Постанова

Іменем України

03 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 686/13784/21

провадження № 61-19019св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - держава Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України,

представник відповідача -Шопіна Юлія Олегівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Карплюка О. І. від 09 вересня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Гринчука Р.

С., Грох Л. М., Костенка А. М., від 02 листопада 2021 року.

Основний зміст позовної заяви та її обґрунтування

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна, в особі Міністерства внутрішніх справ України, про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, щопостановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11 його позов задоволено частково. Зобов'язано Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у його паспорт громадянина України, який видати йому на руки. Позивач вказував, що тривалий час зазначене судове рішення не виконувалося, внаслідок чого йому завдано моральної шкоди. Стверджував, що він зазнав душевних страждань і приниження, відчував страх і занепокоєння за своє психологічне здоров'я, переніс стрес і розчарування в системі органів державної влади, були порушені його честь і гідність, він вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з держави Україна на свою користь 30 000 000 000 грн моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду за період з 05 червня 2021 року по 07 червня 2021 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 09 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Міністерство внутрішніх справ України не є належним відповідачем у цій справі, оскільки шкоду позивачу завдано внаслідок невиконання рішення суду, отже вимоги позивача є необґрунтованими й такими, що не підлягають до задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 09 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 300 грн відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що порушення прав позивача внаслідок протиправної бездіяльності держави Україна та наявність шкоди, заподіяної такою бездіяльністю встановлена судовими рішеннями, що набрали законної сили, у справі № 686/8422/20. Посилаючись на глибину заподіяної моральної шкоди, характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнав позивач унаслідок бездіяльності державного органу, вимог розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, тривалості моральних страждань позивача у зв'язку з неможливістю користуватися паспортом громадянина України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що сума у розмірі 300 грн

є достатньою для відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому невиконанням постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11 у період з 05 червня

2021 року по 07 червня 2021 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову у повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального

і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, від 22 червня

2017 року у справі № 6-501цс17 та від 27 вересня 2017 року у справі № 6-1435цс17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, від 19 лютого 2020 року

у справі № 755/9215/15-ц, від 01 вересня 2021 року у справі № 216/3521/16-ц та постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року

у справі № 638/6944/16-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 686/20012/18, від 20 червня 2019 року

у справі № 632/580/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 761/24143/19,

від 20 вересня 2021 року у справі № 686/8422/20, від 02 листопада

2021 року у справі № 686/29216/20 (пункт 1 частини другої

статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що судом апеляційної інстанції неправильно визначено розмір відшкодування моральної шкоди, яка обчислена ним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини як справедлива сатисфакція за тривале правопорушення. Вважає, що факт невиконання судового рішення у справі № 2270/14181/11 та факт заподіяння йому моральної шкоди внаслідок невиконання цього судового рішення встановлено у справі № 686/8422/20. Також заявник просить суд передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу Міністерство внутрішніх справ України просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, посилаючись на те, що міністерство не порушувало його права та інтереси, відповідно не може нести відповідальність за завдану йому шкоди. Вважає, що позивач документально не підтвердив завдання йому моральної шкоди у визначеному ним розмірі. Також особа, яка подала відзив, вказує, що позивач зловживає процесуальними правами, оскільки на розгляді в судах перебувають справи з аналогічними предметом спору.

У прохальній частині касаційної скарги та прохальній частині відзиву заявники просять розглядати справу в судовому засіданні за їх участю.

За змістом частини 1 статті 401 ЦПК України попередній розгляд проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо Частиною 13 статті 7 ЦПК України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ураховуючи те, що триває попередній розгляд справи, повідомлення учасників справи не передбачено положеннями ЦПК України, судом касаційної інстанції в межах касаційного провадження не проводиться встановлення обставин справи і фактів, а також не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, клопотання ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду

від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію в паспорт громадянина України ОСОБА_1, який йому видати на руки.

На підставі цього рішення 11 червня 2012 року суд видав виконавчий лист № 2270/14181/11, який перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області (виконавче провадження № 33223826).

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року замінено боржника у виконавчому проваджені № 33223826, а саме - Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області.

Постановою державного виконавця від 28 грудня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2270/14181/11, виданого 11 червня 2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом закінчено на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року у справі № 686/8422/20, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1

10 510 грн моральної шкоди, завданої бездіяльністю управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області. Постановою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року касаційні скарги управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області та

ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року - без змін.

Під час розгляду справи № 686/8422/20 судами встановлено порушення прав позивача внаслідок протиправної бездіяльності відповідача та наявність шкоди, заподіяної такою бездіяльністю. Частково задовольняючи позов, суди виходили з того, що тривале невиконання судового рішення у справі № 2270/14181/11, ухваленого на користь позивача, спричинило йому моральну шкоду.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У відповідності до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України обов'язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) вказано, що згідно

зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

За змістом частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, спричинило йому моральну шкоду. Судом апеляційної інтстанції правильно враховано, що судовими рішеннями у справі № 686/8422/20, що набрали законної сили, встановлено протиправність бездіяльності відповідача, яка полягає у невиконанні судового рішення, та спричинення моральної шкоди, заподіяної позивачу такою бездіяльністю. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. Судом апеляційної інстанції правильно визначено її розмір, враховано характер і обсяг душевних страждань позивача, вимоги розумності та справедливості, заявлений позивачем період невиконання судового рішення (з 05 червня

2021 року по 07 червня 2021 року), а також взято до уваги, що з Державного бюджету України на користь позивача вже було стягнуто грошові кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок невиконання судового рішення, у справі № 2270/14181/11.

Посилання касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставним, оскільки висновки судів за встановлених у цій справі обставин не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником у касаційній скарзі постановах. Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегією суддів не встановлено.

Доводи касаційної скарги, які у значній мірі стосуються розміру визначеного судом апеляційної інстанції відшкодування моральної шкоди, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, судом апеляційної інстанції зроблена належна правова оцінка доказів.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович