Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.02.2020 року у справі №196/1277/17

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 196/1277/17

провадження № 61-1146 св 20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Новопідкрязька сільська рада Царичанського району Дніпропетровської області,

особа, яка звернулася з апеляційною скаргою - перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новопідкрязької сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Новопідкрязької сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області про визнання права на майно в порядку спадкування за законом.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть від 13 березня 1997 року серії НОМЕР_1, видане Новопідкрязькою сільською радою Царичанського району Дніпропетровської області), яка на день смерті була зареєстрована та постійно проживала разом з позивачем на АДРЕСА_1. Вони разом вели спільне господарство та позивач поховала ОСОБА_2 за власні кошти.

За життя ОСОБА_2 заповіт не складала.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай), розміром 3,71 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості), з земель колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Фрунзе Царичанського району Дніпропетровської області (далі - КСП ім. Фрунзе Царичанського району Дніпропетровської області), яке належало померлій на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) від 29 січня 1997 року серії ДП № 040611.

Спадкоємці за законом попередніх черг спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відсутні, свої права на спадкове майно не заявляли.

Позивач проживала разом із спадкодавцем без реєстрації більше 5 років, доглянула та поховала її за власний рахунок, тобто фактично спадщину прийняла.

08 грудня 2017 року позивач звернулася до державного нотаріуса Царичанського району Дніпропетровської області із заявою щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, проте отримала відмову з підстав неможливості встановлення родинного зв'язку із спадкодавцем.

Оскільки позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, то вона вимушена звернутися до суду.

Посилаючись на статті 1216, 1217, 1225, 1264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просила суд визнати за нею право власності на зазначене спадкове майно.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Новопідкрязької сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області про визнання права на майно в порядку спадкування за законом задоволено в повному обсязі, визнано за ОСОБА_1 право на право на земельну частку (пай), розміром 3,71 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості), з земель колишнього КСП ім. Фрунзе Царичанського району Дніпропетровської області, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та якій вказане право належало на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії від 29 січня 1997 року ДП № 040611.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина. Спадкоємці за законом попередніх черг спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відсутні, свої права на спадкове майно не заявляли. Позивач проживала разом із спадкодавцем без реєстрації більше 5 років, доглянула та поховала її за власний рахунок, тобто фактично спадщину прийняла. Позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2, яка спадщину прийняла спільним проживанням із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Відповідачем заявлені позовні вимоги визнані у повному обсязі, тобто визнані всі ті обставини, на які позивач посилається на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новопідкрязької сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області задоволено, рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Новопідкрязької сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області про визнання права на майно в порядку спадкування за законом відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. У даному випадку органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Новопідкрязька сільська рада Царичанського району Дніпропетровської області та Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

У порушення інтересів держави в особі Новопідкрязької сільської ради та Головного управлінняДержгеокадастру у Дніпропетровській області суд першої інстанції, приймаючи рішення про визнання права на право на земельну частку (пай) за особою, яка не мала права на її спадкування, порушив інтереси держави, оскільки за відсутності спадкоємців після померлої спадщина у вигляді земельної частки (паю) площею 3,71 га, яка належала ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), перейшла за статтею 555 ЦК України в редакції 1963 року, у власність держави. Тобто приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції фактично обмежив державу в особі уповноважених органів в праві на зазначену земельну частку (пай).

Визнання за ОСОБА_1 права на отримання земельної частки (паю) за відсутності правових підстав є незаконним і порушує встановлений законодавством порядок набуття права на землю сільськогосподарського призначення та майнові інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області щодо володіння та розпорядження землею.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09 січня 2020 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3, надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що під час вирішення справи мали бути застосовані частини 1 і 5 статті 1268 ЦК України, частина 2 статті 549 ЦК Української РСР щодо захисту права власності позивача, що відповідало статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЦК України поширюється на права позивача, оскільки вони виникли до набрання ним чинності та продовжують існувати.

Апелянт не довів своє право на подання апеляційної скарги, а саме, не обґрунтував які інтереси держави захищаються у цій справі та чим вони порушені.

Апелянт і суд неправильно вважали, що спірна земельна ділянка перейшла відповідно до статті 555 ЦК Української РСР у власність держави, адже відумерла спадщина переходить у власність територіальної громади, що врегульовано у частині 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Прокурор перебрав на себе повноваження органу місцевого самоврядування.

Позиції інших учасників

У березні 2020 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу.

Пояснення мотивовані тим, що касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Прокуратура має право на участь у цій справі, оскільки органи, що уповноважені на захист інтересів держави, не вчиняли дій на захист таких інтересів. У цій справі такими органами є Новопідкрязька сільська рада і Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Рішенням суду першої інстанції були порушені права держави щодо спірної земельної ділянки, а позивач отримала її у власність без законних підстав.

Орган місцевого самоврядування не подав на таке рішення суду апеляційної скарги, хоча захист відповідних прав і інтересів є його обов'язком, а не правом.

Нездійснення органом місцевого самоврядування таких дій свідчить про неналежне виконанням ним своїх повноважень, що призводить до виникнення підстав для звернення до суду прокурора.

Позиція прокурора узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 807/62/16 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року № 903/129/18.

Рішення суду першої інстанції не ґрунтувалося на нормах матеріального права, оскільки до спірних правовідносин підлягав застосуванню ЦК Української РСР, а не ЦК України, оскільки ОСОБА_2 померла у ІНФОРМАЦІЯ_1 і строк для прийняття спадщини закінчився до набрання чинності ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 грудня 2018 року в справі № 530/62/14-ц і від 01 листопада 2018 року в справі № 2-о-14/11.

ЦК Української РСР не передбачав виникнення у особи, яка проживала із спадкодавцем, права на спадкування.

У матеріалах справи відсутня заява позивача, яка б підтверджувала факт звернення її до нотаріуса для оформлення спадщини, а також рішення нотаріуса за результатами розгляду такої заяви. Спадкова справа за зверненням позивача не заводилася.

Довідка про спільне проживання позивача і ОСОБА_2 впродовж п'яти років до дня смерті останньої, видана сільською радою, є неналежним і недопустимим доказом, та не містить інформацію про вступ позивача у володіння спадковим майном.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 13 березня 1997 року серії НОМЕР_1.

Відповідно до довідки Новопідкрязької сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року № 703 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, була зареєстрована та постійно проживала з 1978 року і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 на АДРЕСА_1 та мала такий склад сім'ї - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

З довідки Новопідкрязької сільської радої Царичанського району Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року № 702 вбачаєтся, що за життя ОСОБА_2 заповіт не складала.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай), розміром 3,71 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості), з земель колишнього КСП ім. Фрунзе Царичанського району Дніпропетровської області, яке належало померлій на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії від 29 січня 1997 року ДП №040611.

Спадкова справа щодо спадщини ОСОБА_2 не заводилася.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправомірно застосував при вирішенні справи ЦК Української РСР, що не підлягав застосування, суперечать нормам матеріального права.

ОСОБА_1 обґрунтовувала позовні вимоги тим, що є спадкоємцем ОСОБА_2, оскільки спільно проживала з нею до моменту смерті впродовж 5 років, а тому в силу статті 1264 ЦК України є спадкоємцем четвертої черги.

Згідно із статтею 14 Конституції України та статтею 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Згідно з пунктами 4,5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення ЦК України застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Тобто відповідні права мають бути у наявності на час набрання чинності ЦК України.

Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності ЦК України (абзац перший пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими цей ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності ЦК України, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК України можуть бути застосовані лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529, 530, 531 ЦК УРСР.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 1277 ЦК України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності ЦК України.

У статті 529 ЦК Української РСР визначалося, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно із статтею 530 ЦК Української РСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Відповідно до статті 555 ЦК України спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, зокрема, якщо: ні один із спадкоємців не прийняв спадщини; у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд, враховуючи, що спадщина, що залишилася після смерті ОСОБА_2 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1), могла бути прийнята її спадкоємцями або перейти у власність держави в порядку, передбаченому статтями 529, 530, 531 ЦК УРСР року, правильно вважав, що позивач не належав до кола спадкоємців ОСОБА_2, яка померла у 1997 році, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до статей 13, 14 Конституції України, частини 1 статті 83, частини 1 статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Апеляційний суд з дотриманням статті 131-1 Конституції України і статей 56, 57 ЦПК України прийняв до розгляду апеляційну скаргу прокурора з огляду на те, що вирішення цієї справи стосувалося інтересів держави щодо права на земельну частку (пай), на захист яких уповноваженими органами не вчинялися належні заходи.

Посилання позивача на порушення судом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є безпідставним, оскільки апеляційним судом правильно встановлена відсутність у позивача прав на спадщину ОСОБА_2.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про незаконність оскаржуваної постанови апеляційного суду, у зв'язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, у чому числі судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов