Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.07.2025 року у справі №761/40652/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

справа № 761/40652/23

провадження № 61-4489св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України») про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що він тривалий час перебував у трудових відносинах з АТ «НАК «Нафтогаз України». 28 січня 2020 року між АТ «НАК «Нафтогаз України» та ним був підписаний трудовий договір № 388. 25 серпня 2020 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 388/1 до трудового договору від 28 січня 2020 року, відповідно до змісту якої сторони дійшли згоди внести з 10 серпня 2020 року зміни, зокрема до пункту 4.2. розділу 4 трудового договору та змінили розмір його посадового окладу з 910 000 грн на 1 011 344 грн на місяць.

На підставі наказу АТ «НАК «Нафтогаз України» від 30 грудня 2022 року № 511-к він був звільнений з посади начальника Департаменту бюджетних розрахунків та податкового планування за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за віком (статті 38 КЗпП України).

Зазначав, що пунктом 4.10 укладеного з ним трудового договору було передбачено, що у разі звільнення у зв`язку з виходом працівника на пенсію йому виплачується грошова допомога у розмірі, встановленому колективним договором компанії, але не більше ніж 5 посадових окладів працівника. Разом з тим, при його звільненні АТ «НАК «Нафтогаз України» не виконало вимоги пункту 4.10 трудового договору та не виплатило грошову допомогу при звільненні. Колективним договором не передбачено обмеження в отриманні відповідної виплати. Відповідач намагається постійно підмінити поняття вихідної та грошової допомоги, що є неможливим. Сторони, уклавши трудовий договір, передбачили повну та всебічну необхідність проведення розрахунку у виплаті саме грошової допомоги у разі звільнення працівника за статтею 38 КЗпП України.А тому роботодавець повинен також нести відповідальність за затримку розрахунку.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ «НАК «Нафтогаз України» грошову допомогу у розмірі 5 053 720 грн, а також середній заробіток за час затримки повного розрахунку на підставі положень статей 116 117 КЗпП України у розмірі 7 958 837,88 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року у складі судді Романишеної І. П. позов ОСОБА_1 до АТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення заборгованості залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що тлумачення пункту 4.10 трудового договору, укладеного між сторонами, вказує на те, що можливість позивача отримати відповідну виплату передбачена лише за умови погодження її розміру колективним договором.

Передбачена у трудовому договорі грошова допомога не може бути виплачена позивачу, оскільки її розмір не визначено умовами колективного договору. При цьому положення трудового договору, з якими не згоден позивач, не визнані недійсним в судовому порядку, а, підписавши його, він погодився на викладені в ньому умови оплати праці. Водночас зазначення у пункті 4.10 словосполучення «але не більше ніж 5 посадових окладів працівника» не може бути розцінено судом як погодження сторонами розміру виплати грошової допомоги на рівні 5 посадових окладів, оскільки відповідне зазначено тільки як застереження щодо гранично можливого розміру виплати лише у разі визначення колективним договором більшого розміру.

При цьому, посилання представника позивача у позовній заяві на той факт, що відповідач фактично намагається підмінити поняття вихідної та грошової допомоги не підтверджені жодними доказами та є фактично суб`єктивним тлумаченням позивачем колективного договору на власний розсуд, оскільки грошова допомога, що передбачена пунктом 4.10 трудового договору та вихідна допомога передбачена пунктом 5.3 колективного договору, є різними видами виплат, їх розмір та порядок виплати має визначатися в окремому порядку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до АТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з АТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 5 053 720,00 грн.

Стягнуто з АТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 6 374 981,60 грн.

Стягнуто з АТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 29 524,00 грн судового збору.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до положень пункту 4.10 трудового договору одержання працівником грошової допомоги у разі звільнення у зв`язку з виходом на пенсію не передбачає будь-яких умов та обмежень, натомість розмір такої допомоги корелюється колективним договором.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ «НАК «Нафтогаз України» грошової допомоги у розмірі 5 053 720 грн, передбаченої пунктом 4.10 трудового договору, та, відповідно, і позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку на підставі положень статей 116 117 КЗпП України, як похідної вимоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2025 року до Верховного Суду, АТ «НАК «Нафтогаз України», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що трудовим договором була передбачена грошова допомога працівнику тільки за умови встановлення її розміру колективним договором. При цьому, колективний договір такої грошової допомоги не передбачав.

Вказує, що передбачена колективним договором вихідна допомога не може бути виплачена позивачу через те, що він, укладаючи трудовий договір з товариством, вже був пенсійного віку (63 роки), при цьому пункт 5.4 колективного договору вказує про непоширення пункту 5.3 для таких осіб.

Зазначає, що набрало законної сили судове рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (справа № 761/9640/23), тому провадження у справі має бути закрите.

Крім того, позивач пропустив тримісячний строк для звернення до суду із цим позовом, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лозовой С. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними, не спростовують правильності вирішення апеляційним судом спору, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та зупинено виконання постанови апеляційного суду.

02 травня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2025 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «НАК «Нафтогаз України» та обіймав посаду начальника Департаменту бюджетних розрахунків та податкового планування.

28 січня 2020 року між АТ «НАК «Нафтогаз України» та ОСОБА_1 був підписаний трудовий договір № 388.

25 серпня 2020 року між АТ «НАК «Нафтогаз України» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 388/1 до трудового договору від 28 січня 2020 року № 388, відповідно до змісту якої сторони дійшли згоди внести з 10 серпня 2020 року зміни, зокрема, до пункту 4.2. розділу 4 трудового договору та змінили розмір посадового окладу ОСОБА_1 з 910 000 грн на 1 011 344 грн на місяць.

Наказом АТ «НАК «Нафтогаз України» від 30 грудня 2022 року № 511-к ОСОБА_1 , начальника Департаменту бюджетних розрахунків та податкового планування, звільнено із займаної посади 30 грудня 2022 року за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі статті 38 КЗпП України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду

від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 636/3659/20, від 05 жовтня 2022 року у справі № 753/6287/21, від 15 березня

2023 року у справі № 201/8085/21, від 26 квітня 2023 року у справі № 201/8083/21, від 22 січня 2025 року у справі № 757/5467/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України),

Касаційна скарга АТ «НАК «Нафтогаз України» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини першої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Статтею 117 ЦПК України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Судами було встановлено, що положеннями пункту 5.3 колективного договору АТ «НАК «Нафтогаз України» передбачено виплату працівнику вихідної допомоги у разі звільнення у зв`язку з виходом на пенсію та її розмір, який залежить від стажу роботи в нафтогазовій галузі.

Пунктом 4.10 трудового договору, на який посилався позивач, визначено, що у разі звільнення у зв`язку з виходом працівника на пенсію йому виплачується грошова допомога у розмірі, встановленому колективним договором компанії, але не більше ніж 5 посадових окладів працівника.

Пославшись на вказані норми права та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до положень пункту 4.10 трудового договору одержання працівником грошової допомоги у разі звільнення у зв`язку з виходом на пенсію не передбачає будь-яких умов та обмежень, натомість розмір такої допомоги корелюється колективним договором. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ «НАК «Нафтогаз України» грошової допомоги у розмірі 5 053 720 грн, передбаченої пунктом 4.10 трудового договору, та, відповідно, і позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку на підставі положень статей 116 117 КЗпП України, як похідної вимоги.

Проте, з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до частини першої, другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Встановивши обґрунтованість позовних вимог, апеляційний суд не перевірив дотримання строку звернення до суду (стаття 233 КЗпП України), що є обов`язком суду, оскільки такі строки у трудових спорах перевіряються незалежно від доводів (заяв про це) сторін.

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом «ex officio», незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18 (провадження № 61-5845св19), від 03 жовтня 2022 року у справі № 204/1724/20 (провадження № 61-18714св20), від 22 січня 2025 року у справі № 757/5467/21 (провадження № 61-15004св24).

Установлено, що позивача було звільнено 30 грудня 2022 року. Довідку про його доходи, з якої вбачається наявність/відсутність заборгованості, позивач отримав у січні 2023 року. З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся у листопаді 2023 року, а тому суд зобов`язаний був перевірити дотримання строку звернення до суду зі вказаним трудовим спором, чого апеляційний суд не зробив, задовольняючи позов.

Доводи відзиву ОСОБА_1 на касаційну скаргу про те, що перебіг позовної давності переривався поданням позову у справі № 761/9640/23, є помилковими, оскільки КЗпП України не оперує терміном «позовна давність», а строком звернення до суду (стаття 233 КЗпП України).

Зазначене є різними інститутами права, так як переривання та інше, що передбачене нормами ЦК України не застосовується до трудових спорів.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, апеляційний суд не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, не врахував всіх доводів учасників справи, належно їх не перевірив, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Крім того, апеляційному суду слід перевірити доводи АТ «НАК «Нафтогаз України»про те, що ОСОБА_1 заявив тотожний позов, так як подібний спір вирішено у справі № 761/9640/23, а зазначене може бути підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Такі доводи зазначалися у відзиві на апеляційну скаргу (том 1, а. с. 231-237). Апеляційний суд у порушення підпункту в) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України, згідно з яким постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з

мотивувальної частини із зазначенням, у тому числі, мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, не дав відповідним доводам жодної правової оцінки.

Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат, оскільки справа направляється на новий розгляд.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець