Постанова

Іменем України

02 червня 2023 року

м. Київ

справа № 357/7273/20

провадження № 61-1185св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на частку майна, що є об`єктом спільної сумісної власності,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2020 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила встановити:

- факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 з серпня 2006 року по 31 травня 2020 року;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки автомобіля марки «HYUNDAI TUCSON», д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, як частку в об`єкті спільної власності з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з серпня 2006 року вона почала проживати однією сім`єю з ОСОБА_3 , який на той час був розлучений, а позивач - вдовою.

Між ними склались притаманні для подружжя стосунки, а саме: вони спільно проживали, вели спільний побут та бюджет, позивач піклувалась про побудову сімейних відносин на засадах взаємної любові, поваги та взаєморозуміння.

З серпня 2006 року по грудень 2015 року вони проживали в квартирі АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 і його колишній дружині ОСОБА_4 , а з грудня 2015 року по 31 травня 2020 року позивач та ОСОБА_3 проживали в належній їй квартирі АДРЕСА_2 .

Перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , придбали за спільні кошти автомобіль «HYUNDAI TUCSON», який між ними не був поділений.

Після смерті ОСОБА_3 на цей транспортний засіб претендує в порядку спадкування його дочка - ОСОБА_5 , тому у позивача виникла необхідність визнати в судовому порядку факт проживання разом з ОСОБА_3 однією сім`єю в період часу з кінця серпня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати право власності на 2/3 частки в спільному сумісному майні.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рокитнянський районний суд Київської області рішенням від 07 квітня 2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

Встановив факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , як чоловіка та дружини з серпня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнав за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини автомобіля «Hyundai Tucson» 2.0 легковий універсал д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, зеленого кольору, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , як на частку об`єкту спільної власності з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду мотивовано тим, що позивач довела факт проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки це узгоджувалось із наданими поясненнями свідків, і з наданими письмовими доказами, які не було спростовано доводами відповідача.

Київський апеляційний суд постановою від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 07 квітня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на частку майна, що є об`єктом спільної сумісної власності залишив без задоволення.

Приймаючи постанову про скасування рішення місцевого суду та ухвалюючи у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову суд апеляційної інстанції установив відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач і померлий ОСОБА_3 мали взаємні права та обов`язки притаманні подружжю, вели спільний побут та бюджет на час придбання спірного майна. Апеляційний суд також встановив відсутність відомостей про внесення позивачем на придбання цього майна особистих коштів.

За таких обставин вважав, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, як про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з серпня 2006 року по 31 травня 2020 року, та і про визнання за позивачем права власності на 2/3 частини у спільний власності на спірний автомобіль.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року в якій, просить оскаржене судове рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

ОСОБА_1 зазначає, що оскаржена постанова підлягає скасуванню, оскільки не підписана одним із суддів, які входили до складу колегії під час розгляду справи судом апеляційної інстанції - Поліщук Н. В.

Узагальнені доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У поданому у лютому 2023 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Рашкова В. В. просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржену постанову залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість аргументів касаційної скарги.

Зазначає, що позивачу апеляційним судом було вручено копію постанови, виготовлену за допомогою автоматизованої системи документообігу, яка була засвідчена помічником судді і на місці, де знаходяться підписи суддів містилися написи - «підпис».

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 02 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження у справі. Витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

14 лютого 2023 року цивільна справа № 357/7273/20 надійшла до суду касаційної інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Чоловік позивача ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 19 березня 1999 року, виданим відділом РАГС Білоцерківського міськвиконкому Київської області згідно актового запису № 430 року (а. с. 22 том 1).

Білоцерківський міськрайонний суд рішенням від 28 липня 2006 року у справі № 2-4403/2006 розірвав шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (а. с. 27 том 1).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 від 02 червня 2020 року, виданим Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а. с. 20 том 1).

Позивач стверджує, що з серпня 2006 року до дня смерті ОСОБА_3 вона проживала разом з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а саме з серпня 2006 року вони проживали за його місцем реєстрації, а з грудня 2015 року по травень 2020 року, вони проживали за адресою її місця проживання, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя.

На підтвердження обставин спільного проживання стороною позивача були надані:

- дані про заробітну плату позивача за 2015-2018 роки, як медичної сестри КНП БМР Білоцерківська МЛ № 1 (а. с. 23-26 том 1);

- квитанції про оплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 в 2020 році (а. с. 45-47 том 1);

- копію банківської карти ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_5 (а. с. 28 том 1);

- копію декларації про вибір лікаря № 0001-М8НН-НМ00, заповненої 20 березня 2019 року, де вказано, що пацієнт ОСОБА_3 має довірену особу для повідомлення у разі настання екстреного випадку - ОСОБА_1 (а. с. 27 том 1);

- копію довідки КНП «Білоцерківської станції екстреної медичної допомоги» від 30 травня 2020 року № 378 про те, що на адресу: АДРЕСА_4 , яке є місцем реєстрації позивача, до ОСОБА_3 , який зареєстрований АДРЕСА_3 виїздила карета екстреної медичної допомоги (а. с. 14, 40 том 1);

- копію медичної карти № 4655 стаціонарного хворого ОСОБА_3 де зазначено про його госпіталізацію 30 травня 2020 року, цього ж дня підписана від імені ОСОБА_1 інформативна відмова від виконання хірургічного втручання (операції) щодо ОСОБА_3 (а. с. 114-116 том 1);

- фотознімки із зазначенням на деяких з них дат 2013 року (а. с. 48-51 том 1);

- ордер на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , виданий на ім`я ОСОБА_4 (а. с. 52, 54 том 1).

У судовому засіданні була допитана свідок зі сторони позивача ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зазначила, що була сусідкою позивача та ОСОБА_3 в період часу з 2006 року по кінець 2008 року. Після переїзду за іншим місцем проживання, ОСОБА_7 періодично з`являлась до квартири, так як там залишилась проживати її дочка та продовжувала спілкуватись із сусідами. Крім того часто зустрічала їх разом біля магазинів, обговорювали спільно як їх життя так і життя свідка. Знає, що позивач з ОСОБА_3 проживала постійно як чоловік та дружина, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, часто ходили на ринок за продуктами. З сім`єю постійно проживала донька позивача та періодично приїздила дочка померлого ОСОБА_3 від першого шлюбу - ОСОБА_8 . Зазначила, що для купівлі автомобіля «HYUNDAI TUCSON» д.н.з. НОМЕР_6 сім`ї не вистачало коштів, тому ОСОБА_1 докладала власні кошти, отримані від продажу успадкованого нею будинку. Всі ці обставини їй відомі особисто, вона дізналася про них під час спілкування з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

За даними свідоцтва серія НОМЕР_7 встановлено, що ОСОБА_3 з 08 лютого 2011 року по 18 квітня 2011 року проходив підготовку за програмою водії транспортних засобів категорії «В» в навчальному центрі «Державна служба Укравтодор».

За даними свідоцтва серія НОМЕР_8 встановлено, що ОСОБА_1 з 08 лютого 2011 року по 18 квітня 2011 року проходила підготовку за програмою водії транспортних засобів категорії «В» в навчальному центрі «Державна служба Укравтодор».

З копії договору від 07 червня 2011 року № 07-06/11-1, згідно з яким позивач придбала транспортний засіб «OPEL KADET», 1985 р.в. за 146 038 грн (а. с. 44 том 1).

З копії листа Територіального сервісного центру № 3242 регіонального сервісного центру в Київській області МВС від 23 червня 2020 року встановлено, що за ОСОБА_9 було зареєстровано транспортний засіб «OPEL KADET», 1985 р.в., д.н.з. НОМЕР_9 , який було знято з реєстрації 04 лютого 2014 року та транспортний засіб «KIA GLARUS», 1997 р.в., д.н.з. НОМЕР_10 , який перереєстровано на іншого власника 05 лютого 2014 року (а. с. 43 том 1).

З копії договору купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки від 26 червня 2019 року встановлено, що позивач продала, належний їй на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_5 , ціна договору визначена сторонами у розмірі 62 453 грн (а. с.15-17 том 1).

З копії листа Головного сервісного центру МВС від 05 серпня 2020 року встановлено, що за ОСОБА_3 зареєстровано транспортні засоби: «HYUNDAI TUCSON», 2006 р.в., з 06 серпня 2019 року та «PEUGEOT PARTNER», 2005 р.в., з 31 жовтня 2017 року (а. с. 90, 91).

З копії свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_11 на транспортний засіб «HYUNDAI TUCSON» д.н.з. НОМЕР_6 встановлено, що власником визначений ОСОБА_3 (а. с. 29 том 1).

З висновку експертного дослідження № 102 від 16 липня 2020 року встановлено, що вартість транспортного засобу «HYUNDAI TUCSON» д.н.з. НОМЕР_6 визначена в розмірі 181 200 грн (а. с. 31-39 том 1).

Апеляційний суд вказував, що матеріали справи містять копію свідоцтва про шлюб від 25 липня 2020 року, якою підтверджується обставина зміни відповідачем ОСОБА_4 прізвища на « ОСОБА_10 » та копія паспорту позивача (а. с. 95, 96 том 1).

Обставини родинних відносин відповідача і померлого ОСОБА_3 визнані позивачем.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

В касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції посилалася лише на те, що воно не підписано всім складом суду.

На підставі частини третьої статті 381 ЦПК України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У справі, що переглядається:

ухвалою Київського апеляційного суду від 22 липня 2022 року справу призначено до розгляду на 11 годину 00 хвилин 08 вересня 2022 року;

08 вересня 2022 року апеляційний суд відклав розгляд справи до 20 жовтня 2022 року до 12 години 30 хвилин для належного повідомлення сторін у справі;

20 жовтня 2022 року справа була знята з розгляду у зв`язку із перебуванням судді Соколової В. В. з 17 жовтня 2022 року по 21 жовтня 2022 року включно на підготовці для підтримання кваліфікації суддів судових палат у цивільних справах апеляційних судів. Сторонам розіслано судові повістки в яких зазанчено, що справу призначено на 22 грудня 2022 року на 12 годину 45 хвилин;

за результатами розгляду справи прийнята постанова, яка підписана всім складом суду (головуюча та судді).

За таких обставин порушень норм процесуального права під час оформлення судового рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Посилання на те, що копія постанови повинна відповідати оригіналу, тому повинна містити підписи трьох суддів, безпідставне.

Відповідно до пункту третього розділу 11 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, копія судового рішення, виготовлена апаратом суду, засвідчується відповідальною особою апарату суду та відповідною печаткою суду із зазначенням дати.

На копії документа зазначається найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів і прізвища, дати засвідчення копії (пункт дев`ятий розділу).

Отже, наявність підписів складу суду на копії судового рішення не передбачена.

Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 жовтня 2022 року у справі № 296/9729/20.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров