Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.10.2019 року у справі №296/10727/18

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 296/10727/18

провадження № 61-17693св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Державне підприємство "Житомирський експертно-технічний центр Держпраці",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 22 січня 2019 року у складі судді Маслак В. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства "Житомирський експертно-технічний центр Держпраці" (далі - ДП "Житомирський ЕТЦ") про стягнення заборгованості з оплати праці, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь: 21 375,25 грн заборгованості з оплати праці, яка утворилася внаслідок невиплати їй персональної надбавки за високі досягнення у праці з жовтня 2015 року по червень 2016 року та з травня по вересень 2018 року; 17 347,28 грн - заборгованості з оплати праці, яка утворилася внаслідок незаконної невиплати їй 100 % премії з липня 2015 року по квітень 2016 року та з вересня по жовтень 2017 року; 5 000 грн - на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона працює в ДП "Житомирський ЕТЦ" на посаді менеджера з адміністративної діяльності. Умовами колективного договору, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом ДП "Житомирський ЕТЦ" (далі - Колективний договір),передбачено, що працівники мають право на надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 50 % посадового окладу та премію за виконання виробничих завдань у розмірі 100 % посадового окладу. У випадку зменшення розміру виробничої премії або персональної надбавки за успіхи в роботі керівник підприємства кожного місяця повинен видавати наказ із зазначенням причин їх зменшення. За вищевказані періоди персональна надбавка за досягнуті успіхи у праці в розмірі 50 % посадового окладу, а також премія за виконання виробничих завдань в розмірі 100 % посадового окладу їй безпідставно не нараховані та не виплачені. При цьому вона не порушувала трудової дисципліни, своєчасно та якісно виконувала покладені на неї обов'язки, а тому невиплатою частини заробітної плати порушені її трудові права на отримання винагороди за виконану роботу.

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 22 січня 2019 року відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення надбавки за високі досягнення у праці за періоди з жовтня 2015 року по червень 2016 року та з травня по липень 2018 року включно, а також - в частині стягнення 100 % премії за періоди з липня 2015 року по квітень 2016 року включно та з вересня по жовтень 2017 року. Позовні вимоги в частині стягнення надбавки за високі досягнення у праці за період з серпня по вересень 2018 року та в частині стягнення 5 000 грн на відшкодування витрат за надання правової допомоги адвокатом залишено без розгляду.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не доведено обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог. Умовами Колективного договору передбачено, що працівники мають право на надбавку за високі досягнення у праці в розмірі до 50 % посадового окладу. При цьому періодичність нарахування, підстави та порядок виплати надбавки в колективному договорі не закріплені, а тому керівник підприємства самостійно визначає її розмір персонально по кожному працівнику. Положенням "Про преміювання за виконання виробничих завдань і функцій підприємства штатних працівників ДП "Житомирський ЕТЦ" (далі - Положення про преміювання) передбачено, що загальна сума премій визначається на кожний місяць з урахуванням основних показників господарської діяльності, рентабельності та прибутковості підприємства. Премія для працівників, яким встановлено погодинно-преміальну систему оплати праці за підсумками роботи за місяць, встановлюється в розмірі до 100 % посадового окладу. Розмір премії визначається наказом керівника ДП "Житомирський ЕТЦ" залежно від особистого трудового внеску працівників у загальні результати роботи. Таким чином, розмір премій не є сталою величиною та визначається з урахуванням відповідних показників. За період з червня 2015 року по липень 2018 року ОСОБА_1 отримувала виробничу премію у відсотках до посадового окладу в розмірі від 10 % до 100 %, яка була нарахована виходячи з фінансового стану підприємства та залежно від її особистого трудового внеску у загальні результати роботи. Отже, визначаючи розмір премії та надбавки за високі досягнення у праці, відповідач діяв у межах наданих йому повноважень. З огляду на викладене доводи позивача про необхідність нарахування їй вказаних виплат у максимальних розмірах є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та положеннях локальних актів підприємства. На підставі заяви сторони позивача суд залишив позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення надбавки за високі досягнення у праці за період з серпня по вересень 2018 року та в частині стягнення 5 000 грн на відшкодування витрат за надання правової допомоги адвокатом без розгляду.

Рішення місцевого суду в частині залишення позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду не оскаржувалося в апеляційному порядку, а тому судом апеляційної інстанції не переглядалося.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 22 січня 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Посилання позивача на те, що у випадку зменшення розміру виробничої премії або персональної надбавки за успіхи в роботі керівник підприємства кожного місяця повинен видавати наказ із зазначенням причин їх зменшення, не заслуговують на увагу, оскільки у спірному періоді роботодавець не зменшував позивачу премію та надбавки, а встановлював їх розмір з урахуванням фінансового стану підприємства та залежно від трудового внеску працівників у загальні результати роботи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 22 січня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що за відсутності доказів порушення нею трудової дисципліни відповідач безпідставно не виплатив їй персональну надбавку за досягнуті успіхи у праці в розмірі 50 % посадового окладу, а також премію за виконання виробничих завдань в розмірі 100 % посадового окладу. При цьому у випадку зменшення розміру виробничої премії або персональної надбавки керівник підприємства зобов'язаний був кожного місяця видавати наказ із зазначенням причин їх зменшення. Під час розгляду справи її представник неодноразово заявляв клопотання про витребування у відповідача наказів про зменшення розміру вказаних виплат, однак суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили в задоволенні цих клопотань.

У листопаді 2019 року ДП "Житомирський ЕТЦ" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи. Керівник ДП "Житомирський ЕТЦ" має право преміювати працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на них обов'язків, а також - показників прибутку підприємства за місяць, від яких залежить розмір фонду преміювання. При цьому наказ про зменшення (позбавлення) премії та/або надбавки виноситься лише тоді, коли працівнику вже були призначені ці виплати на підставі відповідного наказу, однак такий працівник допустив проступки, які впливають на їх розмір.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Корольовського районного суду міста Житомира.

06 листопада 2019 року справа № 296/10727/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Судами встановлено, що наказом від 22 лютого 2010 року № 19-к ОСОБА_1 була призначена на посаду секретаря канцелярії ДП "Житомирський ЕТЦ", а наказом від 30 вересня 2015 року № 134-к - переведена на посаду менеджера з адміністративної діяльності.

Умовами Колективного договору на 2016-2019 роки передбачено, що додаткова заробітна плата працівників ДП "Житомирський ЕТЦ" включає, зокрема: надбавки за високі досягнення у праці в розмірі до 50 % від посадового окладу; премію за виконання виробничих завдань, яка призначається на підставі Положення про преміювання.

Періодичність нарахування, підстави та порядок виплати надбавки за високі досягнення у праці в Колективному договорі не закріплені.

Згідно з пунктами 1.2,1.3 Положення про преміювання загальна сума премій визначається на кожний місяць з урахуванням виконання основних показників господарської діяльності, рентабельності та прибутковості ДП "Житомирський ЕТЦ".

Премія для працівників, яким встановлено погодинно-преміальну систему оплати праці за підсумками роботи за місяць встановлюється в розмірі до 100 % посадового окладу.

Пунктами 2.1,2.2 Положенням про преміювання передбачено, що преміювання працівників ДП "Житомирський ЕТЦ", яким встановлено погодинно-преміальну систему оплати, здійснюється щомісяця з урахуванням виконання показників, зазначених у пункті 1.3 цього Положення, за результатами роботи за попередній місяць у розмірах: за виконання показника плану по реалізації - до 85 %; за виконання показника чистого прибутку до оподаткування - до 15 %.

Розмір премії визначається наказом керівника ДП "Житомирський ЕТЦ" залежно від особистого трудового внеску працівників у загальні результати роботи (пункт 2.3 Положення про преміювання).

В період з червня 2015 року по липень 2018 року ОСОБА_1 отримувала виробничу премію в розмірі від 10 % до 100 % посадового окладу, яка була визначена з урахуванням фінансового стану підприємства та її особистого трудового внеску в загальні результати роботи.

Апеляційним судом також встановлено, що Колективний договір на 2012-2014 роки, який діяв у ДП "Житомирський ЕТЦ" і у 2015 році, визначав аналогічні умови нарахування і виплати надбавки за високі досягнення у праці та виробничої премії.

Згідно з відповіддю ДП "Житомирський ЕТЦ" від 13 липня 2018 року № 504/07-03/18, наданою на запит позивача, підприємство не має можливості надати копії наказів про зняття (позбавлення) надбавки за високі досягнення у праці та виробничої премії, оскільки зазначені виплати встановлюються на підставі наказу керівника щомісячно та залежать від умов та критеріїв, визначених Колективним договором.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається КЗпП України, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон № 108/95-ВР) основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

За змістом статті 97 КЗпП України, статті 15 Закону № 108/95-ВР форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власникомабо уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що керівник ДП "Житомирський ЕТЦ" здійснював преміювання працівників та встановлював їм надбавки за високі досягнення у праці залежно від їх особистого внеску в загальні результати роботи та з урахуванням показників прибутку підприємства за місяць, що відповідає умовам Колективних договорів та Положень про преміювання, які діяли в ДП "Житомирський ЕТЦ", суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу вказаних видів додаткової заробітної плати у передбачених локальними нормативно-правовими актами максимальних розмірах.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи заявника про те, що за відсутності доказів порушення нею трудової дисципліни відповідач безпідставно не виплатив їй персональну надбавку за досягнуті успіхи у праці в розмірі 50 % посадового окладу, а також премію за виконання виробничих завдань в розмірі 100 % посадового окладу, не заслуговують на увагу, оскільки розміри вказаних видів додаткової заробітної плати встановлюються щомісячно на підставі наказу керівника з урахуванням фінансового стану підприємства та залежно від трудового внеску працівників у загальні результати роботи.

Аргументи касаційної скарги про те, що у випадку зменшення розміру виробничої премії або персональної надбавки керівник підприємства кожного разу зобов'язаний видавати наказ із зазначенням причин їх зменшення, є неспроможними. За умовами локальних нормативно-правових актів ДП "Житомирський ЕТЦ" розмір вказаних виплат встановлюється щомісяця. Тому видання наказу про позбавлення (зменшення) премії чи надбавки можливе лише у випадку, якщо така додаткова заробітна плата вже була призначена.

Посилання заявника на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про витребування у ДП "Житомирський ЕТЦ" наказів про позбавлення (зменшення) їй додаткової заробітної плати, також не заслуговують на увагу, так як судами встановлено, що керівником підприємства вказані накази не виносилися, що не заперечувалося відповідачем.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками. Ці доводи не спростовують висновків судів і не впливають на правильність вирішення спору по суті, зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Згідно з частиною 2 статті 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 22 січня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М.

Ю. Тітов