Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.04.2021 року у справі №750/9209/20

Постанова

Іменем України

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 750/9209/20-ц

провадження № 61-6290св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року у складі колегії суддів: Мамонової Л. Є., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення від права спадкування.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона перебувала у шлюбі та проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3, який з 2019 року важко хворів, мав діагноз печінково-клітинна недостатність та цироз печінки. За життя чоловіка позивач доглядала за ним, оплачувала дороговартісне лікування, готувала їжу, прала, водила на прогулянки та виконувала інші повсякденні справи. Крім неї, жодної іншої сторонньої допомоги родичі чи близькі люди чоловіка не надавали, у тому числі і його син ОСОБА_2, який знав про хворобу батька, проте не реагував на цю ситуацію, під час хвороби ухилявся від надання йому допомоги, не підтримував коштами на придбання ліків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно, його спадкоємцями першої черги за законом у рівних частках є сторони у справі.

У 2020 році ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте вона вважає, що він має бути усунений від права на спадкування на підставі частини 5 статті 1224 ЦК України, оскільки за життя батька, який через похилий вік і тяжку хворобу був у безпорадному стані, свідомо ухилявся від надання останньому допомоги.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила усунути відповідача від права на спадкування за законом після смерті свого батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Чернігові.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 січня 2021 року, у складі судді Коверзнева В. О., позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто ОСОБА_2 від права спадкування майна ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть:

Серія НОМЕР_1, видане 25 травня 2020 року). Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач повністю довела належними, допустимими та достатніми доказами те, що, починаючи з січня 2020 року, ОСОБА_3 через тяжку хворобу перебував у безпорадному стані та потребував від відповідача як сина матеріальної допомоги, а також допомоги по його догляду, проте останній умисно ухилявся від її надання.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних, допустимих та безспірних доказів, що є її процесуальним обов'язком, щодо ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреби спадкодавця в допомозі саме від відповідача. Крім того, належними доказами не підтверджено, що спадкодавець мав потребу у постійному, сторонньому догляді, у тому числі з боку сина.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року, в якій просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, від 25 березня 2019 року у справі № 766/810/17, від 11 лютого 2019 року у справі № 756/11676/16-ц.

Інші учасники справи своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

05 травня 2021 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Встановлені судами обставини

ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_3, шлюб між ними зареєстрований 07 квітня 2018 року. Після реєстрації шлюбу подружжя проживало у с. Нове Чернігівського району.

З вересня 2019 року ОСОБА_3 почав хворіти, звертався до лікарів, проходив обстеження та лікування, перебував на стаціонарному лікуванні, на підтвердження чого позивачем надані копії медичних документів, товарних та фіскальних чеків про купівлю лікарських засобів.

Із копій виписних епікризів стаціонарного хворого вбачається, що ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні: з 26 вересня по 08 жовтня 2019 у КНП "Чернігівська міська лікарня № 3", основне захворювання: ІХС: дифузний кардіосклероз, екстрасистолія, виписаний з покращенням у задовільному стані (виписка № 5830 із медичної карти стаціонарного хворого терапевтичного відділення), госпіталізований у плановому порядку; з 04 по 17 січня 2020 року у КНП "Чернігівська міська лікарня № 1", основний діагноз: ЦВХ при атеросклерозі, симптоматичній АГ, стан задовільний, виписаний з незначним покращенням (виписний епікриз із медичної карти стаціонарного хворого № 108), госпіталізований в тяжкому стані; з 11 по 21 лютого 2020 року у КНП "Чернігівська міська лікарня № 1", основний діагноз: ЦВХ при атеросклерозі, симптоматичній АГ (виписний епікриз із медичної карти стаціонарного хворого № 1440); госпіталізований у тяжкому стані. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, до складу якого увійшла квартира АДРЕСА_1, придбана ним за договором купівлі-продажу від 27 березня 2000 року.

Спадкоємцями померлого є позивач та його син - ОСОБА_2.

На утриманні відповідача перебуває двоє дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Мати відповідача - ОСОБА_3 перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні ПФУ в Чернігівській області і отримує пенсію за віком, сума пенсії з 01 червня по 30 листопада 2020 року склала 10 759,32 грн, має вікові захворювання та періодично лікується.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Осіб, які усуваються від права на спадкування, називають "негідними спадкоємцями". У статті визначаються підстави та порядок усунення особи права на спадкування після конкретного спадкодавця, а не про позбавлення права бути спадкоємцем взагалі як частини цивільної правоздатності фізичної особи. Іншими словами, прийняття рішення про усунення особи від права на спадкування стосується лише чітко визначеного випадку спадкового правонаступництва і не позбавляє цю особу претендувати на спадщину після смерті інших спадкодавців.

Частиною 5 статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Крім того, при розгляді такої справи суду належить з'ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не довела обставин для застосування частини 5 статті 1224 ЦК України, на які вона посилалася як на обґрунтування своїх вимог, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_2 ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_3, який через похилий вік та хворобу був у безпорадному стані та потребував такої допомоги. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на те, що у справі відсутні докази, що позивач щоденно витрачала значні грошові кошти на придбання лікарських засобів, а щомісячні витрати перевищували сукупний розмір пенсії позивача та її чоловіка.

Матеріали справи не містять довідок про доходи сторін та померлого ОСОБА_3, так само як і доказів того, що ОСОБА_3 особисто повідомляв відповідачу про потребу від нього матеріальної, фізичної та психологічної допомоги, а останній умисно ухилявся від їх надання, а з лютого 2020 року перестав відповідати на телефонні дзвінки батька.

Таким чином, встановивши, що ОСОБА_2 не вчиняв умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, та, виходячи із відсутності умов, передбачених частиною 5 статті 1224 ЦК України для усунення відповідача від права на спадкування за законом, суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

У своїй касаційній скарзі заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, від 25 березня 2019 року у справі № 766/810/17, від 11 лютого 2019 року у справі № 756/11676/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) зроблено висновок про те, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини. Спадкоємець може бути усунений від права на спадщину лише при одночасному настанні указаних обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності (частина 5 статті 1224 ЦК України). Належних та допустимих доказів на підтвердження фактів щодо безпорадного стану батька, його потреби в отриманні допомоги від дочки ОСОБА_6 та ухилення її від надання допомоги батьку ОСОБА_7 суду не надав. За таких обставин, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_7 про усунення сестри від права на спадкування.

У постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок про те, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав належних, допустимих та безспірних доказів, що є його процесуальним обов'язком (статті 10, 60 ЦПК України 2004 року), щодо ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, потреби спадкодавця в допомозі саме відповідача. З огляду на викладене є правильними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність передбачених частиною 1 статті 1224 ЦК України підстав для усунення ОСОБА_8 від права на спадкування за законом.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі № 766/810/17 зроблено висновок про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували потребу спадкодавця в допомозі відповідачки, як і факт ухилення відповідачки від надання такої допомоги. Встановивши, що відсутні умови, передбачені частиною 5 статті 1224 ЦК України для усунення ОСОБА_9 від права на спадкування за законом, суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову.

У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі № 756/11676/16-ц зроблено висновок про те, що суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову, встановивши відсутність умов, передбачених частиною 5 статті 1224 ЦК України для усунення ОСОБА_1 від права на спадкування за законом.

Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційної провадження, не підтвердилися, оскільки висновки зроблені Верховним Судом у цих постановах є аналогічні тим, до яких дійшов суд у справі, яка переглядається.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судове рішення відповідає вимогам вмотивованості.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 395, 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик