Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.11.2018 року у справі №2-1418/2010

Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 462/1418/10

провадження № 61-45957св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеник Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

стягувач - ОСОБА_2 ,

боржники: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 06 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 30463350, відкритому на підставі виконавчого листа № 2-1418/2010, виданого Залізничним районним судом м. Львова 14 лютого 2011 року, про зобов`язання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 .

26 грудня 2014 року між ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_7 , та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

27 грудня 2014 року між ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_7 , та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , а тому вона просила суд задовольнити її заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 30463350.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17 липня 2015 року у складі судді Палюх Н. М. заяву ОСОБА_1 задоволено.

Замінено стягувача ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 30463350, відкритому на підставі виконавчого листа № 2-1418/2010, виданого Залізничним районним судом м. Львова 14 лютого 2011 року, про зобов`язання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 , на його правонаступника ОСОБА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зі змісту рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2010 року, ухваленого у справі № 2-1418\10, вбачається, що суд, задовольняючи позов ОСОБА_2 про зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні житловим будинком, виходив із засад захисту його права як власника спірного будинку. Спір, який вирішувався у цій справі, стосувався правовідносин, які виникали із права власності, та не був нерозривно пов`язаний з особою позивача ОСОБА_2 , а тому спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 06 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 17 липня 2015 року скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 30463350, відкритому на підставі виконавчого листа № 2-1418/2010, виданому Залізничним районним судом м. Львова 14 лютого 2011 року, про зобов`язання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 и не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, оскільки спір був нерозривно пов`язаний із особою стягувача у виконавчому провадженні - ОСОБА_2 та мав індивідуальний характер.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництво. Такий висновок суду не ґрунтується на нормах закону. Крім цього, ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 199/9020/14-ц (провадження № 61-11005св18) вирішено спір у подібних правовідносинах, у якій суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ці правовідносини допускають правонаступництво.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У листопаді 2018 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 подали до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначали про законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду й відсутність підстав для її скасування.

Надходження касаційної скарги до суду Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано її матеріали із Залізничного районного суду м. Львова.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2010 року у справі № 2-1418/10 позов ОСОБА_2 задоволено, зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 й вселено ОСОБА_2 у цей житловий будинок.

На підставі цього судового рішення 14 лютого 2011 року Залізничний районний суд м. Львова видав виконавчий лист № 2-1418/2010 року.

20 грудня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 30463350 про примусове виконання виконавчого листа від 14 лютого 2011 року № 2-1418/2010 про зобов`язання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 .

26 грудня 2014 року між ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_7 , та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

27 грудня 2014 року між ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_7 , та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

На підставі цих двох договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з частиною першою статті 378 ЦПК України 2004 року у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Замінюючи стягувача ОСОБА_2 у виконавчому провадженні ВП № 30463350 на його правонаступника - ОСОБА_8 , суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що спір, який був вирішений судом, стосувався саме власності та не був нерозривно пов`язаний з особою позивача ОСОБА_2 , а тому спірні правовідносини допускають правонаступництво, а отже, зміна власника житлового будинку АДРЕСА_1 тягне за собою заміну сторони у правовідношенні щодо виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 квітня 2010 року.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права.

У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) за заявою № 28342/95 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу районного суду, не звернув увагу на те, що спір про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення, який був вирішений Залізничним районним судом м. Львова у справі № 2-1418/2010, стосувався саме захисту права власності та не був нерозривно пов`язаний з особою власника - позивача ОСОБА_2 . Крім цього, апеляційний суд не врахував ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року, у якій колегія суддів зазначила, що виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-1418/2010, виданого Залізничним районним судом м. Львова 14 лютого 2011 року, триває, та безпідставно виходив із того, що це виконавче провадження закінчено.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив усі обставини справи та застосував норми права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, дав належну правову оцінку наданим сторонами доказам, у зв`язку із чим правомірно задовольнив заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Львівської області від 06 вересня 2018 року скасувати, ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 17 липня 2015 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Ю. В. Черняк