Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.12.2019 року у справі №305/891/19

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 305/891/19

провадження № 61-21462св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Державне агентство лісових ресурсів України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 01 липня 2019 року у складі судді Марусяк М. О. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Готри Т. Ю., Бисаги Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства лісових ресурсів України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на займаній посаді.

Позовна заява мотивована тим, що з 05 жовтня 1998 року він працює на посаді директора ДП "Рахівське лісове дослідне господарство" Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства за контрактом.

28 грудня 2018 року ним подана заява про звільнення його з посади з 31 січня 2019 року. Після цього, 21 січня 2019 року, ним подано заяву про відкликання заяви від 28 грудня 2018 року про його звільнення.

Зазначав, що 21 січня 2019 року Державним агентством лісових ресурсів України було прийнято наказ № 37-к "Про припинення трудового договору та звільнення з посади ОСОБА_1". Вказаним наказом його звільнено з посади директора державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство", яке координується Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства з 31 січня 2019 року за угодою сторін за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Вважав, що рішення про його звільнення з роботи є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки звільнення до закінчення двотижневого строку можливе за взаємною домовленістю сторін, або у строк визначений працівником у поданій ним позовній заяві. Зазначав, що основними умовами припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення договору та строк, з якого договір припиняється.

Вказував, що в заяві від 28 грудня 2018 року ним зазначено дату звільнення 31 січня 2019 року, а відповідачем 21 січня 2019 року прийнято наказ № 37-к "Про припинення трудового договору та звільнення з посади ОСОБА_1", отже, між ним та відповідачем не було досягнуто взаємної домовленості з основних умов угоди про припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Ураховуючи наведене, відповідачем в односторонньому порядку, без досягнення взаємної домовленості з ним було визначено дату звільнення. Крім того, відповідно до статті 36 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та пункту 4 Порядку погодження Головою Ради міністрів АРК, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 09 жовтня 2013 року № 818 (надалі по тексту - Порядок), Державне агентство лісових ресурсів України звернулося до голови Рахівської РДА, щодо надання погодження на його звільнення.

Листом Рахівської районної державної адміністрації від 23 січня 2019 року № 96/01.3012 надано відповідь щодо відмови у погодженні звільнення.

Посилався на те, що під час прийняття оскаржуваного наказу відповідач дів з порушенням вимог статті 36 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та пунктів 4-6 Порядку.

При цьому стверджував, що строк для звернення до суду з позовною заявою пропущений ним з поважних причин, оскільки 20 лютого 2019 року він вже звертався з позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду, однак ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, провадження у справі № 260/211/19 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати причину пропуску строку для звернення до суду з позовною заявою поважною та поновити строк для подання позовної заяви, визнати незаконним та скасувати наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 21 січня 2019 року № 37-к "Про припинення трудового договору та звільнення з посади ОСОБА_1", поновити його на посаді директора державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство", стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 січня 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 01 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням норм трудового законодавства, отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Районний суд зазначив, що доводи позивача про необхідність дотримання двотижневого строку для можливості відкликання заяви про звільнення та щодо наявності відмови голови Рахівської РДА Закарпатської області у погодженні звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП "Рахівське Рахівське лісове дослідне господарство" є необґрунтованими та не можуть бути підставою для задоволення позову.

При цьому районний суд визнав причини пропуску строків, установлених статтею 233 КЗпП України поважними та поновив позивачу пропущений строк для звернення до суду з позовом.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду від 01 липня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районним судом ухвалено рішення з дотриманням вимог статей 263, 264, 265 ЦПК України, відтак, підстав для його скасування немає.

Апеляційний суд зазначив, що між сторонами було досягнуто згоди щодо звільнення ОСОБА_1, звільнення відбулося на підставі заяви ОСОБА_1 від 28 грудня 2018 року, заява прийнята відповідачем, отже, при звільненні позивача було дотримано вимоги трудового законодавства.

При цьому апеляційний суд вважав посилання позивача про необхідність дотримання двотижневого строку для можливості відкликання заяви про звільнення безпідставними та необґрунтованими.

Посилання ОСОБА_1 про наявність відмови голови Рахівської РДА Закарпатської області щодо погодження звільнення апеляційний суд відхилив, оскільки зазначена відмова не мотивована.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити судове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, суди попередніх інстанцій повинні були з'ясувати чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою, чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення, чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін. При цьому посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 404/3049/15-ц.

Стверджує, що відповідачем в односторонньому порядку, без досягнення взаємної домовленості, було визначено дату звільнення 21 січня 2019 року.

Посилається на те, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що оспорюваний наказ від 21 січня 2019 року було прийнято до отримання листа голови Рахівської РДА Закарпатської області про відмову у погодженні звільнення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року Державне агенство лісових ресурсів України подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо анулювання домовленості про звільнення за угодою сторін, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що одностороння заява про відкликання заяви на звільнення не впливає на правомірність оскаржуваного наказу.

Вказує, що касаційна скарга є необґрунтованою, задоволенню не підлягає, відтак, оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду Сердюка В. В. від 10 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р.

А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом від 07 жовтня 2010 року № 623-к ОСОБА_1 призначений за контрактом на посаду директора державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство" з 07 жовтня 2010 року до 06 жовтня 2015 року, що стверджується записами в трудовій книжці (а. с.24,25).

21 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Державного агентства лісових ресурсів України із заявою про відкликання його заяви про звільнення з роботи за угодою сторін від 28 грудня 2018 року (а. с. 15).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21 січня 2019 року № 37-к трудовий договір з ОСОБА_1 припинено та звільнено його з посади директора державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство", яке координується Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, з 31 січня 2019 року за угодою сторін за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України Підставою прийняття наказу від 21 січня 2019 року № 37-к "Про припинення трудового договору та звільнення з посади ОСОБА_1" стали: заява ОСОБА_1 від 28 грудня 2018 року, абзац другий пункту 6 Порядку погодження Головою Ради міністрів АРК, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 09 жовтня 2013 року № 818 (а. с. 14).

23 січня 2019 року Рахівська РДА Закарпатської області листом № 96/01.3-12 відмовила у погодженні звільнення ОСОБА_1 з посади директора державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство" (а. с. 20,21).

28 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Державного агентства лісових ресурсів України із заявою про скасування наказу від 21 січня 2019 року № 37-к "Про припинення трудового договору та звільнення з посади ОСОБА_1" (а. с. 17).

У листах Державного агенства лісових ресурсів України від 28 січня 2019 року № 10-30/526-19 та від 01 лютого 2019 року № 10-30/801-19 зазначено, що анулювання домовленості про звільнення з роботи за згодою сторін може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника (а. с. 16).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно із частиною 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 3 ЦПК України, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

При цьому КЗпП України визначає можливість працівнику оскарження наказу про його звільнення.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

У випадку, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Частиною 2 статті 36 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що керівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, призначаються та звільняються з посад за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, а також керівників навчальних закладів, що призначаються на посаду за умовами конкурсу.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства разом з карткою погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства не пізніше 5 днів після її надходження надсилається керівникові центрального органу виконавчої влади, які додаються до особової справи кандидата на посаду за місцем роботи.

У разі коли протягом 5 днів повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації не надіслані, пропозиція вважається погодженою.

Передбачена пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з'ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Згідно з усталеною судовою практикою при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника (пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів").

Про необхідність наявності взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу та працівника щодо анулювання домовленості про припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України також зазначено у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 759/11508/16-ц (провадження № 61-14807св18), у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19 (провадження № 61-21869св19).

Підстави відступити від цих висновків судом не встановлено.

З урахуванням викладеного та виходячи зі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про доведеність існування домовленості між працівником та роботодавцем про звільнення за угодою сторін, при тому, що анулювання такої домовленості може мати місце виключно при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу і працівника. За відсутності належних та допустимих доказів існування такої згоди відповідача, висновки судів попередніх інстанцій про те, що звільнення ОСОБА_1 проведено із дотриманням вимог КЗпП України, є обґрунтованими.

Судами не встановлено, що станом на момент складання заяви про звільнення за угодою сторін було відсутнє відповідне волевиявлення позивача про припинення трудового договору за зазначеною підставою, наступна зміна власного рішення позивача не впливає на чинність досягнутої домовленості з роботодавцем (без його згоди на таку зміну).

В оцінці доводів касаційної скарги Верховним Судом також враховано, що судами не встановлено взаємної згоди на скасування угоди про звільнення позивача, отже, позивача було правомірно звільнено з роботи за згодою сторін.

Верховний Суд дійшов переконання, що суди попередніх інстанцій вирішили спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Посилання заявника на те, що відповідачем в односторонньому порядку, без досягнення взаємної домовленості, було визначено дату звільнення 21 січня 2019 року, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до матеріалів справи позивача звільнено з 31 січня 2019 року на підставі наказу від 21 січня 2019 року № 37-к.

Доводи касаційної скарги про те, що звільнення позивача відбулося за відсутності погодження голови Рахівської РДА Закарпатської області на звільнення та до отримання відмови голови Рахівської РДА Закарпатської області у погодженні звільнення не заслуговують на увагу, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що заява про надання погодження на звільнення ОСОБА_1 була направлена до голови Рахівської РДА Закарпатської області 08 січня 2019 року, а станом на 21 січня 2019 року відповіді на заяву Державне агенство лісових ресурсів не отримувало.

З огляду на положення пункту 6 Порядку, звільнення ОСОБА_1 відбулося без згоди голови Рахівської РДА Закарпатської області та відповідало вимогам законодавства.

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права й зводяться, виключно, до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 01 липня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк