Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.09.2021 року у справі №336/3604/20
Постанова КЦС ВП від 07.02.2022 року у справі №336/3604/20

Постанова

Іменем України

07 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 336/3604/20

провадження № 61-13843св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна казначейська служба України,

треті особи: Запорізька обласна прокуратура, Запорізька місцева

прокуратура № 1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2021 року у складі судді Жупанової І. Б. та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2021 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури та суду.

Обґрунтовуючи позов, зазначив, що 06 червня 2017 року йому повідомили

про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України, а 23 червня 2017 року - про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення на частину першу статті 366 КК України, частину третю статті 191 КК України, 30 червня

2017 року йому вручили обвинувальний акт.

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2020 року у справі № 336/3699/17 його виправдано через недоведеність його винуватості.

Посилаючись на статті 55 56 Конституції України, статтю 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закон України від 01 грудня 1994 року

№ 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон

№ 266/94-ВР), позивач просив відшкодувати йому моральну і майнову шкоду, спричинену незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

Вважає, що завдана йому моральна шкода у середньому складає 20 000,00 грн на місяць, тому, враховуючи, що під слідством та судом він перебував 32 місяці (з 06 червня 2017 року до 12 лютого 2020 року (день ухвалення виправдувального вироку)), розмір завданої йому моральної шкоди становить 640 000,00 грн.

Розмір майнової шкоди складається із сум, сплачених у зв`язку з наданням йому професійної правової допомоги адвоката за договором про надання правової допомоги від 24 березня 2017 року, відповідно до якого вартість замовлених послуг становить 86 500,00 грн.

Посилаючись на викладене, просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь матеріальну шкоду в розмірі 86 500,00 грн та моральну шкоду в розмірі 640 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2021 року, позов задоволено частково.

Стягнено з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання коштів

з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 майнову шкоду

в розмірі 70 500,00 грн та 212 400,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції,

з яким погодився апеляційний суд, врахував, що виправдувальний вирок суду набув законної сили 18 травня 2020 року, отже з цього часу ОСОБА_1 остаточно реабілітований і набув право на відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності згідно із Законом № 266/94-ВР, що йому було роз`яснено повідомленням Шевченківського районного суду від 04 червня 2020 року

із зазначенням строку та порядку відшкодування, зокрема строк та порядок звернення до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя як суду першої інстанції, яким ухвалено виправдувальний вирок.

Суд першої інстанції вважав правомірним звернення позивача до суду

за захистом свого права саме з позовною заявою у порядку цивільного судочинства.

Також суд виходив з того, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю

у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей

їх отримати.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У серпні 2021 року Запорізька обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2021 року в частині задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі Запорізька обласна прокуратура зазначає, що позивач

не надав документального підтвердження розрахунку витрат на правову допомогу та не довів їх оплату.

Особа, яка подала касаційну скаргу, також вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 грудня

2019 року у справі № 509/550/17-ц (провадження № 61-11518св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 303/3973/17 (провадження № 61-12505св19).

Судові рішення в частині стягнення 212 400,00 грн на відшкодування моральної шкоди не оскаржуються та не є предметом касаційного перегляду відповідно

до статті 400 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає про безпідставність доводів щодо недоведеності ним розрахунку витрат на правову допомогу безпідставними і надуманими, оскільки матеріали справи містять договір про надання правової допомоги, розрахунки, акти прийому-передачі, відповідні довідки про отримання адвокатом коштів за договором про надання правової допомоги в залежності від стадії розгляду справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 336/3604/20, справу витребувано із Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя

від 27 січня 2021 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що кримінальне провадженні № 12017080080001830 щодо ОСОБА_1 порушене 11 травня 2017 року, 06 червня 2017 року йому повідомлено про підозру за частиною другою статті 367 КК України, 23 червня 2017 року йому повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення на частину першу статті 366, частину третьою статті 191 КК України.

Запобіжний захід під час досудового розслідування ОСОБА_1 не обирався.

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого

2020 року ОСОБА_1 виправдано за частиною третьою статті 191, частиною першою статті 366 КК України у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 травня 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а виправдувальний вирок без змін, тобто виправдувальний вирок набрав законної сили 18 травня 2020 року.

Суд також встановив, що 24 березня 2017 року між позивачем та адвокатом Вишняковою І. О. укладено договір про надання правової допомоги (т. 1, а. с. 62).

Відповідно до додатку від 27 березня 2017 року № 1 (замовлення № 1)

до договору від 24 березня 2017 року про надання правової допомоги, вартість юридичної послуги юридичного супроводу на стадії досудового розслідування становить 25 000,00 грн (т. 1, а. с. 63).

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт від 05 липня 2017 року № 1 за зазначеним замовленням і договором від 27 березня 2017 року загальна вартість наданих адвокатом позивачеві послуг юридичного супроводу на стадії досудового розслідування фактично становить 21 500,00 грн (т 1., а. с. 64).

Відповідно до додатку № 2 від 10 липня 2017 року (замовлення № 2) до договору від 24 березня 2017 року про надання правової допомоги вартість юридичної послуги юридичного супроводу на стадії провадження у справі в суді першої інстанції визначена в розмірі 30 000,00 грн (т. 1, а. с. 65).

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт від 03 квітня 2019 року № 2 за зазначеним замовленням і договором загальна вартість юридичної послуги юридичного супроводу на стадії провадження у справі в суді першої інстанції фактично становить 30 000,00 грн (т. 1, а. с. 66).

Відповідно до додатку від 10 липня 2019 року № 3 (замовлення № 3) до договору від 24 березня 2017 року про надання правової допомоги вартість юридичної послуги юридичного супроводу на стадії провадження у справі в суді першої інстанції визначено в розмірі 25 000,00 грн. (т. 1, а. с. 67).

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт від 12 грудня 2019 року № 3 за замовленням від 10 липня 2019 року № 3 до договору від 24 березня

2017 року загальна вартість наданих адвокатом послуг фактично становить

11 000,00 грн.(т. 1, а. с. 68).

Відповідно до додатку від 01 квітня 2020 року № 4 (замовлення № 4) до договору

від 24 березня 2017 року сторони домовились про вартість юридичної послуги юридичного супроводу на стадії провадження у справі в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 000,00 грн.(т. 1, а. с. 69).

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт від 18 травня 2020 року

№ 4 за зазначеним замовленням від 01 квітня 2020 року № 4 і договором загальна вартість наданих адвокатом послуг фактично становить 8 000,00 грн.

(т. 1, а. с. 70).

Таким чином суд встановив загальну суму вартості фактично наданих позивачеві юридичних послуг у розмірі 70 500,00 грн.

ОСОБА_1 сплатив за надану правничу допомогу 86 500,00 грн (довідка адвоката Вишнякової І. О. про отримання грошових коштів (т. 1 а. с. 83)).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений

та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд

та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права

без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність

або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів

над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право

на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями

чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право

на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених

у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються суми, сплачені

у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду надається договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що підтверджують оплату гонорару

та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені

у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Підставою для відмови в задоволенні вимог про їх відшкодування може бути лише відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу,

а також розрахунку таких витрат.

У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили розмір витрат на правничу допомогу, які поніс позивач під час кримінального переслідування та у зв`язку з розглядом кримінальної справи в суді першої

та апеляційної інстанцій, і дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову щодо відшкодування таких витрат.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги, стягнутих на користь позивача, співмірний зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та обсягом цих послуг (виконаних робіт).

Висновок судів підтверджується матеріалами справи.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, необхідності

їх переоцінки, тобто стосуються переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції,

і не дають підстав для висновку, що прийняті у справі судові рішення

в оскаржуваній частині підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги щодо незастосування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених у зазначених у касаційній скарзі постановах, на увагу не заслуговують, оскільки ухвалені у цій справі рішення

не суперечать цим висновкам.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2021 року

та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська