Історія справи

Постанова

Іменем України

03 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 490/3462/17

провадження № 61-5262св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»,

третя особа - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Коломієць В. В., Данилової О. О., Шаманської Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ«Українська пожежно-страхова компанія») про стягнення страхового відшкодування.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 27 липня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «TOYOTA RAV 4», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, та «OPEL VIVARO», реєстраційний номер НОМЕР_2, під його (позивача) керуванням, у результаті якої належний йому транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2016 року ОСОБА_5 визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.

Цивільна відповідальність ОСОБА_5 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, 100 000,00 грн та франшизою 500,00 грн.

Зазначав, що відповідно до звіту про оцінку вартості збитків від 01 жовтня 2016 року вартість збитків, спричинених пошкодженням його транспортного засобу, складає 179 282,80 грн. Крім того, ним понесені витрати в сумі 800,00 грн за складання цього звіту, а також в сумі 1 450 грн - за евакуацію автомобіля.

Проте страхова компанія виплатила йому збитки за пошкоджений автомобіль у розмірі 56 202,80 грн та витрати на його евакуацію у розмірі 1 450 грн.

Сплачуючи страхове відшкодування у вказаній сумі, відповідач виходив із того, що ремонт автомобіля є економічно необґрунтованим, оскільки згідно зі звітом його ринкова вартість до дорожньо-транспортної пригоди складала 179 282,80 грн, а вартість відновлювального ремонту - 252 772,17 грн.

Відповідно до звіту вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 93 925,32 грн, тому вважає, що страхова компанія повинна була відшкодувати йому саме цю суму відповідно до положень статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ураховуючи наведене, просив стягнути з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 37 722,52 грн недоплаченого страхового відшкодування.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 06 листопада 2017 року у складі судді Гуденко О. А. позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_4 20 441,46 грн та судовий збір у розмірі 409,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що розмір страхового відшкодування позивачу необхідно розраховувати відповідно до положень статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки згідно зі статтею 30 цього Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден із визнанням його фізично знищеним. Проте страховик не з'ясував, чи згоден потерпілий із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, а саме згода останнього є передумовою для застосування вказаної норми права.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 14 грудня 2017 року рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 06 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Висновок апеляційного суду мотивований тим, що ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» обґрунтовано розрахувало суму страхового відшкодування, належну до сплати позивачу, відповідно до приписів пункту 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в розмірі 56 202,80 грн. Редакція статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на яку при вирішенні спору послався суд першої інстанції, діяла до 04 лютого 2013 року і не була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

У січні 2018 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга аргументована тим, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та помилково прийняв до уваги вартість відновлювального ремонту у розмірі 252 772,17 грн.

У березні 2018 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити без змін оскаржуване судове рішення як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що суд всебічно, повно, об'єктивно дослідив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлено, що 07 липня 2016 року ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом «TOYOTA RAV 4», реєстраційний номер НОМЕР_1, не врахувала дорожню обстановку, здійснила обгін на перехресті, внаслідок чого допустила зіткнення з належним ОСОБА_4 автомобілем «OPEL VIVARO», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Постановою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2016 року ОСОБА_5 визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Цивільна відповідальність ОСОБА_5 на момент скоєння дорожньо-транспортної пргоди була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, 100 000,00 грн та франшизою 500,00 грн.

27 липня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з заявою про настання страхового випадку, а 07 грудня 2016 року - про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, від 01 жовтня 2016 року ринкова вартість автомобіля «OPEL VIVARO», реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 179 282,80 грн, вартість відновлювального ремонту (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування) - 252 771,17 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу (з коефіцієнтом 0,7) - 93 925,32 грн (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування). Розмір збитків у зв'язку з пошкодженням автомобіля складає 179 282,80 грн, що відповідає ринковій вартості автомобіля.

Згідно складеного 16 січня 2017 року аварійним комісаром ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» аварійного сертифікату утилізаційна вартість пошкодженого автомобіля ОСОБА_4 становить 122 580,00 грн.

31 січня 2017 року складений страховий акт, за яким визначено суму страхового відшкодування, що підлягає виплаті ОСОБА_4, у розмірі 56 202,80 грн, яка була розрахована відповідно до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (252 772,17 грн (вартість відновлювального ремонту) - 122 580,00 грн (залишкова вартість складових транспортного засобу) - 500,00 грн (франшиза) = 56 202,80 грн). У цей же день зазначена сума страхового відшкодування, а також 1 450,00 грн витрат на евакуацію автомобіля були перераховані страховою компанією позивачу.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 30.1 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначена правова норма не вимагає згоди потерпілого із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, а пов'язує це виключно з технічною неможливістю проведення ремонту транспортного засобу, або економічною необґрунтованістю такого ремонту.

Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що оскільки ремонт автомобіля позивача є економічно необґрунтованим, на його користь підлягає виплата різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Встановивши, що ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» виплатило позивачу суму страхового відшкодування відповідно до пункту 30.2 статті 30 вищевказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в розмірі 56 202,80 грн, а також відшкодувало витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, дійшов обґрунтованого висновку про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Положеннями статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для якої має значення розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, передбачений порядок відшкодування шкоди, яка пов'язана з пошкодженням транспортного засобу, а не з його фізичним знищенням, тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з цього приводу.

Інші аргументи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін заочного рішення апеляційного суду Миколаївської області від 14 грудня 2017 року, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат