Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.05.2021 року у справі №705/3855/20

Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 705/3855/20

провадження № 61-8005св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Державне підприємство "Уманське лісове господарство",

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Уманське лісове господарство" на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2020 року у складі судді Гудзенко В. Л. та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Єльцова В. О., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства (далі - ДП) "Уманське лісове господарство", третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 1989 року працював у ДП "Уманське лісове господарство" на різних посадах, має стаж роботи у галузі лісового господарства понад 30 років. Із 14 липня 2015 року ОСОБА_1 обіймав посаду лісничого Потаського лісництва ДП "Уманське лісове господарство". Наказом директора від 10 вересня 2020 року № 143-к ОСОБА_1 звільнено із посади за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, на підставі пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Підставами звільнення позивача ОСОБА_1 вказано: наказ від 01 вересня 2020 року № 255-аг про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1; наказ від 01 вересня 2020 року № 256-аг про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1; згода профспілкового комітету; рішення колегії Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства від 09 вересня 2020 року.

Позивач ОСОБА_1 переконував, що наказ про його звільнення прийнято із порушенням законодавства та таким, що порушує його право на працю, визначене статтею 43 Конституції України.

Позивач зазначав, що відповідач не зажадав від нього пояснення до того, як оголосити йому догану, в наказі про оголошення догани не зазначив, коли саме ОСОБА_1 вчинив проступок, за який його притягнено до відповідальності, ким та коли його було зафіксовано. Крім того, позивач вважав, що його притягнуто до відповідальності за невиконання нечинного нормативного акта.

Як вбачається з наказу від 10 вересня 2020 року № 143-к, ОСОБА_1 звільнено з посади за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Проте застосування до нього вказаної норми є незаконним.

ОСОБА_1 зазначав, що він мав бути звільнений за проступок, вчинений після отриманих доган, а не за раніше оголошені догани, які вже самі по собі є самостійним стягненням (як вид відповідальності). При цьому позивач вказував, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з заходів стягнення.

Позивач ОСОБА_1 вказував, що ДП "Уманське лісове господарство" порушило його право на працю у зв'язку з незаконним звільненням, тому відповідач повинен поновити його на роботі та сплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду. Моральну шкоду він обґрунтовує тим, що звільнення спричинило йому фізичні та душевні страждання, тяжкі переживання, у зв'язку з цим порушився його звичний уклад життя. Важко переживаючи обставини, що склалися, в нього останнім часом виникли серцеві болі, порушення сну, він живе в постійному стресі. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 15 000,00 грн.

За таких обставин позивач ОСОБА_1 просив суд: 1) визнати недійсним (незаконним) та скасувати наказ від 01 вересня 2020 року № 255-аг ДП "Уманське лісове господарство" про оголошення ОСОБА_1 догани; 2) визнати недійсним (незаконним) та скасувати наказ від 01 вересня 2020 року № 256-аг ДП "Уманське лісове господарство" про оголошення ОСОБА_1 догани; 3) визнати недійсним (незаконним) та скасувати наказ від 10 вересня 2020 року № 143-к ДП "Уманське лісове господарство" про звільнення ОСОБА_1 з роботи; 4) Поновити ОСОБА_1 на посаді лісничого Потаського лісництва ДП "Уманське лісове господарство"; 5) стягнути з ДП "Уманське лісове господарство" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за посадою лісничого Потаського лісництва у розмірі на дату винесення рішення; 6) стягнути з ДП "Уманське лісове господарство" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн; 7) судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ від 01 вересня 2020 року № 255-аг ДП "Уманське лісове господарство" про оголошення ОСОБА_1 догани. Визнано незаконним та скасовано наказ від 01 вересня 2020 року № 255-аг ДП "Уманське лісове господарство" про оголошення ОСОБА_1 догани. Визнано незаконним та скасовано наказ від 10 вересня 2020 року № 143-к ДП "Уманське лісове господарство" про звільнення ОСОБА_1 з посади Лісничого Потаського лісництва.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лісничого Потаського лісництва ДП "Уманське лісове господарство". Стягнуто з ДП "Уманське лісове господарство" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за посадою лісничого Потаського лісництва у розмірі 95 482,14 грн. Стягнуто з ДП "Уманське лісове господарство" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. Стягнуто з ДП "Уманське лісове господарство" на користь держави судовий збір у сумі 1
681,00 грн. Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді лісничого Потаського лісництва ДП "Уманське лісове господарство".

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оспорювані накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийняті роботодавцем із порушенням передбаченого законом порядку, врахував, що відсутні належні та допустимі докази на підтвердження систематичності невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, а тому дійшов висновку, що звільнення позивача з посади здійснено незаконно і він підлягає поновленню на роботі.

Стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу з відповідача на користь позивача, суд діяв у відповідності до норм частини 2 статті 235 КЗпП України, врахував довідку від 16 вересня 2020 року № 840, видану ДП "Уманське лісове господарство", та вважав, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1 224,13 грн.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що протиправними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, тому з урахуванням принципів розумності та справедливості останній має право на її відшкодування у розмірі 5
000,00 грн.

Додатковим рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 лютого 2021 року ухвалено доповнити рішення від 30 грудня 2020 року, зазначивши у п'ятому абзаці його резолютивної частини дату поновлення ОСОБА_1 на посаді лісничого Потаського лісництва ДП "Уманське лісове господарство" - "з 10 вересня 2020 року".

Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції виходив із того, що суд першої інстанції при постановленні рішення від 30 грудня 2020 року не зазначив дату, з якої ОСОБА_1 необхідно поновити на посаді лісничого Потаського лісництва ДП "Уманське лісове господарство".

Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року апеляційну скаргу ДП "Уманське лісове господарство" залишено без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2020 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції щодо наслідків вирішення спору не спростовують.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 травня 2021 року роз'яснено резолютивну частину рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2020 року, а саме: вказано, що сума, яка підлягала стягненню з ДП "Уманське лісове господарство" на користь ОСОБА_1, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу за посадою лісничого Потаського лісництва у розмірі 95 482,14 грн та моральна шкода в розмірі 5
000,00 грн, була визначена судом з урахуванням сплачених страхових внесків за розрахунковий період.

Постановляючи ухвалу про роз'яснення судового рішення, суд першої інстанції виходив із того, задовольняючи вимоги про оплату праці та відшкодування моральної шкоди, не було зазначено, що визначена до стягнення у рішенні сума була розрахована з урахуванням сплачених страхових внесків за розрахунковий період і це може утруднити виконання такого рішення відповідачем.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У травні 2021 року ДП "Уманське лісове господарство" засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року в якій, з урахуванням уточнень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвали нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- дійшли помилкових висновків про незаконність наказів заявника від 01 вересня 2020 року № 255-аг та від 01 вересня 2020 року № 256-аг про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;

- не дослідили копію наказу заявника від 22 січня 2020 року № 31-аг, на якому міститься відмітка позивача про ознайомлення, а також відеофайлу IMG_8547, який підтверджує оригінальність такого наказу;

- не врахували, що заявником, на підставі доповідної записки начальника відділу лісового господарства Колеснікова В. А. від 19 травня 2020 року, було встановлено невиконання ОСОБА_1 наказу від 22 січня 2020 року № 31-аг, що виразилось у неповідомленні підприємства на електронну адресу останнім про закінчення рубок за квітень 2020 року;

- не звернули увагу на те, що у травні 2020 року заявник виявив систематичні порушення ОСОБА_1 підпунктів 3.4,3.18 посадової інструкції, що виразилось у суттєвих розходженнях з даними, які вказано у відомостях матеріально-грошових оцінок лісосік та польових перелікових відомостях дерев, призначених у вибіркову санітарну рубку, перелік яких здійснював позивач, що стало наслідком перевищення допустимих норм, які викладені у наказі від 26 травня 2020 року № 174-аг;

- не надали належну оцінку тому, що позивач у порушення підпункту 3.4 посадової інструкції не організував належним чином заходів з охорони лісів від самовільних вирубок, наслідком чого стало вчинення невстановленими особами на території Потаського лісництва протягом року двох незаконних рубок, чим заявнику завдано збитків на загальну суму 1,9 млн грн, у зв'язку з чим слідчим відділом Тальнівського Відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області було зареєстровано кримінальні провадження;

- не врахували, що ОСОБА_1 у період з 21 травня по 21 серпня 2020 року перебував у відпустці та лікарняному, притягнення його до дисциплінарної відповідальності 01 вересня 2020 року відбулось відповідно до положень статті 148 КЗпП України, тобто не пізніше одного місяця з дня виявлення порушення (травень 2020 року) і не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням у відпустці;

- не надали оцінки тому, що після виходу ОСОБА_1 із відпустки 01 вересня 2020 року, керівництво підприємства надало позивачу на ознайомлення накази від 25 травня 2020 року № 173-аг, від 26 травня 2020 року № 174-аг та запропонувало надати у письмові пояснення щодо порушень, викладених у них. Однак позивач ознайомившись із вищевказаними наказами, від дачі пояснень відмовився, проте згодом їх надав;

- підставою для розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу стала надана позивачем Довідка про середню заробітну плату від 16 вересня 2020 року № 840, хоча у цій довідці місяцями розрахункового періоду вказані жовтень та листопад 2019 року, тобто період, який не має відношення до моменту звільнення позивача з посади;

- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 700/63/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 520/3689/16-ц, від 18 липня 2019 року у справі № 456/2368/16, від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17, від 03 липня 2019 року у справі № 161/6283/16-ц, від 07 червня 2018 року у справі № 465/6964/15-ц;

У червні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав відзив на касаційну скаргу ДП "Уманське лісове господарство", у якому просить в її задоволенні відмовити у повному обсязі, оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 13 травня 2021 року касаційну скаргу ДП "Уманське лісове господарство" на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року касаційну скаргу ДП "Уманське лісове господарство" залишено без руху, надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема уточнення предмета касаційного оскарження та доплату судового збору у розмірі 3 890,44 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2021 року (після усунення заявником недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Уманське лісове господарство" підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), витребувано із Уманського міськрайонного суду Черкаської області матеріали цивільної справи № 705/3855/20; надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

У червні 2021 року матеріали справи № 705/3855/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2021 року справу № 705/3855/20 призначено до судового розгляду колегією суддів у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 1989 року ОСОБА_1 працював у ДП "Уманське лісове господарство", з 14 липня 2015 року обіймав посаду лісничого Потаського лісництва.

Згідно з наказом ДП "Уманське лісове господарство" від 22 січня 2020 року № 31-аг "Про проведення огляду місць заготівлі деревини", з метою посилення контролю за дотриманням законодавства при проведенні місць заготівлі деревини, закріплено за підрозділами відповідні спеціалісти.

У цьому наказі також вказано, що при зачищенні заготівлі деревини на ділянці на адресу підприємства потрібно надсилати повідомлення для забезпечення участі закріплених за підрозділом спеціалістів в огляді місця заготівлі - відповідальний лісничий. Кожної п'ятниці надавати інформацію про складання актів огляду місць заготівлі протягом тижня за формою (додаток № 1) - відповідний помічник лісничого.

Наказом ДП "Уманське лісове господарство" від 25 травня 2020 року № 173-аг при аналізі книги рубок формування і оздоровлення лісів за 2020 рік та інформації, яку надають лісництва, виявлено, що деякими підрозділами не виконано пункт 1 та 2 наказу від 22 січня 2020 року № 31-аг про інформування на електронну адресу про закінчення заготовки і подальше складання актів огляду місць заготівлі деревини.

На зазначені ділянки акти огляду не складались. За невиконання пункту 2.2 наказу від 22 січня 2020 року № 31-аг помічнику лісничого Потаського лісництва ОСОБА_3 оголосити догану. Питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності лісничого Потаського лісництва ОСОБА_1 вирішити після його виходу з відпустки.

На підставі наказу ДП "Уманське лісове господарство" від 01 вересня 2020 року № 255-аг за невиконання пункту 1 наказу від 22 січня 2020 року № 31-аг щодо своєчасного інформування лісничими про закінчення заготівлі деревини на ділянках, що стало наслідком не своєчасного забезпечення участі закріплених підприємством за підрозділами спеціалістів для огляду закінчених ділянок заготівлі деревини в Потаському лісництві, чим порушено пункт 1.5.1 посадової інструкції лісничого (КОД КП 1221.2), та на підставі цього та наказу від 25 травня 2020 року № 173-аг лісничому Потаського лісництва ОСОБА_1 оголошено догану.

Згідно з наказом ДП "Уманське лісове господарство" від 26 травня 2020 року № 174-аг за порушення методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Держлісгоспу пункт
3.1 Відмежування лісосік, пункт 9.3 про розходження даних перевірки більше 10 % по ліквіду і 15 % по діловій, учаснику відводу помічнику лісничого ОСОБА_3 оголошено догану; про притягнення до дисциплінарної відповідальності лісничого ОСОБА_1 вирішити після його виходу з відпустки.

Відповідно до наказу ДП "Уманське лісове господарство" від 01 вересня 2020 року № 256-аг "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лісничого Потаського лісництва ОСОБА_1" за неналежну організацію з проведення робіт по відмежуванню лісосік, визначених у пункті 3.1, та відведення лісосік з порушенням підпунктів 4.5,4.6 Методичних вказівок з ведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Держкомлісгоспу", затверджених наказом Державного комітету лісового господарства України від 22 листопада 2010 року № 508, наслідком чого стало незадовільне виконання робіт з відведення і таксації лісосік та розходження даних перевірки більше ніж на 10 % по ліквідному запасу на лісосіці, та 15 % по діловій деревині, чим порушено вимоги вищевказаних Методичних вказівок, та за систематичне невиконання пунктів 3.4,3.18 посадової інструкції лісничого щодо непроведення оглядів місць вирубки і заготовленої деревини та іншої продукції, послаблення контролю за охороною лісів від самовільних рубок, внаслідок чого невстановлені особи на території Потаського лісництва протягом року вчинили дві незаконні рубки, чим підприємству завдано збитків на загальну суму 1,9 млн грн, та згідно з наказом від 26 травня 2020 року № 174-аг, лісничому Потаського лісництва ОСОБА_1 оголошено догану і поставлено питання про відповідність займаній посаді.

Як вбачається з наказу ДП "Уманське лісове господарство" від 22 січня 2020 року № 31-аг відповідальність за подання інформації про складання актів огляду місць заготівлі протягом тижня покладалася на помічника лісничого.

Згідно з наказом від 10 вересня 2020 року № 143-к ОСОБА_1 звільнено з посади лісничого Потаського лісництва 10 вересня 2020 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Підстава: наказ від 01 вересня 2020 року № 255-аг про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1; наказ від 01 вересня 2020 року № 256-аг про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1; згода профспілкового комітету; рішення колегії Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства від 09 вересня 2020 року.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що накази ДП "Уманське лісове господарство" від 01 вересня 2020 року № 255-аг, № 256-аг та від 10 вересня 2020 року № 143-к є незаконними, а тому вони підлягають скасуванню з поновленням його на раніше займаній посаді.

Також позивач зазначав, що на його користь підлягає стягненню із відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу і 15 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оспорювані накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийняті роботодавцем із порушенням передбаченого законом порядку, врахував, що відсутні належні та допустимі докази на підтвердження систематичності невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, а тому дійшов висновку, що звільнення позивача із посади здійснено відповідачем незаконно і він підлягає поновленню на роботі.

Стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу з відповідача на користь позивача, суд діяв у відповідності до норм частини 2 статті 235 КЗпП України, врахував довідку від 16 вересня 2020 року № 840, видану ДП "Уманське лісове господарство", та вважав, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1 224,13 грн.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що протиправними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, тому з урахуванням принципів розумності та справедливості останній має право на її відшкодування у розмірі 5
000,00 грн.

Із зазначеними висновками судів Верховний Суд цілком погодитись не може з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування

Щодо законності наказів відповідача про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільнення

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством, і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з? ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом, передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника, що випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків, і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Для підтвердження вини працівника роботодавцю необхідно не лише провести внутрішнє розслідування, а й зажадати та проаналізувати письмові пояснення працівника на підставі статті 149 КЗпП, врахувати всі обставини проступку.

Якщо працівник відмовився від пояснень, комісією роботодавця за участю представника виборного органу первинної профспілкової організації підприємства (якщо цей працівник є членом профспілки) у складі не менше трьох осіб складається відповідний акт. У ньому зазначаються обставини, за яких працівник відмовився написати пояснення, та факт усного роз'яснення працівникові правових наслідків через порушення ним трудової дисципліни.

Безпосередній керівник порушника повинен написати на ім'я роботодавця службову записку, в якій об'єктивно викласти фактичні обставини справи та пропозиції щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а також додати відповідні документи, які підтверджують факт порушення. Це має визначатися функціональними обов'язками керівника структурного підрозділу.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, зокрема, дійшов висновку про те, що в оспорюваних наказах відповідача від 01 вересня 2020 року № 255-аг та № 256-аг про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, не вказано, в який період часу він мав виконати покладені на нього трудові обов'язки, які терміни виконання таких обов'язків порушено, та коли вказані порушення виявлено відповідачем, а тому такі накази є незаконними.

Разом з тим суди попередніх інстанцій:

- не звернули увагу на те, що накази відповідача від 01 вересня 2020 року № 255-аг та № 256-аг, якими ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, винесено на підставі наказів від 25 травня 2020 року № 173-аг та від 26 травня 2020 року № 174-аг, які в свою чергу складено і сформовано на підставі матеріалів контрольних перевірок, рапортів та інших документів, в яких зазначено час вчинення порушення та його виявлення, і що лише всі документи в сукупності формують матеріали правопорушень, які інкриміновані позивачу (а. с. 62-63).

- не надали оцінку тому, що позивач ознайомився з наказами від 01 вересня 2020 року № 255-аг та № 256-аг і виклав свої особисті пояснення на вказаних наказах про незгоду з ними (а. с. 60-61).

- не врахували, що ОСОБА_1 в період з 21 травня по 31 серпня 2020 року перебував у щорічній відпустці, яка була продовжена у зв'язку з його тимчасовою непрацездатністю, та не перевірили, чи відбулось притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача згідно з наказом роботодавця від 01 вересня 2020 року, відповідно до строків, визначених статтею 148 КЗпП України;

- не дослідили те, що згідно з наказом відповідача від 03 липня 2019 року № 159-аг, ОСОБА_1 уже був притягнутий до дисциплінарної відповідальності та мав догану за невиконання наказу від 14 червня 2019 року № 146-аг про проведення раптової ревізії-обходу та передачі обходу, недостатній контроль за роботою лісової охорони лісництва. Дана догана не була оскаржена позивачем у встановленому законом порядку та була дійсною на момент винесення наказів від 25 травня 2020 року № 173-аг та від 26 травня 2020 року № 174-аг (а. с. 64).

Отже, суди детально не з'ясували, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення позивача, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, не перевірили дотримання відповідачем строків визначених статтею 148, 151 КЗпП України; не дослідили належним чином усі наявні у справі докази, а тому дійшли передчасного висновку про часткове задоволення позову.

Щодо розрахунку розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу

Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 розділу 2 Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Крім того, положеннями статті 241-1 КЗпП України передбачено, що строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений з посади на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України наказом ДП "Уманське лісове господарство" від 10 вересня 2020 року № 143-к.

У період з 21 травня по 31 серпня 2020 року позивач перебував у відпустці та на лікарняному.

Отже, останні два календарні місяці роботи позивача, які передували його звільненню і в які останній працював (без врахування періоду відпустки та тимчасової непрацездатності), є березень та квітень 2020 року.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув і, здійснюючи розрахунок середньоденної заробітної плати позивача за період з 10 вересня 2020 року по 30 грудня 2020 року, взяв за основу дохід позивача за жовтень-листопад 2019 року, як повно відпрацьовані ним місяці під час роботи у відповідача, та послався на довідку про середню заробітну плату від 16 вересня 2020 року № 840.

Отже, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, у зв'язку із чим неправильно вирішив спір у цій частині та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 вересня 2020 року по 30 грудня 2020 року в сумі 95 482,14 грн.

Крім того, суд не сприяв встановленню дійсних обставини, не встановив доходу позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата (березень та квітень 2020 року), і не витребував у відповідача такої інформації.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції, переглядаючи указане рішення суду першої інстанції в силу своїх повноважень, на вказане уваги не звернув, недоліків рішення суду першої інстанції не виправив.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України.

Згідно з частиною 4 статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки суди не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не дослідили та не надали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, то відповідно до статті 411 ЦПК України, керуючись принципом процесуальної економії, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене, встановити усі обставини справи, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, розглянути заявлені позивачем вимоги відповідно до норм чинного законодавства України та ухвалити законне і справедливе судове рішення.

Щодо судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Уманське лісове господарство" задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний В. А. Стрільчук В.

В. Яремко