Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.07.2018 року у справі №243/8356/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 вересня 2020 року м. Київ

справа № 243/8356/17 провадження № 61-36598св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Донецька обласна державна адміністрація Донецької обласної військово-цивільної адміністрації,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство охорони здоров'я України,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником адвокатом Грецьким Вячеславом Георгійовичем, на постанову апеляційного суду Донецької області від 5 квітня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Санікової О. С., Будулуци М. С., Канурної О. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Міністерство охорони здоров'я України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він був прийнятий на посаду головного лікаря Слов'янського міського наркологічного диспансеру 1 листопада 1988 року.

У подальшому диспансер перереєстрований в Комунальну лікувально-профілактичну установу (далі - КЛПУ) "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська".

Головою Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Жебрівським П. І. 31 серпня 2017 року винесено розпорядження № 157рк, пунктом третім якого позивача з 1 вересня 2017 року звільнено з посади головного лікаря КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м.

Слов'янська" за одноразове грубе порушення трудових обов'язків згідно з пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України. Підставою для звільнення слугувало подання Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації, з яким він був ознайомлений об 11 годині 1 вересня 2017 року.

Вважає, що рішення комісії з ліквідації диспансеру про саботування ним процедури реорганізації у зв'язку з ненаданням на запит Фонду документів, необхідних для остаточної звірки, і подання департамента про необхідність його звільнення із займаної посади є безпідставними, оскільки про наявність вказаного запиту від Фонду йому стало відомо лише 22 серпня 2017 року. Крім того, такий запит не містить вимоги про надання певних документів. В свою чергу, на вимогу голови ліквідаційної комісії він надав належну відповідь.

Із спірного розпорядження неможливо встановити, порушення якого саме обов'язку, встановленого його посадовою інструкцією або діючим законодавством України, визнано одноразовим і грубим, взагалі не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку; не визначено, чи заподіяно проступком певну шкоду; не враховано будь-які обставини, за яких вчинено поступок; не враховано його попередню, більше ніж тридцятирічну, роботу в диспансері.

Всупереч статті 149 КЗпП України відповідач не відбирав у нього будь-яких пояснень, не повідомляв про допущення ним певного дисциплінарного проступку і не врахував всі обставини, передбачені статтею, під час прийняття спірного розпорядження, що є грубим порушенням і підставою для скасування такого та поновлення його на роботі.

У зв'язку зі звільненням з роботи він зазнав моральних страждань. Нормальний та звичний розклад життя порушено. Він відчуває приниження гідності і образи, має занепокоєння щодо своєї соціальної репутації. Крім того, були порушені його життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив. За час роботи ним сформована тісна співпраця з низкою посадових осіб як державних, так і приватних організацій, здобуто авторитет лікаря вищої категорії та інше. Він постійно має докладати зусиль, пояснюючи колегам, знайомим, друзям, родичам про дійсні причини звільнення.

Моральну шкоду оцінює 30 000 грн.

Просив суд поновити його на посаді головного лікаря КЛПУ "Міський наркологічний диспансер міста Слов'янська", стягнути з Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 2 вересня 2017 року до дня поновлення на роботі, моральну шкоду, завдану незаконним звільненням, у розмірі 30 000 грн; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 8 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська" за пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП Україниздійснено з порушенням норм трудового законодавства. Суд першої інстанції дійшов висновку, що факти, викладені у листі директора Департамента Узун Ю. Г. від 29 серпня 2017 року № 01-28/1786 щодо звільнення головного лікаря КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська" ОСОБА_1, не підтверджені належними та допустимими доказами і не свідчать про одноразове грубе порушення позивачем покладених на нього трудових обов'язків чи завдання певної шкоди, що, в свою чергу, виключає можливість звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки на даний час діє розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації № 157рк від 31 серпня 2017 року "Про звільнення головного лікаря КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м.

Слов'янська" та уповноваження особи на прийняття носіїв службової інформації", яке ОСОБА_1 не вимагає скасувати, а суд відповідно до статті 11 ЦПК України не наділений правом за власною ініціативою збільшувати обсяг позовних вимог.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 5 квітня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, апеляційна скарга Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Донецької обласної державної адміністрації задоволена. ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Донецької обласної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди відмовлено з інших підстав.

Суд апеляційної інстанції вважав помилковими висновки суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська" з порушенням норм трудового законодавства, і про те, що скасування розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації № 157рк від 31 серпня 2017 року є виходом суду за межі позовних вимог. Позивач при зверненні до суду за захистом порушених прав просив застосувати належний спосіб захисту і заявлення окремої вимоги про скасування наказу (розпорядження) про звільнення у такій категорії справ не є обов'язковим, оскільки вимога про поновлення на роботі по своїй суті обумовлює необхідність дослідження і перевірки такого наказу чи розпорядження на предмет відповідності діючому законодавству.

Оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції ухвалив нове рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

18 червня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Грецький В. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи; просив скасувати постанову апеляційного суду Донецької області від 5 квітня 2018 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції дана необґрунтована оцінка обставинам прийняття спірного розпорядження про звільнення та самого звільнення ОСОБА_1, не враховано, що під час звільнення ОСОБА_1 в останнього не відбиралось пояснення.

Позиція інших учасників справи

22 жовтня 2018 року Донецькою обласною державною адміністрацією Донецької обласної військово-цивільної адміністрації надіслано відзив на касаційну скаргу про безпідставність її доводів і викладено прохання про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Відзив мотивований тим, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з допущеного ОСОБА_1 порушення трудової дисципліни, а саме невиконання ним розпоряджень вищестоящих органів. Постанова апеляційного суду Донецької області від 5 квітня 2018 року прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції і ухвалою цього ж суду від 20 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами встановлено, що згідно з наказом Слов'янської міської ради № 175 від 26 вересня 1988 року виведено наркологічний кабінет зі складу диспансерного відділення Слов'янської психіатричної лікарні та з 1 листопада 1988 року перетворено його у самостійну спеціалізовану Лікувально-профілактичну установу - Міський наркологічний диспансер.

1 листопада 1988 року ОСОБА_1 прийнято на посаду головного лікаря наркологічного диспансеру за переводом із психіатричної лікарні.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації Жебрівського П. І. № 425 від 27 квітня 2017 року "Про реорганізацію КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська" з метою залучення та концентрації матеріальних і фінансових ресурсів для забезпечення на території області, що підконтрольна Українській владі, надання спеціалізованої медичної допомоги населенню на належному рівні, проведення ефективних заходів щодо профілактики і лікування наркоманії та алкоголізму, оптимізації мережі закладів охорони здоров'я вирішено припинити юридичну особу публічного права - КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська", яка перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні обласної ради, шляхом приєднання до КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська".

Відповідно до даного розпорядження наказом Департамента охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації від 28 квітня 2017 року № 264 "Про заходи реорганізації закладів охорони здоров'я" вирішено створити комісію з припинення юридичних осіб, зокрема КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м.

Слов'янська". Відповідно пункту 3 наказу прийом-передача майна має бути здійснена згідно з діючим законодавством України та відповідним відображенням у бухгалтерському обліку. Відповідно до пункту 4 головний лікар КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська" ОСОБА_1 мав передати в установленому законодавством порядку матеріальні цінності, майно, обладнання, документацію, печатки, штампи тощо за актами прийому-передачі і отримати довідки відповідних органів: Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Пенсійного фонду України, Фондів соціального страхування тощо для зняття з обліку юридичної особи.

З пояснень ОСОБА_1 апеляційний суд встановив, що йому було відомо про цей наказ, проте ніяких дій з виконання саме пункту 4 наказу він не здійснював.

Додатком № 2 до наказу Департамента охорони здоров'я облдержадміністрації від 28 квітня 2017 року № 264 затверджено комісію з припинення КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська", до якої входив як член комісії головний лікар КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська" ОСОБА_1.

Відповідно до листа Департамента охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації від 5 травня 2017 року № 01-29/0845, адресованого головному лікарю КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська" ОСОБА_1, його повідомлено про заплановану розпорядженням голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації № 425 від 27 квітня 2017 року реорганізацію КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська" шляхом приєднання до КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська" і попереджено, що за результатами реорганізації буде скорочено посаду головного лікаря КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська". З огляду на вказане Департамент охорони здоров'я облдержадміністрації попередив ОСОБА_1 згідно діючого законодавства про звільнення та запропонував працевлаштування на посаді лікаря-нарколога КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська".

З листа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.

Слов'янську Донецької області від 8 червня 2017 року за № 03-09/1170, адресованого керівнику КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська" суди встановили, що Фонд просив керівника з'явитись до Фонду для проведення остаточної звірки щодо страхових внесків та виду діяльності.

14 серпня 2017 року Слов'янським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області направлений лист голові комісії по припиненню КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м.

Слов'янська", заступнику директора Департамента - начальнику управління організації та розвитку медичної допомоги населенню Департамента охорони здоров'я облдержадміністрації Філіповій Н. Г. щодо проведення контрольних заходів про надання документів для проведення звірки.

З протоколу робочої наради комісії з припинення КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська" від 22 серпня 2017 року щодо розгляду листа начальника Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області "Щодо проведення контрольних заходів" від 14 серпня 2017 року № 03/09-109 суди встановили, що 19 серпня 2017 року за № 4393/01-58 на адресу Департамента охорони здоров'я облдержадміністрації надійшов лист начальника Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області "Щодо проведення контрольних заходів" від 14 серпня 2017 року № 03-09/19, у якому зазначено, що 8 червня 2017 року Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у м. Слов'янську отримано інформацію від державного реєстратора про внесення рішення про припинення шляхом реорганізації КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська". Для проведення контрольних заходів керівнику КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська" направлено лист від 8 червня 2017 року № 03-09/1170 про надання документів для проведення остаточної звірки по сплаті страхових внесків та виду економічної діяльності, який отримано, але документи не надані. 16 червня 2017 року до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області направлено повідомлення про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення № 98.25 червня 2017 року до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області направлено рішення про відмову у видачі довідки про відсутність заборгованості № 110.29 червня 2017 року відділенням Фонду отримано звернення Департамента щодо проведення заходів та надання відповідної довідки по КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська". У зв'язку з викладеним головному лікарю КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська" запропоновано надати документи для проведення звірки, проте він категорично відмовився надавати голові комісії ОСОБА_3 зазначені документи. Комісія у складі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 (підпис в протоколі відсутній), ОСОБА_8 (підпис в протоколі відсутній) вирішила, що відмова головного лікаря КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська" у наданні зазначених документів не є аргументованою. Відмова головного лікаря КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська" ОСОБА_1 у наданні документів комісія вважала проявом саботування процесу реформування закладу та розпорядження голови облдержадміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації від 27 квітня 2017 року № 425.

З протоколу засідання комісії від 22 серпня 2017 року суди встановили, що на засіданні ОСОБА_7 - член комісії - навела перелік документів, які необхідно надати для проведення звірки.

Зі змісту листа головного лікаря КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м.

Слов'янськ" від 22 серпня 2017 року, адресованого голові комісії з припинення цієї установи апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 відмовився надати документи для проведення звірки.

Суди встановили, що доповідною запискою заступника директора Департамента - начальника управління організації та розвитку медичної допомоги населенню департаменту охорони здоров'я облдержадміністрації голови комісії ОСОБА_3 на ім'я директора Департамента охорони здоров'я облдержадміністрації Узун Ю. Г. голова комісії доповіла, що комісією по припиненню КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янськ" 22 серпня 2017 року проведена робоча нарада щодо розгляду листа начальника Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області "Щодо проведення контрольних заходів" від 14 серпня 2017 року № 03/09-109.

29 серпня 2017 року директор Департамента Узун Ю. Г. звернулася з поданням до голови облдержадміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації Жебрівського П. І., посилаючись на те, що по всім юридичним особам, які заплановано реорганізувати шляхом приєднання, зареєстровано початок процедури припинення. Однак головний лікар КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська" ОСОБА_1 не здійснює відповідних дій на виконання розпорядження, а навпаки перешкоджає його виконанню, не надаючи необхідну інформацію до відповідних фондів для здійснення позапланових перевірок для припинення юридичної особи. Просила розглянути питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська" за однократне грубе порушення трудових обов'язків згідно з пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України.

Розпорядженням Голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації Жебрівського П. І. № 157рк від 31 серпня 2017 року вирішено звільнити ОСОБА_1 1 вересня 2017 року з посади головного лікаря КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська" за одноразове грубе порушення трудових обов'язків згідно з пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України. Підстава: подання Департаменту охорони здоров'я облдержадміністрації.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною 3 статті З ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному частина 1 статті 400 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов до таких висновків.

Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з вимогами статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів.

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення (стаття 147 КЗпП України).

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України передбачені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Відповідно до частини 3 статті 41 КЗпП України розірвання договору у випадках, передбачених частини 3 статті 41 КЗпП України.

Важливим елементом застосування пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП Україниє звільнення працівника за порушення, яке має ознаки одноразовості. Так, і рішення компетентного органу власника підприємства, і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення.

За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов'язків.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі 461/4863/16-ц (провадження № 61-20758св18).

Як роз'яснено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про судову практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини 1 статті 40, пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Грубість порушення трудових обов'язків характеризується характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір.

Звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП Україниза своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватись з дотриманням порядку і строків, передбачених статтями 148, 149 КЗпП України.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці, але у будь-якому разі не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Положення статті 149 КЗпП України зобов'язують до прийняття рішення про звільнення керівника за одноразове грубе порушення трудових обов'язків витребувати у нього письмові пояснення.

Отже, приймаючи рішення (розпорядження) про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України, голова обласної державної адміністрації погодився з аргументами, викладеними в поданні, тобто з тим, що керівником КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська" - головним лікарем ОСОБА_1 допущено грубе порушення трудових обов'язків, а саме невиконання розпоряджень та наказів щодо процесу реформування КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м.

Слов'янська". Оскільки ОСОБА_1 був керівником установи, то невиконання ним розпоряджень Департамента охорони здоров'я облдержадміністрації є порушенням трудової дисципліни.

Встановивши ці обставини, суд апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що вказані дії позивача підпадають під ознаки одноразового грубого порушення, вчиненого керівником, тому звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги про ненадання належної оцінки обставинами прийняття оскаржуваного розпорядження та обставинам звільнення позивача зводяться до необхідності переоцінки доказів і містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 3 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Посилання заявника про неврахування апеляційним судом того, відповідач, вирішуючи питання притягнення його до дисциплінарної відповідальності, не зажадав відібрати письмові пояснення, відхиляються касаційним судом. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Такий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини 1 статті 411 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник на такі не вказує.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України").

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником адвокатом Грецьким Вячеславом Георгійовичем, залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Донецької області від 5 квітня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов