Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.06.2018 року у справі №736/853/17

Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 736/853/17

провадження № 61-1080св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С.Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області у складі судді Кутового Ю. С. від 11 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Лакізи Г. П., Тагієва С. Р. від 01 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, в якому просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями по вул. Дачній, 20 у

смт Холми Корюківського району Чернігівської області, мотивуючи свої вимоги тим, що вказане домоволодіння належало по ? частині

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Проте ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 померла, спадщину після смерті якої на ? частину цього домоволодіння прийняла його мати - відповідач у справі ОСОБА_5 Оскільки вказаний будинок та господарські будівлі перебувають у його фактичному безперервному володінні понад десять років, претензії щодо порушення права власності на дане домоволодіння йому не висувались, ОСОБА_4 просив задовольнити позов.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області

від 11 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивного тим, що позивач достеменно знав, що в нього відсутні законні підстави для набуття права власності за набувальною давністю, з огляду на наявність власника нерухомого майна, отже володіння не є добросовісним.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 01 листопада

2017 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилено,

а рішення Корюківського районного суду Чернігівської області

від 11 вересня 2017 року залишено без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від свого права на належне йому нерухоме майно, та на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику відмовлено. Оскільки житловий будинок з господарськими будівлями по вул. Дачній, 20 у смт Холми має власника, а позивач не може вважатися таким, що добросовісно заволодів цим майном, оскільки він знав, що володіє майном, яке має законного власника, підстави для задоволення позову на підставі статті 344 ЦК України відсутні. При цьому визнання відповідачем позову не є безумовною підставою для задоволення позову, оскільки суд задовольняє позов у разі визнання його відповідачем тільки за наявності для того законних підстав, однак за вказаних обставин, законних підстав не встановлено.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення із ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки вона визнала позовні вимоги ОСОБА_4, суд повинен був їх задовольнити без з'ясування і дослідження інших обставин, однак суди не вказали яким нормам чинного законодавства суперечать вимоги позивача про набуття права власності за набувальною давністю на спірне домоволодіння.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що у житловому будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_7, ОСОБА_6 та їх дочка - відповідач у справі ОСОБА_5

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 травня 1988 року після смерті ОСОБА_7 спадщину у вигляді вказаного домоволодіння прийняли ОСОБА_6 та ОСОБА_5 по ? частці кожна.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 померла.

Після смерті ОСОБА_6 її дочка - відповідач у справі ОСОБА_5 фактично прийняла спадщину у вигляді ? частини спірного домоволодіння, вступивши у володіння спадковим майном, оскільки на день смерті проживала із спадкодавцем, що підтверджується відповідною довідкою Холминської селищної ради від 13 червня 2017 року. Право власності у встановленому законом порядку на ? частину будинку по АДРЕСА_1, яка належала померлій ОСОБА_6, зареєстровано не було.

Позивач ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою Холминської селищної ради від 11 вересня 2017 року.

Відповідач ОСОБА_5 є матір'ю позивача у справі ОСОБА_4

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення міститься й у статті 321 ЦК України.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина четверта статті 344 ЦК України).

При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті

344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті

344 ЦК України). Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном.

Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши, що ? частина спірного домоволодіння по АДРЕСА_1 має власника ОСОБА_5, яка ним користується шляхом фактичного проживання, питання належності іншої ? частини будинку, яка є спадковою масою після смерті

ОСОБА_6, в межах цієї справи не вирішувалося, і позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Давність володіння могла вважатись добросовісною, якщо позивач при заволодінні майном не знав і не повинен був знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що позивач не є добросовісним набувачем спірного домоволодіння, а відкритість і безперервність користування майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про те, що вона визнала позовні вимоги і суди повинні були їх задовольнити без з'ясування і дослідження інших обставин є необґрунтованими з огляду на те, що визнання відповідачем позову не є безумовною підставою для задоволення позову, оскільки за змістом частини четвертої статті 174 ЦПК України 2004 року суд задовольняє позов у разі визнання його відповідачем тільки за наявності для того законних підстав, однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, визнання ОСОБА_5 вимог заявленого до неї позову суперечить вимогам закону, який регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 207, 400, 408, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення,

а рішення Корюківського районного суду Чернігівської області

від 11 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області

від 01 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є. В.Синельников

С.Ф. Хопта