Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.04.2021 року у справі №648/871/20

Постанова

Іменем України

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 648/871/20

провадження № 61-4998св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Білозерська районна державна адміністрація Херсонської області, Державна казначейська служба України,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Іващенка Андрія Івановича на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 25 листопада 2020 року у складі судді Бугрименка В. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Семиженка Г.

В., Кузнєцової О. А., Радченка С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, Державної казначейської служби України, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов'язання прийняти нове рішення, відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У червні 2019 року між вказаними сторонами виник спір щодо участі позивача у вихованні дитини та спілкуванні з нею, для вирішення якого 25 липня 2019 року позивач на підставі статті 158 Сімейного кодексу України звернувся до Органу опіки та піклування Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області з відповідною заявою.

Розпорядженням голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області від 05 лютого 2020 року № 53 визначено спосіб участі позивача у вихованні малолітнього сина шляхом встановлення їм побачень протягом двох годин двічі на місяць - першої і третьої суботи або неділі за окремою домовленістю між позивачем та ОСОБА_2 на нейтральній території у присутності ОСОБА_4, ОСОБА_5 або ОСОБА_6.

Позивач вважає, що вказане розпорядження суперечить як його інтересам, так і інтересам дитини, оскільки воно прийняте упереджено, без урахування всіх обставин, які мають значення, та за відсутності обставин, які б зумовлювали необхідність обмежень позивача у часі спілкування з дитиною. Вказує, що такий час повинен встановлюватися з урахуванням принципу рівності прав батьків щодо дитини.

Зазначає, що має бажання та фінансову можливість проводити з сином дозвілля, спрямовувати вільний час на його освіту та розширення світогляду, всіляко сприятиме самоусвідомленню дитини та засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі.

Також вказує, що до виникнення спору між ним та матір'ю сина останній проживав з ним. Спілкування із сином у присутності третіх осіб шкодитиме важливим родинним зв'язкам, позбавить дитину можливості вільно проявляти любов та скасовуватиме його прояви турботи до дитини.

Вважає, що вказаним вище розпорядженням голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області від 05 лютого 2020 року № 53 йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, розмір якої відповідно до висновку судово-психологічної експертизи складає 94 460,00 грн.

З урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області від 05 лютого 2020 року № 53 "Про визначення ОСОБА_1 способу участі у вихованні сина"; зобов'язати Білозерську районну державну адміністрацію Херсонської області прийняти нове рішення про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні сина, на підставі поданої ним заяви про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею від 25 липня 2019 року; відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконним розпорядженням голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області від 05 лютого 2020 року № 53 "Про визначення ОСОБА_1 способу участі у вихованні сина", за рахунок коштів державного бюджету України у розмірі 94 460,00 грн шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою України; вирішити питання щодо відшкодування судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 25 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржуване розпорядження відповідачем прийнято об'єктивно, в інтересах дитини, з дотриманням Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини та у відповідності до статті 158 Сімейного кодексу України.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Іващенко А. І. подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 25 листопада 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

23 березня 2021 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Іващенка Іващенка А. І. звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 25 листопада 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у вказаній цивільній справі.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити його позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

14 червня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю, між батьками дитини встановилися неприязні стосунки та існує спір з приводу місця проживання сина.

25 липня 2019 року позивачем на адресу Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області було подану заяву, у якій він просив визначити спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 та спілкування з ним шляхом встановлення систематичних побачень кожної неділі, понеділка, вівторка та середи з 09 години до 19 години, без присутності матері ОСОБА_2.

У відповідності до висновку Служби у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області від 22 січня 2020 року № 01-11/95 працівниками вказаної служби було проведено бесіди з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та вивчено надані ними документи, обстежено житлово-побутові умови проживання ОСОБА_1, які визнані належними, встановлено можливість обох батьків утримувати та виховувати дитину.

27 березня 2019 року під час бесіди з начальником служби у справах дітей вказаної державної адміністрації син ОСОБА_7 виявив бажання проживати з матір'ю, не заперечував проти побачень з батьком.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації від 20 грудня 2019 року ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 неодноразово погрожував їй, вчиняв фізичне насильство над нею у присутності сина, дитина знаходиться на її утриманні, батько матеріально допомагає.

Відповідно до інформації Херсонської міської громадської Асоціації психологів та психотерапевтів щодо результатів психологічного обстеження ОСОБА_3 останній повідомив, що чотири рази бачив, як батько бив матір, жестова мова про батька свідчить про невротичне відхилення поведінки через довготривалий стрес, у якому він перебував, дитина виявила бажання проживати з матір'ю, має наразі більше прихильність до неї, але він не проти батька, хоче з ним бачитися та проводити час.

Служба у справах дітей вважала за доцільне визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні сина ОСОБА_3 у виді побачень двічі на місяць І -ІІІ суботи на нейтральній території протягом 2 годин у присутності матері ОСОБА_2.

Розпорядженням голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області від 05 лютого 2020 року № 53 ОСОБА_1 було визначено спосіб участі у вихованні сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді побачень двічі на місяць І-ІІІ суботи або неділі за окремою домовленістю між батьками на нейтральній території у присутності третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 або ОСОБА_6 протягом двох годин, із зазначенням про те, що за домовленістю між батьками спосіб спілкування дитини з батьком може бути змінено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення судів першої та касаційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про зобов'язання провести реєстрацію спадкового майна та видати свідоцтво на спадкове майно в касаційному порядку не оскаржуються, а тому у вказаній частині вимог не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини 2 статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожен встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно статті 9 Конвенції, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 158 Сімейного кодексу України встановлено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Судами встановлено, що 25 липня 2019 року позивачем на адресу Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області було подану заяву, у якій він просив визначити спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 та спілкування з ним шляхом встановлення систематичних побачень кожної неділі, понеділка, вівторка та середи з 09 години до 19 години, без присутності матері ОСОБА_2.

Працівниками Служби у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області було проведено бесіди з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, вивчено надані сторонами документи, обстежено житлово-побутові умови проживання ОСОБА_1, які визнані належними, встановлено можливість обох батьків утримувати та виховувати дитину.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації від 20 грудня 2019 року ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 неодноразово погрожував їй, вчиняв фізичне насильство над нею у присутності сина, дитина знаходиться на її утриманні, батько матеріально допомагає.

Відповідно до інформації Херсонської міської громадської Асоціації психологів та психотерапевтів щодо результатів психологічного обстеження малолітнього ОСОБА_3 останній повідомив, що чотири рази бачив, як батько бив матір, жестова мова про батька свідчить про невротичне відхилення поведінки через довготривалий стрес, у якому він перебував, дитина виявила бажання проживати з матір'ю, має наразі більше прихильність до неї, але він не проти батька, хоче з ним бачитися та проводити час.

При таких обставинах Служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, розглянувши заяву ОСОБА_1 про визначення способу його участі у вихованні дитини, вивчивши детально матеріали даної справи, враховуючи ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків та інші обставини, що мають значення для вирішення питання, 22 січня 2020 року надала висновок № 01-11/95, в якому вважала за доцільне визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні сина ОСОБА_3 у виді побачень двічі на місяць І -ІІІ суботи на нейтральній території протягом 2 годин у присутності матері ОСОБА_2.

Розпорядженням голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області від 05 лютого 2020 року № 53 ОСОБА_1 було визначено спосіб участі у вихованні сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді побачень двічі на місяць І-ІІІ суботи або неділі за окремою домовленістю між батьками на нейтральній території у присутності третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 або ОСОБА_6 протягом двох годин, із зазначенням про те, що за домовленістю між батьками спосіб спілкування дитини з батьком може бути змінено.

Порушення процедури розгляду органом опіки та піклування заяви ОСОБА_1 про визначення способу його участі у вихованні дитини судами не встановлено.

При таких обставинах суди попередніх інстанцій, встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дитини та виходячи з найкращих інтересів малолітньої дитини, прийнявши до уваги її вік, врахувавши висновок Служби у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області від 22 січня 2020 року № 01-11/95 і вимоги статей 157, 158 СК України, дійшли до правильного висновку про відмову у позові.

При цьому слід приймати до уваги, що, у відповідності до частини 1 статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Також суди вірно зазначили, що в подальшому позивач не позбавлений можливості, за умови наявності певних змін, повторно звернутися з питанням про перегляд способу участі у вихованні сина.

Разом із тим, оскільки підстав для скасування оскаржуваного розпорядження голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області від 05 лютого 2020 року № 53 встановлено не було, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні похідної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини 1 статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на їх законність не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Іващенка Андрія Івановичазалишити без задоволення.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 25 листопада 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов