Історія справи

Постанова ВССУ від 04.02.2026 року у справі №757/13295/18
Постанова КЦС ВП від 02.10.2024 року у справі №757/13295/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 757/13295/18

провадження № 61-14003св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Київська міська рада

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., від 19 липня

2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2018 року Київська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

2. Позовна заява мотивована тим, що між Київською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого земельна ділянка по

АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:562:0102, площею 0,10 га, надана в оренду строком на 25 років, з цільовим призначенням - для ведення садівництва.

3. Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснено обстеження земельної ділянки на

АДРЕСА_1 , за результатами якого встановлено, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою більшою площею, ніж йому передано в оренду.

4. З урахуванням рішення Київської міської ради від 26 лютого 2010 року

№ 33/3471 «Про затвердження проектів прибережних захисних смуг водних об`єктів м. Києва» земельна ділянка, яка самовільно зайнята відповідачем, знаходиться в межах прибережної захисної смуги.

5. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, Київська міська рада просила суд зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною орієнтовною площею 0,035 га, по АДРЕСА_1 , яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:562:0102 та пролягає згідно з абрису від точки А до Г (орієнтовною площею 0,0194 га) та від точки Б до В (орієнтовною площею 0,0156 га) і повернути Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан, шляхом звільнення від будівель і споруд.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва, у складі судді Колесника О. М., від 03 грудня 2021 року зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною орієнтовною площею 0,035 га, по

АДРЕСА_1 , яка межує з ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:562:0102 та пролягає згідно з абрису від точки А до точки Г (орієнтовною площею 0,0194 га) та від точки Б до точки В (орієнтовною площею 0,0156 га) і повернути Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан, шляхом звільнення від будівель і споруд.

7. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказав, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку, площею 0,0350 га, яка належить до прибережної захисної смуги, та побудував на вказаній земельній ділянці, яка має цільове призначення - для ведення садівництва, будівлю, без належних дозвільних документів.

8. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 лютого 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року залишено без задоволення.

Короткий зміст оскарженої постанови апеляційного суду

9. Постановою Київського апеляційного суду від 19 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Вирішено питання розподілу судових витрат.

10. Колегія суддів вказала, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження самовільного захоплення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки та її площі.

11. Надаючи оцінку доказам у справі, апеляційний суд врахував, що:

- у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства

№ 17-0074-02 від 17 жовтня 2017 року не зазначено, які роботи проводились з метою виявлення порушень земельного законодавства. До акту не додано документів, які містять виміри. В акті вказана орієнтовна площа самовільно зайнятої земельної ділянки - 0,03 га;

- матеріали топографо-геодезичних та вишукувальних робіт, на які посилався позивач і які були покладені до основи рішення судом першої інстанції, проводились не в межах перевірки та по часу пізніше її проведення (зйомка здійснювалась 17 листопада 2017 року) і не органом (або за його запитом), який проводив таку перевірку, тому не можуть підтверджувати висновки акту перевірки. В матеріалах зафіксовано, що орієнтовна площа земельної ділянки, що використовується становить 0,1350 га, тобто самовільно зайнята 0,035 га;

- висновок суду першої інстанції про те, що висновок, який зазначений в акті перевірки, був здійснений на підставі фрагменту аерофотозйомки, витягу з бази даних міського земельного кадастру від 05 грудня 2017 року, а також матеріалів топографо-геодезичних та вишукувальних робіт, зібраних комунальним підприємством «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі», є помилковим;

- не можна вважати достовірним та допустимим доказом матеріали топографо-геодезичних та вишукувальних робіт, які здійснено з використанням для обмірів апаратури супутникових радіонавігаційних систем GS08 № 1852095, оскільки зазначений GPS-приймач знято з обліку у зв`язку з виходом його з ладу і неможливістю відновлення шляхом ремонту;

- інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту самовільного зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки, площею

0,035 га, позивачем не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У касаційній скарзі Київська міська рада просить Київського апеляційного суду від 19 липня 2023 року скасувати, залишивши в силі заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. 27 вересня 2023 року Київська міська рада подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 19 липня 2023 року у цивільній справі № 757/13295/18.

14. Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які у листопаді 2023 року надійшли до Верховного Суду.

15. Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, у постановах Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 2-1206/12, від 14 липня 2022 року у справі № 348/3355/13-ц, від 22 липня 2021 року у справі № 714/18/19,

від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б,

від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц (пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України).

17. Вважає, що факт самовільного зайняття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки підтверджено актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17 жовтня 2017 року № 17-0074-02, а матеріали топографо-геодезичних та вишукувальних робіт є додатковими доказами самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки.

18. Наголошує, що згідно з абрисом земельної ділянки самовільне зайняття земельної ділянки здійснено від точки А до Г (орієнтовною площею 0,0194 га) та від точки Б до В (орієнтовною площею 0,0156 га).

19. Звертає увагу, що на матеріалах аерофотозйомки нанесено схематично межі наданої відповідачу в оренду земельної ділянки, за якими також можна встановити факт самовільного зайняття земельної ділянки.

20. Зауважує, що для проведення кадастрової зйомки земельної ділянки створені вихідні точки планової геодезичної зйомки методом GNSS спостережень з використанням GPS приймача Leica GS08plus з контролером Leica CS 3,5G та GSM-модемом вимірювальної техніки № 12-0150-17. Подальше проведення кадастрової зйомки виконано полярним методом за допомогою електронного тахометра Nikon NPL 332. Обробка результатів геодезичних вимірів при створенні планової основи та виконання кадастрової зйомки і складення матеріалів робіт виконано за допомогою автоматизованої системи «Інвент-град» та програмного забезпечення Digitals.

21. Вважає, що відсутні підстави для скасування заочного рішення, оскільки відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи. Крім того апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не застосував при вирішенні спору необхідні спеціальні правові норми, повністю проігнорувавши доводи позивача.

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги

22. 28 та 30 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат

Сорока М. В. подала відзиви на касаційну скаргу, в яких просить закрити касаційне провадження відповідно до пунктів 5 та 2 частини першої статті 396 ЦПК України.

23. Наголошує, що у касаційній скарзі відсутнє належне посилання на підставу касаційного оскарження. Заявник не зазначає які саме правові висновки Верховного Суду не враховано апеляційним судом та у чому полягає подібність правовідносин. Вважає, що у справах, на які заявник послався у касаційній скарзі, та у справі, що переглядається, правовідносин не є подібними. Доводи заявника про те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доказам у справі не відповідають дійсності. Також зауважує, що посилання заявника про ненадання апеляційним судом оцінки доводам про неявку позивача до суду першої інстанції є недоречними, оскільки це питання не належить до предмету перегляду апеляційним судом. Крім того, вважає, що касаційну скаргу подано особою, яка не має процесуальної дієздатності та підписано особою, яка не має права її підписувати.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24. На виконання рішення Київської міської ради від 23 жовтня 2003 року

№ 120/993 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва» між Київською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки

від 15 листопада 2004 року.

25. Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору, земельна ділянка АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:562:0102, площею 0,10 га, надана в оренду ОСОБА_1 строком на 25 років з цільовим призначенням - для ведення садівництва. Площа (0,10 га) та опис меж земельної ділянки зазначені у плані земельної ділянки, який підписаний начальником Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.

26. Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації на підставі порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Києві складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 17-0074-02 від 17 жовтня 2017 року, згідно з яким здійснено обстеження земельної ділянки по

АДРЕСА_1 та встановлено, що вказана земельна ділянка огороджена і на ній розміщена будівля, загальна площа земельної ділянки, яка огороджена і використовується ОСОБА_1 орієнтовно 0,13 га, та знаходиться в межах прибережної захисної смуги. Виявлені порушення: знищення межових знаків та самовільне зайняття ділянки орієнтовною площею 0,03 га.

27. Суд першої інстанції встановив, що вказаний висновок був здійснений на підставі фрагменту аерофотозйомки, витягу з бази даних міського земельного кадастру від 05 грудня 2017 року, безпосередньо договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами по справі і описаного вище, плану земельної ділянки, також описаного вище, матеріалів топографо-геодезичних та вишукувальних робіт, зібраних комунальним підприємством «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі». Вказані матеріали містять пояснювальну записку, в якій йдеться, що після проведення кадастрової зйомки земельної ділянки і обробки результатів геодезичних вимірів встановлено, що територія огороджена, на земельній ділянці розміщена будівля, частина земельної ділянки має тверде покриття, орієнтовна площа земельної ділянки, що використовується, становить

0,1350 га (з них 0,1000 га згідно договору оренди від 10 грудня 2004 року

№ 63-6-00186). Інші документи, а саме: схема економіко-планувальних зон, фрагмент аеро/супутникової фотозйомки, абрис земельної ділянки (спірної земельної ділянки), тощо вказують, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою, площа, якої перевищує 0,1000 га. З фрагменту аеро/супутникової фотозйомки вбачається розташування на земельній ділянці будинку.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

28. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

29. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

30. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

31. Згідно із положеннями статей 91 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

32. Статтею 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

33. Верховний Суд у постановах від 22 липня 2021 року у справах

№ 2-1206/12, № 714/18/19, від 14 липня 2022 року у справі № 348/3355/13-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі, неодноразово наголошував, що відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

34. Частиною третьою статті 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів.

35. Відповідно до абзацу 15 статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

36. У пункті «б» частини першої статті 211 ЗК України вбачається, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

37. Відповідно до частин першої, другої статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

38. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

39. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

40. Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

41. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

42. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

43. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

44. Велика Палата Верховного Суду у пункті 81 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 звертала увагу принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі

№ 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

45. У розглядуваній справі встановлено, що між Київською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки

від 15 листопада 2004 року, за умовами якого відповідачу передано у оренду земельна ділянка АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:562:0102, площею 0,10 га, строком на

25 років з цільовим призначенням - для ведення садівництва.

46. Звертаючись до суду з цим позовом, Київська міська рада вказувала, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою більшої площі, ніж йому було передано в оренду. При цьому земельна ділянка самовільно зайнята відповідачем перебуває в межах прибережної захисної смуги, однак вона огороджена відповідачем і на ній розміщена будівля.

47. Уточнивши позовні вимоги, Київська міська рада наголошувала, що площа самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки складає 0,035 га.

48. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано, зокрема акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 17-0074-02

від 17 жовтня 2017 року, фрагменти аерофотозйомки, витяг з бази даних міського земельного кадастру від 05 грудня 2017 року, план земельної ділянки, матеріали топографо-геодезичних та вишукувальних робіт, які містять, серед іншого, пояснювальну записку, ситуаційну схему, схему економіко-планувальних зон, фрагмент аеро/супутникової фотозйомки, абрис частини земельної ділянки, схему GNSS-спостережень, результати спостережень та розрахунків, польові матеріали, копії свідоцтв про повірку робочих засобів вимірювання техніки, копії кваліфікаційних сертифікатів інженерів-землевпорядників та інженерів-геодезистів.

49. Апеляційний суд, скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції про задоволення позову, вказав на недоведеність позовних вимог.

50. Проте колегія суддів вважає ці висновки передчасними, з огляду на таке.

51. Вирішуючи спір по суті, апеляційний суд не звернув уваги на те, ОСОБА_1 була передана в оренду земельна ділянка, площею 0,10 га, та станом на момент складення акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 17-0074-02 від 17 жовтня 2017 року виявлено, зокрема знищення межових знаків.

52. ОСОБА_1 , заперечуючи проти задоволення позову, жодних пояснень з цього приводу не надав, як і не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що у його користуванні знаходиться земельна ділянка у розмірах, що була передана йому в оренду на підставі договору оренди земельної ділянки від 15 листопада 2004 року.

53. Відповідно до підпункту «є» частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані зберігати геодезичні знаки.

54. Відповідно до статі 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

55. Апеляційний суд також передчасно відхилив як доказ матеріали топографо-геодезичних та вишукувальних робіт, з посиланням на те, що вони були сформовані не в межах перевірки Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації контролю за використанням та охороною земель в м. Києві, за наслідком якої складено акт № 17-0074-02

від 17 жовтня 2017 року, оскільки такі посилання не спростовують наявні в цих документах відомості щодо предмету спору.

56. Щодо посилання апеляційного суду на те, що зазначені матеріали не є достовірними та допустимими доказами, оскільки здійснені з використанням для обмірів апаратури супутникових радіонавігаційних систем GS08

№ 1852095, що знята з обліку у зв`язку з виходом з ладу і неможливістю відновлення шляхом ремонту, слід зазначити, що у даному випадку відомості про несправність приладу суперечать матеріалам топографо-геодезичних та вишукувальних робіт, адже несправність приладу виключала б можливість проведення з його використанням будь-яких досліджень.

57. При цьому апеляційним судом не встановлено, які саме несправності мав апарат супутникових радіонавігаційних систем GS08 № 1852095 та чи виключали такі несправності можливість проведення кадастрової зйомки земельної ділянки, яким чином вказаний прилад був використаний сертифікованим інженером-геодезистом комунального підприємства «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі».

58. Встановлення обставин справи та вирішення питання про оцінку доказів, за змістом частини першої статті 400 ЦПК України, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

59. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

60. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

61. Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом належним чином не встановлені, а зроблені висновки не зовсім узгоджуються із висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах, тому постанова апеляційного суду не в повній мірі відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

62. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, об`єктивно дослідити наявні у справі докази, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

63. Колегією суддів не встановлено підстав для закриття касаційного провадження відповідно до пунктів 5 та 2 частини першої статті 396 ЦПК України, як того просила представник ОСОБА_1 - адвокат

Сорока М. В. у відзивах на касаційну скаргу.

64. Надаючи оцінку доводам відзиву в частині того, що касаційну скаргу подано особою, яка не має процесуальної дієздатності та підписано особою, яка не має права її підписувати, колегія суддів зауважує, що касаційна скарга підписана представником Київської міської ради - Гончаровим О. В., на підтвердження його повноважень надано положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), наказ про призначення на посаду головного спеціаліста відділу судової роботи юридичного управління, посадову інструкцію головного спеціаліста відділу судової роботи. Крім того, вказаний представник був допущений до участі у судах попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 19 липня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович