Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.09.2018 року у справі №712/22134/2012

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 712/22134/2012

провадження № 61-3234св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Банк Форум»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 08 вересня 2016 року у складі суддів: Бисага Т. Ю., Куцин М. М., Панько В. Ф.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між банком та ОСОБА_1 18 вересня 2007 року укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 7 289 доларів США на придбання автомобіля зі сплатою за його користування 11, 5 % річних строком до 17 вересня 2012 року. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань виникла заборгованість, яка станом на 17 травня 2013 року склала 60 292, 22 грн.

Виходячи з наведеного та уточнивши позовні вимоги, банк просив задовольнити позов та стягнути з відповідача 60 292 грн 22 коп заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2013 року позов ПАТ «Банк Форум» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором від 18 вересня 2007 року у сумі 60 292 грн 22 коп, з яких: 44 618 грн 28 коп. - прострочена заборгованість за кредитом; 3 628 грн 74 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; 7 045 грн 19 коп. - пеня; 5 000 грн - штраф за невиконання зобов'язань (страхування). Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов підлягає задоволенню на підставі статей 526, 1049, 1054 ЦК України.

Апеляційний суд розглядав справу неодноразово.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 08 вересня 2016 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2013 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким ПАТ «Банк Форум» у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ПАТ «Банк Форум» не мав права нараховувати пеню, а суд першої задовольняти вимоги в частині стягнення з відповідача пені, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, оскільки умовами кредитного договору такий розмір пені не передбачений, а інших вимог щодо стягнення пені позивач не заявляв. Сума пені, нарахованої позивачем, виходить за межі строку позовної давності, а тому стягненню не підлягає.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Ларченко І. М. просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, як на підставу свого рішення необґрунтовано послався на положення частини четвертої статті 267 ЦК України, якими регулюються питання спливу позовної давності, оскільки позовну давність заявлено лише щодо неустойки, а до стягнення заявлено й інші складові боргу. Крім того, суд касаційної інстанції скасував попереднє рішення апеляційного суду у справі лише з підстав подвійної відповідальності за один вид правопорушення у вигляді одночасного стягнення пені й штрафу.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

22 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суди установили, що 18 вересня 2007 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0249/07/26-А, згідно з умовами якого відповідач отримав грошові кошти (кредит) у розмірі 7 289 доларів США для придбання автомобіля зі сплатою за користування кредитом 11, 5 % річних строком до 17 вересня 2012 року.

За приписами статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однією із складових заявленого банком до стягнення боргу є сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 582 долари 17 центів США, що еквівалентно 44 618 грн 28 коп. за курсом Національного Банку України станом на 17 травня 2013 року.

Разом з тим, апеляційний суд відмовив у позові банку повністю, у тому числі й у цій частині без вмотивування підстав такого рішення. Тіло кредиту повернуто позичальником не у повному обсязі, позовну давність до вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту боржник не заявляв, а тому не можна погодитися із висновками судів про відмову у позові в цій частині.

До стягнення банком заявлено також проценти у розмірі 453 долари 99 центів США, що еквівалентно 3 628 грн 74 коп. за курсом Національного Банку України станом на 17 травня 2013 року.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату процентів за кредитом до 17 вересня 2012 року включно. Починаючи з 17 вересня 2012 року відповідач мав обов'язок повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду № 14-10цс18.

Таким чином, зі спливом строку кредитування припинилося право кредитора нараховувати проценти за кредитом, тобто після 17 вересня 2012 року позивач не міг такі проценти нараховувати.

Борг зі сплати процентів кредитор нарахував по 17 травня 2013 року, а тому вимоги про стягнення процентів, нарахованих після 17 вересня 2012 року, є безпідставними.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 17 вересня 2012 року сума прострочених процентів становила 526 доларів 01 цент США, з яких 500 доларів США боржником погашено 23 жовтня 2012 року.

Тобто, сума прострочених процентів, належних кредитору станом на 17 вересня 2012 року, становить 26 доларів 01 цент США. Відмову у стягненні вказаної суми із посиланням на норму правового регулювання апеляційний суд також не вказав.

Щодо застосованої апеляційним судом позовної давності до вимог банку про стягненні пені необхідно зазначити таке.

У запереченні на позовну заяву ОСОБА_1 просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог банку про стягнення пені.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.

У спірних правовідносинах позовна давність до основної вимоги не спливла до звернення позивача до суду, оскільки кінцевий строк кредитування встановлено до 17 вересня 2012 року, а із позовом банк звернувся 29 листопада 2012 року. За таких обставин, відмова у позові про стягнення пені у повному обсязі не узгоджується із вимогами статті 266 ЦК України.

Період нарахування пені за прострочення сплати тіла кредиту становить із 05 січня 2009 року по 16 травня 2013 року (831 долар 73 центи США), процентів - із 21 грудня 2011 року по 16 травня 2013 року (49 доларів 69 центів США).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені. Тобто, перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

У постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 Верховний Суд України, аналізуючи приписи статей 266 і частини другоїстатті 258 ЦК України, дійшов висновку, що можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується.

Таким чином, з урахуванням заявленої позовної давності до вимог про стягнення пені та кінцевого строку кредитування обґрунтованою є вимога позову в частині стягнення пені за період із 29 листопада 2011 року (12 місяців перед зверненням банку до суду) по 16 травня 2013 року (кінцеву дату нарахування пені).

При цьому слід врахувати, що право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування, тому необґрунтованою є вимога позивача про стягнення неустойки на проценти, нараховані після 17 вересня 2012 року.

Тобто, базою нарахування пені після 17 вересня 2012 року є суми за тілом кредиту та процентами, належні до сплати станом на вказану дату.

Крім того, відповідно до положень пункту 4.1. кредитного договору за несвоєчасне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 % за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів.

Разом з тим, банк розрахував пеню за обліковою ставкою Національного банку України у розмірі 7,75 % річних. Правильність проведених розрахунків апеляційний суд не перевірив.

Відповідно до пункту 4.4. кредитного договору за кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених пунктом 3.3 (крім підпункту 3.3.2) цього договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5 тис. грн.

ОСОБА_1 штраф у розмірі 5 тис. грн. нараховано за порушення підпункту 3.3.7 пункту 3.3 кредитного договору (обов'язок щодо страхування предмета застави).

При вирішенні позову в цій частині апеляційний суд не перевірив, чи виконав позичальник обов'язок щодо страхування предмета застави та чи є підстави для нарахування банком штрафу у розмірі 5 тис. грн.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права становлять підставу ухваленого ним рішення із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Форум» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 08 вересня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик