ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/1954/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 (колегія суддів: Кравчук Н. М. - головуючий, Плотніцький Б. Д., Скрипчук О. С.) та рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2022 (суддя Ділай У. І.)

за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря»

про звільнення та повернення шляхом виселення нежитлових приміщень

за участю: позивача Карасюк М. В. (самопредставництво); відповідача: Вівчарівський В. П. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1 Короткий зміст позовних вимог

1.1 Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління), звернувшись з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» (далі - Товариство), просило: звільнити та повернути шляхом виселення нежитлові приміщення загальною площею 64,1 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. І. Багряного, 34-А/1 (далі - приміщення).

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Управління на підставі частини 2 статті 763 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) направило Товариству повідомлення від 20.02.2020 № 2302-вих-13335 про припинення договору оренди нежитлових приміщень від 01.06.1995 № 7345 (далі - Договір), у зв`язку із чим Договір припинив свою дію з 20.05.2020, проте відповідач не виконав свого обов`язку з повернення орендованого майна та продовжує користуватися ним за відсутності правових підстав.

2 Короткий зміст судових рішень

2.1 Суди розглядали справу неодноразово.

2.2 Останнім рішенням Господарського суду Львівської області від 15.12.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.3 Судові рішення мотивовані тим, що вказаний Договір укладено на чітко визначений строк, який визначався подією, яка мала неминуче настати. Вимога Управління звільнити орендоване приміщення із застосуванням правового механізму, визначеного статтею 763 ЦК України, свідчить, за висновком судів попередніх інстанцій, про фактичну зміну орендодавцем умов Договору у певній частині (щодо терміну договору як істотної умови договору та підстав його припинення) в односторонньому порядку, хоча протягом терміну дії Договору сторонами будь-яких змін до його умов не вносилося, у тому числі і щодо терміну його дії.

3 Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

3.2 В обґрунтування касаційної скарги Управління посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 252 ЦК України.

3.3 Також заявник касаційної скарги вважає, що суди порушили норми процесуального права, визначені статтями 86 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та не дослідили зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи. Крім того, судами до участі у справі не було залучено власників квартир, які уповноважені самостійно визначати «долю» будинку, який розташований за спірною адресою.

4 Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова від 15.05.1991 № 265 затверджено висновок міжвідомчої комісії від 17.04.1991 № 12 про те, що будинок № 34-А по вул. Гурської (у подальшому вул. І. Багряного) є ветхим і проводити в ньому капітальний ремонт економічно недоцільно. Доручено начальнику ВО ЖКГ Радянського району внести будинок № 34-А по вул. Гурської в списки ветхих, після відселення мешканців будинок знести і привести подвір`я в належний стан.

4.2 Рішенням Львівської міської ради народних депутатів від 03.03.1995 № 90, зокрема, квартиру № 1 в будинку № 34-А по вул. І. Багряного площею 43,2 м2, яку на цей час звільнено, виключено з житлового фонду та переведено в нежиле; Управлінню комунального майна м. Львова, головному управлінню архітектури і містобудування міськвиконкому за погодженням з районними адміністраціями доручено внести пропозиції міськвиконкому щодо подальшого використання нежитлових звільнених приміщень, у тому числі № 1 по вул. І. Багряного, 34-А.

4.3 Також суди встановили, що між Управлінням комунального майна м. Львова (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено Договір, за умовами пункту 1 якого орендодавець на підставі витягу з протоколу засідання комісії з питань розподілу нежитлових приміщень від 14.04.1995 № 14 здав, а орендар прийняв в оренду з 14.04.1995 на термін до зносу будинку в користування нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. І. Багряного, 34-А/1, пр. 1, 2, 3, 4, 5, І, загальною площею 61,4 м2, 1-й поверх, під складські приміщення.

4.4 Пунктом 13 Договору передбачено, що орендар зобов`язаний користуватися приміщенням відповідно до договору оренди і їх призначенням; зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його пошкодженню, псуванню; при припиненні або розірванні договору оренди повернути протягом 15 днів орендодавцю за актом приймання-передачі об`єкт оренди у стані, обумовленому договором оренди; виконувати інші умови договору.

4.5 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.6 У даній справі спірним є питання щодо припинення Договору на підставі частини 2 статті 763 ЦК України із урахуванням застосування статті 252 ЦК України.

4.7 Перевіряючи доводи скаржника, Верховний Суд виходить з такого.

4.8 На час виникнення спірних правовідносин оренду об`єктів комунальної власності було урегульовано положеннями Закону України «Про оренду державного майна» від 10.04.1992 № 2269-XII (тут і далі у редакції, у тому числі і назва Закону, чинній на час виникнення правовідносин сторін).

4.9 Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного майна" від 10.04.1992 № 2269-XII орендою є засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

4.10 Істотними умовами договору оренди згідно з частиною 1 статті 10 цього Закону визначено, зокрема, об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань.

4.11 Згідно з частиною 3 статі 10 Закону України «Про оренду державного майна» умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

4.12 За змістом статті 17 Закону України «Про оренду державного майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін (частина 1); в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 2); після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін (частина 3).

4.13 Згідно з пунктом 13 Положення про оренду нежитлових приміщень, що є у комунальній власності м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 29.01.1993 № 10, чинного на момент укладення сторонами договору, строк договору оренди нежитлових приміщень визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлене чинним законодавством.

4.14 Як свідчать матеріали справи, за умовами Договору Товариство (орендар) прийняло в оренду з 14.04.1995 приміщення на термін - до зносу будинку.

4.15 За змістом статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 1); терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 2); строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (частина 3).

4.16 Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1); термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2).

4.17 За висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 912/1025/20, специфіка визначення терміну вказівкою на подію, яка має неминуче настати, полягає в тому, що в момент укладання договору сторони відповідних правовідносин в силу об`єктивних обставин не можуть знати точної дати настання даної події. При цьому подія, про яку йдеться в частині 2 статті 252 ЦК України, має неминуче настати. Тому подія закінчення строку оренди, настання якої є лише ймовірним, але не обов`язковим, не може вважатись терміном у розумінні статті 252 ЦК України.

4.18 Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходили, зокрема, з того, що укладаючи Договір, сторони розраховували, що в майбутньому спірне приміщення буде знесено, а відтак сторонами було погоджено термін договору подією, яка мала неминуче настати, відповідно до рішення виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова (далі - Виконавчий комітет) від 15.04.1991 № 265. При цьому зазначили, що вказане рішення не скасоване, залишається чинним, інших актів щодо визначення статусу будівлі не приймалось.

4.19 Колегія суддів не погоджується з такими висновками. Перш за все, прийняття органом місцевого самоврядування певного рішення не означає, що його виконання має неминуче настати. Про це свідчать і обставини цієї справи, відповідно до яких рішення Виконавчого комітету від 15.04.1991 № 265 не виконане навіть за спливом більше 30 років.

4.20 Крім того, приймаючи зазначене рішення, Виконавчий комітет, як було зазначено, виходив з того, що капітальний ремонт будинку є економічно недоцільним. Тобто Виконавчий комітет, діючи як власник будинку, дійшов висновку, що економічно виправданим рішенням буде знесення будинку. Водночас після прийняття зазначеного рішення частина приміщень в будинку були приватизовані, тобто територіальна громада втратила статус єдиного власника будинку, а стала одним із співвласників. За таких умов знесення будинку можливе лише за рішенням співвласників. Для останніх рішення Виконавчого комітету від 15.04.1991 № 265 щодо знесення будинку, прийняте як єдиним власником будинку, не є обов`язковим, а співвласники можуть дійти іншого висновку щодо економічної доцільності чи недоцільності знесення будинку.

4.21 Згідно із частинами 1 та 2 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

4.22 За умовами Договору (пункт 13) орендар зобов`язався, зокрема, повернути орендодавцю протягом 15 днів за актом приймання-передачі об`єкт оренди в разі припинення або розірвання договору

4.23 Положеннями статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

4.24 Як вбачається з встановлених судами обставин справи, позивач (орендодавець), пославшись на частину 2 статті 763 ЦК України, направив відповідачу листа від 20.02.2020 № 2302-вих-13335 про відмову від Договору оренди №7345. Вказаний лист надісланий 25.02.2020 на адресу відповідача, зазначену в спірному договорі та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 31, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень від 24.02.2020 та фіскальним чеком від 25.02.2020.

4.25 Отже, оформлена листом від 20.02.2020 № 2302-вих-13335 відмова позивача від Договору узгоджується зі змістом укладеного Договору, положеннями законодавства і правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд.

4.26 При цьому саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

4.27 З огляду на викладене, з урахуванням наведених норм та за встановлених судами обставин, в цьому випадку відповідач на виконання умов Договору і відповідно до законодавчих положень зобов`язаний був повернути майно позивачу.

4.28 Отже, доводи Управління, викладені в касаційній скарзі, щодо неправильного застосування судами норм матеріального права знайшли підтвердження.

4.29 Водночас Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про порушення судами норм процесуального права стосовно недослідження зібраних у справі доказів. Саме тільки посилання скаржника на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини 2 статті 300 ГПК України.

4.30 Що стосується доводів позивача про те, що судами до участі у справі не було залучено власників квартир (пункт 3.3 цієї постанови), то з матеріалів справи не вбачається, що позивач у встановленому порядку ініціював питання про їх залучення, а суд таке питання не розглянув.

4.31 Згідно зі статтею 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1).

4.32 За вказаних обставин касаційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

4.33 Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви (2 102 грн), апеляційної і касаційної скарг за другим колом розгляду справи (3 153 грн + 4 204 грн), належить покласти на відповідача.

4.34 Згідно із положеннями статті 327 ГПК України видачу наказу має здійснити суд, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Керуючись статтями 240 300 301 308 311 315 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2022 у справі № 914/1954/20 скасувати і прийняти нове рішення.

Позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задовольнити повністю.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря» звільнити та повернути Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради шляхом виселення нежитлові приміщення загальною площею 64,1 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. І. Багряного, 34-А/1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» (код ЄДРПОУ 13838779) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 25558625) 9 459 (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді С. К. Могил

Л. І. Рогач