Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.02.2019 року у справі №761/12713/17

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 761/12713/17

провадження № 61-3218св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Вища рада правосуддя як правонаступник Вищої ради юстиції, Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва, у складі судді Рибака М. А., від 10 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Панченка М. М., Слюсар Т. А., Волошиної В. М., від 23 січня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Вищої ради правосуддя як правонаступника Вищої ради юстиції та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 03 грудня 2015 року він звернувся до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) із скаргою про притягнення до відповідальності судді Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) ОСОБА_2. за грубе порушення норм матеріального і процесуального права, позбавлення його доступу до правосуддя та порушення присяги судді під час постановлення ухвали від 04 вересня 2015 року у справі № К/800/39963/15.

Листом від 22 вересня 2016 року № 9997/0/9-16 заступник голови ВРЮ повідомив позивача про те, що за результатами проведеної перевірки на засіданні 14 липня 2016 року було прийнято рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_2

Позивач вважав, що дії ВРЮ під час розгляду його скарги були незаконними та зазначав, що такими діями було принижено його честь, гідність та ділову репутацію, а також завдано моральної шкоди, яку ОСОБА_1 оцінив у 10 000 000,00
грн та просив стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не було надано суду належних і допустимих доказів в обґрунтування заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди, зокрема доказів протиправної поведінки ВРЮ чи її посадової особи, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди позивач не надав будь-яких доказів у розумінні статей 76, 77, 78, 79, 80, 81 ЦПК України, які б підтверджували факт неправомірності дій відповідача, та факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру саме внаслідок неправомірних дій відповідача, не довів в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями її заподіяно та з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не в повному обсязі досліджено обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема положення статей 40, 56 Конституції України, статей 16, 23, 1167, 1174 ЦК України. У порушення вказаних вимог матеріального права, суди не захистили порушені права позивача. Суди не мали права вимагати у позивача здійснити оскарження дій ВРЮ. У порушення вимог статті 263 ЦПК України районний суд, з висновками якого погодився й апеляційний суд, не вказав причини відхилення доводів та доказів позивача, зазначених у позовній заяві, які свідчать про наявність підстав для задоволення заявлених вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ВРП як правонаступника ВРЮ та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди призначено до судового розгляду.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ВРП посилається на те, що суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки ВРЮ стосовно позивача не було вчинено жодних протиправних дій та не допущено неправомірної бездіяльності, а тому не настали й будь-які негативні наслідки для позивача, що виключає право останнього на відшкодування моральної шкоди.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 грудня 2015 року до ВРЮ надійшла скарга ОСОБА_1 (вх. № Б-2223/8/7-15) щодо наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ВАСУ ОСОБА_2.

На думку автора скарги, суддя допустив істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані з відмовою у доступі до правосуддя, чим порушив присягу судді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРЮ від 07 грудня 2015 року вказана скарга передана члену ВРЮ Мамонтовій І. Ю. для проведення перевірки.

За наслідками перевірки відомостей, викладених у скарзі, член ВРЮ Мамонтова І. Ю. дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВАСУ ОСОБА_2 (висновок від 13 червня 2016 року).

На засіданні 05 липня 2016 року дисциплінарна секція ВРЮ дійшла висновку рекомендувати ВРЮ прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВАСУ ОСОБА_2.

Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача-члена ВРЮ Мамонтову І. Ю., врахувавши висновок дисциплінарної секції, ВРЮ дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВАСУ ОСОБА_2, про що було винесено рішення від 14 липня 2016 року № 1419/0/15-16.

Рішенням ВРЮ встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справи України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.

Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області надати ОСОБА_1 відповідь на його звернення від 28 серпня 2014 року в частині надання копій документів, які підтверджують вартість кожного предмета речового майна, яка була використана при розрахунку грошової компенсації ОСОБА_1 за невидані предмети речового майна за період несення служби в Сокальському районному відділі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області. У решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою судді ВАСУ ОСОБА_2 від 04 вересня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

ОСОБА_1 подав заяву про роз'яснення судового рішення ВАСУ від 04 вересня 2015 року.

Суддею ВАСУ ОСОБА_2 постановлено ухвалу від 19 жовтня 2015 року про повернення ОСОБА_1 заяви про роз'яснення ухвали ВАСУ від 04 вересня 2015 року про відмову у відкритті касаційного провадження, з посиланням на те, що роз'ясненню підлягає судове рішення, яким вирішено спір по суті, а не процесуальна ухвала суду касаційної інстанції.

За результатами оцінки встановлених обставин ВРЮ дійшла висновку про те, що доводи заявника про вчинення суддею ОСОБА_2 дисциплінарного правопорушення не знайшли свого підтвердження, оскільки суддя ВАСУ ОСОБА_2 діяв на підставі, у межах та у спосіб, які передбачені законом, і у його поведінці не було виявлено ознак дисциплінарного правопорушення, які відповідно до частини 1 статті 92 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" можуть бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.

Позиція Верховного Суду

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

За змістом частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтями 1173, 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального і процесуального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.

Судами встановлено, що позивач не довів неправомірності дій або бездіяльності відповідача під час ухвалення 14 липня 2016 року рішення за скаргою ОСОБА_1

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що внаслідок прийняття ВРЮ вказаного рішення було порушено його немайнові права, зокрема відбулось приниження честі та гідності, ділової репутації, порушення нормальних ділових та життєвих зв'язків. Розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди позивачем також не доведено.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували нормиматеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С.

Ф. Хопта