник надає споживачам виключно послуги з постачання природного газу, тоді як послуги щодо обліку спожитого природнього газу здійснює АТ "Криворіжгаз" як Оператор ГРМ, до якого відповідних вимог щодо незаконності встановлення режиму нарахування об'ємів спожитого природного газу та зобов'язання поновити режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників позивачі не заявляли.

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" не є суб'єктом, що здійснює облік об'ємів спожитого природнього газу, отримує такі об'єми лише опосередковано, тобто через АТ "Криворіжгаз", а тому вимоги позивачів про визнання незаконним встановленого ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" режиму нарахування об'ємів спожитого природного газу та зобов'язання останнього поновити режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників є такими, що заявлені до неналежного відповідача та не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 08 липня

2020 року в справі № 210/5132/19, від 20 липня 2020 року в справі № 212/1796/18.

Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" є належним відповідачем необґрунтовані та по свої суті зводяться до неправильного тлумачення заявниками норм матеріального права.

Посилання заявників на те, що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду

від 04 березня 2020 року в справі № 211/2131/18 та ухвалі Верховного Суду від 21 березня 2019 року в справі № 171/1183/17, є необґрунтованими, оскільки в зазначених судових рішеннях відсутні висновки з приводу застосування норм права при визначені суб'єкта господарювання (Оператор ГРМ чи постачальник природного газу), до повноважень якого належить встановлення режиму нарахування об'ємів спожитого природного газу.

Щодо вимог про визнання права споживачів на забезпечення та встановлення у квартирах індивідуальних газових лічильників

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів" держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

За змістом частиною 1 статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів" права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини 1 статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів" крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" із урахуванням змін, внесених згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу", та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р "Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу", газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року.

За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 грудня

2011 року № 150 "Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу"

(з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1 000 куб. м природного газу.

Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1 000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1 000 куб. м становлять 25,20 грн.

Якщо споживач сплачував за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачем, та відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" забезпечити встановлення лічильників газу.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Законодавством саме на АТ "Криворіжгаз" покладений обов'язок встановлення індивідуальних лічильників газу, а отже покладання на споживачів обов'язку фінансувати встановлення таких лічильників є неправомірним.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17.

Отже відмова встановити позивачам індивідуальні лічильники суперечить вимогам законодавства та порушує права споживачів. З урахуванням вимог статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів", статті 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути проігноровано.

У постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі № 210/5132/19 (провадження № 61-4893св20) вказано, що сам факт пред'явлення позову свідчить про наявність спору між сторонами, вирішення якого не може ставитися у залежність від відсутності досудового звернення позивачів до АТ "Криворіжгаз" та отримання відповідної відмови.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що оскільки позивачі сплачували за газопостачання по встановленим тарифам, у яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, то

АТ "Криворіжгаз" зобов'язано надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" у встановлений законом строк забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі. При цьому суди вірно врахували, що зміна в законі строку встановлення таких лічильників для вказаної категорії осіб відбулася до звернення позивачів із позовом до суду.

Задоволення вимог позивачів в цій частині буде відповідати державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачам індивідуальних лічильників забезпечить справедливу оплату кожним з них саме того об'єму газу, який ним спожито.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при прийняті постанови апеляційного суду допущено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Щодо клопотань про передачу справи на розгляд об'єднаної палати

У травні 2020 року від ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та АТ "Криворіжгаз" надійшли клопотання про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з посиланням на те, що в справі № 211/2131/18 та справах № 212/4783/17,214/5776/17,212/5892/17,212/8114/17,210/2291/18,213/2939/17,214/5233/17,214/3818/18,210/3811/18,210/3864/17,212/794/18,212/4650/18 Верховним Судом, судами першої та апеляційної інстанцій застосовано різні підходи вирішення спорів у тотожних правовідносинах.

Клопотання про передачу справи на розгляд об'єднаної палати не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що підставою для передачі справи на розгляд об'єднаної палати є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

Із постанови Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 211/2131/18 вбачається, що в ній не зроблено висновок щодо визначення суб'єкта господарювання (Оператор ГРМ чи постачальник природного газу), до повноважень якого належить встановлення режиму нарахування об'ємів спожитого природного газу.

Натомість в постановах від 08 липня 2020 року в справі № 210/5132/19 та

від 20 липня 2020 року в справі № 212/1796/18 Верховний Суд, навівши відповідне обґрунтування, погодився з висновками апеляційного суду про те, що ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" не є належним відповідачем за вимогами споживачів про визнання незаконним встановленого режиму нарахування об'ємів спожитого природного газу та зобов'язання поновити режим нарахування об'ємів природного газу.

Зважаючи на викладене, колегією суддів не встановлено підстав для передачі справи на розгляд об'єднаної палати.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотань товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", акціонерного товариства "Оператора газорозподільної системи "Криворіжгаз" про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В.

Шипович