Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.10.2020 року у справі №378/267/20

Постанова

Іменем України

30 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 378/267/20

провадження № 61-18680св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач -Відкрите акціонерне товариство "Будівельно-монтажний трест № 8",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 серпня 2020 року

в складі судді Гуртовенко Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від

24 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст клопотання про ухвалення додаткового рішення

У серпні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням про ухвалення додаткового рішення, у якому просив стягнути

з Відкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажний трест № 8" (далі -ВАТ "Будівельно-монтажний трест № 8") на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 49 480,00 грн.

Клопотання мотивоване тим, що Ставищенським районним судом Київської області від 21 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем разом із клопотанням були надані відповідні докази.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Ставищенського районного суду Київської області від

19 серпня 2020 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правову допомогу відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що цим вимогам було надано оцінку при ухваленні рішення від 21 липня 2020 року у цій справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року додаткове рішення Ставищенського районного суду Київської області від

19 серпня 2020 року скасоване, заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу залишено без розгляду.

Апеляційний суд виходив із того, що у позовній заяві представник позивача ОСОБА_2 вказав орієнтовний перелік витрат на професійну правничу допомогу. Суд першої інстанції здійснив розподіл лише судового збору і не вирішував питання щодо судових витрат в частині правничої допомоги. Представник позивача звернувся за відшкодуванням відповідних витрат поза межами встановлених законом строків та не просив поновити йому пропущений строк для звернення з відповідним клопотанням. Суд першої інстанції не звернув уваги на указані обставини, які є підставою для прийняття ухвали про залишення заяви без розгляду відповідно до абзацу третього частини 8 статті 141 ЦПК України, а не для ухвалення додаткового рішення про відмову

у задоволенні указаного клопотання.

Аргументи учасників справи

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 серпня 2020 року і постанову Київського апеляційного суду від

24 листопада 2020 року, ухвалити нове (додаткове) рішення, яким стягнути

з ВАТ "Будівельно-монтажний трест № 8" на його користь судові витрати

у розмірі 35 000 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували статті 124, 141, 279 ЦПК України.

Сторона позивача не могла бути присутньою під час судових дебатів, оскільки їх проведення не передбачено у справах, які розглядаються у порядку спрощеного провадження. Усі необхідні докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу подані у п'ятиденний строк з моменту отримання судового рішення.

Апеляційний суд не врахував, що клопотання про ухвалення додаткового рішення було направлене у встановлений законом п'ятиденний строк з моменту отримання судового рішення, а не з пропуском цього строку.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

В ухвалі Верховного Суду вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини 2 статті 389 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

У частині 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вимога частини 8 статті 141 ЦПК Українищодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити

у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17.

Велика Палата Верховного Суду, приймаючи додаткову постанову від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), залишила без розгляду заяву відповідачки про стягнення понесених нею витрат на професійну правничу допомогу з огляду на пропуск нею строку для подання доказів понесених витрат.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що

у своєму клопотанні відповідачка не просила поновити пропущений процесуальний строк та не вказала про поважність причин його пропуску, що

є підставою для застосування частини 8 статті 141 ЦПК України (див. пункт 53,57 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від

19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених частини 8 статті 141 ЦПК України. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 8 статті 141 ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення (стаття 126, частина 1 статті 127 ЦПК України).

Встановивши, що рішення Ставищенського районного суду Київської області ухвалене 21 липня 2020 року, його копію позивач отримав 30 липня 2020 року,

а із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу звернувся

08 серпня 2020 року (т. 1, а. с. 229), тобто після закінчення п'ятиденного строку, передбаченого частиною 8 статті 141 ЦПК України, та без клопотання про поновлення такого строку, апеляційний суд обґрунтовано скасував додаткове рішення суду першої інстанції та залишив без розгляду заяву

ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат