Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.03.2021 року у справі №161/11771/20

Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 161/11771/20

провадження № 61-3484св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

суб'єкт оскарження - головний державний виконавець Другого відділу Державної виконавчої служби м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Арсенюк Оксана Валеріївна,

заінтересована особа - публічне акціонерне товариство "Укргазбанк",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Бондаренко Віктором Геннадійовичем, на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2020 року у складі судді Плахтій І. Б. та постанову Волинського апеляційного суду від 28 січня 2021 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л.

Я.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Арсенюк О.

В., пов'язані з оцінкою нерухомого майна для передачі на реалізацію Державному підприємству "Сетам" (далі - ДП "Сетам").

Скарга мотивована тим, що державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Арсенюк О. В. відкрила виконавче провадження з виконання виконавчого листа щодо солідарного стягнення з нього та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" (далі - ПАТ "Укргазбанк") заборгованості за кредитним договором у розмірі 182 593,31 грн.

У ході виконавчого провадження призначено суб'єкта оціночної діяльності, проведено оцінку майна, за результатами якої складений звіт та 07 липня 2020 року наданий йому для ознайомлення.

Вказував, що не погоджується з визначеною вартістю майна, яка суттєво занижена, оскільки на порушення процедури проведення оцінки оцінювач не провів візуальний огляд квартири, не дослідив її характеристики та властивості. Доступу до об'єкта оцінки він не надавав, за наданням доступу до нього державний виконавець не звертався.

На підставі його самостійного звернення до суб'єкта оціночної діяльності останнім визначено ринкову вартість майна, яка суттєво відрізняться від оцінки, проведеної за дорученням державного виконавця.

Посилаючись на наведене, просив визнати неправомірними дії державного виконавця, пов'язані з оцінкою нерухомого майна для передачі на реалізацію ДП "Сетам"; визнати недійсним і скасувати звіт про оцінку майна від 23 червня 2020 року, виготовлений КЕФ "Експертиза-тоутал".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2020 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень, допущених держаним виконавцем при проведенні оцінки нерухомого майна, які б слугували підставою для визнання неправомірними його дій, скасування результатів оцінки майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 28 січня 2021 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції та вважав його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

01 березня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бондаренко В. Г. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення скарги ОСОБА_1.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди не звернули увагу на те, що на порушення Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна зроблена дистанційно, без його огляду, результати визначення вартості майна суттєво не відповідають ринковій вартості аналогічного нерухомого майна і є значно заниженими. Вказані обставини є підставами для визнання оцінки протиправною, а дій державного виконавця - протиправними.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2021 року відкрито касаційне провадження даній справі.

Витребувано з Луцького міськрайонного суду Волинської області справу № 161/11771/20 за скаргою ОСОБА_1 на дії Головного державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Арсенюк Оксани Валеріївни, пов'язані з оцінкою нерухомого майна, заінтересована особа - публічне акціонерне товариство "Укргазбанк".

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року справу № 161/11771/20 призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Обставини справи

Суди встановили, що на виконанні державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавчий лист № 2-1816/2011, виданий 23 листопада 2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області на виконання судового рішення щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укргазбанк" кредитної заборгованості в розмірі 182 593,31 грн.

Постановою від 28 листопада 2011 року головним державним виконавцем Арсенюк О.

В. відкрито виконавче провадження № 30498612 з виконання виконавчого листа № 2-1816/2011, а постановою від 21 березня 2016 року - накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1, оголошено заборону на його відчуження.

На підставі заяви стягувача ПАТ "Укргазбанк" постановою головного державного виконавця від 05 травня 2020 року призначено суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання - ТОВ КЕФ "Експертиза-Тотуал" для встановлення ринкової вартості описаного та арештованого майна - належної на праві власності боржнику 1/3 частки квартири АДРЕСА_1.

Згідно з актом від 23 червня 2020 року при виході державного виконавця та експерта для проведення огляду об'єкта оцінки двері були зачинені, для огляду експерт допущений не був.

26 червня 2020 року ТОВ КЕФ "Експертиза-Тотуал" складений звіт про оцінку описаної та арештованої 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, належної на праві спільної власності ОСОБА_1, за висновком якого вартість об'єкта оцінки станом на 22 червня 2020 року становить 413 203,67 грн без урахування ПДВ.

У звіті зазначено, що ринкова вартість квартири була визначена порівняльним підходом як початкова ціна для подальшої реалізації на прилюдних торгах.

Відповідно до висновку про вартість майна, зробленого на замовлення ОСОБА_1 суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3, ринкова вартість 1/3 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1, станом на 10 липня 2020 року становить 541 532,00 грн без урахування ПДВ.

Звертаючись до суду зі скаргою, заявник посилався на те, що дії державного виконавця з визначення вартості вищезазначеного нерухомого майна є неправомірними, а результати оцінки цього майна є незаконними, оскільки оцінено майно боржника без фактичного його огляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Так, підставами касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою адвокатом Бондаренком В. Г., на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 січня 2021 року є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статтею 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 339 ГПК України, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону).

Пунктами 6, 15, 22 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; здійснювати інші повноваження, передбачені Пунктами 6, 15, 22 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання (частина 1 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з частиною 1 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України".

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) викладено висновок про те, що право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов'язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18).

У частині 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Аналіз статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, зокрема і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Встановивши, що дії приватного виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням частин 1 -3 , 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження"; у своїй діяльності суб'єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що вимоги скарги ОСОБА_1 в частині оскарження зазначених дій державного виконавця є безпідставними.

Між тим, висновок апеляційного суду про дотримання державним виконавцем вимог закону щодо проведеної оцінки майна боржника є передчасними з огляду на таке.

Встановлено, що суб'єкт оціночної діяльності здійснив грошову оцінку Ѕ частини трикімнатної квартири АДРЕСА_2, в результаті чого склав звіт, яким визначено ринкову вартість вказаного об'єкта нерухомого майна.

Аналіз висновків про вартість майна свідчить про те, що суб'єкт оціночної діяльності обрав порівняльний метод оцінкизазначеної вище квартири та використав майновий підхід зіставлення цін продажу подібних об'єктів житлової нерухомості.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог заявника щодо визнання протиправною оцінки майна, зазначив, що підстав для визнання недійсним звіту та його скасування не встановлено.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Частиною 3 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національним стандартом № 1 (пункти 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (далі - Національний стандарт № 2), є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Частиною 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Так, згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Разом із цим відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Крім того, статтею 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17.

У свою чергу, у висновках про вартість майна відсутні дані про неможливість особистого огляду об'єкта дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та залишив поза увагою доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу порушення державним виконавцем вимог закону в цій частині (оцінка майна зроблена дистанційно - без огляду нерухомого майна), враховуючи, що ознайомлення з об'єктом оцінки полягає в дослідженні оцінювачем вихідних даних та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та в особистому огляді оцінювачем об'єкта оцінки, тоді як замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці, на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Спростовуючи наведені доводи, апеляційний суд указав, що в матеріалах справи відсутні докази невідповідності вказаного висновку вимогам нормативно-правових актів та наявності у ньому недоліків.

Між тим, пунктами 15,16 Національного стандарту № 1 регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки в разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.

За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об'єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз'яснення та застереження.

При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об'єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

Відповідно до статті 36 Національного стандарту № 1 оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

Встановлено, що боржнику у виконавчому провадженні належить право власності на 1/3 частку у нерухомому майні, для визначення вартості ідеальної частки, яка описана та арештована виконавцем, підлягає оцінці весь об'єкт нерухомості, а тому доводи касаційної скарги про порушення прав боржника у виконавчому провадження оцінкою частки майна без огляду квартири тощо є прийнятними.

У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю.

За вказаних обставин Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні вимог скарги про визнання протиправною оцінки майна, що призвело до порушення прав заявника.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанцій в частині вирішення вимог скарги про визнання протиправною оцінки майна скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду частково постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, постанову апеляційного суду в частині вирішення вимог скарги про визнання протиправною оцінки майна скасувати з направленням справи в цій частині на новий апеляційний розгляд; в іншій частині судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Бондаренко Віктором Геннадійовичем, задовольнити частково.

Постанову Волинського апеляційного суду від 28 січня 2021 року за скаргою скарги ОСОБА_1 на дії Головного державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Арсенюк Оксани Валеріївни, заінтересована особа - публічне акціонерне товариство "Укргазбанк" в частині вимог, що стосуються протиправності оцінки майна, скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

В. І. Крат