Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.09.2024 року у справі №205/2120/23
Постанова КЦС ВП від 06.08.2024 року у справі №205/2120/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 205/2120/23

провадження № 61-1063св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Сердюка В. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги заступника керівника Донецької обласної прокуратури Ткачук Вікторії Олексіївни на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2023 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2023 року в складі судді Приходченко О. С., постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року в складі колегії суддів Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.

в справі за позовом першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області з позовом, у якому просив:

- витребувати в ОСОБА_1 і Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ДП «Ілліч-Агро Донбас») на користь власника земельної ділянки - Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, кадастровий номер 1423986600:03:000:0649, що розташована на території територіальної громади Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» на земельну ділянку із кадастровим номером 1423986600:03:000:0649, припинивши право оренди на цю земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12 березня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконкому Сартанської селищної ради м. Маріуполя Донецької області Рогозною А. М. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1423986600:03:000:0649, площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 35943034).

Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку зазначено наказ Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 02 березня 2020 року № 1156-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,0 га, в тому числі ріллі площею 2,0 га (кадастровий номер 1423986600:03:000:0649), із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів.

Відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру в Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами від 02 березня 2020 року № 1156-СГ «Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», таким наказом ОСОБА_2 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Багатирської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів.

Тобто зміст наказу від 02 березня 2020 року № 1156-СГ, фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру в Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься в реєстраційній справі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1423986600:03:000:0649. Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 20 січня 2023 року № 10-5-0.3-106/2-23 ОСОБА_1 звертався із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4921-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області.

У подальшому Головним управлінням Держгеокадастру в Донецькій області не приймалося наказів відносно ОСОБА_1 про затвердження проєктної документації із надання у власність земельної ділянки, а наказ від 02 березня 2020 року № 1156-СГ прийнято відносно іншої особи. Земельна ділянка з кадастровим номером 1423986600:03:000:0649 вибула з державної власності поза волею власника. Спірна земельна ділянка передана в оренду відповідачеві ДП «Ілліч-Агро» строком на 10 років на підставі договору оренди землі від 21 квітня 2020 року № 103, який укладено між ОСОБА_1 і ДП «Ілліч-Агро».

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 1423986600:03:000:0649 вибула з власності держави поза її волею, вона може бути витребувана від добросовісного набувача. За наявності орендних відносин між відповідачами скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1423986600:03:000:0649 без судового рішення про припинення права оренди земельної ділянки неможливе.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

26 вересня 2023 року рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався презумпцією правомірності набуття права власності та тим, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували підробку документів, на підставі яких ОСОБА_1 надано земельну ділянку.

03 жовтня 2023 року додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

20 грудня 2023 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2023 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи містять дві копії наказів Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 02 березня 2020 року № 1156-СГ, які мають різний зміст. Наявність двох наказів під одним номером і з різними текстами не доводить недійсність одного із цих документів. Обидва накази видані Головним управлінням Держгеокадастру в Донецькій області за підписом в. о. начальника ОСОБА_3 та внесені до електронної системи, що підтверджується штрихкодами на зазначених документах. Номер документа та його дата прийняття на друкованому тексті в обох наказах дописані ручкою.

На час видачі наказу про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки уповноваженим органом виступало Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області, а з 27 травня 2021 року уповноваженим державою органом на розпорядження спірною земельною ділянкою є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка. Встановлено, що від імені уповноваженого державного органу видано два накази під одним номером, але з різними текстами. Доказів того, що один із них є підробним чи визнаний недійсним, не надано.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі територіальної громади Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим № 1423986600:03:000:0649, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1

07 лютого 2024 року додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» 6 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

19 січня 2024 року заступник керівника Донецької обласної прокуратури

Ткачук В. О. через систему «Електронний Суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська

від 26 вересня 2023 року, додаткове рішення Ленінського районного суду

м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року, в якій просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

24 лютого 2024 року заступник керівника Донецької обласної прокуратури

Ткачук В. О. засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду

від 07 лютого 2024 року, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ДП «Ілліч-Агро Донбас» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційні скарги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності поза волею власника. Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області 02 березня 2020 року видало один наказ № 1156-СГ про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою яким ОСОБА_2 . Всі накази Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області обов`язково реєструються в системі електронного документообігу «ДОК ПРОФ» та існують як електронні документи. Клопотання позивача про дослідження електронної реєстраційної справи з метою з`ясування дійсного змісту оспорюваного наказу від 02 березня 2020 року № 1156-СГ суди необґрунтовано відхилили. ОСОБА_1 не довів існування наказу Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області з такими реквізитами щодо передачі землі йому.

Відсутність вироку щодо підробки документів не може бути підставою для відмови в позові. Фізичне порівняння судом реквізитів наказу не може бути підтвердженням існування двох наказів від 02 березня 2020 року № 1156-СГ. Присвоєння земельній ділянці ОСОБА_1 кадастрового номеру не свідчить про правомірність набуття права власності.

Суди не врахували правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 373/1810/16-ц (провадження № 61-13700св19), від 05 квітня 2023 року в справі № 139/997/21 (провадження № 61-12898св22), про те, що реєстрація права власності на земельну ділянку на підставі підробленого (неіснуючого) рішення органу місцевого самоврядування свідчить про вибуття землі із володіння власника поза його волею; відсутність волевиявлення органу державної влади чи місцевого самоврядування про передачу землі є порушенням чинного законодавства; про необхідність дослідження підстав реєстрації права власності на землю, процедури набуття майна добросовісним набувачем, спрямованості волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна, передачу землі в оренду третій особі одразу після безоплатної приватизації.

Суди не дослідили зібрані в справі докази та встановили суттєві обставини на підставі недопустимих доказів, а саме припущеннях.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення, тому в разі скасування основного рішення додаткове втрачає силу.

Позиція ДП «Ілліч-Агро Донбас»

У відзивах на касаційні скарги ДП «Ілліч-Агро Донбас» зазначає, що висновки Верховного Суду, на які посилається заявниця, стосуються неподібних до цієї справи правовідносин, адже ухвалені за відмінних фактичних обставин. В іншій частині доводів касаційної скарги не наведено для прикладу висновків Верховного Суду, яким не відповідають оскаржувані судові рішення. Твердження про те, що земельна ділянка вибула з володіння Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області поза його волею є припущенням. Суди не порушили статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», сканкопії письмових наказів Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області не є оригіналами електронного документа. Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 був обізнаний з тим, що наказ про передачу йому землі може бути підробленим; в нього виникли законні очікування мирно володіти майном. Заявниця не вказує, які саме недопустимі докази врахували суди. Доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку доказів у справі.

В частині оспорення додаткових рішень про відшкодування витрат на правову допомогу касаційні скарги не містять підстав касаційного оскарження судового рішення. Справа є малозначною.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 02 березня 2020 року № 1156-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення та надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1423986600:03:000:0649, площею 2,0 га, сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області.

Рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Сартанської селищної ради м. Маріуполя Донецької області Рогозною А. М. від 16 березня 2020 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1423986600:03:000:0649, площею 2,0 га зареєстровано за ОСОБА_1 .

Згідно з відомостями Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області відповідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 02 березня 2020 року № 1156-СГ відмовлено ОСОБА_2 в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, розташованої на території Багатирської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області.

21 квітня 2020 року між ДП «Ілліч-Агро Донбас» та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі № 103, за умовами якого ОСОБА_1 передав ДП «Ілліч-Агро Донбас» в платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 1423986600:03:000:0649 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, строком на 10 років.

Рішенням державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області Корнілова Н. О. від 13 жовтня 2020 року право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , на підставі договору оренди землі від 21 квітня 2020 року зареєстровано за ДП «Ілліч-Агро Донбас».

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 20 січня 2023 року відповідач ОСОБА_1 02 жовтня 2019 року звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4921-СГ ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває в запасі на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір 2,0 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційних скарг, відзивів та виснував, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України)).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція)).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша та третя статті 388 ЦК України).

Якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п`ята статті 12 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), на яку посилається заявник, сформульовано правовий висновок про те, що, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України в поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи виснувати про наявність підстав для втручання в мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що повноваження стосовно розпорядження спірною земельною ділянкою на час видачі наказу про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки належали до компетенції Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області, а з 27 травня 2021 року - до компетенції Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу (далі - ЗК) України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із статтею 118 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) та постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 373/1810/16-ц (провадження № 61-13700св19), на які також посилається заявник, указано, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 139/997/21 (провадження № 61-12898св22),наведеній в касаційній скарзі, зазначено, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Отже, у випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Згідно з вимогами статті 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Саме суди першої та апеляційної інстанцій як суди факту здійснюють дослідження та оцінку доказів.

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

У цій справі відсутні підстави вважати, що суди не врахували наведені заявником висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, адже не встановлено обставин, що Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області не розглядало питання про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 02 березня 2020 року № 1156-СГ.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Процедура державної реєстрації земельної ділянки визначена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Відповідно до пункту 107 Порядку № 1051 (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (пункт 109 Порядку № 1051).

Пункт 110 Порядку № 1051 передбачає, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

До поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї (пунктом 112 Порядку № 1051).

Пунктом 113 Порядку № 1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Суди встановили, що паперові реєстраційні справи залишилися на тимчасово окупованій території, а саме в м. Маріуполі Донецької області, доступ до архіву Державного земельного кадастру в Донецькій області відсутній.

Накази Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області в електронному вигляді зберігаються в системі електронного документообігу «ДОК ПРОФ».

Позивач просив суд витребувати в Міністерства юстиції України матеріали електронної реєстраційної справи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації прав відносно земельної ділянки з кадастровим номером 1423986600:03:000:0649; витребувати в державного кадастрового реєстратора (Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області) матеріали електронної реєстраційної справи відносно земельної ділянки з кадастровим номером 1423986600:03:000:0649; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області доступ до системи електронного документообігу «ДОК ПРОФ» стосовно документів на спірну земельну ділянку (т. 2, а. с. 36-42).

Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно із статтею 189 ЦПК України до завдань підготовчого провадження належить, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Відповідно до статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Клопотання Маріупольської окружної прокуратури про повернення на стадію підготовчого провадження, виклик і допит свідка та витребування доказів відхилено судом з підстав його заявлення після закриття підготовчого провадження (т. 2, а. с. 48), що узгоджується із правильним застосуванням статей 177 189 197 ЦПК України та спростовує доводи касаційної скарги про те, що клопотання позивача про дослідження електронної реєстраційної справи з метою з`ясування дійсного змісту оспорюваного наказу від 02 березня 2020 року № 1156-СГ суд відхилив необґрунтовано.

У листі Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 07 червня 2023 року № 10-5-0.6-1176/2-23 зазначено, що паперові оригінали наказів, зокрема щодо спірної земельної ділянки, зберігалися за адресою: АДРЕСА_1 , однак частина з них втрачена внаслідок ведення бойових дій. За вказаним фактом відкрито кримінальне провадження.

Листом від 22 серпня 2023 року № 10-5-0.3-1871/2-23 Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області повідомило, що в межах кримінальної справи надані наявні в системі електронного документообігу «ДОК ПРОФ» копії наказів.

Однак матеріали справи не містять роздрукованого із системи електронного документообігу «ДОК ПРОФ» наказу Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 02 березня 2020 року № 1156-СГ зі змістом, який спростовує затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1423986600:03:000:0649, площею 2,0 га, сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області та підтверджує підроблення такого документа.

Суди виснували, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі територіальної громади Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим № 1423986600:03:000:0649, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1

Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суди встановили суттєві обставини на підставі недопустимих доказів, а саме припущеннях. Заявник не вказує, які саме докази, прийняті судами та покладені в основу рішень, є недопустимими.

Доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку доказів у справі, що не входить до компетенції Верховного Суду.

Доводів у касаційній скарзі стосовно суті додаткових судових рішень у справі не наведено, підстави їх скасування заявником обумовлені лише залежністю від долі рішень судів по суті спору, тому підстави для скасування цих рішень відсутні.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Відхиляються доводи відзиву на касаційну скаргу щодо малозначності справи, адже відкрите касаційне провадження свідчить про перевірку прийнятності касаційної скарги, зокрема в малозначній справі, це питання відповідно до принципу правової визначеності не має повторно вирішуватися після відкриття касаційного провадження.

Касаційні скарги містять клопотання про розгляд справи Верховним Судом за участю прокурора, підстави для задоволення якого відсутні, адже відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією в складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Поновлення дії судових рішень

Відповідно до статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалами Верховного Суду від 07 березня та від 08 квітня 2024 року зупинено виконання додаткового рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2023 року та додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року до закінчення касаційного провадження.

За наслідками касаційного розгляду справи Верховний Суд виснував про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, тому необхідно поновити їх дію.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 389 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги заступника керівника Донецької обласної прокуратури Ткачук Вікторії Олексіївни залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2023 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року залишити без змін.

Поновити дію додаткового рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2023 року та додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

А. С. Олійник

В. В. Сердюк