Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.11.2019 року у справі №712/9499/15ц

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019року

м. Київ

справа № 712/9499/15-ц

провадження № 61-35798св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.

суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників, санаторій-профілакторій "Мрія" Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, Управління освіти та науки Черкаської обласної державної адміністрації,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Черкаське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2017 року у складі судді Пироженко В. Д. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 17 травня 2017 рокуу складі колегії суддів: Ювшина В. І., Гончар Н. І., Пономаренка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, санаторію- профілакторію "Мрія" Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (далі - санаторій-профілакторій "Мрія"), Управління освіти та науки Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Черкаське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд), про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що з 26 січня 1989 року до 23 березня 2015 року вона працювала в санаторії-профілакторії "Мрія", який є структурним підрозділом Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, на посаді чергової медичної сестри.

Наказом від 23 січня 2015 року № 17 позивача звільнено з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, проте відповідач не провів з нею повного розрахунку, що порушує її законні права на своєчасне одержання винагороди за працю.

Позивач з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила суд стягнути з Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників та санаторію-профілакторію "Мрія" заробітну плату за січень 2015 року у розмірі 1 987,17 грн, компенсацію за невикористану відпустку - 2 031,25 грн, 1 987,17
грн - вихідну допомогу при звільненні, 15 112,50 грн - середній заробіток за час затримки не виплаченої заробітної плати за період з 23 березня 2015 року до 18 грудня 2015 року, 2 000,00 грн - на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень

Справа розглядалася неодноразово.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 18 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 24 лютого 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкас від 23 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 1 300,00 грн, компенсацію за невикористані 25 днів відпустки - 2
031,25 грн, середній заробіток за весь час затримки не виплаченої заробітної плати за період з 23 березня 2015 року до 18 грудня 2015 року - 15 112,50 грн, вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку - 1 916,20 грн, на відшкодування моральної шкоди - 1 000,00 грн, всього 21 430,92 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 117 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові заборгованість із заробітної плати та його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 березня 2017 року апеляційну скаргу Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників відхилено. Рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 23 березня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду обґрунтована тим, що суд першої інстанції належно оцінив докази та ухвалив рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи з додержанням норм матеріального права та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2017 року Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27 березня 2017 року, просив скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Рух справи в суді касаційної інстанції

07 липня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у вказаній справі та зупинено виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 23 березня 2017 року.

У червні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК Українив редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 11 червня 2019 року № 654/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", пунктів 2.3.2,2.3.4,2.3.13,2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

14 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Суди не звернули уваги, що позивач ніколи не виконувала кваліфіковану роботу в Черкаському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників, не була працівником інституту, не виконувала доручень ректора інституту, а протягом Iкварталу 2015 року взагалі не працювала, потім перебувала у відпустці за власний рахунок без збереження заробітної плати згідно з наказами головного лікаря санаторію-профілакторію "Мрія" від 29 грудня 2014 року та від 28 січня 2015 року № 15.

У зв'язку з припиненням функціонування санаторію-профілакторію "Мрія" позивач із січня 2015 року до березня 2015 року не працювала.

Суди не надали правової оцінки довідці бухгалтера санаторію-профілакторію "Мрія" за жовтень 2015 року, відповідно до якої за період із січня до березня 2015 року позивачу не нараховувалася заробітна плата, та безпідставно дійшли висновку про стягнення заборгованості із заробітної плати з навчального закладу, оскільки санаторій-профілакторій "Мрія" як роботодавець позивача, не надав належно оформленої довідки щодо заборгованості.

Доводи позивача щодо її фактичного недопуску до робочого місця в січні 2015 року не підтверджено жодними належними доказами.

Відсутні акти інспекції праці в Черкаській області, відповідно до яких було б встановлено порушення законодавства та зафіксовано факт виконання позивачем трудових обов'язків у санаторії-профілакторії "Мрія".

Позивач не довела, що за фактичного простою (припинення діяльності) санаторію, пов'язаного з припиненням фінансування з боку Фонду, проводилися хоч якісь роботи, оскільки в цей час не було заїздів осіб на відпочинок.

Суд першої інстанції не розглянув клопотання щодо витребування у санаторію-профілакторію "Мрія" витягу з табеля обліку робочого часу ОСОБА_1

Стягнувши середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у більшому розміру, ніж стягнута заробітна плата, суди не врахували висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16.

Належним відповідачем у справі має бути Черкаське обласне відділення Фонду.

На час виникнення спірних правовідносин ліквідаційна комісія санаторію-профілакторію "Мрія" приймала претензії звільнених працівників з приводу заборгованості зі заробітної плати в порядку черговості, проте позивач до ліквідаційної комісії не зверталася.

Позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до наказу від 26 січня 1989 року № 6 ОСОБА_1 прийнята на посаду медичної сестри в санаторій-профілакторій "Мрія", який є структурним підрозділом Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.

Наказом від 23 січня 2015 року № 17 ОСОБА_1 звільнена з роботи з 23 березня 2015 року за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Санаторій-профілакторій "Мрія" відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28 жовтня 2002 року № 385 "Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за № 892/7180, належить до санаторно-курортних закладів, основною функцією яких є надання послуг, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням та оздоровленням застрахованих осіб і членів їх сімей, студентів та учнів професійно-технічних закладів.

У 2006 році після проведення реорганізації санаторій-профілакторій "Мрія" включено як відокремлений структурний підрозділ (із самостійним балансом та банківськими рахунками) до структури Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. Форма власності санаторію - державна, комунальне майно Черкаської обласної ради.

Згідно з наказом начальника Головного управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації від 01 грудня 2008 року № 641, враховуючи пропозиції Головного контрольно-ревізійного управління в Черкаській області від 27 червня 2008 року № 23-03/52-3677, встановлено, що з 01 січня 2009 року здійснюється господарське утримання санаторіїв-профілакторіїв "Мрія" і "Зміна" за видатками, передбаченими в обласному бюджеті на виконання обласної програми "Вчитель ", за кодом функціональної класифікації 070807 "Інші освітні програми".

Крім того, згідно з пунктом 2.3 цього наказу станом на 01 січня 2009 рік затверджено в установленому порядку структуру і штатні розписи санаторіїв-профілакторіїв "Мрія" і "Зміна" Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.

Відповідно до наказу ректора Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників від 23 січня 2012 року № 01-03/06 згідно з постановою правління Фонду від 16 червня 2011 року № 31 затверджено Положення про санаторій-профілакторій "Мрія". Вказаний медичний заклад мав власне керівництво (головного лікаря) та самостійний баланс і банківські рахунки, право на проведення платіжних операцій, прийняття-звільнення працівників тощо.

Санаторій-профілакторій "Мрія" зареєстрований як роботодавець (страхувальник) в Черкаській виконавчій дирекції Фонду за реєстраційним № 710111006678.

Санаторій-профілакторій "Мрія" очолює головний лікар, до компетенції якого входить приймання та звільнення з роботи працівників санаторію, розроблення штатного розпису, фонду оплати праці, які затверджуються Фондом.

Умови часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ, навчальних закладів та організацій за рахунок коштів Фонду передбачені Порядком часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду, що затверджений постановою Фонду від 25 лютого 2009 року № 16, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30 квітня 2009 року за № 394/16410.

Кожного року між санаторієм-профілакторієм "Мрія" та Фондом укладались трьохсторонні угоди, які визначали обов'язки сторін щодо забезпечення роботи санаторію-профілакторію, порядку організації його роботи та джерел фінансування, що відповідало пункту 1.4 положення, та статтям 20, 48 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової непрацездатності та витратами, зумовленими похованням".

Відповідно до укладених договорів на часткове фінансування розроблявся і кошторис відокремленого підрозділу - санаторію-профілакторію "Мрія" Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (форма 15-ФСС з ТВП/1), в якому були передбачені витрати на заробітну плату найманих працівників.

Враховуючи припинення часткового фінансування санаторно-курортного лікування за рахунок Фонду, Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників прийняв рішення про закриття санаторію-профілакторію "Мрія" та створення ліквідаційної комісії, яка мала займатися питанням розрахунку за кредиторською заборгованістю.

05 листопада 2015 року санаторій-профілакторій "Мрія" за рішенням Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників було ліквідовано, що підтверджується витягом з державного реєстру.

Власником санаторію-профілакторію "Мрія" є Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників, оскільки санаторій є його відокремленим структурним підрозділом.

Відповідно до наказу головного лікаря санаторію-профілакторію "Мрія" ОСОБА_2 від 28 січня 2015 року № 15 всі працівники санаторію у зв'язку з відсутністю фінансування у лютому-березні 2015 року перебували у відпустках без збереження заробітної плати до 23 березня 2015 року.

Згідно з довідкою санаторію-профілакторію "Мрія" від 15 вересня 2015 року № 47 ОСОБА_1 на момент звільнення не використала 25 днів відпустки в сумі 2 031,00
грн при середньоденному заробітку 81,25 грн.

Відповідно до наказу головного лікаря санаторію-профілакторію "Мрія" ОСОБА_2 від 29 грудня 2014 року № 40 черговій медсестрі ОСОБА_1 надано чергову відпустку строком на 8 календарних днів з 31 грудня 2014 року до 09 січня 2015 року.

Позивач відпрацювала в січні 2015 року неповний місяць 16 днів, що не оспорюється.

Середньоденна заробітна плата позивача становила 81,25 грн.

Позивач відразу після звільнення зверталася із заявами до відповідача про виплату заборгованості та повний розрахунок при звільненні, в чому їй було відмовлено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КзпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, у межах асигнувань, що визначаються щорічно при затвердженні бюджету Фонду на наступний фінансовий рік, здійснюється часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ, навчальних закладів та організацій, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих таборів і позашкільного обслуговування, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків, в порядку, визначеному правлінням Фонду.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 117 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно з частиною 1 статті 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними (частини 3 -5 статті 112 ЦК України).

Доводи касаційної скарги, що позивач не зверталася до ліквідаційної комісії з претензіями щодо заборгованості з заробітної плати, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки у матеріалах справи є довідка за підписом голови ліквідаційної комісії від 07 жовтня 2010 року із відомостями про заборгованість позивача (т. 1, а. с. 33).

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про відпустки" щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

При розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, а коли він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні останнього до розгляду справи - до дня постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-2807цс16, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки потрібно використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством.

Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених в статті 44 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Згідно з частиною 1 статті 83 КЗпП України та частиною 1 статті 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників є належним відповідачем у справі, оскільки санаторій-профілакторій "Мрія" є відокремленим структурним підрозділом Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників і не має ознак юридичної особи, тому нести відповідальність за невиплату заборгованості із заробітної плати має Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників як головне підприємство.

Доводи касаційної скарги про те, що належним відповідачем у справі має бути Черкаське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є безпідставними, оскільки санаторій-профілакторій "Мрія" перебував у господарському віданні Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників і лише частково фінансувався з Фонду відповідно до щорічно укладених тристоронніх договорів.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи, всебічно їх дослідили, правильно визначили юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм матеріального та процесуального законодавства при розгляді справи не допустили.

Згідно з частиною 4 статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Перевіряючи доводи касаційної скарги, які спрямовані на незгоду із судовими рішеннями у справі та власне тлумачення норм матеріального права, Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили обставини справи, надали належну оцінку доводам сторін та наданим у справі доказам, правильно здійснили тлумачення норм матеріального та процесуального права і застосували їх до спірних правовідносин.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд установив, що підстав для скасування судових рішень немає, доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права є необґрунтованими з огляду на викладені вище висновки та мотиви.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій частині оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

З огляду на те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року було зупинено виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2017 року до закінчення касаційного провадження, то згідно із статтею 436 ЦПК України його виконання підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівниківзалишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27 березня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 23 березня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко