Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.02.2020 року у справі №713/477/19
Постанова КЦС ВП від 21.01.2022 року у справі №713/477/19

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 713/477/19

провадження № 61-1515св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - орган опіки та піклування Вижницької районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2019 року у складі судді Кириляк А. Ю. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Владичана А. І., Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Вижницької районної державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, розірвання договору найму.

Позовна заява обґрунтована тим, що він є власником домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 . Крім нього у вказаному домоволодінні проживають: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , неповнолітні ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Зазначав, що він проживає у житловому будинку під літ. Б, а ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , неповнолітні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у житловому будинку під літ. А.

Вказував на те, що він, як власник домоволодіння, не має можливості мирно володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майно, а саме житловим будинком під літ. А, підвалом, які необхідні йому для власного використання.

Він з відповідачами не є членами однієї сім`ї, не пов`язані спільним побутом, не мають взаємних прав та обов`язків, у них з відповідачами не існує договірних відносин, відповідачі не сплачують комунальні послуги, зокрема за природній газ та спожиту електроенергію. Наявність заборгованості за природній газ створює перешкоди у користуванні своєю власністю, відключення його майна від газопостачання, що унеможливлює подальше комфортне проживання.

Відповідачі добровільно виселитися відмовляються.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження домоволодінням, яке розташоване у АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; розірвати договір найму житлового приміщення, укладений між ним та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні належні докази укладення між позивачем та відповідачем договору найму житла, а також докази того, що дії відповідачів перешкоджають позивачу користуватися та розпоряджатися власністю, а борг за комунальні послуги виник з вини відповідачів.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення скасовано. Провадження у справі в цій частині закрито. У решті рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2019 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з тим самим предметом та з тих самих підстав, відносно яких 31 жовтня 2018 року Вижницьким районним судом Чернівецької області вже ухвалено рішенням, яке залишено без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року та набрало законної сили. У вказаній справі та у справі, що переглядається, сторони, предмет та підстави позовів є тотожними. Будь-яких нових обставин в цій справі позивач не зазначив.

Водночас, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині розірвання договору найму, з підстав відсутності доказів його укладення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали вказаної справи із суду першої інстанції.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Вижницької районної державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні власністю, розірвання договору найму, виселення призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що заявник не може користуватись своїм майном, несплата відповідачами за комунальні послуги та за житло створює перешкоди у користуванні його власністю. Апеляційний суд безпідставно закрив провадження у справі, оскільки предмети спору за вказаними справами не є тотожними, оскільки стосуються різних періодів користування відповідачем житлом. Порушення відповідачами прав власності заявника є триваючими і такими, що підлягають захисту у будь-який момент.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому він просив вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 117636430

від 20 березня 2018 року.

Відповідно до довідки Вижницької міської ради № 3-64 від 04 лютого

2019 року у вказаному будинку зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 - син, зареєстрований, але не проживає, ОСОБА_2 - син, зареєстрований та проживає, ОСОБА_3 - невістка, не зареєстрована, але проживає, ОСОБА_4 не зареєстрований, але проживає, ОСОБА_5 не зареєстрованй, але проживає, ОСОБА_6 не зареєстрований, але проживає.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2018 року, яке залишено без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року, в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення відмовлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно частини першої статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до статті 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору найму, дійшли правильного висновку про те, що відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що між позивачем та відповідачем укладено договір найму житла.

Проте, закриваючи провадження у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з тим самим предметом та з тих самих підстав, відносно яких 31 жовтня 2018 року Вижницьким районним судом Чернівецької області вже ухвалено рішенням, яке залишено без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року та набрало законної сили.

Суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам апеляційної скарги про те, що рішення Вижницького районного суду Чернівецької області

від 31 жовтня 2018 року стосується іншого періоду користування відповідачами майном позивача і охоплює період 2018 року, оскільки власник зі спливом певного часу може пред`являти вимоги про виселення.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо виселення є передчасними. При цьому судом апеляційної інстанції не перевірено законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яким було вирішено ці позовні вимоги по суті.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користування власністю шляхом виселення скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 грудня

2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору найму залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович