Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.05.2018 року у справі №2-4135/03

Постанова

Іменем України

08 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 2-4135/03

провадження № 61-4437 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник-ОСОБА_4,заінтересована особа -відкрите акціонерне товариство «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу голови правління відкритого акціонерного товариства «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С., у справі за заявою ОСОБА_4, заінтересована особа - відкрите акціонерне товариства «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат», про встановлення факту, що має юридичне значення.

Встановив:

В травні 2003 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - відкрите акціонерне товариства «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ВАТ «Просянський ГЗК»).

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що 19 березня 2003 року відбулися збори акціонерів ВАТ «Просянський ГЗК», на яких вирішувалося, зокрема, питання обрання нових членів правління ВАТ «Просянський ГЗК». Зазначає, що збори проводилися 19 березня 2003 року та 20 травня 2003 року у відповідності до положень чинного законодавства, однак на момент звернення до суду із даною заявою існують сумніви щодо законності скликання та проведення зборів акціонерів ВАТ «Просянський ГЗК». Крім того, загальні збори акціонерів товариства від 20 травня 2003 року скликано правлінням, легітимність якого оспорюється в судах, у зв'язку із чим, на думку заявника, існує невирішене питання щодо правомірності виконання нею та іншими членами правління рішень загальних зборів акціонерів товариства від 20 травня 2003 року.

Враховуючи викладені обставини, ОСОБА_4 просила суд встановити факт законності скликання та проведення загальних зборів акціонерів ВАТ «Просянський ГЗК» від 19 березня 2003 року та 20 травня 2003 року і ухвалених на зборах рішень, а також установити факт законності її призначення на посаду члена правління ВАТ «Просянський ГЗК».

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 13 червня 2003 року встановлено факт законності скликання і проведення загальних зборів акціонерів ВАТ «Просянський ГЗК» від 19 березня 2003 року та від 20 травня 2003 року і прийнятих на них рішень. Встановлено факт законності призначення на посаду члена правління ВАТ «Просянський ГЗК» ОСОБА_4

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявником доведено належними та допустимими доказами факти законності скликання і проведення загальних зборів акціонерів ВАТ «Просянський ГЗК» від 19 березня 2003 року та від 20 травня 2003 року, прийнятих на них рішень та законність призначення ОСОБА_4 на посаду члена правління ВАТ «Просянський ГЗК»

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року за апеляційною скаргою ОСОБА_5 рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 13 червня 2003 року скасовано, заяву ОСОБА_4, заінтересована особа - ВАТ «Просянський ГЗК», про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права. Судом помилково розглянуто заяву ОСОБА_4, заінтересована особа - ВАТ «Просянський ГЗК» в порядку окремого провадження, оскільки не враховано всіх обставин справи, зокрема наявність спору про право, що є підставою для залишення заяви без розгляду.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), ВАТ «Просянський ГЗК» в особі голови правління - Лобача О. Л. просить скасувати ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції протиправно прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_5 до розгляду чим порушено норми процесуального права, а також неправильно застосовані норми матеріального права, зроблено помилкові висновки щодо наявності спору про право.

В червні 2017 року ОСОБА_5 подав до ВССУ заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відхилити касаційну скаргу ВАТ «Просянський ГЗК» в особі голови правління - Лобача О. Л. та залишити оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29 січня 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення апеляційного суду, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судом при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Частиною третьою статті 255 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час розгляду заяви судом першої інстанції) визначено, що у випадку якщо при розгляді справи порядком окремого провадження виникне спір про право, підвідомчий судам, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Законодавством не визначено поняття - спір про право, однак аналіз статті 3 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи судами) дає можливість дійти висновку, що спір про право - об'єктивно виражене протиріччя волевиявлень двох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 в апеляційній скарзі порушувалося питання про надання йому права на оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, поновлення строку для апеляційного оскарження. Доводи та додані на підтвердження цих доводів документи давали підстави для прийняття апеляційної скарги та поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до частини 3 статті 297 ЦПК України (у редакції чинній на момент подання апеляційної скарги), апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності прийняття апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги ВАТ «Просянський ГЗК» щодо неотримання копій апеляційної скарги та додатків, судових повісток окрім судової повістки від 11 жовтня 2016 року, що в свою чергу позбавило останніх можливості подання необхідних заперечень та позбавило права приймати участь у судових засіданнях спростовуються матеріалами справи.

Так, згідно із частиною 3 статті 27 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого представником ВАТ «Просянський ГЗК» 18 жовтня 2018 року була отримана судова повістка суду апеляційної інстанції.

Також відповідно до журналу судового засідання від 21 листопада 2016 року вбачається, що в судовому засіданні був присутній представник ВАТ «Просянський ГЗК» та було оголошено перерву для надання можливості ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги. В матеріалах справи також містяться заперечення ВАТ «Просянський ГЗК» на апеляційну скаргу від 06 грудня 2018 року. Клопотаня представника ВАТ «Просянський ГЗК» про перенесення розгляду справи в матеріалах справи відсутні.

Відтак не існувало будь-яких об'єктивних та непереборних причин, які б не дозволяли представнику ВАТ «Просянський ГЗК» належним чином ознайомитися з матеріалами апеляційної скарги, підготувати необхідні заперечення та належним чином підготуватися до судових засідань.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують, на законність та обґрунтованість судової ухвали не впливають.

У касаційній скарзі ВАТ «Просянський ГЗК» також посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про залишення без розглядузаяви про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки судом апеляційної інстанції не враховано, що від встановлення таких фактів залежало виникнення майнових прав ОСОБА_4, в тому числі на доходи, гроші, результати діяльності тощо, спір про право не мав місця.

Слід зазначити, що апеляційний суд надав належну оцінку доводам ОСОБА_5 та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції, оскільки із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається спір про право, а саме встановленню факту законності призначення на посаду члена правління ВАТ «Просянський ГЗК» ОСОБА_4 слідувало звільнення ОСОБА_5 з посади голови спостережної ради цього ж товариства без його відома та згоди, яку останній займав на момент проведення зборів акціонерівВАТ «Просянський ГЗК» від19 березня 2003 року.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено положеннями статті 400 ЦПК України, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судової ухвали відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвали без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу голови правління відкритого акціонерного товариства «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на голови правління відкритого акціонерного товариства «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат».

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

В.С. Висоцька

І.М. Фаловська