Постанова КЦС ВП від 01.10.2025 року у справі №760/18574/22

Друк

Пошук

36

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.10.2025 року у справі №760/18574/22

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 760/18574/22

провадження № 61-6689св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,

відповідач(позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської територіальної громади,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 року у складі судді Зуєвич Л. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської територіальної громади, про визначення місця проживання дитини та визначення порядку участі матері у вихованні та спілкування з дитиною.

2. Позов обґрунтовано тим, що з вересня 2016 року сторони проживали разом, а в листопаді 2016 року в них народився син ОСОБА_4 .

3. Зазначав, що сторони проживали в його квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з моменту народження сина до початку військових дій (до лютого 2022 року).

4. Після початку військових дій сторони переїхали у безпечне місце за адресою: АДРЕСА_2 , де проживали разом включно до травня 2022 року.

5. В травні 2022 року ОСОБА_2 після сварки з бабусею сина (матір`ю позивача за первісним позовом) забрала сина і поїхала в Київ.

6. Зазначав, що постійно підтримував зв`язок з сином, віддав йому свій смартфон, установив в ньому систему батьківського контролю, міг відслідковувати його місцезнаходження і спілкуватись з ним.

7. Приблизно 07 серпня 2022 року син попросив забрати його до себе та, перебуваючи в квартирі в ЖК «Чайки», вони вирішили повернутися в с. Великі Млинівці Кременецького району до бабусі, де вони були зареєстровані як ВПО.

8. 22 серпня 2022 року ОСОБА_2 приїхала в с. Великі Млинівці Кременецького району, влаштувала сварку, морально тиснула на сина та забрала з собою в м. Київ.

9. При цьому ОСОБА_2 неодноразово викликала поліцію, заявляючи, що її побили, ображають та відбирають сина, однак такі факти не підтвердилися, а відповідні справи закрито.

10. Після того як ОСОБА_2 забрала свою позовну заяву, що була нею подана до Оболонського районного суду міста Києва, про визначення місця проживання сина, за допомогою у вирішенні питання спілкування з сином 16 вересня 2022 року він звернувся в міський центр дитини Київської міської державної адміністрації для допомоги за участю посередника (медіатора) проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб сторони самі змогли обрати той варіант рішення, який би задовольняв інтереси і потреби учасників конфлікту.

11. 17 жовтня 2022 року він отримав відповідь міського центру дитини за № 69010-42, в якій зазначено, що в рамках розгляду звернення медіатор центру неодноразово намагалась зв`язатись з ОСОБА_2 з метою з`ясування її згоди на участь в медіації, однак остання ігнорувала зазначені спроби.

12. Також вказував, що квартира, в якій проживали сторони та їх син, належить йому на підставі договору про участь у будівництві об`єкту № 7/1/1/6/ж від 26 лютого 2007 року, загальна площа квартири 44,00 кв. м, житлова 18,9 кв. м. В квартирі є ванна і туалет, будинок, в якому знаходиться квартира, розташований в житловому комплексі закритого типу з охороною, в`їзд в комплекс здійснюється по пропускам, а біля будинку є майданчик з клумбами і зеленими насадженнями, дитячі площадки.

13. ОСОБА_1 наголошував, що його дохід дозволяє повністю забезпечити сину належні умови життя, потреби і розвиток сина в безпечному, надійному і стабільному середовищі, він має час та можливість щоденно завозити і забирати сина з закладу освіти своїм авто, що належить йому на праві власності.

14. Позивач вказував, що пасивний дохід повністю забезпечує його потреби і потреби на виховання і розвиток сина. В 2022 році він відновив підприємницьку діяльність, зареєструвався як фізична особа підприємець платник єдиного податку третьої групи, вид діяльності КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, його очікуваний дохід 20 000 грн - 30 000 грн місяць, він сам організовує свій робочий графік, час роботи і відпочинку.

15. ОСОБА_2 має у власності частину кімнати в гуртожитку, де вона, на його думку, не зможе забезпечити сину належні умови проживання та розвитку.

16. Враховуючи викладене ОСОБА_1 просив суд:

визначити місце проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

визначити участь матері ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні із дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином:

- мати дитини, ОСОБА_2 , може відвідувати та спілкуватись з дитиною (сином), ОСОБА_4 , за погодженням з батьком дитини в будь-який день з урахуванням соціальних та вікових потреб дитини до 21:00 год.;

- 2 (два) дні на тиждень у вихідні дні дитина може проживати з матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 , мати дитини зобов`язана особисто повернути та/або привезти сина до визначеного місця проживання дитини: АДРЕСА_1 , до 21:00 год. в неділю;

- заборонити ОСОБА_3 без письмової згоди батька дитини вивозити дитину за межі Київської області.

17. В березні 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.

18. Позов обґрунтовано тим, що з дня свого народження дитина проживає зі своєю матір`ю за її зареєстрованою адресою місця проживання в квартирі АДРЕСА_4 , яка належить їй на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло.

19. ОСОБА_2 вказувала, що фактично від дня народження малолітнього сина і дотепер усі витрати, що пов`язанні з його здоров`ям, утриманням і створенням йому умов проживання та розвитку, зокрема, з відвідуванням дитячих навчальних закладів та спортивної секції, покладені на неї.

20. Від дня народження дитини його батько ( ОСОБА_1 ) не приймав та не приймає участі у вихованні та в утриманні сина. При цьому вона ніколи не чинила та не чинить жодних перешкод батьку у спілкуванні з дитиною.

21. Зазначала, що з 01 березня 2023 року ОСОБА_2 займає посаду провідного інженера сектору матеріально-технічного забезпечення відділу поточного утримання і постачання філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця», тобто має достатній регулярний самостійний дохід, а тому має усі можливості утримувати та задовольняти всі соціально-побутові потреби дитини.

22. 24 лютого 2022 року, після здійснення росією військової агресії проти України, батько дитини з метою уникнення для себе негативних наслідків збройного вторгнення екстрено евакуювався в Тернопільську область, де нібито дотепер зареєстрований як тимчасово переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .

23. 30 листопада 2022 року вона звернулась до Солом`янського районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття, просила допустити негайне виконання наказу в межах сплати платежу за один місяць.

24. 10 лютого 2023 року суд у справі № 760/18150/22 видав наказ про стягнення з батька аліменти на сина в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 30 листопада 2022 року і до досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 .

25. На думку ОСОБА_2 , на даний час батько дитини приховує своє дійсне місце проживання, намагаючись уникнути як виконання рішення суду з аліментів, так і мобілізації, для чого розпочав вживати заходів для отримання можливості виїхати з України як батько, який самостійно опікується дитиною.

26. Враховуючи викладене просила суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

27. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року, первісний та зустрічний позови задоволено частково.

28. Визначено місце проживання ОСОБА_4 почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з матір`ю - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5 ; два тижні з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

29. Двотижневий період проживання дітей з кожним з батьків починається з 10:00 год. неділі та завершується через два тижні о 10.00 год. неділі.

30. Перші два тижні, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили, дитина проживає з матір`ю.

31. По завершенні двох тижнів, протягом яких дитина проживала з батьком чи матір`ю, той з батьків, з ким вони проживали, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.

32. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

33. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 частково, суди першої та апеляційної інстанцій, врахувавши обставини справи, виходили із того, що як батько, так і мати дитини належним чином ставилися до виконання своїх батьківських обов`язків, позитивно характеризуються в побуті та професійній спільноті, не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання та розвитку дитини, у той же час між сторонами існує особистий конфлікт та неприязні стосунки, що унеможливило вирішення питання про фізичну опіку щодо їхньої спільної дитини в позасудовому порядку, а тому суди дійшли висновку, що застосування моделі спільної фізичної опіки над дитиною в даному випадку найбільш відповідатиме інтересам дитини.

34. При цьому судами зазначено, що розв`язання спору у даній справі шляхом встановлення спільної фізичної опіки над дитиною вирішує по суті проблеми у спілкуванні та вихованні дитини двома батьками у зв`язку з неможливістю її виховання у повноцінній сім`ї, створює передумови для її розвитку, формування особистості, забезпечує її міцними життєвими зв`язками з обома з батьків, що є надзвичайно важливим у житті дитини.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

35. У травні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 .

36. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

37. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

38. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким визначити місце проживання дитини разом із нею.

39. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року в справі № 754/3063/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);

недослідження зібраних в справі доказів; необґрунтоване відхилення клопотання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

40. Касаційна скарга мотивована тим, що вона не погоджується із висновками судів щодо встановлення судами спільної опіки та почергового проживання дитини у кожного з батьків через побоювання як за безпеку, здоров`я та психологічний стан дитини, так і за власну безпеку, здоров`я та психологічний стан.

41. Вказує, що твердження ОСОБА_1 є маніпулятивними, оскільки вони у шлюбі ніколи не перебували, разом не проживали, спільного господарства та бюджету не вели, отже ніколи не були сім`єю.

42. Зазначає, що дитина від народження постійно проживала разом із нею в її власній квартирі, а питання визначення місця проживання дитини виникло лише через сім років і вже після повномаштабного вторгнення російської федерації.

43. Вона завжди повністю забезпечувала всі потреби дитини, батько участі не приймав.

44. Крім того, вказаними судовими рішення порушується принцип стабільності життя дитини, оскільки дитина навчається за місцем проживання матері, а почергове проживання між населеними пунктами унеможливлює стабільне навчання, соціалізацію та навчання дитини. При цьому дитина хворіє на епілепсію, що вимагає постійного лікування, нагляду та стабільного розпорядку дня.

45. Посилається на те, що визначення спільної фізичної опіки щодо дітей можливе лише за умови наявності конструктивної взаємодії батьків, узгодження дій щодо виховання дитини, взаємодії поваги та довіри.

46. Разом із тим, у справі, яка є предметом касаційного розгляду, між сторонами існує глибокий міжособистісний конфлікт, підтверджений численними зверненнями до правоохоронних органів і зафіксованими фактами домашнього насильства з боку батька дитини.

47. Також заявниця вказує, що батько дитини ніде не працює, податків не платить. У зв`язку із відсутністю його участі у вихованні дитини вона була змушена звернутися до суду про стягнення з нього аліментів на утримання дитини.

48. У серпні 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3 про відмову від зустрічного позову та часткову підтримку первісного позову, у якій заявниця визнає позов ОСОБА_1 частково та просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти її відмову від її позову про визначення проживання дитини разом із матір`ю та визначити місце проживання дитини разом із батьком. Також заявниця просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визначення порядку участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

49. У липні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 від ОСОБА_1 ,у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

50. ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) народився син: ОСОБА_4 , що підтверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10 грудня 2016 року (т. 1, а. с. 55, 102).

51. 10 лютого 2023 року Солом`янський районний суд міста Києва у справі № 760/18150/22 видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 30 листопада 2022 року і до досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 103-104).

52. В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за вказаним судовим наказом за підписом головного державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Стебловської Ю. О. від 13 червня 2023 року (т. 2, а. с. 36-37), з якого вбачається, що заборгованість по аліментам станом на 30 червня 2023 року відсутня.

53. До матеріалів справи долучено довідку № 12 від 15 вересня 2022 року, видану в. о. директора Дошкільного навчального закладу № 712 м. Києва (т. 1, а. с. 112), за змістом якої зазначається, наступне:

Видана ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому, що він зарахований у дошкільний навчальний заклад № 712 з 01 вересня 2022 року (наказ № 21 від 30 серпня 2022 року; заява на вступ подана 14 липня 2022 року). У зв`язку з воєнним діями дошкільний навчальний заклад розпочав роботу 12 вересня 2022 року (наказ управління освіти Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 31 серпня 2022 року).

Дитина відвідує дошкільний заклад з 14 вересня 2022 року. Дитину приводить та забирає мама, ОСОБА_2 . ОСОБА_7 охайний, спокійний, врівноважений, позитивний.

54. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 було зараховано до 1-го класу у Ліцеї № 1 с. Петропавлівська Борщагівка, що підтверджується наказом № 103-од директора ліцею від 01 червня 2023 року та додатком № 2 до наказу № 103 від, а саме списком учнів 1-го класу до зарахування (т. 2, а. с. 38-41).

55. В матеріалах справи міститься копія листа № 069010-42 від 17 жовтня 2022 року за підписом в. о. директора Новак Л. Міського центру дитини Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради, адресованого ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 22), наступного змісту:

Міським центром дитини (далі - Центр) розглянуто Ваше звернення від 16 вересня 2022 року (вх. № 069010/ГТ-29) про проведення медіації між Вами та ОСОБА_2 . За результатами розгляду повідомляємо таке.

В рамках розгляду звернення, медіатор Центру неодноразово намагалася зв`язатися з ОСОБА_8 з метою з`ясування її згоди на участь в процесі медіації. Однак щоразу ОСОБА_2 ігнорувала зазначені спроби.

В ході розгляду Вашого звернення Вам було надано пояснення про динаміку розгляду та запропоновано особисто запросити ОСОБА_9 до переговорного процесу. Зазначені дії також не призвели до встановлення контакту медіатора з іншою стороною процесу.

Враховуючи те, що в межах терміну розгляду Вашого звернення медіатору не вдалося зв`язатися з громадянкою ОСОБА_2 та отримати її згоду на участь у медіації, керуючись принципом добровільної участі, проведення зазначеного процесу наразі неможливим.».

56. Розпорядженням Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 06 листопада 2023 року № 737 «Про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною», визначений спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4 , а саме: кожної середи з 17-00 до 20-00 год., кожного І та III тижня місяця з 15- 00 год. п`ятниці до 18-00 неділі (т. 3, зворотній бік а. с. 27, а. с. 99).

57. За змістом наданого Органом опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації висновку від 23 червня 2023 року (т. 2, а. с. 8-10) про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладено наступне:

Органом опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації розглянуто питання про надання висновку до суду по справі за позовом ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_3 , яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , 2016 року народження, та визначення способів участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.

Питання розглянуто 15 червня 2023 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації в присутності батька дитини ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що батьки дитини у шлюбі не перебували, у листопаді 2016 року народилась дитина. Після припинення стосунків малолітній залишився проживати з матір`ю.

Відповідно до судового наказу Солом`янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2023 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина, заборгованість по сплаті аліментів у батька дитини відсутня.

Розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 25 квітня 2023 року № 259 «Про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною» ОСОБА_1 визначено способи участі у вихованні та спілкуванні з сином, а саме, кожного понеділка та середи з 17.00 до 20.00, кожного І та III тижня місяця з 10.00 суботи до 17.00 неділі.

У позовній заяві та бесіді з працівником Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Служба) ОСОБА_1 зазначає, що з ОСОБА_5 проживали разом з вересня 2016 року по травень 2022 року. В травні 2022 року ОСОБА_2 після сварки з його матір`ю забрала сина та поїхала жити за своїм місцем проживання. Він цікавився сином, приділяє багато часу для його виховання та духовного розвитку, проводить з ним час. На сьогодні між батьками дитини існує спір щодо визначення місця проживання малолітнього. ОСОБА_1 , вказує, що у них з ОСОБА_5 різні погляди та методи щодо виховання сина, матір дитини чинить перешкоди у вільному спілкуванні з дитиною, маніпулює дитиною та налаштовує сина проти нього. Батько зазначає, що він повністю може забезпечити сину належні умови проживання, потреби і розвиток сина в безпечному, надійному та стабільному середовищі. Просить визначити місце проживання дитини з ним та визначити ОСОБА_3 наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з сином, а саме, за погодженням з батьком у будь-який день зустрічі з дитиною до 21.00 з урахуванням соціальних та вікових потреб дитини, два дні на тиждень у вихідні дні до 21.00 неділі.

ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем, має дохід, позитивно характеризується за місцем попередньої роботи, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, сплачує кошти на утримання сина.

Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 , складеного працівниками Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області» від 27 лютого 2023 року, за місцем проживання батька для дитини облаштована окрема кімната та створені належні умови для виховання та розвитку малолітнього.

Відповідно до психологічно-педагогічної характеристики від 29 березня 2023 року вихованця дитячого навчального закладу № 712 батько відвідує дитину у закладі, приділяє вихованню дитини достатньо часу, виявляє непідробний інтерес до життя та розвитку дитини.

Відповідно до інформації Міського центру дитини служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Центр) від 17 жовтня 2022 року в рамках розгляду заяви ОСОБА_1 щодо проведення медіації між ним та ОСОБА_5 , медіатор Центру неодноразово намагалась зв`язатись з ОСОБА_8 з метою з`ясування її згоди на участь у процесі медіації, однак ОСОБА_2 ігнорувала зазначені спроби.

У своїй заяві до суду ОСОБА_2 зазначає, що не проживала з батьком дитини однією сім`єю, малолітній проживає з нею за місцем її реєстрації, вона самостійно виховує та утримує сина, піклується про його розвиток та стан здоров`я. Вказує, що не чинить перешкоди у спілкуванні батька з сином. Батько дитини в свою чергу погрожує їй відібрати малолітнього, оскільки, на її думку, має намір ухилятись від виконання громадянського обов`язку з мобілізації та інших зобов`язань, зокрема, виконання рішень судів. Просить визначити місце проживання малолітнього сина з нею.

ОСОБА_2 працює, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 12 червня 2023 року, складеного працівником Служби, для дитини створені умови для проживання.

Відповідно до психологічно-педагогічної характеристики від 01 червня 2023 року, наданої дитячим клубом-садочком ОСОБА_10 , навчальну діяльність ОСОБА_7 контролює мама, з якою у хлопчика дуже дружні, відверті стосунки, яка є для нього авторитетом, радником.

ОСОБА_2 явку дитини до Служби для проведення бесіди по суті спору не забезпечила. Відмовилась від пропозиції працівника Служби щодо спілкування з дитиною під час проведення обстеження умов поживання.

Відповідно до інформації Центру від 30 травня 2023 року не виявилось за можливе провести діагностичну роботу психолога з ОСОБА_7 з метою вивчення психоемоційного стану дитини, особливостей дитячо-батьківських відносин, прихильності дитини до батьків, одного із них чи інших членів родини у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 відмовилась від діагностичної роботи з дитиною у Центрі.

Керуючись статями 19 157 159 160 161 Сімейного кодексу України, пунктом 72, 74 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», враховуючи матеріали справи, виходячи з інтересів малолітнього та неможливості встановити прихильність дитини до одного з батьків, орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації не може надати перевагу одному із батьків у вирішенні спору щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , 2016 року народження.

58. У висновку, наданому Службою у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації висновку від 08 вересня 2023 року, (т. 2, а. с. 80-91) про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , викладено наступне:

У позовній заяві та бесіді з працівником Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Служба) ОСОБА_1 зазначає, що з ОСОБА_5 проживали разом з вересня 2016 по травень 2022 року. В травні 2022 року ОСОБА_2 після сварки з його матір`ю забрала сина та поїхала жити за своїм місцем проживання. Він цікавився сином, приділяє багато часу для його виховання та духовного розвитку, проводить з ним час. На сьогодні між батьками дитини існує спір щодо визначення місця проживання малолітнього. ОСОБА_1 вказує, що у них з ОСОБА_5 різні погляди та методи щодо виховання сина, матір дитини чинить перешкоди у вільному спілкуванні з дитиною, маніпулює дитиною та налаштовує сина проти нього. Батько зазначає, що він повністю може забезпечити сину належні умови проживання, потреби і розвиток сина в безпечному, надійному та стабільному середовищі. Просить визначити місце проживання дитини з ним та визначити ОСОБА_3 наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з сином, а саме, за погодженням з батьком у будь-який день зустрічі з дитиною до 21.00 з урахуванням соціальних та вікових потреб дитини, два дні на тиждень у вихідні дні до 21.00 неділі.

Відповідно до інформації Міського центру дитини служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Центр) від 17 жовтня 2022 року, в рамках розгляду заяви ОСОБА_1 щодо проведення медіації між ним та ОСОБА_5 , медіатор Центру неодноразово намагалась зв`язатись з ОСОБА_8 з метою з`ясування її згоди на участь у процесі медіації, однак ОСОБА_2 ігнорувала зазначені спроби.

У своїй заяві до суду ОСОБА_2 зазначає, що не проживала з батьком дитини однією сім`єю, малолітній проживає з нею за місцем її реєстрації, вона самостійно виховує та утримує сина, піклується про його розвиток та стан здоров`я. Вказує, що не чинить перешкоди у спілкуванні батька з сином. Батько дитини в свою чергу погрожує їй відібрати малолітнього оскільки, на її думку, має намір ухилятись від виконання громадянського обов`язку з мобілізації та інших зобов`язань, зокрема, виконання рішень судів. Просить визначити місце проживання малолітнього сина з нею.

Відповідно до листа Центру від 09 серпня 2023 року з метою проведення психологічної діагностики хлопчик до Центру приїжджав окремо з батьком та з мамою, був активним, комунікабельним, дитина хвилювалась, коли розповідала про відносини між дорослими. ОСОБА_7 чітко контролює кожне слово, намагається захистити кожного із батьків. Дитина травмована ситуацією в родині, потребує стабільності, затишку та підтримки дорослих. В результаті психологічного обстеження з`ясовано, що у ОСОБА_7 сформована надійна прив`язаність до батька, він для нього авторитет та зразок у всьому, і до матері, яку дуже любить, і яка грається з ним. Дитина любить обох батьків, прагне догодити кожному із них - «Я хочу трошки жити з татом, бо там є моя кімната, там мої іграшки, багато місця, а також жити і у мами, бо я її дуже люблю і сумуватиму за нею». Рекомендовано батькам налагодити конструктивну комунікацію між собою за допомогою сімейної медіації.

14 серпня 2023 року ОСОБА_1 забезпечив явку дитини до Служби з метою проведення бесіди по суті спору. У бесіді з працівниками Служби малолітній повідомив, що живе з мамою, але серед тижня зустрічається з татом і через вихідні живе у тата. У тата йому більше подобається жити, так як для нього є своя окрема кімната, в квартирі є туалет та ванна кімната, а у мами туалет та душ для загального користування на коридорі. З татом вони розважаються, відвідують кінотеатр, ходять на ринок, займаються математикою, підготовкою до школи. Зі слів ОСОБА_7 йому цікаво проводити час з батьком. З мамою хлопчик також грається, займається підготовкою до школи, відвідують іноді парк, катаються на електросамокатах. Мама працює і вони проводять з нею час після її роботи. ОСОБА_7 висловив бажання проживати з татом, оскільки у нього велика квартира та кращі умови для проживання. На запитання працівників Служби, а якби у мами була така ж квартира, то кому б віддав перевагу, ОСОБА_7 не зміг надати чітку відповідь, зазначив, що в цьому разі він не знає.

Керуючись статями 19 157 159 160 161 Сімейного кодексу України, пунктом 72, 74 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», виходячи з інтересів малолітнього, враховуючи матеріали справи та рішення комісії з питань захисту прав дитини при Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації, орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , 2016 року народження, з матір`ю, ОСОБА_5 . Враховуючи зазначене, питання щодо визначення способів участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною не є актуальним.

59. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 308732997 від 01 вересня 2022 року (т. 1, а. с. 28-29) вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

60. Відповідно до копії технічного паспорту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 24-28), загальна площа квартири становить 44,0 кв. м, житлова 21,8 кв. м (т. 1, а. с. 26).

61. Позивач за первісним позовом зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2024/003738381 від 15 квітня 2024 року (т. 3, а. с. 146).

62. З наданого позивачем за первісним позовом акту обстеження умов проживання від 23 серпня 2022 року, затвердженого директором КЗ «Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради» (т. 1, а. с. 34-35), вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 для виховання та розвитку дитини створено такі умови: є власна кімната, облаштована ліжком, шафою, куточком для виконання завдань та ігор.

63. Крім того, у вказаному акті обстеження умов проживання від 23 серпня 2022 року міститься наступна інформація: « ОСОБА_11 дуже любить свого сина ОСОБА_7 . Разом з сином (зі слів ОСОБА_12 ) ходять на дитячі майданчики, батько має бажання більше часу проводити із сином, займатися його вихованням та розвитком. В квартирі чисто та затишно, дотримуються санітарно-гігієнічні норми. Для дитини створені належні умови для його повноційного розвитку та росту» (т. 1, а. с. 34-35).

64. В матеріалах справи (т. 1, а. с. 96) міститься копія свідоцтва про право власності від 28 листопада 2014 року № НОМЕР_2 , з якого вбачається, що житлове приміщення в гуртожитку, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 та членам її сім`ї ОСОБА_13 в рівних частках. Загальна площа приміщення становить 14,70 кв. м.

65. Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки Виробничого підрозділу філії «ГІОЦ» АТ «Українська залізниця» № 6 від 24 березня 2023 року за підписом провідного інженера - ОСОБА_14 (т. 1, а. с. 111), ОСОБА_2 з 24 квітня 2007 згідно наказу від 24 квітня 2007 року № 360/ос працює в виробничому підрозділі «Київське відділення» філії «ГІОЦ» і зараз займає посаду провідного інженера сектора матеріально-технічного забезпечення відділу поточного утримання і постачання, працює по теперішній час.

66. Також позивачем за первісним позовом долучено висновок спеціаліста ОСОБА_15 за результатами проведення психологічної консультації з дитиною ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (т. 3, а. с. 124-140), зі змісту якого, зокрема, вбачається наступне:

В результаті проведеної психологічної консультації з дитиною ОСОБА_4 було виявлено:

Ставлення ОСОБА_4 до батька ОСОБА_1 та до матері ОСОБА_3 характеризується надійним типом прив`язаності до обох батьків. Дитина відкрито і багаторазово говорить, що любить тата і маму, при цьому їй важливо чути ці самі слова у відповідь. Таким чином, прив`язаність визначається як потреба в схваленні, відчутті значимості та цінності, як необхідність емоційної та психологічної близькості, якої потребує ОСОБА_4 , як мамою так і з батьком.

З урахуванням надійної / безпечної прив`язаності у дитини до матері та до батька, важливо підтримувати цей контакт за рахунок рівнозначної залученості в процес виховання їх спільного сина. Обом батькам рекомендовано слідувати віковим та актуальним потребам дитини у відповідності до її найкращих інтересів. Як варіант, варто розглянути позицію щодо нейтральних взаємин між ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 , з метою налагодження домовленостей стосовно конструктивного розв`язання питань пов`язаних з їх спільною дитиною.

Обом батькам варто взяти до уваги варіант стосунків ко-батьківства - різновид партнерських взаємин, у яких чоловік та жінка домовляються щодо спільних дітей/дитини без традиційних шлюбних (сімейних) стосунків. Мова йде не лише про виконання батьківських обов`язків, а й своєрідний стиль життя, де кожен із батьків орієнтований на благополуччя дитини, коли вони двоє є відповідальними за виховання сина. Коли мама та батько мають розуміння того, що саме згода і узгодженість поглядів на виховання, вміння чути та брати до уваги думку дитини - допоможуть їх сину, сформувати цілісну картину світу та сприятимуть розвитку та становленню його особистості;

У зв`язку з віковими особливостями дитина залежна від думки дорослих і оточуючих щодо сімейної ситуації, однак за результатами спілкування та психологічної консультації не було виявлено негативного впливу на ОСОБА_4 щодо визначення його місця проживання з одним із батьків.

Конфлікти між батьками, які відбуваються в присутності їх сина, негативно впливають на його психоемоційний стан, що в свою чергу може впливати на фізичне самопочуття дитини та сприяти виникненню психосоматичних захворювань.

67. Позивачем за первісним позовом на підтвердження своїх позовних вимог до матеріалів справи також долучено: роздруківки скіншотів з телефону ОСОБА_1 щодо телефонних дзвінків (т. 1, а. с. 15-21); копії квитанції про переказ коштів ОСОБА_3 ОСОБА_1 від 01 грудня 2022 року на суму 3 045 грн (т. 1, а. с. 23); роздруківку банківської виписки ОСОБА_1 з сервісу Payoneer (т. 1, а. с. 30); копію витягу з реєстру платників єдиного податку № 177271 від 29 листопада 2022 року (т. 1, а. с. 31); копію декларації ОСОБА_4 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-А96А-1Т00 від 28 жовтня 2019 року (т. 1, а. с. 31); копію додатку 2 до Акта оцінки потреб сім`ї/особи (т. 1, а. с. 36-39); копію акту оцінки потреб сім`ї/особи (т. 1, а. с. 40-47); копію картки фізичної особи - платника податків та паспорту ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 48-52); копію сертифікату ОСОБА_1 про проходження профілактичного наркологічного огляду серії 12ЯЯС № 401471 (т. 1, а. с. 53); копію медичної довідки ОСОБА_1 про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів серії 12ЯЯТ № 676673 (т. 1, а. с. 54); копію характеристики ОСОБА_1 за попереднім місцем роботи у «ПП «Київ-Південь» від 25 серпня 2022 року (т. 1, а. с. 56); копію довідки № 1 від 26 серпня 2022 року (т. 1, а. с. 57); копію характеристики ОСОБА_4 , який відвідує секцію з бойового самбо з 2021 року (т. 1, а. с. 58); копію психолого-педагогічної характеристики вихованця старшої групи «Дзвіночок» ДНЗ № 712 ОСОБА_4 (т. 2, а. с. 42); копію індивідуальної карти психологічного розвитку дитини ОСОБА_4 (т. 2, а. с. 43-47); копію військового квитка серії НОМЕР_3 , виданого ОСОБА_1 (т.3, а. с. 147), тощо.

68. Позивачем за зустрічним позовом на підтвердження своїх позовних вимог до матеріалів справи також долучено: копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 31450105 від 23 грудня 2014 року (т. 1, а. с. 94); копію паспорту та картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 97-100); копію декларації ОСОБА_4 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-8264-К5А0 від 06 вересня 2022 року (т. 1, а. с. 106); копію довідки Виробничого підрозділу філії «ГІОЦ» АТ «Українська залізниця» № 31 від 14 вересня 2022 року за підписом начальника сектору роботи з персоналом - ОСОБА_17 (т. 1, а. с. 109); копію довідки про доходи ОСОБА_2 від 14 вересня 2022 року (т. І, а. с. 110); копію довідки дитячого клубу-садка ОСОБА_18 (т. 1, а. с. 113); копія довідки Київської федерації «Дракон» від 16 вересня 2022 року (т. 1, а. с. 114); копію довідки № 12 від 02 вересня 2022 року Філії № 1 Травматологічного пункту КПН «Консультативно-діагностичний центр» Шевченківського району м. Києва (т. 1, а. с. 115); копію постанови про призначення судово-медичної експертизи від 05 вересня 2022 року (т. 1, а. с. 116); копію заяви ОСОБА_2 про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини (т. 1, а. с. 117-118); копію листа Солом`янського районного в місті Києві Центра соціальних служб № 108/280-262 від 07 березня 2023 року (т. 1, а. с. 126); копію акту оцінки потреб сім`ї/особи (т. 1, а. с. 127-132); копію додатку 1 до Акта оцінки потреб сім`ї/особи (т. 1, а. с. 133-134), тощо.

Позиція Верховного Суду

69. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

70. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

71. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

72. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

73. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

74. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

75. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

76. Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

77. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

78. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

79. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

80. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

81. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

82. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

83. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

84. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

85. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

86. Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

87. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

88. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

89. Виходячи зі змісту частини шостої статті 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.

90. Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

91. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

92. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

93. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

94. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

95. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

96. Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

97. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

98. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

99. У справі, яка переглядається, судами встановлено, що батьки мають належні житлові умови, доходи, мають бажання виховувати дітей.

100. Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

101. Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

102. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

103. Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах

(відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

104. Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).

105. При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.

106. У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

107. У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).

108. Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).

109. Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.

110. Водночас труднощі, пов`язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації, і завдяки тривалому контакту батьків ці труднощі поступово зникають. Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.

111. З урахуванням вищезазначеного, при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд з урахуванням обставин справи має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком. У постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20 Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною.

112. Судами попередніх інстанцій встановлено, що як батько, так і мати належним чином ставилися до виконання своїх батьківських обов`язків, позитивно характеризуються в побуті та професійній спільноті, не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання та розвитку ОСОБА_7 , у той же час між сторонами існує особистий конфлікт та неприязні стосунки, що унеможливило вирішення питання про фізичну опіку щодо їхньої спільної дитини в позасудовому порядку.

113. Під час вирішення питання щодо можливості встановлення спільної фізичної опіки, суди, окрім загальних обставин, мають також враховувати: бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом з ним, згоду на участь у її вихованні та піклуванні; наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками; відсутність обставин, зазначених у частині другій статті 161 СК України, а також інших обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини; наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; місце проживання кожного з батьків, що знаходиться не далеко від звичайного місця проживання дитини (сформованих місць життєвих інтересів дитини) тощо.

114. Судами встановлено, що дитина ( ОСОБА_19 ) любить і тата, і маму. Обставин, які б достеменно свідчили про більшу прихильність до одного з батьків судами не встановлено.

115. Також судами встановлено, що сторони живуть та працюють в межах одного міста (Київ та с. Чайки), позитивно характеризуються, в однаковій мірі висловлюють щире та велике бажання піклуватися про дитину ( ОСОБА_7 ).

116. Під час розгляду справи в місцевому суді батько дитини в судовому засіданні 24 жовтня 2024 року на питання суду щодо його відношення до спільної фізичної опіки над дитиною вказав, що підтримує такий варіант розв`язання спору. Зазначив, що вбачає як найбільш раціональний варіант, якщо спільна опіка буде реалізована шляхом визначення місця проживання ОСОБА_7 з понеділка по п`ятницю з ним ( ОСОБА_1 ), а у вихідні дні (субота, неділя) - з мамою ( ОСОБА_2 ).

117. При цьому судами також враховано, що з пояснень ОСОБА_3 , наданих у судовому засіданні 05 вересня 2024 року, вона заперечувала проти визначення місця проживання дитини з татом у будь-якій формі, наполягала, щоб дитина проживала з нею. Разом з тим, ОСОБА_2 не заперечувала, що дитина любить тата.

118. Водночас, право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування сина з батьком відповідає його інтересам. Жодних обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про таке спілкування батька з сином, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини, суд не встановив.

119. Колегія суддів відхиляє посилання заявниці в касаційній скарзі на психологічне та фізичне насильство відносно неї, оскільки матеріали справи таких доказів не містять, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

120. Також доказів, які б свідчили про неможливість відновлення та підтримання належного емоційного контакту між батьком та дитиною або шкідливість таких контактів для дитини, матеріали не містять.

121. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що, оскільки як батько, так і мати дитини належним чином ставилися до виконання своїх батьківських обов`язків, позитивно характеризуються в побуті та професійній спільноті, не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання та розвитку дитини, у той же час між сторонами існує особистий конфлікт та неприязні стосунки, що унеможливило вирішення питання про фізичну опіку щодо їхньої спільної дитини в позасудовому порядку, а тому суди обґрунтовано виснували про наявність підстав для застосування моделі спільної фізичної опіки над дитиною в даному випадку найбільш відповідатиме інтересам дитини.

122. При цьому судами обґрунтовано зазначено, що розв`язання спору у даній справі шляхом встановлення спільної фізичної опіки над дитиною вирішує по суті проблеми у спілкуванні та вихованні дитини двома батьками, у зв`язку з неможливістю її виховання у повноцінній сім`ї, створює передумови для її розвитку, формування особистості, забезпечує її міцними життєвими зв`язками з обома з батьків, що є надзвичайно важливим у житті дитини.

123. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

124. У серпні 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3 про відмову від зустрічного позову та часткову підтримку первісного позову.

Заява обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій частково задоволено позовні вимоги сторін та визначено почергове проживання дитини у кожного з батьків. Разом із тим, ОСОБА_2 вказує, що вона послідовно заперечувала проти рішення, яким визначено такий спосіб проживання дитини, вказуючи про порушення прав дитини, загрози її стабільному психоемоційному розвитку та відсутності життєвого механізму реалізації такого рішення.

З огляду на те, що батько дитини висловив готовність самостійно забезпечити проживання дитини разом із ним, а також зважаючи на загострення конфліктної ситуації, яка шкодить інтересам дитини, ОСОБА_2 вважає за можливе погодитись з первісним позовом в частині визначення проживання дитини разом із батьком.

Погоджуючись із вимогами ОСОБА_1 щодо проживання дитини із батьком, заявниця не згода в іншій частині повних вимог щодо участі матері в спілкуванні з дитиною, вказуючи, що запропонований батьком порядок спілкування з дитиною є неприйнятним.

Таким чином, ОСОБА_2 визнає позов ОСОБА_1 частково та просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти її відмову від її позову про визначення проживання дитини разом із матір`ю та визначити місце проживання дитини разом із батьком. Також заявниця просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визначення порядку участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною.

125. Відповідно до положень статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

126. Як було вказано вище, оскаржувані судові рішення ухвалені з врахуванням якнайкращих інтересів дитини, яка буде мати можливість проживати з обома батьками, що створить передумови для її розвитку, формування особистості, забезпечує її міцними життєвими зв`язками з обома з батьків, що є надзвичайно важливим у житті дитини.

127. Крім того, відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

128. Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків. Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності необхідно оцінювати поведінку суб`єкта права як добросовісну або недобросовісну.

129. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (постанова Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 914/1954/20).

130. Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки (рішення ЄСПЛ від 17 січня 2013 року у справі «Карабет та інші проти України» («Karabet and others v. Ukraine»), заяви № № 38906/07 і 52025/07, пункт 276).

131. Колегією суддів враховано, що ОСОБА_2 під час звернення до суду із зустрічним позовом просила суд визначити місце проживання сина разом із нею, процесуальні документи, подані під час розгляду справи, стосувались її незгоди щодо визначення проживання дитини разом із батьком.

132. Ухвалюючи рішення про почергове проживання дитини з кожним із батьків, місцевий суд виходив з якнайкращих інтересів дитини, з урахуванням встановлених обставин.

133. Оскаржуючи рішення місцевого суду в апеляційному порядку, ОСОБА_2 вказувала, що незгодна із визначеним судом першої інстанції порядком проживання дитини з кожним із батьків почергово, заперечувала можливість проживання дитини разом із батьком, просила визначити місце проживання дитини разом із нею.

134. В касаційній скарзі заявниця наголошувала на тому, що у разі нескасування оскаржуваних судових рішень, яким визначено почергове проживання дитини у кожного з батьків, вона відмовиться від пред`явлених нею позовних вимог.

135. Під час перебування справи в касаційному суді, заявниця подала до суду заяву про відмову від зустрічного позову (поданого нею) та підтримку позову ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання дитини разом із батьком.

136. Вищевикладені дії ОСОБА_3 свідчать про відсутність послідовності доведення своїх вимог у визначений процесуальним законом спосіб, заявниця тривалий час заперечувала можливість проживання дитини разом із батьком, водночас, оскаржуючи судові рішення в касаційному порядку, остання подала до суду заяву про визнання позову ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання дитини разом із ним.

137. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відмову від зустрічного позову та часткову підтримку первісного позову, оскільки під час розгляду справи не було встановлено, що останні зроблені з врахуванням якнайкращих інтересів дитини. При цьому суд наголошує на тому, що навіть у разі визначення почергового проживання дитини у батьків, у справі, яка переглядається, останні можуть в позасудовому порядку добровільно домовитись про інший графік та місце проживання дитини у будь-кого із батьків виходячи з якнайкращих інтересів дитини.

138. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

139. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального процесуального права.

140. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович

Популярні новини