Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.03.2018 року у справі №743/126/17

Постанова

Іменем України

03 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 743/126/17

провадження № 61-14362св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - територіальна громада в особі Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області,

особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17 лютого 2017 року у складі судді: Жовток Є. А. та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів: Вінгаль В. М., Губар В. С., Кузюри Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до територіальної громади в особі Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, в якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що право власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 20 лютого 1989 року було зареєстровано за ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_6 (брат позивача) прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7, але не оформив своїх спадкових прав.

Позивач втратив свідоцтво про право власності від 20 лютого 1989 року, що підтверджується оголошенням в газеті «Життя полісся» № 3 від 21 січня 2017 року.

Постановою приватного нотаріуса Ріпкинського районного нотаріального округу МишкоМ.А. за № 52/02-31 від 31 січня 2017 року відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17 лютого 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1

Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_4 має право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який на підставі пункту 1 частини першої 1 статті 549 ЦК УРСР 1963 року успадкував спірне майно, що належало його матері - ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому відсутність правовстановлюючого документа на будинок не позбавляє позивача права на спадщину.

В апеляційному порядку рішення суду оскаржила ОСОБА_5, яка не брала участі у справі, та просила:

- змінити рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17 лютого 2017 року про визнання права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1

- визначити частки у спільному майні спільно проживаючих однією сім'єю між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі по 100% частин, та визнати за ОСОБА_5 право власності на 100% частин спільно нажитого нерухомого та рухомого майна:

- визнати ОСОБА_5 спадкоємцем 4 черги за законом;

- скасувати державну реєстрацію права на спадщину, яке незаконно зареєстровано за ОСОБА_4, номер запису 19339829 від 02 березня 2017 року на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1

- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір за розгляд справи в апеляційному суді.

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 16 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17 лютого 2017 року без змін.

Постанова мотивована тим, що за правилами черговості у спадкуванні при наявності спадкоємця другої черги за законом ОСОБА_4, який прийняв спадщину, ОСОБА_5 як спадкоємець четвертої черги не набула права на спадкування. Крім того ОСОБА_5 не доведено перебування ОСОБА_6 у безпорадному стані, оскільки сам факт хвороби та похилий вік останнього не свідчить про ці обставини, а сам факт спільного і тривалого проживання одною сім'єю не є достатньою підставою для застосування частини другої статті 1259 ЦК України. Також ОСОБА_5 не надала достатніх доказів про те, що вона має право і на частку у майні як особа, яка проживала однією сім'єю з померлим як чоловік і жінка.

У лютому 2018 року ОСОБА_5 подала касаційну скаргу на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17 лютого 2017 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 16 січня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що звернувшись до суду з позовом ОСОБА_4 не надав всіх доказів про фактичне коло спадкоємців, зокрема, проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 однією сім'єю, приховав факт наявності правовстановлюючих документів та реєстрацію спірного домоволодіння за позивачем, чим порушив право ОСОБА_5 на отримання частки у майні, яке збудовано, нажите, придбане зі спадкодавцем ОСОБА_6, що передбачено частинами першою, другою статті 1279 ЦК України.

ОСОБА_5 вказує, що порушено її право на зміну черговості в одержанні права на спадкування відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України, яка протягом останніх п'яти років постійно опікувалася, матеріально забезпечувала ОСОБА_4, який був людиною похилого віку, тяжко хворів та був безпорадним. ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 здійснила його поховання, а в подальшому здійснила два поминальні заходи.

ОСОБА_5 зазначає, що згідно вимог статті 1264 ЦК України вона є спадкоємцем четвертої черги і вважається такою, що на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України прийняла спадщину. Крім того, відповідно до вимог статей 1279, 1280 ЦК України має переважне право на виділ спадкового майна в натурі, а саме: предметів домашнього вжитку в розмірі частки, яка їй належить.

Стверджує, що протягом майже за 16 років спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу була пробурена та здана в експлуатацію водяна свердловина, яка працює, замінені 8 металево-пластикових віконних рам, збудована нова літня кухня та сарай, прибудована нова літня кімната, веранда до будинку, постійно проводився поточний ремонт.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

У травні 2018 року ОСОБА_4 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржені рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_5 є спадкоємцем четвертої черги за законом, тоді як ОСОБА_4 спадкоємець другої черги за законом після смерті ОСОБА_4 крім того вважає, що спірний будинок був особистою власністю, оскільки успадкований ним після смерті ОСОБА_7

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що позивач ОСОБА_4 є сином ОСОБА_7

ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є рідними братами.

ОСОБА_7 на праві власності належав житловий будинок з належними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 20 лютого 1989 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

Рішенням виконавчого комітету Ріпкинської селищної ради № 12 від 28 січня 2016 року назва АДРЕСА_1 змінена на вилицю Піщана.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Ріпкинської селищної ради №1279 від 31 травня 2016 року, на день смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, був зареєстрований син ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6

31 травня 2016 року позивач ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса Ріпкинського районного нотаріального округу Чернігівської області Мишко М. А. з заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_6

Приватним нотаріусом Ріпкинського районного нотаріального округу Чернігівської області Мишко М. А. була заведена спадкова справа № 175/2016 після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Постановою приватного нотаріуса Ріпкинського районного нотаріального округу Чернігівської області Мишко М. А. від 31 січня 2017 року відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його брата ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що відсутній документ, що підтверджує право власності на зазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, та право власності на цей житловий будинок з господарськими будівлями не зареєстровано відповідно до отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 10 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2017 року, встановлено факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім'єю без перебування у шлюбі між собою понад п'ять років з 01 січня 2004 року (дата набрання чинності Цивільним кодексом України) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6.).

Листом від 23 листопада 2017 року приватний нотаріус Ріпкинського районного нотаріального округу Чернігівської області Мишко М. А., повідомив ОСОБА_5, про те, що 31 травня 2016 року була заведена спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 Спадщину за законом прийняв брат спадкодавця за другою чергою. ОСОБА_5 є спадкоємцем за законом четвертої черги. Відповідно надати ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину не є можливим.

При задоволенні позову суди зробили висновок, що ОСОБА_4 має право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який на підставі пункту 1 частини першої 1 статті 549 ЦК УРСР 1963 року успадкував спірне майно, що належало його матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тому відсутність правовстановлюючого документа не позбавляє позивача права на спадщину.

Колегія суддів погоджується із цим висновком судів з таких підстав.

Аналіз змісту статей 548, 549 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_7) свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.

Встановивши, що ОСОБА_6 в порядку передбаченому пунктом 1 частини першої статті 549 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_7)успадкував майно, яке належало його матері - ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а також те, що ОСОБА_4 є спадкоємцем другої черги за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, суди зробили правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

При залишенні апеляційної скарги ОСОБА_5 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд зробив висновок, що ОСОБА_5 не набула права на спадкування у порядку четвертої черги за законом, оскільки наявний спадкоємець другої черги за законом - ОСОБА_4, який прийняв спадщину.

Колегія суддів погоджується із цим висновком судів з таких підстав.

В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п'ятої черг і пов'язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На «зміну суб'єктного склад осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв'язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п'ятої черги.

Оскільки ОСОБА_4, як спадкоємець другої черги за законом, прийняв спадщину, апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_5, як спадкоємець четвертої черги за законом, не набула права на спадкування.

Твердження ОСОБА_5 про те, що порушено її право на зміну черговості в одержанні права на спадкування відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України, колегія суддів відхиляє.

Тлумачення частини другої статті 1259 ЦК України свідчить, що для набуття права на спадкування фізичною особою, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність у сукупності таких умов: а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Під безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_6 з 06 червня 2014 року по 25 березня 2015 року працював водієм в ДП «Ріпкирайагролісгосп», що підтверджується копією трудової книжки. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер внаслідок хвороби, діагноз якої встановлено 22 березня 2016 року КЛПЗ «Чернігівський обласний онкологічний диспансер».

Встановивши, що ОСОБА_5 не доведено перебування ОСОБА_6 у безпорадному стані та те, що він потребував сторонньої допомоги, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для зміни черговості одержання права на спадкування на підставі частини другої статті 1259 ЦК України.

Посилання ОСОБА_5 на те, що відповідно до вимог статей 1279, 1280 ЦК України вона має переважне право на виділ спадкового майна в натурі, а саме: предметів домашнього вжитку в розмірі частки, яка їй належить, є безпідставним. Тлумачення статі 1279, 1280 ЦК України дозволяє зробити висновок, що реалізація переважних прав може відбуватися на стадії поділу спадкового майна, виділу з нього частки чи перерозподілу спадщини, якщо майно збереглося у натурі, тобто здійснення спадкових прав спадкоємцями, які набули право на спадкування та прийняли спадщину. Проте ОСОБА_5 не набула права на спадкування у порядку четвертої черги за законом.

Аргумент касаційної скарги про те, що за 16 років спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу була пробурена та здана в експлуатацію водяна свердловина, яка працює, замінені 8 металево-пластикових віконних рам, збудована нова літня кухня та сарай, прибудована нова літня кімната, веранда до будинку, постійно проводився поточний ремонт, не є підставою для скасування оскаржених рішень. Проте ОСОБА_5 не позбавлена права звернутися із позовом про визнання майна, набутого під час спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу, спільною сумісною власністю та його поділ.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Оскільки оскаржені рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17 лютого 2017 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 16 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель