Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.03.2018 року у справі №644/1552/17

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 644/1552/17

провадження № 61-2243св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 липня 2017 року у складі судді Шевченка С. В. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Карімової Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 15 червня 2016 року на парковці ТЦ «Класс», що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Московський, 295, транспортний засіб марки НЕФАЗ 8332, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, під час руху заднім ходом допустив наїзд на ліхтарний стовп, внаслідок чого було пошкоджено плафон з лампою ліхтаря, що належить

ТОВ «Компанія «Женева-Нова». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

(далі - ДТП) ТОВ «Компанія «Женева-Нова» було завдано матеріальну шкоду в сумі 2 535 грн 34 коп., що підтверджується локальним кошторисом від 17 червня 2016 року, наданим ТОВ «Оптимбуд-2008». 17 червня 2016 року між

ТОВ «Компанія «Женева-Нова» та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор відступив, а новий набув право вимоги, належне первісному кредиторові за зобов'язанням щодо відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої пошкодження ліхтаря.

З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 2 535 грн 34 коп. матеріальної шкоди.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 липня

2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження як самого факту ДТП, у якому був пошкоджений плафон ліхтаря з лампою, так і вини ОСОБА_2 в зазначеній ДТП.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення районного суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відмовляючи у задоволенні позову за недоведеністю, суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження як самого факту ДТП, у якому був пошкоджений плафон ліхтаря з лампою, так і вини ОСОБА_2 у зазначеній ДТП. Висновки суду першої інстанції належним чином вмотивовані, обґрунтовані матеріалами справи і доводами скарги не спростовані.

У касаційнійскарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги, що ним неодноразово самостійно направлялися запити до Головного управління Національної поліції у Харківській області, зокрема від 20 липня 2017 року, 07 серпня 2017 року, 15 грудня 2017 року, у тому числі з описом поштового вкладення, однак копій запитуваних матеріалів і відповідей на запити він не отримав. Саме ці обставини змусили його звертатись до суду з клопотанням про витребування доказів, а саме, копію протоколу про адміністративне правопорушення від 16 березня 2016 року № 097016 за статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення, складеного відносно ОСОБА_2, однак ухвалами Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 травня 2017 року та від 26 червня 2017 року йому у задоволенні клопотань про витребування зазначених матеріалів відмовлено. Вважає, що порушено його право на справедливий судовий розгляд.

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходив.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справа передана до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідно до копії договору про уступку права вимоги б/н від 17 червня 2016 року ТОВ «Компанія «Женева-Нова» (надалі первісний кредитор) відступило, а ОСОБА_1 (надалі новий кредитор) набув право вимоги, належне первісному кредиторові за зобов'язаннями щодо стягнення шкоди з ОСОБА_2 (надалі боржник) за фактом ДТП, яке відбулось 15 червня 2016 року (підпункт 1.1. зазначеного договору а.с. 4-5).

Підпункт 3.2. вказаного договору передбачає обов'язок первісного кредитора передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, протягом трьох днів з дня набрання чинності цим договором.

ОСОБА_1 суду не було надано доказів того, що підпункт 3.2. згаданого договору не було виконано ТОВ «Компанія «Женева-Нова».

Поняття доказів закріплено у статті 57 ЦПК України відповідно до якої доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними у розумінні частини першої статті 58 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною першою статті 59 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, тобто, є недопустимими.

Стаття 10 ЦПК України передбачає принцип змагальності сторін.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 133 ЦПК України передбачає можливість забезпечення доказів судом відповідно до наступних правил.

Особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. До клопотання про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору.

ОСОБА_1 до суду першої інстанції були подані клопотання про витребування доказів, які були відхилені районним судом з причин недоведеності наявності у позивача складнощів із самостійним отриманням необхідних доказів, що відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є необхідною умовою для втручання суду у збір доказів в інтересах зацікавленої в цьому сторони та відповідає принципу рівності сторін перед судом, як складової частини конституційного принципу верховенства права. Згідно вищевказаних умов договору про уступку права вимоги б/н від 17 червня 2016 року

ТОВ «Компанія «Женева-Нова» зобов'язана надати відповідні докази новому кредитору - позивачу ОСОБА_1

ОСОБА_1 стверджує, що ТОВ «Компанія «Женева-Нова» та ним особисто неодноразово здійснювались заходи щодо отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення, складеного у відношенні ОСОБА_3

Проте, належних та допустимих доказів у розумінні статей 58 та 59 ЦПК України, якими можуть бути копії письмових запитів до правоохоронних органів, та відповіді про відмову у надані запитуваних документів, в порушення вимог статті 60 ЦПК України ОСОБА_1 до суду надано не було.

За таких обставин справи, судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суди не взяли до уваги те, що ним неодноразово самостійно направлялися запити до Головного управління Національної поліції у Харківській області, зокрема від 20 липня 2017 року, 07 серпня 2017 року, 15 грудня 2017 року та долучені до скарги їх копії є необґрунтованими з огляду на те, що зазначені докази ним до судів не подавались, у клопотаннях про витребування доказів від 28 квітня 2017 року та від 12 червня 2017 року не зазначено додатків і посилань на докази, які б свідчили про неможливість отримання позивачем доказів, тому ухвалами Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 травня 2017 року та від 26 червня 2017 року з посиланням на положення статті 137 ЦПК України йому у задоволенні клопотань про витребування зазначених матеріалів обґрунтовано відмовлено. Крім того, зазначенні заявником запити, долучені до касаційної скарги стосуються періоду, липня - серпня 2017 року, тобто після вирішення районним судом його клопотань у квітні та червні 2017 року, а два надані ним запити від 07 серпня 2017 року та 15 грудня 2017 року зроблені ним після ухвалення районним судом 27 липня 2017 року рішення у справі (а.с. 19, 20, 23, 30, 31, 34, 41, 42).

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта