Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.05.2023 року у справі №308/7457/21
Постанова КЦС ВП від 09.05.2023 року у справі №308/7457/21

Постанова

Іменем України

09 травня 2023 року

м. Київ

справа № 308/7457/21

провадження № 61-12416св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, комунальне некомерційне підприємство «Закарпатська обласна клінічна лікарня імені Андрія Новака» Закарпатської обласної ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області, правонаступником якого є Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2022 року

у складі судді Бедя В. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 27 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю., Готри Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до Управління Держпраці у Закарпатській області, правонаступником якого є Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, комунального некомерційного підприємства «Закарпатська обласна клінічна лікарня імені Андрія Новака» Закарпатської обласної ради

(далі - КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР), в якому просила:

- визнати незаконним і скасувати наказ Управління Держпраці

у Закарпатській області «Про призначення комісії зі спеціального розслідування гострого професійного захворювання (отруєння)

із смертельним наслідком» від 23 лютого 2021 року № 17-ср (зі змінами, внесеними наказом від 26 лютого 2021 року № 24-ср);

- скасувати акт спеціального розслідування нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 04 лютого

2021 року (дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 17 березня 2021 року

(зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 2021 року № 41-ср);

- зобов`язати КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР створити комісію

із розслідування гострого професійного захворювання COVID-19, спричиненого коронавірусом SARS-CoV-2, що призвело до смертельного наслідку, щодо факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 лікаря-хірурга, стоматолога отоларингологічного відділення КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що її чоловіка -

ОСОБА_2 , 15 жовтня 2013 року було прийнято на роботу

до КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР на посаду лікаря-хірурга, стоматолога отоларингологічного відділення в порядку переведення (наказ № 296-к).

22 січня 2021 року ОСОБА_2 як щелепно-лицевий хірург проводив

у КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР ургентну (невідкладну) операцію

ОСОБА_3 , яка поступила з Рахівської районної лікарні Закарпатської області для надання високоспеціалізованої медичної допомоги після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 14 січня 2021 року, внаслідок якої вона мала численні переломи, у тому числі пошкодження щелепи.

Тести на коронавірус SARS-CoV-2, проведені при госпіталізації ОСОБА_3

у районну лікарню, були негативними. При її госпіталізації до КНП «ЗОКЛ

ім. А. Новака» ЗОР 19 січня 2021 року вказані тести не проводилися, хоча

в лікарні ОСОБА_3 було поставлено супутній діагноз «пневмонія неуточнена», проводилося лікування специфічними для пневмонії медичними препаратами, рекомендованими Протоколом надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19), затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 20 листопада 2020 року № 2693.

02 лютого 2021 року ОСОБА_2 відчув ознаки респіраторної хвороби,

а наступного дня зданий ПЛР-тест на коронавірус SARS-CoV-2 дав позитивний результат. 05 лютого 2021 року ОСОБА_2 було відкрито лікарняний лист, 10 лютого 2021 року його госпіталізовано до КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Установлена патологоанатомічна причина смерті: гостра респіраторна хвороба COVID-19, спричинена коронавірусом SARS-CoV-2.

23 лютого 2021 року наказом Управління Держпраці у Закарпатській області № 17-ср утворено комісію зі спеціального розслідування нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії.

17 березня 2021 року цією комісією складено акт форми Н-1/НП, який

22 березня 2021 року затверджено начальником вказаного управління. Згідно з указаним висновком комісії смерть ОСОБА_2 не пов`язана

з виробництвом, оскільки він у періоді інфікування (січень 2021 року)

не залучався до лікування пацієнтів, що хворіли на COVID-19, і взагалі

не мав пацієнтів у січні-лютому 2021 року

Позивач уважала, що ОСОБА_2 захворів і помер унаслідок інфекційної хвороби, що пов`язано з виконанням ним своїх професійних лікарських обов`язків.

Вищевказаний наказ управління Держпраці у Закарпатській області та акт форми Н-1/НП не відповідали вимогам законодавства, оскільки відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня

2019 року № 337 (далі - Порядок № 337) розслідування випадків смерті медичних працівників унаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2

під час виконання професійних обов`язків проводиться комісією, утвореною керівником закладу охорони здоров`я, у якому працював медичний працівник.

У даному випадку комісію, яка склала акт форми Н-1/НП, створено

на підставі відповідного наказу територіального органу Держпраці,

а не роботодавця її померлого чоловіка.

Крім того, мали місце порушення в роботі комісії, які призвели

до формування помилкових висновків комісії, викладених в оспорюваному акті. Комісія не дала оцінку наступним фактам: захворюванню на COVID-19 медичної сестри ОСОБА_2 , з якою він спілкувався на робочому місці у січні 2021 році перед її виходом на лікарняний; направленню

ОСОБА_2 в інші медичні заклади для разового консультування; відображенню в карті епідобстеження слів ОСОБА_2 про те, що він не виключав контакту у ймовірному періоді інфікування з пацієнтами

з невідомим статусом щодо COVID-19.

Указане порушило її права та права їхніх з чоловіком дітей на отримання відповідних грошових виплат після смерті ОСОБА_2 .

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 31 травня 2022 року, з урахуванням ухвали цього самого суду

про виправлення описки від 11 липня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Управління Держпраці

у Закарпатській області «Про призначення комісії з спеціального розслідування гострого професійного захворювання (отруєння)

із смертельним наслідком» від 23 лютого 2021 року № 17-ср (зі змінами, внесеними наказом від 26 лютого 2021 року № 24-ср).

Скасовано акт спеціального розслідування нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 04 лютого

2021 року (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 17 березня 2021 року

(зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 2021 року № 41-ср).

Зобов`язано КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР створити комісію

з розслідування гострого професійного захворювання COVID-19, спричиненого коронавірусом SARS-CoV-2, що призвело до смертельного наслідку, щодо факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 лікаря-хірурга, стоматолога отоларингологічного відділення КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР ОСОБА_2 .

Стягнуто з Управління Держпраці у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 362,00 грн.

Стягнуто з КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОРна користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 362,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у спірних правовідносинах розслідування відносно ОСОБА_2 було призначено територіальним органом Держпраці, а не керівником закладу охорони здоров`я, зокрема КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР, в якому працював медичний працівник, тобто неуповноваженою особою.

Суд першої інстанції застосував відповідні норми Конституції України, законів України: «Про охорону праці», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», положення Порядку № 337.

Крім того, районний суд указав, що питання правильного формулювання посади померлого ОСОБА_2 не має вирішального правового значення у даному спорі, а при встановлені наявності зв`язку захворювання ОСОБА_2 на COVID-19 із виконанням ним професійних обов`язків, суд першої інстанції, надавши оцінку поданим сторонам доказам, зазначив, що такі містить суперечності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 жовтня

2022 року апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області, правонаступником якого є Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, залишено без задоволення.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 31 травня 2022 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, надавши відповідну оцінку поданим сторонам доказам, урахувавши положення Порядку № 337, погодився з висновками суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах розслідування було призначено відносно ОСОБА_2 Управлінням Держпраці

у Закарпатській області, а не керівником закладу охорони здоров`я, у якому він працював. В Управління Держпраці у Закарпатській області відсутні права на формування комісії, тому обґрунтованими є сумніви позивача щодо легітимності її складу, підстав утворення і результатів голосування. При цьому займана ОСОБА_2 посада «лікар-хірург стоматолог» охоплюється положеннями Порядку № 337 і смерть останнього повинна розслідуватися відповідною комісією, утвореною керівником закладу охорони здоров`я, в якому працював медичний працівник.

Суд апеляційної інстанції відхилив посилання апеляційної скарги про те,

що викладений в акті форми Н-1/НП висновок спеціальної комісії

є правомірним і скасуванню не підлягає, а суд не може підміняти спеціальну комісію, приймати замість неї рішення і давати вказівки, так як встановлення компетентного органу для проведення спеціального розслідування випадку смерті ОСОБА_2 має вирішальне правове значення у спірних правовідносинах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2022 року, Управління Держпраці у Закарпатській області, правонаступником якого

є Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3

частини другої статті 389 ЦПК України).

КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР судові рішення в касаційному порядку

не оскаржило.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив

на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року клопотання Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про заміну сторони задоволено. Замінено Управління Держпраці у Закарпатській області на його правонаступника - Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що територіальний орган Держпраці відповідно до Положення про Головне управління Державної служби України з питань праці в області, яке затверджено наказом Міністерства соціальної політики України 27 березня 2015 року № 340 (далі - Положення), проводить розслідування та веде облік аварій і нещасних випадків,

які підлягають спеціальному розслідуванню, проводить розслідування обставин та причин виникнення гострих і хронічних професійних захворювань та отруєнь.

КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР повідомляло Управління Держпраці

у Закарпатській області про гостре професійне захворювання

зі смертельним наслідком, яке сталося з лікарем стоматологом. Управління Держпраці у Закарпатській області видало наказ про створення спеціальної комісії для розслідування вказаного випадку на виконання положень Порядку № 337. Суди попередніх інстанції зробили помилкові висновки

у цій частині.

ОСОБА_2 до лікування хворих на Covidне залучався, а його посада відсутня у Переліку медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я, що надають первинну, екстрену,

а також в стаціонарних умовах вторинну(спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - Перелік медичних працівників).

Комісією зроблено обґрунтований висновок про те, що випадок смерті чоловіка позивачки не пов`язаний із виробництвом. При цьому лише відповідна комісія може встановлювати такі обставини, а суд не може підміняти собою спеціальну комісію.

Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо розмежування повноважень між територіальними органами Держпраці та закладами охорони здоров`я, де працював медичний працівник, смерть якого настала внаслідок інфікування коронавірусною хворобою, щодо розслідування нещасних випадків гострих професійних захворювань.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Логойди В. М., в якому представник позивача просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Доводи особи, яка подала клопотання про закриття касаційного провадження

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Логойди В. М., про закриття касаційного провадження у справі, так як заявник касаційної скарги станом на день

її підписання та подання до суду касаційної інстанції не мав повноважень

на її підписання (пункт 2 частини першої статті 396 ЦПК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_1

(а. с. 18, т. 1).

Згідно з наказом КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР від 15 жовтня 2013 року

№ 296-к ОСОБА_2 прийнято на роботу з переведенням

із Ужгородської центральної міської клінічної лікарні на посаду

лікаря-хірурга стоматолога отоларингологічного відділення на 0,5 ст.

з 15 жовтня 2013 року ( а. с. 110, т. 1).

Указана обставина підтверджується також копією трудової книжки

серії НОМЕР_2 (а. с. 111-112, т. 1).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 22 лютого 2021 року

№ 103 та довідки про причину смерті (до форми № 106/о № 103)

від 22 лютого 2022 року (а. с. 91, т. 1) ОСОБА_2 помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Установлена патологоанатомічна причина смерті: гостра респіраторна хвороба COVID-19, спричинена коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно з випискою-епікризом із медичної карти стаціонарного хворого

№ 968 КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР (а. с. 105, т. 1) ОСОБА_2 був госпіталізований з 10 лютого 2021 року по 22 лютого 2021 року з діагнозом «гостра распіраторна недостатність, тип І, 2019 - nCOV гостра распіраторна хвороба».

05 лютого 2021 року директором КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР складено повідомлення № 370/13-11 про нещасний випадок/гостре професійне захворювання (отруєння) ОСОБА_2 , зокрема, інфікування останнього на COVID-19, ПЛР-8056 (а. с. 121, т. 1).

Згідно з листом начальника Управління Держпраці у Закарпатській області від 24 травня 2021 року № 07-05/3752 (а. с. 35, т. 1) 22 лютого 2021 року

до управління надійшло повідомлення № 370/13-11 про нещасний випадок/гостре професійне захворювання (отруєння), смерть лікаря-стоматолога КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР ОСОБА_2 . Листом

від 23 лютого 2021 року № 454/13-11 КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР надано уточнюючу інформацію щодо найменування посади потерпілого -

«лікар-хірург, стоматолог». Указується, що назва професії, застосована медичним закладом, не відповідає Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 березня 2002 року № 117, погодженому Міністерством праці та соціальної політики України, випуск 78 «Охорона здоров`я» та державному класифікатору професій ДК 003:2010, затвердженому наказом Держспоживстандарту України від 28 липня

2010 року № 327 (зі змінами). Відповідно до вказаних довідників назва даної професії - «лікар-стоматолог-хірург». У зв`язку з відсутністю посади лікаря-стоматолога-хірурга у Переліку посад медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я, які надають первинну, екстрену, а також в стаціонарних умовах вторинну (спеціалізовану)

і третинну (високоспеціалізовану ) медичну допомогу пацієнтам з гострою распіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, тобто за відсутності однієї з умов, визначених пунктом 141-1 Порядку № 337 Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ від 23 лютого 2021 р. № 17-ср «Про призначення комісії з спеціального розслідування гострого професійного захворювання (отруєння) із смертельним наслідком»

(а. с. 55-56, т. 1).

У розрахунку лікарняних і довідці про доходи від 12 березня 2021 року

(а. с. 19, 20, т. 1) вказано, що ОСОБА_2 займав посаду лікаря-хірурга.

Відповідно до комісійного акта спеціального розслідування за формою

Н-1/НП від 17 березня 2021 року код посади ОСОБА_2 зазначений

як «2221.2», що відповідає коду посади «Лікар-хірург».

Згідно з пунктом 1.1. посадової інструкцією лікаря щелепно-лицевого хірурга отоларингологічного відділення КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР,

з якою 28 листопада 2019 року був ознайомлений ОСОБА_2 , його посада визначена як «лікар-стоматолог-хірург» (а. с. 96-97, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга Управління Держпраці у Закарпатській області, правонаступником якого є Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи

чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної

в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового

або майнового права та інтересу.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до територіального органу Держпраці, КНП «ЗОКЛ

ім. А. Новака» ЗОР, в якому, у тому числі, просила скасувати наказ Управління Держпраці у Закарпатській області «Про призначення комісії

з спеціального розслідування гострого професійного захворювання (отруєння) із смертельним наслідком» від 23 лютого 2021 року № 17-ср

(зі змінами, внесеними наказом від 26 лютого 2021 року № 24-ср), а також акт спеціального розслідування нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 04 лютого 2021 року

(дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 17 березня 2021 року (зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 2021 року № 41-ср).

ОСОБА_1 , крім порушень комісією процедурних питань, посилалася

й на те, що комісію з спеціального розслідування, яка склала акт форми

Н-1/НП, незаконно створено на підставі відповідного наказу територіального органу Держпраці, а не роботодавця ОСОБА_2 .

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення,

що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням

з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України

«Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками

на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах, врегульована Порядком № 337.

Відповідно до пункту 141-1 цього Порядку розслідування випадків смерті медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я, що надають первинну, екстрену, а також в стаціонарних умовах вторинну (спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб проводиться комісією

з розслідування гострого професійного захворювання COVID-19, спричиненого коронавірусом SARS-CoV-2, що призвело до смертельного наслідку, утвореною керівником закладу охорони здоров`я, у якому працював медичний працівник.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у спірних правовідносинах спеціальне розслідування було призначено відносно

ОСОБА_2 , медичного працівника, смерть якого спричинена інфікуванням коронавірусом SARS-CoV-2. Предметом спеціального розслідування було питання, чи відбулося інфікування померлого під час виконання професійних обов`язків та в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб.

Разом із цим, розслідування відносно ОСОБА_2 було призначено Управлінням Держпраці у Закарпатській області, а не керівником закладу охорони здоров`я, в якому працював медичний працівник. Тобто спеціальне розслідування призначено не уповноваженою особою.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили про те, що вирішальне правове значення у даному спорі відіграє питання, який саме орган за встановлених обставин справи компетентний проводити розслідування смерті ОСОБА_2 як медичного працівника.

Управління Держпраці у Закарпатській області в касаційній скарзі посилається на те, що оскаржуваний позивачем наказ територіального орагну Держпраці є законним і скасуванню не підлягає у зв`язку з тим,

що посада ОСОБА_2 - лікар-стоматолог-хірург, відсутня в Переліку посад медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я, що надають первинну, екстрену, а також у стаціонарних умовах вторинну (спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженим розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, пов`язаної з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 14 січня 2021 року № 1

(далі - Перелік посад).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, вирішуючи дане питання, виходили з наступного.

Відповідно до наказу КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР від 15 жовтня 2013 року № 296-к ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на посаду лікаря-хірурга стоматолога отоларингологічного відділення, про що також міститься аналогічний запис у трудовій книжці (а. с. 110, 111-112, т. 1).

У розрахунку лікарняних і довідці про доходи від 12 березня 2021 року

(а. с. 19, 20, т. 1) вказано, що ОСОБА_2 займав посаду лікаря-хірурга.

Відповідно до комісійного акта спеціального розслідування за формою

Н-1/НП від 17 березня 2021 року код посади ОСОБА_2 зазначений

як «2221.2», що відповідає коду посади «Лікар-хірург».

Згідно з пунктом 1.1. посадової інструкцією лікаря щелепно-лицевого хірурга отоларингологічного відділення КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР,

з якою 28 листопада 2019 року був ознайомлений ОСОБА_2 ,

його посада визначена як «лікар-стоматолог-хірург» (а. с. 96-97, т. 1).

У Переліку посад міститься посада «лікар-хірург».

У ньому також зазначено, що він стосується й «лікарів інших спеціальностей, які залучаються до надання в стаціонарних умовах вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2».

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, надали відповідну правову оцінку вищенаведеному, наявним

у справі письмовим доказам й зробили правильний висновок про те,

що займана ОСОБА_2 посада «лікар-хірург стоматолог» охоплюється положеннями Порядку № 337. Тому його смерть повинна розслідуватися відповідною комісією, утвореною керівником закладу охорони здоров`я, в якому він працював, а не комісією територіального органу Держпраці.

З урахуванням усіх фактичних обставин даного спору, Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги у цій частині відхиляються Верховним Судом, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій.

Судами попередніх інстанцій правильно застосовано норми матеріального права при вирішенні спору, а тому касаційний суд відхиляє посилання касаційної скарги на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги в основному зводяться до незгоди заявника

з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору,

що не може бути правовою підставою для скасування судових рішень.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судами під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести

до неправильного вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку

як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу,

а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть

бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини указав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення

та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення, так як надано оцінку всім аргументам сторін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції

не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення

не впливають.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані

судові рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом

не здійснюється.

Щодо вирішення клопотання про закриття касаційного провадження

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Логойди В. М., про закриття касаційного провадження у справі.

Клопотання мотивовано тим, що заявник касаційної скарги станом на день

її підписання та подання до суду касаційної інстанції не мав повноважень

на її підписання (пункт 2 частини першої статті 396 ЦПК України), оскільки вказані повноваження належали керівнику новоствореного Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

У пункті 2 частини першої статті 396 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Разом із цим, з урахуванням усіх встановлених касаційним судом обставин процедури ліквідації територіальних органів Державної служби з питань праці та утворення міжрегіональних територіальних органів Державної служби з питань праці Верховний Суд не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання.

При цьому Управління Держпраці у Закарпатській області брало участь

у справі в судах попередніх інстанцій в якості відповідача.

Керуючись статтями 55 400 401 416 418 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Логойди Володимира Михайловича, про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області, правонаступником якого є Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 30 травня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 27 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць