Постанова

Іменем України

03 липня 2020 року

м. Київ

справа № 654/2597/18

провадження № 61-17302св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Херсонського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В., від 13 серпня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом

до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначав, що шлюб із відповідачем зареєстрований 20 листопада 2002 року. На час подання позову шлюбні відносини припинені. Під час шлюбу набуто рухоме майно: трактор «Сінтай» вартістю 60 000 грн, оприскувач навісний - 8 000 грн, культиватор - 6 000 грн, плуг

двухкорпусний - 4 000 грн, пила циркулярна - 2 000 грн, станок плиткоріз -

2 500 грн, токарний станок по деревині - 3 500 грн, ручна циркулярна пила - 3 500 грн, рубанок електричний - 3 500 грн, шліфувальна машина - 2 000 грн, станок полірувальний - 1 500 грн, фуговочний станок - 3 500 грн, скутер - 25 000 грн, поливний мотор (3 шт.) загальною вартістю 6 000 грн,

оприскувач - 1 500 грн, оприскувач «Вайпер» - 4 000 грн, металеві дуги

(500 шт.) - 4 000 грн, зернодробильна установка - 3 000 грн, велосипед -

1 500 грн, електричний лобзик - 2 500 грн, корова - 15 000 грн, телиця -

7 000 грн, свиноматка - 2 500 грн, причеп саморобний - 2 000 грн. Всього

на загальну суму 174 000 грн.

Крім того, на орендованому полі площею 0,5 га у 2016 році посаджений часник, врожай якого зібраний відповідачем у 2017 році. З урахуванням середньої врожайності за 2017 рік вважав, що з орендованої площі зібрано 10 650 кг часнику, загальною вартістю 312 114 грн, які підлягають поділу між подружжям у рівних частках.

Також вважав, що поділу підлягають кошти, отримані ним у якості кредиту

на потреби сім`ї в сумі 14 000 грн.

З урахуванням поданих уточнень, просив суд стягнути із відповідача на свою користь 250 057 грн, як 1/2 частину вартості набутого, за час перебування з ОСОБА_2 у шлюбі майна та грошових зобов`язань, які виникли в інтересах сім`ї.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області у складі судді Францішка Ю. В. від 14 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини набутого, за час перебування у шлюбі, майна та грошових зобов`язань, використаних на користь сім`ї у розмірі 250 057 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив

із доведеності того, що в період шлюбу сторонами було набуто рухоме майно зазначене в позові та виникли грошові зобов`язання в інтересах сім`ї,

1/2 частину вартості яких необхідно стягнути на користь позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 14 січня

2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позовні вимоги

ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини спільно набутого майна подружжя у розмірі 14 550 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Приймаючи постанову від 13 серпня 2019 року, колегія суддів виходила

з того, що вимога позивача щодо стягнення 1/2 вартості всього майна у зазначеному ним розмірі не доведена належними та допустимими доказами.

Також суду не надані докази про неможливість поділу цього майна в натурі у порядку, встановленому частиною першою статті 367 ЦК України та докази використання кредитних коштів у розмірі 14 000 грн на потреби сім`ї. З урахуванням визнання відповідачем факту продажу частини спільного майна, а саме худоби, трактора та врожаю часнику, апеляційний суд визначив розмір грошової компенсації в сумі 14 550 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права

і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 654/2597/18 та витребувано її матеріали

з місцевого суду.

У листопаді 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції. Звертає увагу, що апеляційний суд як допустимий доказ, визнав показання свідка ОСОБА_3 щодо вартості часнику, не взявши до уваги статистичну інформацію Головного управління статистики Херсонської області про середню врожайність часнику та його вартість в усіх категоріях господарств Херсонської області за 2016 рік та 2017 рік. Шлюбні відносини між сторонами припинені не в січні 2017 року, як помилково вважав апеляційний суд, а 15 вересня 2017 року. Крім того апеляційний суд відмовився заслухати його свідків.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2

на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення, відповідач просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що сторони перебували у шлюбі із 20 листопада

2002 року та припинили сімейні відносини у січні 2017 року.

Предметом поділу є рухоме майно, перелік та вартість якого визначені

позивачем на власний розсуд.

За даними погосподарської книги по АДРЕСА_1

де зареєстрований ОСОБА_1 за 2017 рік зазначено господарство: корова, телиця, свиноматка.

ОСОБА_2 визнала наявність худоби та трактору на час припинення сімейних відносин та пояснила, що після від`їзду позивача реалізувала вказану худобу живою вагою на загальну суму 8 100 грн, а трактор був нею проданий як металобрухт за ціною 3 000 грн.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що придбав у ОСОБА_2 одну тонну часнику за ціною 18 грн за кілограм, а залишок приблизною вагою 120 кг відмовся купувати внаслідок некондиції.

За кредитним договором від 26 березня 2007 року АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я позичальника ОСОБА_1 відкритий картковий рахунок із кредитним лімітом 14 000 грн. Із інформації про рух коштів по картковому рахунку суди встановили, що 08 грудня 2016 року позичальнику видана готівка у розмірі

2 112, 41 грн, після чого загальний залишок заборгованості на вказану дату склав 6 346,90 грн. Інша частина готівкових коштів була видана позичальнику після припинення сімейних відносин.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу, на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),

що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Саме такий висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі

№ 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статті 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, апеляційний суд, з урахуванням часткового визнання відповідачем позовних вимог, обґрунтовано виходив з того, що до стягнення на користь ОСОБА_1 підлягають грошові кошти в сумі 14 550 грн, як 1/2 частина вартості відчуженого без його згоди рухомого майна наявність якого визнана відповідачем.

Належні та допустимі докази на підтвердження придбання іншого заявленого до поділу рухомого майна за час шлюбу, наявність цього майна на час виникнення спору та його вартість, у тому числі докази іншої вартості майна відчуженого ОСОБА_2 , суду не надані.

Судом апеляційної інстанції надано оцінку довідкам про середню врожайність часнику із відкритого ґрунту та його ціну у 2016 та 2017 роках.

За відсутності належних доказів того, що отримані позивачем кредитні кошти, були використані на потреби сім`ї, а також того, що ці кошти були повернуті ОСОБА_1 за власний рахунок після припинення шлюбних відносин, підстави для стягнення на його користь 1/2 частини отриманого кредиту, відсутні.

З урахуванням рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 15 вересня 2017 року по справі № 654/2286/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, та яким встановлено факт припинення шлюбних відносин сторін з лютого 2017 року, доводи касаційної скарги щодо припинення таких відносин 15 вересня 2017 року є необґрунтованими та на правильність висновків апеляційного суду не впливають.

Клопотання про допит свідків в суді апеляційної інстанції у визначеному ЦПК України порядку ОСОБА_1 не заявлялось.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення

з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженого судового рішення без змін.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та/або порушено норми процесуального права, крім того, вони переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів та, що згідно

з положеннями статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи касаційним судом.

З огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості приймати та досліджувати нові докази у справі додані ОСОБА_1 до касаційної скарги, які судами попередніх інстанцій не досліджувались.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржені судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, судом касаційної інстанції не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта