Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 712/9107/18

провадження № 61-9877св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 лютого 2019 року у складі судді Романенко В. А. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 22 березня 2018 року у вечірній час у неї перестав працювати номер телефону НОМЕР_1 . 23 березня 2018 року вона дізналася про те, що 22 березня 2018 року у її доньки

ОСОБА_2 не працював номер оператора стільникового зв`язку «Lifecell» та за цей час відбулося заволодіння грошовими коштами, що знаходились на її карткових рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк». З метою перевірки стану своїх рахунків вона звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк», на її звернення служба безпеки банку повідомила про факт переказу коштів з її карткового рахунку, після чого вона одразу зателефонувала на номер клієнтської підтримки 3700 та повідомила про несанкціоноване списання коштів з її рахунку. Від представників банку їй стало відомо, що в ніч з 22 на 23 березня 2018 року з її карткового рахунку декілька разів були перераховані грошові кошти на картку № НОМЕР_2 , яка 22 березня 2018 року була перевипущена невідомими особами на ім`я її дочки ОСОБА_2 через програму «Приват24». Крім того, невідомим їй чином на її ім`я було взято кредит MoneyWeo, кредитні кошти було зараховано на її картку і в подальшому переведено на картку, перевипущену на ім`я її дочки, з якої вони були зняті. Загалом шахрайським шляхом з її карткового рахунку було списано грошові кошти у розмірі 12 977,12 грн. У відділенні оператора мобільного зв`язку « Lifecell » за адресою

АДРЕСА_1 їй повідомили, що її номер дійсно був заблокований 22 березня

2018 року у зв`язку зі зверненням сторонньої особи щодо заміни sim-карти.

Вказувала, що ПАТ КБ «ПриватБанк», як суб`єкт, що надає банківські послуги, порушив її права як споживача зазначених послуг, оскільки за відсутності її волі та розпорядження був здійснений переказ коштів з її рахунку без законних підстав. Будь-яких дій, що могли б призвести до списання та зняття грошових коштів вона не вчиняла, платіжних доручень у електронному вигляді з використанням електронної системи «Приват 24», або будь-якої іншої клієнтської системи банку не давала, операції із зняття грошових коштів через мережу банкоматів з використанням картки чи без її використання не виконувала, про несанкціоноване списання та зняття коштів повідомила банк та просила заблокувати картки, відкриті на її ім`я, а також повідомила про вчинений злочин правоохоронні органи.

Посилаючись на наведене, просила стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк»

14 631,70 грн, з яких: несанкціоновано списані та зняті з її карткових рахунків грошові кошти - 12 977,12 грн, нарахована пеня - 1 654,58 грн, а також

10 000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяних їй зазначеними діями банку, що спричинили їй моральні страждання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 лютого 2019 року у задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у порушення Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з вимогою про повернення несанкціоновано списаних та знятих коштів та сплату пені лише 11 липня 2018 року, а не невідкладно, як визначено в зазначеному Положенні. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кошти з її рахунку на рахунок її доньки ОСОБА_2 були перераховані без законних підстав та, що банком порушені правила проведення розрахункових операцій. Урахувавши надані сторонами докази у їх сукупності, зокрема, повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» від 23 липня 2018 року № 20.1.0.0.0/7-180716/1034, відповідно до якого 23 березня 2018 року за картковим рахунком ОСОБА_1 був здійснений переказ коштів, при здійсненні якого було введено номер її картки, термін дії та CVV2, після чого транзакція була підтверджена 3Dsecure, який надсилався на фінансовий телефон ОСОБА_1 , суд дійшов до висновку про те, що позивач своїми діяннями сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. При розгляді справи суд не встановив вини відповідача у несанкціонованому знятті грошових коштів з рахунку позивача та безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною їй шкодою, а тому вважав позовні вимоги ОСОБА_1 необгрунтованими.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 16 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 лютого 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_1 своїми діяннями сприяла втраті чи незаконному використанню ПІН - коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, та не надала належних і допустимих доказів на підтвердження порушення банком правил проведення розрахункових операцій при переказі грошових коштів з її карткового рахунку, а тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 лютого 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 квітня 2019 року, і ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не урахували, що 23 березня 2018 року, тобто невідкладно після з`ясування про несанкціоноване списання коштів з її карткового рахунку, вона повідомила про це ПАТ КБ «ПриватБанк» через номер клієнтської підтримки 3700, чого не заперечував представник банку в судовому засіданні. Висновок судів попередніх інстанцій про те, що вона своїми діяннями сприяла втраті чи незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, ґрунтується на припущеннях, оскільки не дозволяє однозначно встановити використанню якої саме інформації, на думку суду, вона сприяла, що дало змогу ініціювати платіжні операції з її карткового рахунку. Безпідставними вважала посилання судів в оскаржуваних рішеннях на внутрішні умови та правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», які розміщені виключно на офіційному веб-сайті банку та не є нормативним документом. Суди попередніх інстанцій також не урахували, що в обґрунтування позову вона посилалась не на винні дії банку у несанкціонованому списанні коштів з її рахунку, а на статтю 1073 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої у разі безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Після виявлення нею 23 березня 2018 року несанкціонованого списання грошових коштів та повідомлення про це банку, у нього виник обов`язок зарахувати відповідні кошти на її рахунок, вина банку у порушенні надання банківських послуг полягає саме у невиконанні зазначеного обов`язку. Крім того, суди попередніх інстанцій не урахували правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, та Верховного Суду, викладені у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2019 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано з суду першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, у редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, у редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

ОСОБА_1 є клієнтом ПАТ КБ «Приватбанк», в її користуванні знаходиться картка № НОМЕР_3 , до якої прив`язаний її фінансовий номер НОМЕР_1 .

В ніч з 22 на 23 березня 2018 року декілька разів з карткового рахунку

№ НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_1 , на картку

№ НОМЕР_2 , що була перевипущена 22 березня 2018 року на ім`я ОСОБА_2 (доньки ОСОБА_1 ) через програму «Приват24» було списано грошові кошти у загальному розмірі 12 977,12 грн.

У відділенні оператора мобільного зв`язку « Lifecell » за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 дізналася, що її фінансовий номер дійсно був заблокований 22 березня 2018 року у зв`язку зі зверненням сторонньої особи про заміну sim-карти.

24 березня 2018 року за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018251010002117 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України, за фактом того, що 22 березня

2018 року близько 17 год. 00 хв. невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами ОСОБА_1 у розмірі 13 853,00 грн.

Згідно з інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайфселл», наданою на виконання ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси

від 27 листопада 2018 року, до 15:44 год. 22 березня 2018 року абонентський номер НОМЕР_1 був закріплений за ідентифікаційною телекомунікаційною карткою (Sim-карткою) з власним номером [ НОМЕР_4 ]. Тимчасове блокування абонентського номеру НОМЕР_1 , блокування та заміну Sim-карти [ НОМЕР_4 ] за абонентським номером НОМЕР_1 на іншу [ НОМЕР_5 ], т. зв. «пере-випуск» Sim-картки» було здійснено

22 березня 2018 року за допомогою сервісу IVR за таких умов.

22 березня 2018 року о 15:42 год. на короткий номер 5433 (офіційний номер Контакт-центру оператора, призначений для приймання дзвінків від абонентів мережі lifecell) було здійснено дзвінок з абонентського номеру НОМЕР_6 . Послуги за абонентським номером НОМЕР_6 , з якого здійснювалася ідентифікація за допомогою сервісу IVR, надаються на умовах передоплати та знеособлено (анонімно), без укладання письмового договору про надання телекомунікаційних послуг та реєстрації абонента в оператора. Після встановлення з`єднання, користувачем абонентського номеру НОМЕР_6 було обрано пропозицію «перейти в голосове меню самообслуговування», шляхом натискання клавіші «1». Далі згаданим користувачем було обрано пункт голосового меню «операції з Sim-карткою», шляхом натискання клавіші «5». В послідуючому користувачем було обрано пункт голосового меню «блокування Sim-картки», шляхом натискання клавіші «1». Після цього користувачу абонентського номеру НОМЕР_6 було запропоновано вказати абонентський номер, Sim-карту, за яким є бажання заблокувати. Користувачем шляхом натискання клавіш на кінцевому пристрої було вказано абонентський номер НОМЕР_1 . Далі користувачу абонентського номеру НОМЕР_6 було запропоновано пройти ідентифікацію за абонентським номером НОМЕР_1 , тобто вказати певну інформацію, що стосується тільки абонентського номеру НОМЕР_1 , шляхом введення такої інформації на кінцевому пристрої: номер, на який найчастіше дзвонили за останні 30 днів, суму, на яку останній раз поповнювався рахунок, місяць та рік останнього поповнення рахунку в чисельному вигляді, суму коштів, яка повинна бути на особовому рахунку. Після введення користувачем абонентського номеру НОМЕР_6 відповідей на вищезазначені питання, такі відповіді було перевірено автоматизованою системою. Відповіді на вищенаведені питання були ідентифіковані автоматизованою системою як вірні. Ідентифікація користувача за абонентським номером НОМЕР_1 , була здійснена успішно, абонентський номер НОМЕР_1 заблоковано.

На абонентський номер НОМЕР_6 (з якого проходила ідентифікація), за допомогою сервісу IVR було надіслане електронне повідомлення з номером (кодом) блокування (678774). Блокування абонентського номеру НОМЕР_1 та відправлення номеру (коду) блокування на номер НОМЕР_6 зафіксовано в базі даних ТОВ «Лайфселл» 22 березня 2018 року о 15:44 год. Користувачу абонентського номеру НОМЕР_6 за допомогою сервісу IVR було повідомлено, що абонентський номер НОМЕР_1 заблоковано та запропоновано завітати до магазину «Lifecell», повідомивши номер блокування. Цього ж дня, 22 березня 2018 року до магазину « Lifecell », за адресою: АДРЕСА_2 , звернулася особа, яка повідомила співробітникам магазину зазначений вище номер блокування для заміни Sim-картки. Заміну Sim-картки (тобто, присвоєння новій Sim-картці з власним номером НОМЕР_5 ] абонентського номеру НОМЕР_1 ) зафіксовано в базі даних ТОВ «Лайфселл» 22 березня 2018 року о 17:28 год. Після заміни Sim-карти, як зазначено вище, розблокування абонентського номеру НОМЕР_1 (тобто, можливість отримання телекомунікаційних послуг за абонентським номером НОМЕР_1 в повному обсязі) відбулось 22 березня 2018 року о 17:34 год.

Послуги за абонентським номером НОМЕР_1 надаються на умовах передоплати та знеособлено (анонімно), без укладання письмового договору про надання телекомунікаційних послуг та реєстрації абонента в оператора, а тому відомості про особу, яка звернулася 22 березня 2018 року в магазин « Lifecell », за адресою: АДРЕСА_2 , за отриманням нової ідентифікаційної телекомунікаційної карти (Sim-картки) за абонентським номером НОМЕР_1 не фіксувалися. Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайфселл» не проводиться відеоспостереження подій в магазині « Lifecell » за адресою: м. Черкаси, вул. Шевченка 207, а тому відеозаписи не зберігаються.

Відповідно до інформації ПАТ КБ «ПриватБанк» від 23 липня 2018 року

№ 20.1.0.0.0/7-180716/1034, 23 березня 2018 року за картковим рахунком ОСОБА_1 був здійснений переказ коштів, при здійсненні якого були конкретно введені номер картки ОСОБА_1 , термін її дії та CVV2, після чого транзакція була підтверджена 3Dsecure, який надсилався на фінансовий телефон ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Згідно із пунктом 37.2статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 8, 9 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05 листопада 2014 року

№ 705, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Урахувавши застосовані норми матеріального права, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, зокрема те, що блокування абонентського номеру НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_1 було здійснено до 17.34 год. 22 березня 2018 року, а переказ грошових коштів з карткового рахунку позивача було здійснено, як в день блокування абоненського номера позивача так і 23 березня 2018 року, з підтвердженням транзакції через програму «Приват24» 3Dsecure, яке надсилалося на фінансовий телефон ОСОБА_1 та, що необхідну для здійснення блокування абонентського номеру НОМЕР_1 інформацію (номер телефона, на який найчастіше дзвонили за останні 30 днів, суму, на яку останній раз поповнювався рахунок, місяць та рік останнього поповнення рахунку в чисельному вигляді, суму коштів, яка повинна бути на особовому рахунку), як і інформацію необхідну для здійснення грошового переказу коштів (номер картки, термін її дії та CVV2), могла знати лише ОСОБА_1 за її обачної та свідомої поведінки, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов до обгрунтованого висновку, що позивач своїми діями сприяла втраті чи незаконному використанню ПІН - коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Крім того, як зазначили суди, перекази грошових коштів на загальну суму 12 977,12 грн, що відбулися 22 та 23 березня 2018 року були здійсненні на картку № НОМЕР_2 , яка 22 березня 2018 року була перевипущена на ім`я ОСОБА_2 (доньки позивача), однак ОСОБА_1 не надала належних доказів на підтвердження неправомірного перевипуску зазначеної картки третіми особами чи несанкціонованого списання перерахованих з її карткового рахунку коштів з картки ОСОБА_2 на користь третіх осіб.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частинами першою та другою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала, у визначених цією нормою випадках, який не є вичерпним, оскільки пункт 3 передбачає, що її відшкодування можливе за наявності інших випадків, передбачених законом.

Ураховуючи, що переказ грошових коштів з карткового рахунку

ОСОБА_1 відбувся внаслідок її необачної поведінки, не надання нею належних та допустимих доказів на підтвердження порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з її карткового рахунку та заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок неправомірних дій банку, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необгрунтованість зазначених позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про не урахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові

від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, та Верховного Суду, викладених у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц, є необгрунтованими, оскільки зазначені постанови ухвалені за наявності інших фактичних обставин справи.

Інші доводи касаційної скарги правильність рішення судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером правовідносин, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 лютого 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак