Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.04.2019 року у справі №409/294/18

Постанова

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 409/294/18

провадження № 61-6034св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа - ОСОБА_4,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Коряк Ігор Юрійович, на постанову Луганського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Назарової М.

В., Єрмакова Ю. В., Стахової Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на майно.

Позовну заяву мотивовано тим, що на загальних зборах уповноважених членів Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ілліча (далі -

КСП ім. Ілліча) від 24 грудня 1999 року було прийнято рішення про реформування КСП ім. Ілліча та створення комісії по реформуванню.

На загальних зборах уповноважених членів КСП ім. Ілліча від 29 березня 2000 року затверджено розрахунки із пайового фонду та затверджено списки: майна, що розподіляється між членами КСП ім. Ілліча, майна для забезпечення кредиторської заборгованості, майна під заборгованість із заробітної плати, майна до резервного фонду, майна до неподільного фонду. На підставі розпорядження Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 21 вересня 2000 року № 338 КСП ім. Ілліча ліквідовано, скасовано його державну реєстрацію та підприємство припинило своє існування.

Основну частину пайового майна колишнього КСП ім. Ілліча співвласники виділили в натурі в індивідуальному порядку собі на паї. Під час паювання колишнього КСП ім. Ілліча групі співвласників, колишніх членів КСП ім. Ілліча, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 рішенням загальних зборів у якості частини майнового паю було виділено в натурі майно, зокрема 1/2 частину зерноскладу, 1964 року побудови, загальною площею 288,7 кв. м, в Шарівській сільській раді комплекс будівель та споруд АДРЕСА_1.

Оскільки співвласники не бажали володіти цим майном, нести витрати з його утримання та ремонту, ними було прийнято рішення про продаж цього майна ОСОБА_1

17 травня 2017 року між ним та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу, який вони підписали та фактично передали майно. Згідно з умовами цього договору вартість проданого майна складає 6 678,00 грн, яку він повністю сплатив співвласникам за продане майно, на підтвердження чого ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 надали йому розписки про отримання грошових коштів та накладну від 07 березня 2014 року № 65 про передачу спірного майна співвласникам уповноваженим з майнових паїв колишнього КСП ім. Ілліча ОСОБА_4.

Крім того, ним під час сплати грошових коштів за пайове майно колишнього КСП ім. Ілліча було перераховано та сплачено до бюджету податок з доходів фізичної особи, військовий збір та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Після сплати грошових коштів за це майно заявник з метою підготовки документів для укладення у нотаріуса договору купівлі-продажу звернувся до Комунального підприємства "Білокуракинське районне бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Білокуракинське районне БТІ") для визначення вартості зазначеного майна.

Відповідно до довідки-характеристики КП "Білокуракинське районне БТІ" від 29 січня 2018 року інвентаризаційна вартість цього майна складає 290 360,50 грн.

30 січня 2018 року з метою укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу він в усній формі звернувся до ОСОБА_2, ОСОБА_3, від яких дізнався про смерть співвласників ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які за життя не оформили своє право власності на спірне майно.

Таким чином, через відсутність у продавців правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності на вказане майно за ними як співвласниками, колишніми членами КСП ім. Ілліча, оформити нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу майна немає можливості.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема 1/2 частини зерноскладу, 1964 року побудови, загальною площею 288,7 кв. м, в Шарівській сільській раді комплекс будівель та споруд АДРЕСА_1, укладений 17 травня 2017 року між та співвласниками майна, пайовиками колишнього КСП ім. Ілліча Білокуракинського району Луганської області, та визнати за ним право власності на це спірне нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 18 жовтня 2018 року у складі судді Третяка О. Г. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема 1/2 частини зерноскладу, 1964 року побудови, загальною площею 288,7 кв. м, в Шарівській сільській раді комплекс будівель та споруд АДРЕСА_1, укладений 17 травня 2017 року між ОСОБА_1 та співвласниками майна, пайовиками колишнього КСП ім. Ілліча Білокуракинського району Луганської області.

Визнано право власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно: 1/2 частину зерноскладу, 1964 року побудови, загальною площею 288,7 кв. м, в Шарівській сільській раді комплекс будівель та споруд АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу купівлі-продажу спірного нерухомого майна. Відповідно до вказаної домовленості позивач передав відповідачам грошові кошти у розмірі 6
678,00 грн в рахунок вартості нерухомого майна, а відповідачі передали йому нерухоме майно та обіцяли нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу. Однак відповідачами тривалий час не виконуються взяті на себе обов'язки щодо нотаріального посвідчення договору, чим порушуються права позивача, тому наявні підстави для визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на це майно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 18 жовтня 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції не дав належної оцінки всім обставинам справи у їх сукупності, зокрема тому, що визнання права власності на спірне нерухоме майно на підставі визнання дійсним договору купівлі-продажу цього майна, укладеного 17 травня 2017 року між позивачем та співвласниками майна, без конкретного зазначення сторони продавця, не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що до переліку майна КПС ім. Ілліча входить зерносховище, 1964 року побудови, оскільки в переліку майна, що розподіляється між членами КПС ім. Ілліча, зазначене лише зерносховище, 1980 року побудови.

Також оскаржуване судове рішення стосується майнових прав ОСОБА_5, оскільки він має свідоцтво про право власності (майновий сертифікат) на майновий пай КПС ім. Ілліча, а позивачем не було надано доказів, що ОСОБА_5 не має прав на спірне нерухоме майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Коряк І. Ю., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що наданий ОСОБА_5 майновий сертифікат на абстрактну частку у майні колишнього КСП ім. Ілліча, не має жодного відношення до конкретного виділеного майна співвласникам, колишнім членам КСП ім. Ілліча, у власність, зокрема до спірного нерухомого майна.

Також суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України від 14 лютого 1992 року № 2114-XII "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження", наказу Міністерства агрополітики України від 14 березня 2001 року № 62 "Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств".

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Коряк І. Ю., на постанову Луганського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року і витребувано із Білокуракинського районного суду Луганської області цивільну справу № 409/294/18.

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до положень частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Коряк І. Ю., не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

24 грудня 1999 року на загальних зборах уповноважених членів КСП ім. Ілліча прийнято рішення про реформування КСП ім. Ілліча та створення комісії по реформуванню.

29 березня 2000 року на загальних зборах уповноважених членів КСП ім. Ілліча затверджено розрахунки із пайового фонду та затверджено списки, зокрема майна, що розподіляється між членами КСП ім. Ілліча, майна для забезпечення кредиторської заборгованості, майна під заборгованість із заробітної плати, майна до резервного фонду, майна до неподільного фонду.

Із розпорядження Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської обласні від 21 вересня 2000 року № 338 вбачається, що КСП ім. Ілліча ліквідовано та скасовано його державну реєстрацію.

Під час паювання колишнього КСП ім. Ілліча, групі співвласників, колишніх членів КСП ім. Ілліча, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6 рішенням загальних зборів у якості частини майнового паю було виділено в натурі майно, зокрема 1/2 частина зерноскладу, 1964 року побудови, загальною площею 288,7 кв. м, в Шарівській сільській раді комплекс будівель та споруд АДРЕСА_1.

Відповідно до накладної від 07 березня 2014 року № 65 ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6, як співвласникам колишніх членів КСП ім. Ілліча, уповноваженим з майнових паїв колишнього КСП ім. Ілліча ОСОБА_4. передано нерухоме майно, зокрема 1/2 частина зерноскладу, 1964 року побудови, загальною площею 288,7 кв. м, в Шарівській сільській раді комплекс будівель та споруд АДРЕСА_1.

17 травня 2017 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майна № 1/КП/05/2017, відповідно до якого між сторонами був укладений у простій письмовій формі попередній договір купівлі-продажу майна, зокрема 1/2 частини зерноскладу, 1964 року побудови, загальною площею 288,7 кв. м, розташованого в Шарівській сільській раді комплекс будівель та споруд АДРЕСА_1. Також згідно з цим договором ОСОБА_2, ОСОБА_3 продали зазначене майно та отримали від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6 678,00 грн, що підтверджується розписками, також зобов'язалися у зазначений строк посвідчити договір нотаріально та здійснити у відповідних органах правовий перехід права власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 18 грудня 2017 року виконавчим комітетом Шарівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим 25 січня 2018 року виконавчим комітетом Шарівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

Відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_3, виданого 28 січня 2009 року Шарівською сільською радою Білокуракинського району Луганської області, ОСОБА_5 має право на майно пайового фонду КСП ім. Ілліча, с.

Шарівка, згідно з списком осіб, які мають право на майновий пай, затвердженим зборами співвласників 11 жовтня 2002 року, його частка визначена в розмірі 114,48 грн або 0,01 відсотка.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Предметом спору є правомірність набуття ОСОБА_8 права власності на нерухоме майно, зокрема 1/2 частину зерноскладу, 1964 року побудови, загальною площею 288,7 кв. м, розташованого в Шарівській сільській раді комплекс будівель та споруд АДРЕСА_1.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (стаття 220 ЦК України).

У справах про визнання дійсним договору купівлі-продажу сторонами є саме сторони такої угоди, при цьому продавцем майна має бути його власник, який наділений повним обсягом прав щодо визначення долі майна та розпорядження ним.

Судом апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано матеріалами справи те, що співвласниками спірного майна, крім ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, були також інші особи, які мали свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат).

Крім того, будь-яких правовстановлюючих документів на спірне майно, зокрема 1/2 частину зерноскладу, 1964 року побудови, загальною площею 288,7 кв. м, розташованого в Шарівській сільській раді комплекс будівель та споруд АДРЕСА_1, немає.

У матеріалах справи міститься свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_3, виданий 28 січня 2009 року Шарівською сільською радою Білокуракинського району Луганської області ОСОБА_5, який має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ілліча, с.

Шарівка, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 11 жовтня 2002 року.

Таким чином, ОСОБА_5 мав звертатися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, оскільки цим рішення порушені його права на спірне майно.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що до переліку майна КПС ім. Ілліча входить зерносховище, 1964 року побудови, оскільки в переліку майна, що розподіляється між членами КПС ім. Ілліча, зазначено лише зерносховище, 1980 року побудови.

Отже, суд апеляційної інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Коряк Ігор Юрійович, залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк